Урок "Двобій із світом, обтяженим насильством та смертю"

Двобій із світом, обтяженим насильством та смертю

Урок за повістю Хемінгуея «Старий і море»

Сидорова О.В., учитель зарубіжної літератури

 Мета уроку: дослідити екзистенційні мотиви в творчості письменника, визначити стильову своєрідність прози Хемінгуея, новаторство авторської технології, жанрову специфіку творів, осягнути концепцію художнього образу старого рибалки Сантьяго в повісті-притчі, визначити характерні особливості поетики  прози Хемінгуея, властиві даному творові.

 Удосконалити навички проблемного аналізу художнього тексту. Розвивати критичне та образне мислення  учнів.

  Виховувати прагнення протистояти несприятливим обставинам життя, чинити мужній опір недосконалості світу і залишатися самим собою за будь-яких обставин життя.

Хід уроку

Сила книжок Хемінгуея – у чуйній і вимогливій людяності,

Їм притаманна напружена радість боротьби,

 боротьби за людину, яку можна вбити,

 але не можна здолати

Д.Затонський

1. Мотивація навчальної діяльності. Актуалізація проблеми дослідження

Розкриваючи таємницю сили тяжіння художнього простору творів  Хемінгуея, Дмитро Затонський визначив  притаманну йому людяність як одночасно чуйну та вимогливу, передусім не стільки схильну до співчуття, скільки ту, що потребує від людини мужнього погляду на світ та готовності до гідної відповіді його викликам.

• Чи готові ви погодитися саме з таким виміром людяності як якості життя у світі абсурду? Чи не містить таке розуміння, здавалося б, абсолютно гуманної та милосердної категорії, прагнення збільшити питому вагу життєвих випробувань, яких немало чатує на людину в лабіринтах абсурдного буття?

Безумовно, справжня людяність полягає не лише у співчутті та милосерді, а й у вірі в можливості  людини, якій до снаги долання перешкод.

 Нещодавно обтяжене насильством та смертю 20 сторіччя поглянуло на нас страдницькими очима приреченої дитини з художнього полотна твору А.Камю «Чума». І письменником-філософом  було винесено вирок сучасникам і зачумленому світові: « Чума не тільки хвороба, не тільки війна, це також смертні вироки, розстріл переможених, фанатизм церкви,.. суспільство, влаштоване геть погано, так само, як і спроби, усупереч опору влади, улаштувати його заново. Вона звична, природна, як подих, тому що нині ми всі  трохи зачумлені» І попри приреченість людини на смерть, попри розуміння того, що  чума-це «нескінченна поразка», автор шукав разом із читачем в людині ті сили, що зводили її над абсурдністю і злом  буття, і знаходив їх передусім у моральності, ствердженні неможливості «Бути щасливим одному, готовності «лікувати, а не рятувати» людство від чуми.

 У Ернеста Хемінгуея, письменника, якого вважають легендою 20 ст., свій погляд на проблему , власний кодекс героїзму.

Запишіть його та поміркуйте, чи може, чи повинен ним послуговуватись той, хто встав на шлях боротьби із зачумленим світом: 

«Будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не сподівайся ні від кого співчуття, не ремствуй – мовчи, бо найнебезпечніше показати себе невпевненим і смішним, тоді тебе почнуть зневажати й перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність… Тільки так ти, можливо, вцілієш фізично у страшному , кривавому , беззаконному світі, в якому тобі випало нещастя жити, - тільки якщо кожної миті будеш готовий до двобою з ним, тільки, якщо вирушаючи в дорогу, не візьмеш із собою ніякого зайвого вантажу любові і віри. Але будь і мужній, чесний, справедливий. Не нападай – обороняйся. Не прагни користатися з недосконалості, підлості навколишнього світу. Врешті – решт, відповідай супротивникові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся шляхетним навіть щодо нього, не задля нього – задля себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не даси іншим зруйнувати твою особистість, твою людську гідність – те єдине, що в тебе залишилось, без чого неможливо, та й немає сенсу жити».

• Які з наведених положень кодексу є прийнятними для вас особисто, якими ви вважаєте необхідним керуватися в житті?
• Чи містить кодекс моральні загрози?
• Яким і чому ви уявляєте собі автора кодексу?

На могильні  пліті на місті поховання письменника викарбувано слова: «Більше за все він любив осінь. Листя, що стрімко несеться гірською річкою навперейми з фореллю, що блищить на сонці. А тепер він навіки злився з усім цим…»

 І цьому розчиненню у всесвіті передував постріл…

Навчальне дослідження на біографічному матеріалі

• Чи не руйнують  ці факти ваших попередніх  уявлень про людину і письменника Хемінгуея?
• Що спонукало художника до добровільного зведення рахунку із життям?  Це було свідченням надзвичайної мужності людини кодексу чи проявом слабкодухості?
• Порівняйте вашу точку зору на проблему з позицією Р. Рождественського, проголошеній у поезії «Не убий»:

В полумраке                                  
грошовые свечи горят...
Из глубин
возникают слова
и становятся в ряд.
Если боль
и набухли кровавые кисти рябин,
если бой, - 
кто услышит твое:
"Не убий.."?

Мы слышны
только самым ближайшим
друзьям и врагам.
Мы смешны,
если вечность
пытаемся бросить к ногам.
Есть предел
у цветка,
у зари
и у сердца в груди.
Мир людей.
И над каждым библейское:
"Не укради!.."
Мир
дрожит,
будто он искупался
в январской воде...
Надо
жить!
У последней черты.
На последней черте.
Думать всласть.
Колесить, как товарный вагон,
И не красть.
Разве что —
У богов.
Огонь.

Дослідження екзистенційних мотивів у повісті притчі «Старий і море»

Свої міркування про сенс людського життя і розуміння щастя людини в абсурдному світі А Камю виклав у «Міфі про Сізіфа». «Якщо хочете, стверджує Д.Затонський, - образ старого Сантьяго з повісті-притчі Хемінгуея «Старий і море» піднесений до міфу, міфу про людину, переможену і водночас непереможну».

• Що дало право дослідникові творчості письменника на таке твердження?  Давайте будемо сприймати його як гіпотезу та перевіримо в ході аналізу твору.
• Чому батьки заборонили хлопчику виходити в море зі старим Сантьяго?

Дійсно, йому не таланить. Він невдаха, тому батьки мають намір віддати сина в науку до щасливих та успішних. Отже, у творі  йдеться зовсім не про проблеми соціальні, а скоріше, екзистенцій ні, сутнісні. Тому головна інтрига повісті й обертається  навколо  самотнього виходу старого рибалки в море та надії на те, що переломиться нарешті нескінченна смуга невдачі він зустріне Велику Рибу.

Однак, доторкнутися до справжнього нерву твору можливо, лише  винайшовши відповідь на запитання стосовного того, навіщо старому рибалці саме Велика Риба: заради прокорму, матеріальної винагороди за багаторічне виснажливе служіння рибацьким богам чи для виміру людяності в собі, заради самоствердження. Що стоїть за думкою-запитанням старого «Чи варті люди  того, щоб їсти Велику Рибу?Чому Сантьяго любить і поважає  Рибу, але при цьому переконаний у власному праві відняти у неї життя?

Отже, на рингу життя опинилися Людина і Риба. І саме  у їхньому філософському  протистоянні вирішуються сьогодні провідні проблеми взаємин Людини і Природи, Всесвіту, розкривається сенс людського життя.

Давайте пересвідчимось у невипадковості вибору долі стосовно Людини, що народжена в цьому світі «бути рибалкою».

• У чому незвичність, несхожість Сантьяго на інших? Давайте поступово, як море накочує хвилі на берег, накладатимемо штрих за штрихом на холст, творячи портрет Людини:

 «Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно».

«Добрих рибалок багато, а є й знамениті. Але таких, як ти, більше немає».

« Він завжди подумки називав море la mar, як кажуть по-іспанському ті, хто його любить…».

«Велика Риба! Їй було призначено жити в темних глибинах моря, далеко від усіляких тенет, пасток і підступів. А мені єдиному світі, було призначено дістатися туди і знайти її. Єдиному з усіх людей у світі. Отож, тепер від самого полудня ми пов’язані  спільною долею. І ніхто не зарадить ні їй, ні мені. Можливо, мені не слід було ставати рибалкою. Але саме задля цього я й народився».

«То ще добре, що нам  не доводиться полювати на зорі. А що, коли б людині щодня треба було б вбивати місяць? І місяць тікав би від неї. Або колиб вона мусила щодня гнатися за сонцем, щоб убити його?»

• Визначте  ключову, на ваш погляд, проблему життя Рибалки. Чи суголосна вона думкам старого: «Рибино, я люблю тебе й поважаю. Але все одно уб’ю тебе до кінця дня».
• Чи не суперечить любові старого до моря і Риби рішення про необхідність убити її. Як ви розумієте слова: «Коли любиш, і вбити не гріх»?
•  Порівняйте власні судження з думками священика Олександра Меня: «Гріх є порушення заповіту з Богом, відступ від правди. Гріх є непопадання у визначену ціль, тому що найвища мета - творити добро…».

Отже, полювання а Рибою стає «межовою ситуацією», опинившись у якій, людина здійснює вибір,від якого залежить її життя та якість і сенс цього життя. Сантьяго обрав протистояння та перемогу, хай навіть ціною життя.

Творче завдання:

Спробуйте у форматі вільного письма або фіксації потоку свідомості передати думки та відчуття старого у цей визначний момент його життя.

Можливий варіант виконання  завдання.

 Море, сонце і риба, яку я змушений вбити. Вбити попри те, що ніхто з людей не гідний навіть їсти її. Але я мушу, повинен зробити те, задля чого народжений та на що зречений у цьому світі. І ніхто не розрадить мене, не переконає у безглуздості мого вчинку. Адже як інакше може ставитися до усього цього той, хто народився та отримав свій талан - бути рибалкою, а значить, перемагати ціною життя, життя супротивника  або навіть власного. То ще добре, що полюю на рибу. А що, як від мене мало б тікати сонце?Чи зорі сполоханими зграями ховалися б за хвилями хмар, уникаючи зустрічі зі мною?..

Як же  важко,виявляється, нищити те, що любиш! Але інакше неможна, я ж людина, і нізащо не маю поступатися нічому й нікому у цьому житті. Тим паче велетенській Рибі, яку люблю та поважаю і яку мріяв зустріти майже все життя. Напевне, саме тепер, як ніколи раніше, я готовий  до двобою з нею. Я можу  і повинен її перемогти. Треба лишень вгамувати серце. Адже це не гріх, коли вбиваєш з любові?

-То ж Сантьяго народжений чи зречений бути у цьому світі рибалкою?

- Чи дійсно  право на зустріч і Великою Рибою старому надали досвід та велетенська любов до життя?

- З якою метою автор насилає акул на здобич старого?

-Проаналізуйте ситуацію. Що склалася, з екзистенційної , за Камю, позиції  зреченості на нездійсненну працю. Побудуте філософський «трикутник Сізіфа» як ілюстрацію межової ситуації життєво важливого вибору героя.

- Чи готові ви погодитись з  таким потрактуванням проблеми:

 Сантьяго сам себе зрік на зустріч з надто великою рибою, зневаживши перестороги свідомості, розуму досвідченого рибалки щодо небезпечності віддалення від берега, від людей. Нехтуючи небезпекою, він сам себе наражає на самотнє протистояння стихії природи, що, безумовно, сильніша за нього. Сам, один, він виявився «припнутим»  до найбільшої з усіх, яких будь-коли бачив чи навіть про яких чув, рибини. Здавалося б, безглуздо  вступати в двобій з рибою, напевне знаючи, що вона сильніша за тебе. Але протистояння гідному супротивникові дарує відчуття самоповаги, так само, як процес сходження на гору є рухом, зростом душі Сізіфа. Адже самого «сходження на вершину» достатньо, щоб заповнити людське серце», знеболити в ньому гіркий присмак втрати «здобичі, з’їденої акулами.

Отже, довести, що в тебе вистачає і мудрості, і снаги, і життєвої сили, ще не означає перемогти абсурд життя, який чатує на кожного будь-яку хвилину та будь-де. Але людину не можна здолати, то ж не можна й припустити її сліпу покору долі.

Завдання творчого характеру.

• Якби ви опинилися серед тих, хто зустрічався зі старим  після його повернення з надзвичайної риболовлі, які б питання у вас виникли до нього?

Можливі варіанти запитань

1. Що стоїть за вашим твердженням «Я живу серед добрих людей»?  Ви дійсно вірите в те, що всі люди добрі?
2. Ви казали про те, що не бачили в житті нічого страшнішого, ніж убита риба. А тепер самі позбавили життя Велику Рибу. Чи важко вбити у власному серці сором за скоєний злочин?
3. «Ти втомився , старий, у тебе втомилася душа», - зверталися ви подумки до самого себе. Чим вимірюється втомленість душі людини?
4.  Чи готові ви знову вийти в море?

Безумовно, природа не вбиває саму себе з ненаситної жаги насильства. А людині бракує благородства, бо її розум стає знаряддям вбивства, що чиниться лише через безглузду жорстокість, у якій проступає та виражає себе все той же абсурд життя.

Таким чином, дослідивши екзистенцій не підґрунтя концепції повісті про нездоланність людського духу, ми побачили єдність філософських, етико-естетичних шукань представників світового письменства минулого сторіччя, спрямованих на долання трагічного протиріччя між абсурдом життя й пориванням людини до щастя, на ствердження духовних пріоритетів. І кожен із вас може тепер самостійно, за покликом власного серця, укласти кодекс Людини, гідної справжнього щастя.

Домашнє завдання.

1. Складання кодексу людини, гідної щастя.
2. Побудова «трикутників Сізіфа», як моделей межових ситуацій життя Грегора  Замзи (Кафка «Перевтілення»), майстра (Булгаков «Майстер та Маргарита»)
3. Створення буктрейлера за повістю Хемінгуея «Старий і море»