Урок "Героям - патріотам - вічна слава"

 

Конспект першого уроку для учнів 6 класу

Тема уроку: Героям – патріотам - вічна слава.

Мета уроку: ознайомити учнів з історією України, шляхом становлення незалежної української держави; розширити і поглибити поняття громадянськості, розвинути у дітей прагнення бути свідомими громадянами, патріотами України; виховувати любов до рідної землі, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу.

Обладнання уроку: карта України, символи, Конституція, слайди по темі, на столі- вишитий рушник, гілка калини, колоски, барвінок, чорнобривці, вислови про Україну та патріотизм, пам’ятка молодому громадянину на дошці.

Форма проведення: розповідь з елементами довідок, повідомлень, бесіди.

План уроку: 1. «… Є на світі Україна!

                           Не грудка, а земля з народом є!» ( С. Пушик)

                      2. Хроніка української держави.

                      3. Ти-громадянин України.

                      4. Будьмо гідними називати себе українцями, патріотами України.

                                                  Хід уроку:

1. Привітання вчителем учнів з новим навчальним роком.
2. Вступне слово вчителя.

         Дорогі діти! Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

         Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це пісня, яка найніжніша на цій землі. Україна – це багатовікова історія українського народу, народу – великомученика, на долі якого було досить лиха … . Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З 15 ст., з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної та самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б

 

 

 

пережила те, що пережила Україна за більш ніж пів тисячолітнє поневолення (1240-1991 р. р.)

 

Дівчинка-українка

1. Я – Україна, я – страдниця мати,

Яка споконвіку була у ярмі

Турецькім, російськім…

Та всіх не назвати,

Бо зайди є різні, а муки одні.

Не тільки чужинці мене шматували,

Були і свої в нас жорстокі тирани,

Вони видавали укази й закони, -

Тому і загинуло всіх нас мільйони.

2. Немов маля, що в муках народилось,

У долі, радості і різних неладах.

Так я з неволі відродилась

І намагаюся стояти на ногах.

Ще зовсім молода та непокірна,

А на чолі – блакитно-жовтий стяг,

Прошу мені служити вірно,

Нехай Господь благословить мій шлях.

3. (учень) Дороги іншої не треба,

Поки зорить Чумацький шлях,

Я йду до тебе, йду до тебе

По золотих твоїх стежках.

4. Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти,

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.

5. Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна, і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я – твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна, Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

 

 

Вчитель: Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

           Відомий французький вчений Й. Г. Коль у 1841 році писав: «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться,   і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для української держави готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з того матеріалу велику, незалежну українську державу.»

            І довгожданий час настав.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ – Декларацію про державний суверенітет України. Ця Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави.

  ( Бесіда з учнями)

А що вам відомо з уроків історії про декларацію, суверенітет?

Учень: Декларація – це офіційне проголошення державою основних принципів, а також документ, у якому їх викладено.

Учень: Суверенітет – це незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.

Вчитель: Так, Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми – українським народом. І сьогодні хочеться сказати словами відомого прикарпатського поета Степана Пушика: «… Є на світі Україна! Не грудка, а земля з народом є!»

              А чи могло бути інакше? Ні, інакше бути не могло. Не могла бути марно пролита кров тих, хто боровся за волю і незалежність протягом століть, тих, хто вірив у перемогу, і тих, хто вірив у воскресіння. Хіба міг не почути Всевишній тих молитов, з якими звертався до нього славний син Тарас Шевченко:             Молю, ридаючи, пошли,

                                Подай душі убогій силу,

                             

                               Щоб огненно заговорила,

                               Щоб слово пламенем взялось,

                               Щоб людям серце розтопило,

                               І на Украйні понеслось,

                               І на Украйні освятилось…

    Наступна важлива дата в історії нашої незалежності – 24 серпня 1991 року. У цей день проголошено Акт про незалежність України. А 1 грудня цього ж року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому Акт проголошення незалежності дістав переконливе підтвердження і схвалення.

       1992 рік, жовтень. Україна відзначає 50-річчя Української Повстанської Армії. Доля УПА – одна з найтрагічніших сторінок в історії народу України. Повстанська армія вела справедливу боротьбу за незалежність. Сини України, українські повстанці!.. Вони вмирали, як герої, а останніми їхніми словами були: «За тебе, свята Україно!»

       1996 рік, 28 червня. Верховна Рада України прийняла Основний Закон – Конституцію України. Цей день став національним святом. (Пригадати, що означає слово «конституція». Слово «конституція» походить з латинської мови і означає «устрій», «установлення», тобто будь-яка конституція визначає, якій бути державі, де ми живемо, а також – наші права та обов’язки.)

        Далі були 1998 і 1999 рр., в які відбулися вибори до Верховної Ради та вибори Президента України.

      У 2000 році Україна відзначає 10-ту річницю з дня прийняття Декларації про державний суверенітет України.

Вчитель: Звичайно, що ми згадали тільки деякі важливі події з історії нашої незалежності. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава зі своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями і культурою, і зі своїм Основним Законом – Конституцією.

                 (Бесіда з учнями про державні та народні символи України. У статті 20 Конституції України записано, що Державними символами України є…)

Вчитель: Сьогодні Україна – незалежна держава. Великі і складні завдання покладаються сьогодні на кожного її громадянина. А громадяни України – це

 

всі ми. І у сьогоднішній нелегкий час нам вкрай необхідно переосмислити своє буття. Зламати стереотипи старого мислення, створити новий світогляд, по-новому подивитися на себе, на навколишній світ, на свою країну. І з гордістю сказати: «Я – українець, і це звучить гордо!», «Краще запалити одну свічку, ніж ганьбити пітьму». І якщо ці свічки запалахкотять у кожного з нас у серці, то в Україні запалає вогонь відродження.

 

                              Україно моя, моя люба Вкраїно,

                              Чим я втішу тебе,

                              Чим тебе заспокою,

                              Чи про тебе розкажу, як тебе я люблю.

Вчитель: А тепер відгадайте ключове слово нашого сьогоднішнього уроку.

                                                  ТАП

                                                   РІО
                                                   МЗИТ (Учні відгадують слово)

       Слово «патріотизм»  утворене від слова «патріот» (з грецької мови – земляк, співвітчизник)

        Хто такий патріот? (Учні відповідають). Це людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові.

         Патріотизм – це любов до батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю народу, готовність служити її інтересам.

         Як ви думаєте, чи є істинним патріотом той, хто, одягнувши вишиванку, кричить на кожному кроці про свою пристрасну любов до вітчизни? (Учні відповідають).

          Чи є патріотом та людина, яка лише викрикує пароль і відгук патріота «Слава Україні! Героям слава!»? Іноді з іронією, іноді цей пароль є для людини, яка його вигукує, порожнім звуком або викликає у декого роздратування. Тепер ми чуємо ці слова особливо часто. Але не всі ми задумуємося про зміст цих слів. З таким же успіхом, відправляючи вас до школи, мама повторює: «будь чемна», а ви автоматично відповідаєте: «угу» і вже за 2 хвилини забуваєте, що казала мати.

 

Вчитель: А що треба робити вам, діти, щоб відчути, що ви патріоти, громадяни, що також берете участь у будівництві своєї держави?

                       (Учні відповідають)

-         Добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти якоюсь спеціальністю і приносити користь своїй країні;

-         Любити природу, берегти і примножувати її багатства,

-         Берегти історичні і духовні пам’ятки свого народу;

 

-         Не руйнувати, а вивчати історію рідного краю;

 

-         Наполегливо вивчати рідну мову, бо це мова нашого народу, державна мова України;

 

-         Знати традиції і звичаї свого народу;

 

-         З повагою ставитися до державної символіки України тощо.

 

Вчитель: Кожен з вас – маленька часточка великого народу. Україна чекає на вас. Це ви маєте дбати про її добробут і мир. Формуйте у собі риси справжньої Людини, громадянина, патріота. Думаю, що у нагоді вам стане Пам’ятка молодому громадянину України.

                           (Учні зачитують Пам’ятку)

         На кожного з вас, коли ви заходите у школу, «дивиться» з меморіальної дошки наш земляк, наш герой Іван Габчак. Він пожертвував найдорожчим заради Батьківщини, заради кожного з нас. Його приклад мужності, відважності, патріотизму закликає стати на двобій з російським окупантом, його чин, його подвиг додає мужності та незламності тим, хто тримає зброю на Сході.

         Не можемо сьогодні не згадати про нашого героя Івана Габчака, не маємо морального права. 29 серпня виповнився рік з того дня, коли він загинув в районі м. Іловайська Харцизького району Донецької обл. разом з іншими побратимами у, так званому, котлі. 24 серпня 2014 року Іван з побратимами потрапив в оточення. У бою під Іловайськом йому прострелили ноги. Побратими перетягнули рани джгутами, але ні належної медичної, ні військової

 

допомоги, на жаль, не надійшло. І 29 серпня 2014 р. під час виконання бойового завдання Герой Іван Габчак загинув.

           Після закінчення Академії сухопутних військ ім.. Гетьмана Петра Сагайдачного 21 червня 2014 р. лейтенанта Збройних сил України І. Габчака призначили командиром взводу звукометричної розвідки військової частини А-1978 (м. Запоріжжя). 13 липня 2014 р. його скерували командиром роти 55-ї окремої артилерійської бригади для проходження служби у зоні АТО на Донеччині.

             Іван Габчак нагороджений орденом Б. Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

 

                                 (Хвилина мовчання).

Підсумок.

Вчитель: Діти, від розуміння і любові кожного знас залежатиме, яким буде майбутнє України. А любити її – це значить працювати в ім’я рідної землі.

                 Нехай рука наших вояків на Сході не здригнеться, хай мужність примножиться – бо за ними рідна Україна, Богом дана свята земля.

                   Маємо виховувати у своєму серці почуття патріотизму. Воно має бути у будь-якої поважаючої себе людини. Маємо проявляти себе як громадяни, як патріоти, маючи яскраві приклади з історії, маючи новітніх героїв України, таких як Іван Габчак – це не просто важливо. Це необхідно! З нами правда, з нами Бог! Перемога буде за нами!

Не розчаровуйсь в Україні.

Немає єдності у нас,

Вона – свята, а грішні – ми.

То наша головна провина

В її недолі часто винні

За весь неволі довгий час

ЇЇ ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

 

А розумій її печаль, ідеї волі,

Певним будь,

Що робиш ти для неї нині –

Бо тільки той є справжнім сином,

У себе спершу запитай.

Хто вміє неньки біль збагнуть,

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра!