Урок "Фонетика. Графіка. Орфографія"

Заняття І ФОНЕТИКА. ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ Звуки і букви Фонетика (з гр. звуковий) – це звуковий склад мови й водночас мовознавча наука, що вивчає звуки мови та їх зміну у процесі мовлення. Звуки мови – це такі звуки, за допомогою яких розрізняється значення слів (рис – ріс, лис – ліс, віл – Ніл). В українській мові є 38 основних звуків (фонем). За способом творення вони поділяються на голосні й приголосні. Голосні звуки – це такі, що творяться за допомогою голосу і зміною форми ротової порожнини: [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Їх 6. Приголосні звуки – це такі, що творяться за допомогою голосу й шуму або лише шуму. Їх 32. За участю голосу й шуму діляться на сонорні й шумні. Сонорні – це звуки, в утворенні яких голос переважає над шумом. Вони завжди дзвінкі, але не мають глухої пари: [в], [в’], [м], [м’], [н], [н’], [л], Іл'], [р], [р’], [й]. Шумні – це звуки, в утворенні яких бере участь шум і голос. Бувають дзвінкі і глухі. Дзвінкі – це звуки, в утворенні яких шум переважає над голосом. Глухі – це звуки, в утворенні яких бере участь тільки шум. Дзвінкі й глухі утворюють пари: [б] - [п], [б’] - [п’]; [г] - [х], [г’] - [х’]; [ґ] - [к], [ґ’] - [к’]; [ж] - [ш], [ж’] - [ш’]; [дж] - [ч], [дж’] - [ч’]; [д] - [т], [д’] - [т’]; [з] - [с], [з’] - [с’]; [дз] - [ц], [дз’] - [ц’]. Приголосні можуть бути тверді і м’які. Тверді і м’які утворюють 9 пар: [д] - [д'], [з] - [з'], [дз] - [дз'], [л ] - [л'], [н] - [н'], [р] - [р'І, [т] - [т'], [с] - |с'], [ц] - [ц']. Завжди м’який без твердої пари - [й]. Не бувають м’якими, а тільки пом’якшеними приглосні: [б’], [п’], [в’], [ф’], [ж’], [ч’], [дз’], [дж’], [г’], [к’], [х’], [ґ’]. Класифікацію приголосних звуків можна записати в таблицю: Приголосні звуки Сонорні Дзвінкі Глухі Тверді в м н л р б д дж дз ж з г ґ п т ч ц ш с х к ф М’які н' л' р' й д′ дз' з' т' ц' с' Зверніть увагу! Літери на позначення всіх сонорних і дзвінких приголосних розташовані в алфавіті до літери о, крім к, глухих – після о, крім р. Фонетична транскрипція 1. Слово (речення), що транскрибується, береться в квадратні дужки: [мýзиека ]. 2. Літери я, ю, є, ї, ь та апостроф у транскрипції не вживаються. 3. Подовжені приголосні позначаються двокрапкою: знання [знан':а']. 4. Усі слова пишуться з малої літери: Одеса [одѐса]. 5. Якщо слово має більше ніж один склад, ставиться наголос: ліс [л'іс], ліси [л'ісѝ]. Графіка (письмовий, зображений) – розділ науки про мову, у якому вивчається сукупність умовних знаків для передачі на письмі усного мовлення. До графічних знаків належать букви алфавіту, знак наголосу, апостроф, дефіс, крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки тощо. Алфавіт (азбука, абетка) – це сукупність знаків (букв), розміщених у певному порядку для передачі звуків на письмі. В українському алфавіті 33 букви (великих і малих). Знання алфавіту допомагає швидко й упевнено знаходити потрібні слова в словниках; статті в енциклопедіях та довідниках, назви в каталогах, прізвища в списках тощо. Крім букв, в українському письмі використовуються ще знаки: ’(апостроф), ' (знак наголосу), - (дефіс). У розташуванні букв в алфавіті ніякої закономірності немає – такий порядок їх закріплено традицією. Алфавіт потрібно просто завчити напам’ять. Розміщуючи слова в алфавітному порядку, враховують не тільки перші, а й усі наступні букви (апостроф, знак наголосу, дефіс при цьому до уваги не беруться). Наприклад, із трьох слів космос, космічний і космонавт першим має стояти слово космічний (у ньому п’ята буква і, а в інших – о), другим – космонавт (у ньому шоста буква и, а в слові космос – с). Літера Назва Літера Назва Літера Назва Літера Назва Аа а Зз зе Оо о Чч че Бб бе Ии и Пп пе Шш ша Вв ве Іі і Рр ер Щш ща Гг ге Її ї Сс ес Ьь м’який знак Ґґ ґе Й йот Тт те Юю ю Дд де Кк ка Уу У Яя я Ее Є Лл ел Фф еф Єє Є Мм ем Хх ха Жж же Нн єн Цц це Співвідношення між буквами й звуками Письмо, яким ми користуємося, було створене понад 1100 років тому для старослов’янської мови. З часом воно змінювалося, удосконалювалось, а українські вчені пристосували його до звукової системи нашої мови. Але не повністю: деякі способи позначення звуків залишилися такими, якими вони були в давнину (традиційний принцип правопису). Через те букви в українській мові не завжди відповідають певним звукам. Більшість букв позначають тільки один звук. На позначення голос¬них фонем вживаються десять літер: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї. На позначення приголосних фонем – літери: б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, й. Буква м’який знак (ь) окремого звука (фонеми) не позначає, а передає м’якість попереднього приголосного. Букви я, ю, є передають відповідно два звуки [й] + [а], [й] + [у], [й] + [е] в позиції: -на початку слова (яма - [й á м а], юнга - [й ý н г а], єнот - [й еи н ό т]); -після голосного (моя - [м о й á], твою - [т в о й ý], своє - [с в о й é]); після апострофа чи м’якого знака (м’яч - [м й а ч], б’ють [б й у т׳], в’ється - [в й é ц׳: а], альянс - [а л׳й а н с], рельєф -[р еи л׳ й é ф]). В інших випадках букви я, ю, є передають один звук і м’якість попередньо¬го приголосного: земля - [з еи м л׳ а], ллє - [л׳: е], сюрприз - [с'у р п р ѝ з]. Буквосполучення дж, дз двозначні: позначають один кореневий звук [дж], [дз] (дзвінок - [дз в’ і н о к], джміль - [дж м’ і л׳], ходжу - [х оу дж ý]) або два окремі звуки при належності до різних морфем (префікса і кореня) [д] + [ж], [д] + [з] (підземний - [п’ і д з é м н и й], підживити - [п’ і д ж ие в ѝ т и]). Букви ї, щ завжди передають два звуки [й] + [і], [ш] + [ч]: їжа - [й і ж а], під’їзд - [п’ і д й і з д], щука - [ш ч ý к а], ущухнути - [ушчýхнути]. Букви г і ґ мають різне звучання: г - [г] фарингальний (голова, сніг, загадка) і ґ - [ґ] задньоязиковий проривний (аґрус, ґрати, ґуля, ґедзь, ґирлиґа, ґанок, ґандж, ґава, дзиґа, ґудзик). Для позначення м’якості приголосних, крім ь, я, ю, є, використовують букву і (і): (сік - [с׳ і к], лід - [л׳і д]. Для позначення подовжених приголосних звуків вживається двокрапка, що ставиться після букви: колосся [колό с׳: а]. Для позначення незначного пом’якшення приголосних перед [і] вживається знак апострофа: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’]> [ж’], [ч’], [ш’]> [дж’], [г’], [к’]> [х’І, [ґ’]: біль - [б’ і л׳], кіт - [к’ і т], фіалка - [ф’ і á л к а]. Наголос позначається вертикальною рискою над буквою, що позначає наголошений звук: яма - [й á м а]. Велика літера в транскрипції не вживається. Основні випадки уподібнення приголосних звуків 1. Приголосні приголосні [д], [т], [з], [с], [л], [н], [ц] перед наступним м’яким або пом’якшеним стають м’якими: честь [чес’т’], цвях [ц’в’ах]. 2. Дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються дзвінко: стежка [стежка], гриб [гриб]. 3. Оглушення [г] відбувається в словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю та похідних: [лéхко], [вόхко], [н’іхт'і], [к’іхт'і], [д’охт'у]. 4. Глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко: вокзал [воґзáл], просьба [прόз'ба]. Особливості вимови груп приголосних Орфографічний запис Вимова Приклад -ться [ц’:а] живеться [ж вец’:а ] -шся [с':а] журишся (жур с’:а ] -жці [з'ц’і] книжці [книз’ц’і] -шці [с’ц’і] товаришці [товар с’ц’і ] -чці [ц’:і] дочці [доц’:і] -тч- [ч:] Вітчизна [в’іч:изна] -тці [ц’:] квітці [кв’іц’:і] зж- [ж:] зжати [ж:ати] Склад слова Усі слова в українській мові поділяються на склади. Складом називається частина слова, що складається з одного або кількох звуків і вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря. Один зі звуків у межах складу є голосним. Голосний звук і склад у слові, на падає наголос, називаються наголошеними, усі інші склади – ненаголошені. Яка кількість голосних у слові, така й кількість складів. Залежно від кількості складів слова поділяються на односкладові, двоскладові складові й багатоскладові: ліс, день, денний, пролісок, буденний, лісок, багатолюдний. Склади бувають відкриті й закриті. Відкритий – це склад, який закінчується голосним звуком: пе-ре-ко-на-ти. Закритий – це склад, який закінчується на приголосний: зай-чик. Поділ на склади залежить від кількох умов: 1) якщо один приголосний стоїть між голосними, то він переходить до наступного складу: при-го-да; 2) якщо поряд стоять два дзвінких або два глухих приголосних, то обидва належать до наступного складу: дру-жба, ли-стя; 3) якщо з двох сусідніх приголосних перший дзвінкий (чи сонорний), а другий глухий, то вони належать до різних складів: вез-ти, скринь-ка; 4) якщо з двох сусідніх приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий сонорний, то обидва належать до наступного складу: ви-шня, за-трі-ща-ти; 5) якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів: тем-но, пе-ру-кар-ня. Наголос – виділення силою голосу певного складу в слові. Здебільшого слово має один наголос. В українській мові наголос рухомий (може переміщуватися зі зміною слова: кнѝжка – книжкѝ), вільний (наголошеними можуть бути різні за порядком склади: місяць, життя, огірок). Деякі слова мають подвійний наголос: байдуже, завжди, корисний, мабуть, помилка, простий, також. Вправи 1. Поясніть різницю в значенні виділених однакових букв і буквосполучень. Сяяти, м’якосердя, ягня, малюють, Рилєєв, підзеленити і подзеленькати, підземний і подзьобаний, віджити і воджу. 2. Чому римуються наведені пари слів, хоч кінцівки в них пишуться неоднаково? Запишіть ці слова в транскрипції. Яр, жар; сад, ряд; пейзаж, пляж; в’юн, цвіркун; плющ, кущ; шхуна, дюна; йдеш, ллєш; моїх, сміх; мовчу, дощу; коліща, свіча; печера, портьєра; хата, ягнята; люди, груди. 3. У кожній парі допишіть слово, яке відрізнялося б від попереднього лише одним першим звуком (не буквою). Джаз – г..., джміль – х..., дзень – д..., дзявкати – г..., дзьоб – л..., льон – с..., люк – л..., лак – л..., їсти – с..., юшка – в..., тяма – я..., ясно – р..., цькувати – о..., щенята – о.... 4.Прочитайте вголос, правильно вимовляючи звуки, позначені виділеними буквами. 1. Старе одживає, нове – народжується. (Остап Вишня.) 2. Щовечора дзвенить прозорий дзбанок твій над тихим джерелом, що в теплій мураві дзюркоче. (М. Рильський.) 3. І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові. (М. Вінграновський.) 4. Зорі тонко подзенькують: «Дзінь-дзінь», – дзвінко подзенькують, мов на люстрі кришталь. (Б. Олійник.) 5. Мати вийшла на ґанок і дивиться в небо. (Б. Олійник.) 6. Щебечуть і джерґотять пташки та шурхотять ящірки в траві. (Марко Вовчок.) 7. Гілки квіток сплелися на вікні, неначе ґрати. (Леся Українка.) 5. Випишіть у три колонки слова, у яких: 1) звуків і букв порівну; 2) звуків менше, ніж букв; 3) звуків більше, ніж букв. Радію, праця, рідня, дзюркіт, авіалінія, алюміній, дощ, жолудь, емальований, цятка, об’їзд, сім’я, розбуджений, електродзвоник, троє, ячмінь, льон, ідея, обсаджувати. Тестовий контроль знань та умінь 1. Позначте рядок, у якому всi приголоснi дзвiнкi: А. дiм, вiдро, колодязь, мрiя; Б. щавель, вазон, лампа, картина; В. воєвода, вуаль, акварель, рiздво; Г. рубiж, юнь, галузь, гамір. 2. Позначте рядок, у якому всi слова стоять в алфавiтному порядку: А. зв’язок, здоров’я, здiбний, здужати; Б. iнтер’єр, iнтернет, iнструктор, iндустрiя; В. лист, лiнгвiст, лiпити, лiрика; Г. освiта, осколок, отаман, основа. 2. Два склади має кожне слово рядка А. дзенькіт, ім’я, людськість, осінь Б. ллється, співають, мільйон, серце В. любов, радість, добро, надія Г. свято, гріють, утіха, влітку Д. пісня, алея, стрічка, тінь 3. Букви я, ю, є позначають по два звуки в кожному слові рядка А. юний, нюанс, браконьєр, єресь Б. зграя, різьбяр, черв’як, мільярд В. ялина, бюджет, п’ять, боснієць Г. кар’єра, ювілей, сузір’я, пюре Д. зв’язок, ярлик, маєток, в’юнець 4. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка А. життя, земля, соловей, яблунька Б. єдність, пояснення, юнь, щавель В. крапля, майор, зв’язок, дев’ять Г. контрастний, шлях, долоня, яр Д. джем, листя, щедрість, весняний 5. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка А. тямущий, рум’янець, духмяно, боєць Б. сьогодення, криниця, щільний, миряни В. зяблик, життєпис, українець, з’єднання Г. шістсот, черешня, щедрування, коляда Д. знищення, дебют, ячмінь, прабабуся 6. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка А. джаз, сум’яття, магній, болючий Б. щабель, велюр, повітряний, їдять В. каміння, клятва, діяльність, грюкіт Г. віяло, заєць, конферансьє, виорати Д. місяць, капелюшок, доля, ранній 7. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка А. геній, суниця, зап’ястний, єднання Б. Вітчизна, окраєць, ательє, більярд В. приїжджати, ключ, мільйон, тополя Г. дзбан, рядок, потьмяніти, щоденник Д. малювання, симпатія, пісня, якість 8. Звук [й] є в кожному слові рядка А. ярус, лінія, юність, боєць Б. буря, кальцій, мрія, єдність В. іній, сюжет, більярд, клятва Г. поет, історія, сяйво, юрмитися Д. ювілей, літній, узлісся, в’єтнамець 9. Звук [д] є в кожному слові рядка А. родина, погода, депутат, молодість Б. здоровий, джаз, одержати, думка В. футбол, сад, дискусія, надписати Г. далина, відійти, домисел, надріз Д. адреса, дзеркало, дріт, відплата 10. М’який приголосний є в кожному слові рядка А. земля, сідло, місто, вогонь Б. потік, небеса, ряд, яровина В. крамниця, бюро, м’ясо, льон Г. звичай, юрта, таксі, свято Д. лікар, сесія, чітко, діти 11. Глухий приголосний є в кожному слові рядка А. світанок, міць, боротьба, вогнище Б. пальма, юнак, голуб, вочевидь В. дзьоб, затишок, сонце, донька Г. чудо, соловей, вулиця, вокзал Д. просьба, легко, книга, фігура 12. Шиплячий приголосний є в кожному слові рядка А межа, ходжу, печальний, щастя Б юшка, служба, хвороба, борщик В цілий, ячмінний, кожух, шприц Г заріччя, жолудь, джміль, пісня Д вуж, зачарувати, шепіт, фіранка 13. Уподібнення приголосних відбувається в усіх словах рядка А. отже, лічба, мотузка, повсякчасний Б. молотьба, футбол, якби, повсякденний В. боротьба, тітчин, мерехтіти, вітчим Г. вести, просьба, дігтяр, баскетбол Д. косьба, каска, вогкість, Великдень 14. На перший склад падає наголос у слові А. колесо Б. перепис В. фартух Г. новий Д. оптовий 15. На другий склад падає наголос у слові А. занесло Б. каталог В. кропива Г. одинадцять Д. ненависть 16. Наголос на першому складі має кожне слово рядка А. перепел, донька, виголосити Б. спина, бюлетень, сказаний В. позначка, випадок, знаменник Г. цемент, камбала, подруга Д. оцет, живопис, відгомін 17. Установіть відповідність між характеристикою приголосних і прикладами слів із цими приголосними: 1). усі тверді А) Лук’ян, Рогніда, Станіслав 2). усі м’які Б) Остап, Маргарита, Емма 3). тверді та м’які В) Ілля, Юлія, Лідія 4) тверді та пом’якшені Г) Людвіг, Овідій, Сергій Д) Квітослава, Каміла, Віра 18. Установіть відповідність між характеристикою приголосних і прикладами слів із цими приголосними: 1) усі тверді А) Умань, Євсуг, Донецьк 2) тверді та м’які Б) Світязь, Лінці, Кілія 3) тверді та пом’якшені В) Рогатин, Долина, Судак 4) тверді, м’які та пом’якшені Г) Богодухів, Харків Меджибіж Д) Нишівці, Папірня, Яківка 19. Установіть відповідність між характеристикою звуко-буквеного складу та прикладами слів 1) звуків і букв порівну А) ящірка, юстиція, щонайщасливіше 2) звуків на один більше, ніж букв Б) ялиця, об’єднати, пощастило 3) звуків на один менше, ніж букв В) зникають, щастить, писарчук 4) звуків на два менше, ніж букв Г) походжають, переймаються, змагання Д) беззаконня, гілляччя, бадьорість 20. Доберіть приклади до кожного випадку наголошення 1) на першому складі А ) жалісливо, висвітлити, приморозок 2) на другому складі Б ) зметикувати, попоблукати, праукраїнський 3) на третьому складі В) гуртожиток, урочистий, найвиразніше 4) на четвертому складі Г) кулінарія, безпринципний, зобразити Д) тваринництво, виходячи, індустрія