Урок

Тема. Література рідного краю. Фізик з душею лірика – Петро Велесик. 

Мета уроку: Ознайомити учнів з творчістю письменника, розвивати вміння характеризувати художні твори; висловлювати власні судження про події; виховувати гуманістичні почуття, любов до малої Батьківщини, її кращих представників.

Тип уроку: урок літератури рідного краю

Обладнання: книжкова виставка творів; презентація  до уроку.

Епіграф: «Треба малювати словом, як виписує пензлем художник» (П. Велесик)

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вчитель (звучить легка музика). Сьогодні на вас чекає радість знайомства з цікавим поетом:

Петро Велесик ... Хто він? Звідки прилинув в українську літературу? Що приніс на крилах своєї фантазії?

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

•   Кого з поетів (письменників)  рідного краю ви знаєте?
• Чим нам близькі поети рідного краю?
•  Чи можемо ми пишатися поетами рідного краю?
•  Чим вас приваблюють поети Рівненщини?

ІІІ. Формування вмінь та навичок

1. Словникова робота

Актуальність - важливість;

Автограф - авторський підпис.

2. Ознайомлення з постаттю письменника.

1. Показ портрета П.Велесика.

Вдивіться в обличчя цієї мудрої людини, зверніть увагу на цей довірливий, пильний, уважний погляд. Таке враження, що поет намагається охопити все, що рідне, близьке, дороге його серцю.

2. Розповідь про цікаву людину і поета П.Велесика.

Я зараз розповім вам про нашого земляка, ціка­ву людину, видатного дитячого поета  П.Велесика.  А ви уважно слухайте, щоб після моєї розповіді змогли ска­зати, яким ви його уявляєте.

Петро Якович Велесик — український поет, журналіст, редактор.

Витоки ліричності, поетичного таланту Петра Велесика слід шукати у рідній поліський глибинці, на берегах річки Голубиці, де другого січня 1944 року він з’явився на світ. В офіційних документах і довідниках зазначено, що народився Петро Якович Велесик у селі Гута Костопільського району Рівненської області. Насправді ж, як розповідає поет, сталося це у Кам’яниці, що лежала на протилежному від Гути березі Голубиці. Але на початку п'ятдесятих за одну зловісну ніч вона була обезлюднена: більшість кам’янчан вивезли до Сибіру, зруйнувавши їхні садиби, а хто залишився – переселили в інші села.

У Гуті, серед розкішних лісів, барвистих лук проходило дитинство майбутнього поета. Краса природи пробуджувала в дитячій душі глибокі почуття, душевні переживання, посилені тугою за матусею, яка померла, коли хлопчикові виповнилось шість років.

Закінчивши місцеву семирічку, продовжив навчання у Степанській середній школі, що за двадцять кілометрів від рідної домівки. З надзвичайною теплотою згадував він про вчителів. А вчителя математики Євгена Маслєчкіна просто обожнював, усе дивувався, як він може розв'язати будь-яку задачу, хотів навчитися цьому й сам. А ще, саме в учнівські роки написав свої перші вірші, які опублікувала степанська газета.

Україно моя, непорочна Рогнідо,

Лебедина розрадо, сумна журавлинь,

Ти блукала по світу, історія свідок,

Та ніхто не зневірився в правді Твоїй…

Закінчивши школу із золотою медаллю вступив до Рівненського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. Після другого курсу довелося й солдатської каші скуштувати. Служив у Приморському краї: «Зате Усурійську тайгу побачив, помилувався сопками і в Японському морі покупався» – пригадує він. В армії теж писав вірші й оповідання, які друкували в газетах, а гонорари за них стали суттєвою добавкою до солдатських трьох карбованців на місяць. Тут ще й офіцери-заочники дізнались про його фізмат, і контрольні й курсові так і посипались на рядового Велесика, приносячи йому як фінансове, так і моральне задоволення, бо ж займався улюбленою справою. Повернувшись із служби, поринув у навчання, надолужував прогаяне. А ще заняття в літстудії, поетична творчість.

Та – знову випробовування. Повертаючись із колгоспу з осіннього збирання врожаю, студенти потрапили у жахливу автомобільну аварію, в якій троє з них загинуло, а Петро Велесик, разом з іншими, був тяжко травмований… Долаючи хвороби, переніс чотири хірургічні операції.

Закінчив фізмат, згодом здобув ще й журналістську освіту. Стартовим майданчиком став часопис «Будівник комунізму» (1970-1977), пізніше «Сарненські новини».  Петро Велесик упродовж семи років залишався одним із його творців, виріс і відбувся як журналіст. Потім працював головним редактором Костопільської районної газети (1980-1997). З 1999 по 2007 роки – головний редактор газети обласної ради «Вісті Рівненщини». Заслужений журналіст України, нагороджений «Золотою медаллю української журналістики».

Загалом з-під його пера вийшло близько двадцяти книг поезії та прози, які побачили світ у видавництвах Києва, Львова, Рівного. Лауреат літературної премії імені Валер'яна Поліщука. На тексти Петра Велесика написано кілька десятків пісень. Твори поета перекладали на білоруську, російську і тувинську мови.

Член Національної спілки письменників України.

Автор збірок віршів:

• «Вербова колиска» (1983),
• «Бурштинова роса» (1991),
• «Сполохані коні» (1991),
• «Сенс нестерпного польоту» (2002),
• «Голуба вуздечка» (2008) та ін.

 

Пропрацювавши понад чотири дисятиліття у пресі Петро Якович Велесик взявся за непросту, але благородну справу – доступно, на прикладах свого величезного доробку навчити основам журналістського фаху тих, хто вирішив опанувати цю неспокійну, відповідальну професію. Так з'явився на світ навчальний посібник «Творча лабораторія журналіста».

Автор книги відчиняє двері до своєї творчої лабораторії для фахівців і початківців, прагне розкрити психологічні аспекти становлення професіонала в журналістиці. А ще – застерігає від помилок тих, хто робить перші кроки і тих, кому доручили курувати ЗМІ. У кожному з параграфів розглядаються визначення та особливості жанрів, єдності змісту і форми матеріалу, роль заголовків, авторське редагування тощо. А от параграф «Керівник засобів масової інформації» зацікавить усіх причетних до управлінської роботи не тільки в пресі чи на телебаченні.

Не оминув журналіст й такі делікатні питання, як помилки в засобах масової інформації, а також недоліки в підготовці майбутніх «акул пера». Майже кожен параграф завершується добіркою запитань для закріплення вивченого матеріалу. Окремий розділ складають додаткові для практичних занять – замальовки, кореспонденції, статті, нариси Петра Велесика, опубліковані в пресі різних років. Короткий словник журналістських і літературознавчих термінів, що завершує майже чотирьохсот сторінкове видання, містить головні поняття основ професії газетяра.

 

3. Бесіда з учнями.

— Яким ви уявили П.Велесика? Яка це людина?(Учитель і діти обмінюючись думками виділяють основні риси: П. Велесик — люблячий син, гаряче любить свій край, людина поетичної вдачі, дуже порядна і душевна).

 

Бліц-анкета:

1. Знак зодіаку  - Козеріг
2. Уподобання – птахи, гриби
3. Улюблений письменник – Тарас Шевченко
4. Улюблений актор – Богдан Ступка
5. Улюблена страва – вареники з сиром

Петро Велесик "Гута"

Для кого Гута може і спокута,

Для мене ж - найчарівніше село.

Ношу тебе у серці, рідна Гута

Мов оберегу запашне зело.

 

Моє село легендами кохалось,

Жива вода прогнала всяке зло.

Колись було, було та відспівалось

І висохло гутянське джерело.

 

Що джерело? Сади - до неба руки:

Замулилася не одна душа.

...Лише ночами чути дивні звуки –

То грає скрипка дядька Тимоша*.

 

Петро Велесик "Дубенська фортеця"

Отут земля –

аж гнеться від могил.

А тиша –

наче тятива напнута.

І виріс очерет

З чужинських стріл –

ікву тоненьку

шелестом окутав.

В полях дрімають

посвисти шабель.

Стременами

видзвонюють джерела.

І кров'ю грає

мурів акварель.

І стогін аж гуде

в старих деревах.

 

ІV. Підсумок уроку.

Ми сьогодні поринули в казковий світ поезії П.Велесика.  Ми вдячні йому за ті хвилини насолоди, які ми одержали, читаючи його вірші. Цей урок - данина шани і вдячності великому поетові, прагнення глибше розкрити його багатогранний мистецький світ, прилучитися до мудрості думки і щедрості серця цієї людини.

Я переконана, що цей урок надовго залишиться у вашій пам’яті. А більше всього я переконана, що душевні стру­ни ваші бринітимуть, коли почуєте — П.Велесика.

Слово вчителя.По-різному складається доля кожного з вас. Та куди б не повела вас життєва дорога, пам’ятайте, що у вас є рідна домівка, батьківська хата, мамина пісня. Є свій край, що зветься Україною. Є рідна земля, що так пахне чебрецем, барвінком і м’ятою.

Пам’ятайте:

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми,сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані побувати.

 

Любов до рідної землі, до малої батьківщини - одне з найсвітліших почуттів, яке кожен із нас проносить крізь усе своє життя. Витоки патріотизму починаються там, де людина вперше усвідомила себе особистістю , де відчула красу і безмежжя рідного краю.

V. Домашнє завдання.

1. Закріпити знання біографії, відредагувати зроблені під час уроку записи і записати в зошити (тема, ідея)

 

2. Написати листа письменникові, висловивши свої думки про прочитаний твір.