Урок-екскурсія "Знайомі незнайомці"

Екскурсія «Знайомі незнайомці».

Мета: перевірити та закріпити знання, отримані на попередніх уроках, навчити розрізняти дерева по листкам, впізнавати найпоширеніші рослини в зимовий період, нагадувати правила поведінки з рослинами, розглянути хід роботи досліду, продовжувати працювати групами, розподіляти та виконувати отримані обов’язки.

Тип уроку: урок-екскурсія.

Обладнання: картинки рослин та тварин Червоної книги України, заготовки для кожного учня з картинками листків та плодів відповідних дерев, значки за правильні відповіді, картки різного кольору (сині, зелені, білі), фотографії дерев (дуб, калина, берізка, ялинка), секатор або ножиці, картки з інструкцією виконання домашнього експерименту для кожної команди, склянки з водою з назвами команд.

Підготовка вчителя до екскурсії:

• Ознайомлення з науковою літературою, методичними розробками екскурсії, матеріалом з підручника, робота з Інтернет-ресурсами;
• Складання орієнтовного плану екскурсії, встановлення строків проведення;
• Ознайомлення з об’єктом дослідження та попереднє виконання орієнтованого завдання;
• Розробка можливих шляхів підготовки учнів до екскурсії;
• Складання плану-конспекту екскурсії;
• Обмірковування та прийняття рішення щодо роботи учнів під час уроку в кабінеті та на вулиці.

 

Підготовка учнів до екскурсії:

• Діти поділяються на групи по 5 чоловік;
• В кожній групі розподіляються діти за днями тижня для виконання майбутнього досліду, обирається назва команди;
• Склянки з назвами команд;
• Інструктаж перед екскурсією.

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

У них багато є роботи,

Хоч стоять вони весь час.

Від дощу чи від спекоти

Захистять, врятують нас.

Не лягають спать ніколи,

На ногах вони одвік.

Не бояться плину рік,

Ні завій, ні вітру реву,

Хто ж вони такі?

(авереД)

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Щоб сьогодні нам розглянути, як себе почувають дерева взимку, давайте спочатку спробуємо пригадати, що ми вже про них знаємо.

Завдання 1. На тому уроці ми розглядали рослини та тварини Червоної книги. Самі назви ви можете підглядати в власних книгах. Я зараз вам показую картки, а ви говорите мені, хто на них зображений.

Завдання 2. З’єднати в зошиті лініями листочки та плоди даних дерев. Правильне виконання – дитина отримує значок.

Завдання 3. Пограємо в гру. Вчитель називає назви рослин. Учень показує картки: синя – це дерево, зелена – кущі, біла – трави.

Сосна, чорниця, береза, зірочки жовті, дуб,  шипшина, папороть, підсніжник, пролісок, сон-трава, липа, вовчі ягоди, конвалія, осика, калина, фіалка, клен, малина, тополя, ліщина, барвінок, дзвоники, ялинка.

ІІІ. Повідомлення теми та завдань уроку.

Відгадаємо загадки.

1. Живе один батько і тисячі синів має.

Всім шапки справляє, а собі – не має. (Дуб і жолуді)

2. У вінку зеленолистім, у червоному намисті

Вдивляється у воду на свою хорошу вроду. (Калина)

3. Зелена, а не гай; біла, а не сніг; кучерява, а без волосся. (Береза)
4. Зелененьку сукню маю –

Її ніколи не знімаю,

Один-єдиний раз на рік

Зірками прикрашаю. (Ялинка)

Який вигляд мали дерева до того, як випав перший сніг?

IV. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

Ви вірно відгадали загадки. Ми ці дерева знаємо і не знаємо. Давайте з ними познайомимося краще.

ДУБ.

«Запорізький дуб. Пам’ятка природи ХІІ століття. Висота дерева – 36 м, довжина обхвату – більш як 6 м».

А ось яку легенду про те, як пан став дубом, записано на Волині.

Був та жив у селі Свинюхах пан Михайло і звався він Свинюським.

І в того пана Михайла Свинюського був конюх Іван. І що той Іван не зробить, то пан йому:

•                  А щоб ти дубом став. Слічний би дуб був, високий та дужий.

От одного разу поїхали пан з Іваном до лісу: Іван попереду, коней поганяє, а пан з якоюсь молодицею ззаду позіхає. От вони приїхали до лісу, пан і каже:

•                  Бери, Іване, два відра та й поливай оці дуби, бо бачиш, хмари не йдуть, дощі не ллють та й ліс засихає.

Взяв Іван відра, поливав ліс, поливав та все пана дожидав. Вже й вечір надворі, а Іван все поливає та поливає. Так і не помітив, як до Турина дійшов. Дивиться, а пан собі з молодицею гуляє, мед-горілку попиває. Взяла Івана злість, згадав він, як пан його величає, та й накинувся на нього:

•                  А щоб ти, пане, дубом став.

І щоб ви думали? Став пан дубом, а побіля нього ще й повиростали дубки зелені.

Величезна краса дуба викликає захоплення кожного з нас. У спеку його могутня крона дає жадану прохолоду і затримує пилюку, а в дощ – служить надійною парасолькою.

КАЛИНА.

Калина – це символ рідної землі, батьківської хати, символ любові, що пам'ять людська береже, нагадуючи про милий рідний край, символ безсмертя, невіддільний від життя.

Було це у ті часи, коли на нашу землю завойовники нападали, наші землі плюндрували, а людей у неволю забирали.

У селі жила дівчинка Маринка. Пішла вона назустріч ворогам і завела турків-бусурманіву в непрохідні нетрі, там вони і загинули. Загину і дівчинка Маринка, султан-турок стяв Маринці голову. Заструменіла гаряча кров. І де та крівця на землю впала – калиною стала. Весною цвіте білим цвітом, нагадує нам про ніжну красу Маринки, а восени червоні кетяги скидаються на краплини крові. А насінинки схожі на серце – серце дівчинки Маринки.

Існує ще одна коротка легенда.

Жили в одному селі хлопець і дівчинка. Палко покохала вони один одного. Батьки дівчини не погоджувалися віддати дочку за бідного наймита. Утік козак за своєю милою, та ніде не міг повінчатися без благословення батьків. То й обернувся юнак теренам у полі, а дівчина – калиною.

БЕРІЗКА.

А зараз давайте дізнаємось, як берізка листя роздарувала.

Позолотила осінь Берізку. Заблищала вона, засяяла. Хто не пройде, кожен берізкою замилується.

•                  От би мені таке вбрання, як сонечко, - сказала Мурашка, дивлячись на її жовте вбрання.
•                  Візьми, будь ласка, - відповіла берізка і скинула один листочок.

Зраділа Мурашка, схопила листочок, до мурашника потягнула.

•                  Якби до мого капелюха таку золоту пір’їнку, - позаздрив гриб Підберезник.
•                  Візьми собі золоту пір’їнку, - скинула берізка ще один листочок.

Приліпив його Підберезник до капелюха, стоїть і не дихає від щастя.

•                  І мені листячка золотого трохи, - попрохав Їжак.

Гойднула гілками Берізка, жменю листочків на землю скинула. Покачався на них Їжак, начепив листя на колючки і золотою кулькою додому покотився.

ЯЛИНКА.

Раз я взувся в чобітки,

Одягнувся в кожушинку,

Сам запрягся в саночки

І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,

Ледве встиг ялинку брати,

А на мене зайчик – плиг!

Став ялинку відбирати.

Я сюди, а він туди…

• Не віддам, -

Кричить, - нізащо!

Ти ялинку посади,

А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!

І цяцьками можна гратись,

Порубаєте ліси –

Ніде буде і сховатись…

Тільки ялинка залишається взимку гарна, така ж сама як і влітку.

А зараз давайте з вами послухаємо, як дерева до зими готуються.

V. Екскурсія до подвір’я школи.

Інструктаж щодо поведінки під час екскурсії.

Під час екскурсії кожна команда обирає собі дерево, за пробудженням бруньок якого, вони будуть спостерігати продовж деякого часу.

Учитель акуратно обрізає три гілки, які обрали учні для свого дослідження.

Повернувшись до класу, діти  ставлять свої гілки у теплу воду до склянок з назвою власної команди.

VІ. Узагальнення та систематизація знань.

Ось ми і дізналися щось нове про наших незнайомців. Але треба пам’ятати, що ставитися до них потрібно поважно, незважаючи на те, в якому вони зараз вигляді та стані, але ж вони постійно живі.

Йтиму садом, полем, а чи лугом,

Буду я природі вірним другом.

Не столочу навіть і трави,

Я скажу їй:

•    Зеленій, живи!

Коли лісом буду я іти,

Теж посію зерна доброти.

Побажаю дереву і пташці,

Щоб вони жили у мирі й щасті.

Розкажіть мені, як потрібно поводитися з нашими вже знайомцями.

VІІ. Підготовка до домашнього завдання.

У вас на партах лежать аркуші з підказкою, як ви вдома будете пробуджувати гілочки від зими. – робота з картками.