Урок "Джазова музика та її напрями"

Музичне мистецтво в нашому житті.  Урок 17

Тема: Джаз

« спірічуел», «блюз», «свінг», «джаз».

Доповісти  про  історію виникнення джазу, розглянути напрями та інструменти джазу, ознайомити із творчістю видатних джазових виконавців та із термінологією джазової музики.

Розвивати вміння учнів уважно слухати музику, надавати характеристику джазовим композиціям, вчити розпізнавати на слух інструменти в джазовій музиці.

Виховувати ціннісне ставлення до джазової музики, інтерес до історії розвитку джазу, творчості видатних музикантів.

Формувати вокально-хорові навички кантиленного співу і почуття ритму.

Тип уроку: комбінований, урок поглиблення в тему.

Твори, що вивчаються на уроці:

Хід уроку

Вхід під джазову музику. Організаційний момент. Мотивація до навчання. Епіграфом до уроку є слова Луї Армстронга « У музиці немає меж, ніякої залізна завіса не в силах перешкодити музиці проникнути в серця людей».

Сьогодні на вас чекає знайомство з  джазовою музикою. Ми зазначимо  характерні ознаки стилю, і познайомимося з  музичними інструментами джазу та джазовими музикантами.

Актуалізація опорних знань. Індивідуальне опитування.

Новий матеріал для засвоєння. Розповідь про джазову музику: історію виникнення, відомих виконавців.

Від  початку  18 ст. і  до  середини  19 ст.  мільйони  жителів  західного  узбережжя  Африки   було  перевезено  до  Америки  і  продано в рабство. Незважаючи  на  жорстокі  умови, неволю, афроамериканці  зуміли  зберегти  свою  природну  музикальність  і  створити  багато  музичних  форм, у  яких  елементи  негритянського  фольклору  тісно  переплелися  з  побутовою  музикою  англійців, французів, іспанців  та  інших  народів, що  склали  молоду  американську  націю. Саме  з  музикою  цієї  культури  ми  ознайомимося  на  уроці.

   Походження  терміну  «джаз»  до  кінця  не  з’ясовано. Є  підстави  припускати , що  слово  «джаз»  уживали  ще  в  середині  19 ст.  як  підбадьорливий  вигук   у  негрів. 

   Джаз   народився  в  місті  Новий  Орлеан  на  початку  20 ст.  Музиканти  почали  поєднувати  енергійні  ритми  рабів  із  Африки, з  простими  мелодіями  і  співзвуччями, що  колоністи  привезли  з  Європи. Цей  стиль  дістав  назву  «ново- орлеанський  джаз.

         Характерними   ознаками  музичної мови  джазу  спочатку були імпровізація  й поліритмія, що грунтувалися  на синкопованих ритмах (перенесення наголосу з сильної  долі такту  на слабку), а також особливий комплекс  прийомів виконання  ритму – свінг (з англійської – «розкачування»). Троє або четверо виконавців,  які  зазвичай  грають на тромбоні, трубі і кларнеті, «підлаштовувалися» під  чіткий  ритм, які  відбивали ударні. Під час розповіді скористатись фрагментами книги Г.Бічер - Стоу «Хатина дядька Тома».

         Джаз  вирізняється  «блюзовою» гармонією та інтонацією. Джазом  називають і оркестр, який  складається із  духових, ударних  та  шумових  інструментів.

         У  основі  джазу – жанри  афро-американської  музики: спірічуел  та  блюз.

         Спірічуелс – (з англ. «духовний, церковний») – це  духовний   хоровий  гімн  в   афро-американській   спільноті, написаний   переважно  на  біблійні  сюжети.

Спірічуелс  виконують  хором  без  інструментального  супроводу, із  плесканням  у  долоні  й танцювальними  рухами  співаків. Зазвичай  твір має форму  запитання -  відповіді.

Блюз – (у  перекл. з  англ. – «меланхолія, журба») на  відміну від спірічуелса - сольно – пісенний  жанр  драматичного  спрямування.

У  творах  цього  жанру  відображаються  особисті  хвилювання, емоції  та  почуття  людини, а також  розкривається  справжнє  життя бідних людей  Америки. Однак  яскравими  ознаками  блюзу також  є  гумор, іронія  і  сатира. Музика  і  текст  мають  імпровізаційний  характер, тому  легко  підкорюються  таким особливостям  викладання, як  поліритмії (одночасному  поєднанню різних  ритмічних малюнках), синкопуванню, специфічному  тембровому  забарвленню  голосу та інструменту.

Більшість  виконавців  джазу – це  видатні  майстри – віртуози. Опинившись у центрі  уваги  публіки, соліст  не  може просто  імпровізувати  на  теми  легких  мелодій, оскільки  від  цього  завжди  очікують віртуозну  гру і  справжнє   натхнення. Видатними  виконавцями джазу  були  Луї  Армстронг, Дюк  Еллінгтон, Гленн  Міллер та інші.

        Слухання: Луї Армстронг «Відпусти мій народ» («Lets my people go»)

Джазу властиві  дві  важливі  ознаки, що  вирізняють  його з- поміж  інших  видів  музики: імпровізація і свінг. Слово  «імпровізація» означає, що музиканти  можуть складати  музику під  час  її  виконання. Так, вони  часто  використовують  одні й ті самі  мелодії і  співзвуччя, проте  музика, яку  вони  грають, ніколи не звучить  однаково.

Свінг (з англ. – «помірне  гойдання», «хід») – ритм, який  проходить крізь усю музику.

Граючи, музиканти підкреслюють  ритм, додаючи  мелодії   особливої енергійності. У  джазі  імпровізує  не тільки соліст – кращий  виконавець  на  трубі, кларнеті  або  саксофоні, а й усі  музиканти. В  імпровізаційному  джазі  немає  точного запису виконуваної  музики, а тільки  музична  основа у вигляді  якої – небудь  відомої  мелодії. Кожний   музикант  імпровізує  свою  партію, вільно варіюючи цією  мелодією, що вимагає  від  учасників  джазу  виконавської  майстерності  й  таланту.

Інша  особливість  джазу – складний  ритм, основу  якого  становить  метрична  пульсація, тобто  біт (з англійської – «удар», «пульс»). У  джазовому  ритмі є чимало й  інших  акцентів, які, поєднуючись, створюють  драйв ( з англ. «гопка», «їзда»,) – динамічну  якість  ритму, або  біта. Наявність  драйву  створює у  слухача  ефект  руху, наростаючого  темпу, тоді  як  він  залишається  незмінним. Цей  термін  тепер використовується і в рок – музиці.

Рей  Чарльз – відомий  американський  музикант, автор понад  70  студійних  альбомів,  один з найвідоміших у  світі  виконавців  музики  в стилях  соул,  джаз і ритм-ен-блюз.

Був  нагороджений  тринадцятьма  преміями «Греммі»,  потрапив  до  залів  слави  рок – н – ролу, джазу, кантрі і блюзу.

Френк Сінатра  назвав  Рея «єдиним  справжнім генієм в шоу-бізнесі».

Слухання: Рей  Чарльз «Прощавай, Джек» («Hit  the Road Jack»);

Музичний  калейдоскоп

         Засновниками  свінгу вважають  Дюка  Еллінгтона,  Гленна  Міллера. В  оркестрі  Д.Еллінгтона  музиканти  за  допомогою  спеціальних  сурдин, пристосувань  для  зменшення  сили  звука  та  зміни  тембру, досягали  особливого, «горлового» тембру  інструментів, що  нагадував  звуки  людського  голосу. Таке   екзотичне  звучання  назвали  «стилем  джунглів»

Повторення правил співу. Розспівування. Поспівка. Вправи для розвитку музичного слуху та голосу (за вибором вчителя)

Розучування пісні «Музика рідного  дому» сл. О.Вратарьова,
муз. О. Злотника.

         Рідний край – місце, де ти народився і живеш  серед людей, у яких є багато спільного.

…Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Л. Костенко

У кожному регіоні нашої  Батьківщини – своя історія і власні традиції, та все ж ми єдині у своєму прагненні до прекрасного. У житті людини дуже важливими є почуття правди і добра. Культура доповнює ці два елементи ще поняттям краси.

Домашнє  завдання

                   Поцікавтеся  про  творчий  та  життєвий  шлях  відомого  піаніста, аранжувальника, композитора, керівника  оркестру, представника  джазового мистецтва  Едварда  Кеннеді («Дюка») Еллінгтона.

         Послухайте  джазові  композиції у виконанні  оркестру  Дюка  Еллінгтона.  Схарактеризуйте  стильові  особливості  виконання.

         Дослідить  виникнення, поширення  та  характерні  особливості  джазових  стилів.