Урок. Елеонор Портер. Рецепт щастя.

 

                              Рецепт щастя          

 Подлинная любовь рождается лишь в сердце,

 пережившем заботы о судьбе другого человека.

                                                             В.А.Сухомлинский,великий педагог.

 

  Один, глядя в лужу, видит в ней грязь, а другой - 

  отражающиеся в ней звёзды.

                                                                 И.Кант, немецкий философ.

 

Найголовнішого очима не побачиш, добре бачить лише серце.

                                                               Антуан де Сент-Екзюпері

 

Мета уроку

Формувати навички роботи над характеристикою літературного персонажа, прослідкувати зміни в характерах героїв; розвивати вміння вибирати з тексту головне, аргументуючи свою думку прикладами і цитатами, сприяти вихованню мужнього й світлого ставлення до світу, до власного життя.

І. Привітання

ІІ.Мотивація навчальної діяльності:

Хто може щодня грати? Всі!

Хто може щодня радіти? «У мене болить горло, мені не до радості», «У батьків не вистачає грошей купити новий комп’ютер, смартфон, планшет, як тут радіти?» А можна радіти, якщо у тебе померла мати, потім дорогий батько, і ти – маленька дівчинка, якій нема де жити? Виявляється, можна…

В місті Литтлтон (НьюХампшир) біля бібліотеки стоїть пам'ятник Полліанні , як ти вже знаєш, це героїня твору Еліонор Портер «Полліанна».

Дія повісті «Поліанна» відбувається в невеликому американському містечку Белдінгсвіль. Сюди з Далекого Заходу до тітки, багатої старої діви Полі Гаррінґтон, приїжджає  дівчинка-сирота. Мати Полліанни померла, коли вона була ще зовсім немовлям, а батько – коли дівчинці виповнилося десять років. Деякий час про Полліанну дбали чужі люди – дами з благодійного комітету, поки молодша сестра її матері, тітка Полі, яка успадкувала весь сімейний статок, не погодилася виконати свій обов’язок і прийняти небогу на виховання. З атмосфери батьківської любові дівчинка переселилася до світу суворих правил і заборон.

Як і будь-яка людина, Полліанна прагне бути щасливою. А ти знаєш, як стати щасливим? Що необхідно для щастя людині? Можливо, є рецепт?

Тема нашого уроку – «Рецепт щастя».

 Спробуємо його знайти для себе.

• Як ти розумієш слова «рецепт», «щастя»? (Порівняй із словником)

Чи знайшла такий рецепт Полліанна? (Так, як і всім дітям, Поліанні необхідно було з ким-небудь грати, та не просто грати, а в особливу, дивовижну гру, у якої є кілька назв. Наприклад, «гра в радість», або – «втішна гра», або – «таткова гра», тому що цій грі навчив дівчинку батько, бідний пастор маленької церкви.

ІІІ. Актуалізація знань

• Як ти розумієш слово «радість»? 

(Радість – одна з позитивних емоцій людини, внутрішнє відчуття задоволення і щастя)   (Словникова робота)

А) Спробуй охарактеризувати радість.  Якого кольору, смаку? Які виникають у тебе асоціації?

Б) Прочитай вірш Ліки  Разумової  та порівняй із своїми асоціаціями

У радости – цвет
Золотой, серебристый,
Цветной, полосатый
И даже искристый.

У радости – вкус
Карамели, банана
И булочек с маком
И марципана.

У радости – платье
Из капель росы,
А шляпа – из сладкой 
Цветочной пыльцы.

В косу вплетены
Облака и цветы,
Смешинки, картинки,
Игрушки, мечты.

Она спит на радуге
Или в листве.
А утром на солнышке 
Едет ко мне.

Вы тоже, прошу,
Не стесняйтесь, не ждите,
А просто возьмите
И позовите.

Радость с огромной
корзиной веселья,
Задорного смеха и
настроения!

Що це за «весела гра» ? Суть гри в тому, щоб знайти щось таке, з чого можна радіти, не має значення, що саме, — щиро пояснювала Полліанна.

Перегляд відео

Кому спала на думку ця гра? Як? (Батьку спала на думку ця гра. Одного разу, коли йому було погано, він підрахував всі «радісні» тексти в Біблії. Це такі тексти, які починаються словами: «Радію, Боже» або «Радіймо…» тощо. Їх виявилося вісімсот! Тоді він вирішив, що якщо Сам Господь вісімсот раз закликав нас радіти, значить Йому було завгодно, щоб люди хоча б зрідка це робили. Саме ті «радісні тексти» і наштовхнули його на думку про гру в радість.)

- Наведи  приклади того, як Полліанна радіє тому, чому, здавалося б , нема чого радіти?

Зроби висновок. Чому ж радіє Полліанна?

Висновок : вона посміхається життю не тільки завдяки долі, але і всупереч їй. Коли в числі пожертвувань в посилці замість ляльки, яку так хотілося отримати крихітній Полліанні, виявилися милиці, пастор, у повній згоді з християнським духом, сказав дочці, що плакати не треба, а треба радіти тому, що милиці їй не потрібні. З тих пір дівчинка завжди грала в цю гру, коли їй було погано.

Полліанна радіє всьому: тому, що тітка поселила її на горищі, а не в одній з численних красивих кімнат великого будинку, тому, що за запізнення на вечерю їй дадуть тільки молоко і хліб у кухні, - всьому іншому, на перший погляд, зовсім не радісному.

Поселили на горищі? Можна порадіти прекрасному виду з вікна!

Немає дзеркала? Значить, не треба кожного разу засмучуватися через свої веснянки!

Не купили морозиво? Можна порадіти, що тепер не заболить живіт або горло.

Скупий сусід – та він просто економний!

IV. Робота за текстом («Гроно»)

 Спробуй охарактеризувати Полліанну.

Як називають її інші герої твору?

• Незвичайна дитина
• Неординарна
• Ягнятко
• Янголятко
• Благословенна дитина
• Веселка
• Ліки

• Чи можна навчитися грати у радість? Кого навчила Полліанна?

( Ненсі, Джиммі, Джона Пенделтона,  лікаря  Чилтона,  місіс Сноу, Преподобного Пола Форда,  місіс Бентон,  місіс Пейсон…)

• Що треба мати у серці, щоб дарувати іншим щастя, радісь?

(Доброту, любов до людей,бути співчутливим,чуйним, милосердним, любити ближніх…)

Ось що каже, співчуваючи дівчинці, місіс Пейсон: «На тому тижні я почула, що вона ніколи більше не зможе ходити. Ви знаєте, я ладна поміняти з нею свої гарні ноги. Вона за годину може зробити стільки добра, скільки я не зроблю і за сто років. Але то пусте. Просто ноги не завжди даються тому, кому вони найбільш потрібні».

Прочитай вірш «Доброта»

Доброта – она не увядает
И не ждёт взаимности в ответ…
Никогда не жжёт, а согревает,
Оставляя в душах яркий свет… 
Доброта не судит, не калечит…                                      
От неё не стоит ждать вреда…
Лишь она от злобы мир излечит,
Не завысив цену никогда… 
Доброта действительно бесценна.
И старик, что кормит голубей,
Даже сам не зная, постепенно,
Эту землю делает добрей… 

И ребёнок, пожалев дворнягу,
И отдав с портфеля бутерброд,
Доброте поступком дал присягу,
Что в беде друзей не подведёт…

 
Доброта – она всегда богаче
Самых состоятельных людей…
У неё ни джипа нет, ни дачи,
Но Господь поведал нам о ней… 
И друг другу веря и жалея,
Не таская в сердце груз обид,
В целом, мы становимся добрее.
Ничего, что там, в груди , щемит… 
Доброта всегда протянет руку,
Несмотря на сделанное зло…
Не узнать о ней – вот это мука.
С ней не всем столкнуться повезло… 

Доброта, как раненая птица,
Что, сломав крыло, стремится ввысь…
И блеснёт слезою на ресницах

Доброта, что верит в нашу жизнь… 
Где добро, там свет, а как иначе?
Жизнь без милосердия пуста…
Если от чужого горя плачем,
Значит не иссякла доброта…

• Як змінилися герої роману?

Завдання: Склади схему «Сходинки Джона Пендлтона»: від самотнього сердитого мовчуна до люблячого батька», використовуючи цитати твору.

1.«Зрозумій же, Полліанно, що лише з твоєю появою я прокинувся до життя».

2.«Це ти – до мене?»- різко запитав він.

3.«Зазвичай він просто вітався. Але ніколи ні з ким не розмовляє, дитино моя, він мовчить роками»(Ненсі)

4.«Чоловік розреготався: «Полліанно, як дивишся на те, щоб переїхати жити до мене?»»

5.«Губи чоловіка мимоволі розтяглися в усмішку. – Я зовсім самотній, і ти мені потрібна».

6.«Скажіть їй, будь ласка, що я бачився із Джиммі Біном і що збираюся взяти його до себе».

 

• Хто з героїв нічого не знав про «гру у радість» ?

(тітонька Поллі)

 Доведи, що і вона змінилась, підтвердь цитатами з тексту.  (Робота з цитатами)

« – Так, мем, – Ненсі стримала зітхання. Мабуть, їй ніколи не вдасться догодити цій жінці…»

«…Що господиня – строга жінка з суворим обличчям, котра хмурніла щоразу, коли ніж падав на підлогу, чи грюкали двері. Але навіть якщо усі ножі лежали на місці і з дверима нічого не відбувалося, вона однаково не усміхалась».

«– Так, звичайно, Ненсі, оскільки мені випало мати сестру, котра через свою глупоту одружилася і привела дітей у світ, де й без них вистачає клопоту. І тепер я повинна хотіти опікуватися ними? Проте, як я вже сказала, робитиму все, що належить». (Тітка Полі).

«Тепер їй сорок, і вона сама як перст на цілому світі». (Ненсі)

«Казала, що не вважає себе самотньою. Що любить самотність і тишу. І ось тепер!..» (Ненсі)

«Міс Полі підвелася з крісла – похмура, зі стиснутими губами. Звичайно, вона тішилася своїми чеснотами, почуттям обов'язку і сильною вдачею, які допомагали їй залишатися собою. Але – Поліанна... Це ж треба було вигадати таке ім'я!»

«– Так, звичайно, Ненсі, оскільки мені випало мати сестру, котра через свою глупоту одружилася і привела дітей у світ, де й без них вистачає клопоту. І тепер я повинна хотіти опікуватися ними? Проте, як я вже сказала, робитиму все, що належить». (Тітка Полі)

«Знаю. Це почалося, відколи вона посварилася зі своїм коханим, – кивнув старий Том. – Вона після того наче полину й будяччя наїлася: усіх довкола шпиняє».

«Міс Полі Гаррінгтон не підвелася назустріч своїй небозі. Щоправда, коли Ненсі й дівчинка з'явилися на порозі вітальні, вона відірвала очі від книжки і простягла дівчинці руку з таким виглядом, начебто кожен її довгий холодний палець був уособленням почуття обов'язку». «…І ви виглядали так гарно, що я кинулася вниз, щоб обійняти вас…». ( Поліана).

«Похилений дідусь раптом відвернувся. Міс Полі спробувала нахмурити брови, але цього разу їй це вдалося гірше».

«І я вважаю своїм обов'язком купити тобі все необхідне, щоб тобі не соромно було з'являтися на людях». (Тітка Полі)

«Купівля нового одягу для дівчинки викликала у всіх неймовірне збудження. Міс Полі відлягло; вона розпружилася, як людина, що ступила на тверду землю після ходіння по щойно застиглій вулканічній лаві».

«Міс Полі простувала попереду. Якщо чесно, вона почувалася напрочуд безпорадною. Уже втретє від часу приїзду Поліанни, вона намагалася її покарати... і втретє її покарання сприймалося як найвища нагорода. Не дивно, що міс Полі почувалася на диво безпорадною».

«Відколи дівчинка оселилася в домі, міс Полі раз по раз робила несподівані й дивовижні речі, чинила щось зовсім інше, ніж намірялася перед тим».

«Я рада, що тобі сподобалися такі зміни. Але, якщо тебе так обходять ці речі, я сподіваюся, ти дбатимеш про них. Поліанно, підніми стілець. Ти за ці півхвилини двічі грюкнула дверима, – міс Полі намагалася говорити якомога суворіше, бо раптом відчула, що вибухне плачем, а плакати вона не звикла».

«Міс Полі лишилася у вітальні. Спочатку відчула незрозумілий неспокій, а потім – радість... з казна-якого приводу».

«Адже вона взяла мене! А тоді Флаффі і Баффі, коли в них не було нікого, хто б їх любив, і їм не було де жити, а це ж лише кошеня і песик». (Поліана)

«– Боже, яке у вас чудове волосся, – туркотіла Поліанна».

«Поліанно, – прорвався з-під завіси волосся здавлений приголомшений голос. – Я... я не розумію, чому дозволяю тобі робити ці глупства». (Тітка Полі).

«Вона (Поліанна) побачила обличчя – не юне, це правда, – але воно світилося збентеженням і здивуванням. Очі блискали. Темне і все ще вологе волосся спадало м'якими хвилями на чоло і плавними лініями вигиналося над вухами, а де-не-де виднілися ніжні кучерики).

«– Зрештою, не моє мелеться, – задихано торохтіла вона. – Але це лише натяк на те, як вона через вас подобрішала і пом'якшала? Взяти хоча б собаку чи кота, і те, як вона зі мною розмовляє... Міс Поліанно, не варто й казати, як вона сумуватиме без вас». (Ненсі).

«Це означає, що у неї нарешті з'явилися нормальні людські почуття, як у всіх людей. Вона не просто виконує свій обов'язок, як це було досі».

«– Я не змогла, сер, справді, – вибовкала Поліанна. – Розумієте, я все взнала, не питаючи в неї. Я потрібна тітоньці Полі й тому хочу лишитися в неї, – сміливо визнала вона, – аби ви тільки знали, яка вона добра була до мене. І ви знаєте, мені здається, вона вже починає радіти багатьом речам. Такого раніше не було. Ви самі казали. Містере Пендлтон, я просто не можу лишити тітоньку Полі, особливо зараз». (Поліанна).

«– Варто лише подивитися на господиню, – ридала Ненсі, розповідаючи Томові про пригоду, коли лікар почав оглядати дівчинку в принишклій кімнаті, – щоб зрозуміти, що вона не просто «виконує обов'язок». Її руки не тряслися, а в очах горів такий вогонь, ніби вона хотіла відігнати самого Янгола Смерті, – хіба так поводяться, коли просто виконують свій обов'язок? Ні, ні за що».

«– Але за мною не треба доглядати... це ж не надовго! Я хочу встати. Мені треба до школи. Я ж піду завтра до школи?» (Поліанна)

«Від вікна, де тепер стояла міс Полі, долинув здушений плач».

«Любов, – міс Полі раптом пригадала, чому, власне, вона взяла дівчинку... а тоді спливли в пам'яті слова Поліанни, які вона сказала сьогодні вранці: «Я люблю, коли мені кажуть «люба», але від рідних це чути набагато приємніше». І цій спраглій любові дитині хотіли пожертвувати любов, що зберігалася в серці двадцять п'ять років... а вона ж уже достатньо доросла, щоб спокуситися на любов! Міс Полі усвідомила це зі щемом у серці. І вона зрозуміла ще одне: без Поліанни її майбутнє ввижалося зовсім безрадісним».

«День спливав за днем, і справді здавалося, що тітка Полі робить усе  на догоду небозі».

Давай поспілкуємось!

• А ти вмієш грати у радість?
• Чи завжди можна знайти будь що, щоб втішитися?

(Ні. «Ви раді, що тітонька Полі злякалася через мене? Ненсі, це ж не гра... як можна радіти з такого, — заперечила вона».

Вона каже, що легше порадити, як радіти людині, яка на все життя прикута до ліжка, ніж казати це собі самому, знаючи, що ти інвалід на все життя. Вона каже, що весь час переконує себе, що має радіти з того, що інші люди не подібні до неї, але, повторюючи це собі, вона однаково думає тільки про те, що ніколи не зможе ходити).

Слово вчителя

Якось, даючи інтерв’ю журналістам, письменниця зазначила: « Люди думають, що Полліанна постійно радісно щебече й радіє абсолютно з усього. Однак я ніколи не поділяла думки про те, що ми мусимо заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Я переконана в тому, що ліпше зустрічати Невідоме бадьоро й радісно».

• Чи завжди те, що нам здається добром, є добром і для інших?

Подивись відео «Урок метелика». Вислови свої думки. Ти запропонував би своїм друзям прочитати цю притчу?

Слово вчителя

Полліанна – сонячна дівчинка. Вона має чисте серце, даруючи радість оточуючим, вона радіє і сама. Мабуть, підсвідомо вона, як мені здається, зрозуміла дві найголовніші речі: неможна бути щасливою серед нещасних, знедолених; світ такий, яким ми його хочемо бачити.

Ти теж можеш дарувати радість оточуючим, близьким, піклуючись про них , приділяючи їм увагу.

Пропоную твоїй увазі прослухати притчу сучасної поетеси Світлани Копилової «Вікно»

Окно

Лежали в больнице в палате одной

Два тяжко больных человека.

Один у окошка лежал, а другой –

У двери, где не было света.

Один постоянно в окошко глядел,

Другой – лишь на краску дверную.

И тот, что у двери, узнать захотел,

Про жизнь за окошком, другую.

С готовностью первый больной рассказал:

 

– Там тихая речка, дощатый причал,

И ходит по берегу кошка.

По синему небу плывут облака

Причудливые, как зверушки.

Сидят на причале там два рыбака,

И с внуком гуляет старушка…

И так каждый день: то про сказочный лес

Рассказывал, то про влюбленных.

Другой же сосед перестал даже есть,

Считая себя обделенным.

Он мучился злобой, и зависть росла,

Его постепенно съедая.

Не мог он понять, почему же была

Тут несправедливость такая.

Однажды сосед у окна занемог,

Что не было сил разогнуться,

Он стал задыхаться и даже не мог

До кнопки своей дотянуться.

У двери сосед мог на кнопку нажать

И вызвать сестру милосердья,

Но он не нажал, а остался лежать,

Глаза закрывая усердно.

На утро сестра милосердья пришла

Постель поменять за покойным.

Сосед попросил, и она помогла

Занять эту самую койку.

Когда ж он в окно наконец посмотрел,

На шее задергалась вена.

Увидел он вместо того, что хотел,

Глухую высокую стену.

Он был потрясен и сестре рассказал –

Про тихую чистую речку,

Про сказочный лес, про дощатый причал

И небо в кудрявых овечках.

– Ах, если б он видел, – сказала сестра,

Всю жизнь он слепым оставался.

– Зачем же тогда? – тут больной прошептал.

– Да он вас утешить старался.

Підведемо підсумки

Слово вчителя

Життя складне. Ми живемо у тому світі, який самі ж створюємо.

А) Підводячи підсумок, я пропоную пограти. Прочитай цитати. Які  правила для життя можна скласти?

«Я люблю, коли мені кажуть «люба», але від рідних це чути набагато приємніше».

«Радійте в Бозі та звеселяйтесь, праведні, втішайтеся усі правдиві серцем».

Він( будинок) потребує жіночої руки і серця — або дитячої присутності, щоб стати домівкою. А в мене — ні того, ні того.

Життю не можна навчатися — треба просто жити.

Це дивно, але собаки й коти бачать справжню суть людини краще, ніж самі люди, чи не так?

Як на мене, було б набагато краще, якби вони більше дбали про Джиммі Біна, а не про свій звіт!».

Найпрекрасніше у світі – просто ходити. Ой, я така рада! Я радію всьому. А найбільше – тому, що деякий час я не могла ходити. Інакше б я ніколи не дізналася, яке це щастя – мати здорові ноги.

А просто радіти життю — у цьому немає ніякої користі? — збентежено поцікавилася Поліанна.

Б)  Прокоментуй епіграфи

В) Настав час скласти свій «рецепт щастя».

Беремо на тісто:___________________________________________________________

Випікаємо при температурі________________________________________________

Начинка__________________________________________________________________

                                        Будьте здорові та щасливі!

 

Слова для довідки : доброта, ніжність, грубість, байдужість, милосердя, відповідальність, терпимість, образливість, любов, хитрість, щирість, співчуття.

Г) Заключне слово вчителя

В жизни можно по-разному жить:

В горе можно и в радости,

Вовремя есть, вовремя пить,

Вовремя делать гадости.

А можно и так: до рассвета встать

И, помышляя о чуде,

Рукой обожжёною солнце достать

И подарить  его людям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тест за змістом твору Е.Портер «Полліанна»

1. Дія повісті «Поліанна» відбувається в місті:

          А. Белдінгсвіль                                                      В. Бредфорд

          Б. Бостон                                                                 Г. Бремен

2. Як віднеслась міс Поллі до приїзду небоги Поллліанни?

   А. З нестримною радістю

   Б. Досить серйозно

  В. Була проти

  Г. Байдуже

 

3. Яке почуття знов і знов охоплювало тітоньку Поллі з приїздом небоги?

А. Неймовірної радості

Б. Нервове роздратування

В. Безпорадності

Г. Тривоги

 

4.     Якою є насправді міс Поллі, добре знала лише одна людина. Хто це?

А. Служниця Ненсі

Б. Садівник Том

В. Місіс Сноу

Г. Чілтон

 

5. Хто так відгукнувся про Полліанну: «Вона володіє здатністю радіти всьому, що сталося, чи має статися»?

А. Тітка Поллі

Б. Джон Пендлтон

В. Лікар Чілтон

Г. Міллі Сноу

 

6. З чого почалася дружба між Полліанною та місіс Сноу?

А. Зачіски

Б. Холодцю

В. Гри

Г. Книжки

 

7. Хто допоміг дівчинці перебратися з горища у справжню кімнату з килимом та картинами?

А. Ненсі

Б. Мрія

В. Жіноча допомога

Г. Том

 

8. Що категорично заборонила тітка Поллі своїй небозі?

А. Згадувати при ній батька

Б. Лазити по деревам

В. Розповідати про жіночу допомогу

Г. Приводити у дім тварин

 

9. Яке звертання тітки було найприємнішим для Полліанни?

А. «Моя люба»

Б. «Донечко»                                                                                                                                                                           

          В. «Полліанно»

          Г. «Небого»

 

10.  Що змогло розтопити одиноке серце тітоньки Поллі?

      А. Гра у радість

      Б. Життєрадісність дівчинки

      В. Родинні почуття

      Г. Багатство

 

11. Чому Полліанна відмовилась переїхати до містера Пендлтона?

      А. Їй було краще у тітки

      Б. Із-за вдячності тітці Поллі

      В. Не давало покою багатство тітки

      Г. Боялася містера Пендлтона

 

12. Чому вчить повість «Полліанна» Елеанор Портер?

      А. За все у житті треба платити, життя суворе

     Б. Любові до життя і оточення

     В. Самостійності

     Г. Вірі у Бога

 

Ключ: А,Б,В,Б,В,В,Б,А,А,Б,Б,Б