Урок "Головний убір - пов'язка"

Дата:________

Клас: 8

Урок №________

                           Головний убір (пов'язка)

Тема. Вибір та обґрунтування теми проекту. Планування роботи з виконання проекту.

Мета: ознайомлення з методами проектування виробів та планування роботи над проектом; розвиток умінь збирати, опрацьовувати й аналізувати інформацію; виховання дружніх стосунків у класі, уміння працювати в колективі.

Завдання для учнів: ознайомитися з методами проектування; скласти план роботи над проектом; підібрати потрібну для проектної роботи інформацію.

Методи: робота в групах, рефлексія, проектування, робота з джерелами інформації.

Інструменти та матеріали: спиці для плетіння обраних виробів, нитки, ножиці.

Наочні посібники, ТЗН і додаткові матеріали: інформаційні картки, таблиця ≪ Послідовність виконання проектної роботи ≫, картка-алгоритм створення проектної роботи, додаткові джерела пошуку необхідної інформації (газети, журнали, мережа Інтернет).

Тип заняття: набуття учнями нових знань.

Хід заняття

І. Організаційний момент

Створення позитивного емоційного настрою учнів.

Учитель заздалегідь записує на дошці алгоритм:

У ч и т е л ь. Діти, зверніть увагу на алгоритм, записаний на дошці. Я пропоную кожному з вас, скориставшись ним, дати собі установку на успіх. (Учні, використовуючи вправу «Незакінчені речення», озвучують свою «установку на успіх». Наприклад: «Я хочу отримати нові знання», «Я можу бути уважним і працьовитим», «Я наполегливо працюватиму». Підсумовуючи вищеозначені «установки учнів на успіх», учитель висловлює побажання.)

Я побажаю, діти, щоб вам хотілось вчитись,

Щоб ви могли дізнатись корисного багато,

Щоб дружно працювали і завжди успіх мали!

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель оголошує тему і мету уроку.

У ч и т е л ь. Діти, ви, мабуть, здогадалися, над якою темою ми сьогодні будемо працювати. Адже, звернувши увагу на вироби, що знаходяться перед вами, помилитися важко.

Сучасна людина прагне, щоб її одяг та аксесуари відповідали моді і водночас були суто індивідуальними. Ручне в’язання дає можливість стати дизайнером власного одягу. Як говорила колись Коко Шанель, трикотаж — це затишок, комфорт і доступний засіб вираження фантазії будь-якої жінки, яка хоче модно вдягатися. Оволодівши головними прийомами в’язання і користуючись власною уявою, ви зможете створювати для себе, своїх близьких і друзів неповторні в’язані речі. Набуті вміння дуже знадобляться вам в умовах сучасних ринкових відносин і дозволять зекономити сімейний бюджет. Тож давайте визначимося з планом нашої діяльності на сьогодні.

Вам відомо, що для того, щоб отримати потрібний результат, насамперед необхідно чітко спланувати свої дії. Адже саме планування надає змогу вибрати правильні методи й технологічну послідовність під час виготовлення нових виробів. Отже, якщо ви навчитеся планувати свою роботу над виконанням проекту, це дасть можливість цілком реалізувати свій творчий задум.

ІІІ. Вивчення теоретичного матеріалу

У ч и т е л ь. Перш ніж перейти до планування роботи над проектом, пригадаймо, з якими методами проектування ви вже ознайомилися в попередніх класах. (Учні дають характеристику методам фантазування та комбінування.) Окрім розглянутих методів, у проектуванні різних промислових виробів (одягу, взуття, прикрас, іграшок, машин тощо) широко застосовують метод, що називається методом фокальних об’єктів.

Об’єкт, який удосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть методу полягає в перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на фокальний об’єкт. Наприклад, якщо вдосконалюваним (фокальним) об’єктом є олівець, а випадковим — тигр, то маємо сполучення на зразок «смугастий олівець», «хвостатий олівець» тощо. Розглядаючи ці сполучення і розвиваючи їх, іноді вдається знайти оригінальні ідеї (наприклад, «хвостатий олівець» втілюється в олівець-ручку з гнучким тримачем (хвостом) — досить відома конструкція).

Послідовність застосування методу фокальних об’єктів така:

1) вибір фокального об’єкта (наприклад, поличка для книг);

2) вибір трьох-чотирьох випадкових об’єктів (зазвичай вибирають навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: «кіно», «змія», «каса», «полюс», «машина»);

3) складання переліку ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об’ємне тощо);

4) висування ідей шляхом надання фокальному об’єкту ознак випадкових об’єктів (наприклад: звуковий годинник, об’ємний годинник, годинник для театру тощо).

Не обов’язково, щоб усі обрані об’єкти якимось чином підходили до об’єкта, що вдосконалюється, але, використовуючи цей метод, можна вибрати велику кількість найрізноманітніших варіантів.

Робота з інформаційними картками

Учитель просить звернути увагу учнів на інформаційні картки (додаток А), які лежать у них на столах, та прочитати наведену інформацію. Учні самостійно опрацьовують матеріал карток, після чого вчитель звертається до дітей із запитаннями:

1. Що таке проект?
2. Які існують види проектної діяльності?
3. З яких етапів складається творчий проект?

Робота з таблицею «Порядок виконання проектної роботи»

Проведення хвилинки відпочинку (руханки)

Час настав відкласти діло й руханку зробити сміло.

Уявіть, що ми із вами летимо поміж зірками,

Тут великі, і маленькі, і сумні, і веселенькі.

Ми їх радо обіймаєм, у кишені набираєм.

А вони летять, танцюють, з нами весело жартують.

Добре нам серед зірок, але час знов на урок!

Тож, припинимо ми жарти й знову сядемо за парти.

V. Практична робота

Створення робочих груп для роботи над проектом Вибір теми проекту та спільне обговорення шляхів його реалізації

Пропонований нами об’єкт проектування — в'язана пов'язка на голову. Це стильний і модний аксесуар, який тріумфально повертається на модний Олімп. Сьогодні вона є не тільки модним штрихом і акцентом образу. Це можливість проявити свою індивідуальність, виділитися з натовпу і внести в сет яскраві ноти. Такий виріб визнано ефектним головним убором і має ряд переваг.

 Такий аксесуар відомий з давнини. В старовину він називався «налобник» або «очелье» і являв собою нешироку пов'язку на лоб, яка виготовлялася з тканини, берести або інших природних матеріалів. Виріб виконував функцію оберегу, тому носили не тільки жінки, але і чоловіки.

Сьогодні такий виріб називається «обруч», «налобні пов'язка», «резинка» і на відміну від колишнього призначення воно призначене для захисту голови від холоду, негоди. Крім практичних функцій, воно несе естетичне навантаження, поступово стаючи класикою сучасного гардеробу.

Сучасна пов'язка на голову являє собою в'язаний еластичний обруч або широку смужку в'язаного полотна, пошиту в кільце. У деяких випадках вона зовсім не має шва, так як в'яжеться по колу кільцевими спицями. Пов'язка охоплює голову, закриваючи чоло і вуха.

Особливості та переваги

В'язана пов'язка на голову – гідна альтернатива шапки. Її популярність обумовлена пильною увагою дизайнерів і досвідчених майстринь. Вона ідеальна для міжсезоння, коли шапку носити ще рано, але хочеться утеплити голову і вуха. За рахунок своєї ширини вона здатна вкрити більшу частину голови, при цьому дозволяє продемонструвати зачіску і красу волосся

Аксесуар є свого роду прикрасою голови, надійно фіксує зачіску і сприяє збереженню її охайності. У деяких випадках аксесуар замінює шпильку, гумку для волосся або пластмасовий обідок, не дозволяючи локонам закривати обличчя. Крім того, стильна пов'язка закриває вуха і лоб від холоду й пронизливого вітру. Це ідеальне виріб для модниць, які не люблять носити теплі шапки в холодну пору року.

В'язані пов'язки універсальні: вони поєднуються з різною одягом, додаючи в кожний ансамбль свіжі елегантні ноти. Вони гармонійні у вбранні з курткою, джинсами, пальтом, плащем, джинсами, спідницею і навіть сукнею.

Ці аксесуари можуть мати різноманітні візерунки. Це дозволяє скласти вдалий дует пов'язки і светри, пуловера або кардігана, підібравши однаковий візерунок. Модні варіанти часто складають комплект з шарфом або мітенками (в'язаними рукавичками без пальців). Такі композиції підкреслюють індивідуальність і неповторність образу.

Розроблення критеріїв оцінювання проекту

Орієнтовні критерії оцінювання виконаного проекту

Аргументованість та актуальність обраної теми, її практична спрямованість.

Обсяг і повнота розробок, послідовне та змістовне виконання всіх етапів проектування, їх завершеність.

Аргументованість запропонованих рішень, висновків.

Рівень творчості, оригінальність теми (конструкції виробу), знайдених рішень.

Якість пояснювальної записки: оформлення, відповідність стандартним вимогам.

Привабливість виготовленого виробу, його якість, функціональність, економічність використаних матеріалів.

Складання плану роботи з виконання творчого проекту Обговорення змісту та виду пояснювальної записки проектної роботи (Орієнтовний зміст пояснювальної записки проекту наведено в додатку Б.)

VІ. Підбиття підсумків заняття

Учитель повідомляє й пояснює отримані учнями оцінки; методом рефлексії аналізує з дітьми рівень досягнення поставлених на занятті завдань (чого навчились, що засвоїли).

1. Над якою темою працювали на занятті?
2. Що нового дізналися під час вивчення цієї теми?
3. Для чого вам знадобляться знання, отримані на занятті?
4. З чого слід розпочинати роботу над проектом?

Домашнє завдання

1. Підготувати спиці та нитки для виготовлення виробу.

2. Розпочати роботу зі створення власної пояснювальної записки проекту, враховуючи розглянутий на заняттях матеріал.

Додаток А               Інформаційна картка

Термін «проект» у перекладі з латини означає «кинутий уперед задум».

Проект — це будь-який задум, що має мету, ресурси і конкретні терміни реалізації. Проекти поділяються:

• за переважною діяльністю в проекті: дослідницькі, пошукові, творчі, рольові, прикладні, інформаційні;
• за кількістю учасників проекту: особистісні, парні, групові;
• за тривалістю виконання проекту: короткострокові (кілька уроків), середньострокові (від тижня до місяця), довгострокові (від місяця, кількох місяців і більше).

Зміст виконання проектної роботи має складатися з етапів (стадій), що взаємозв’язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення й виконання проекту, а саме: організаційно-підготовчий (пошук та аналіз проблеми, вибір теми проекту, планування проектної діяльності за етапами, збирання, вивчення й опрацювання інформації з теми проекту), конструкторський (пошук оптимального рішення завдання проекту, складання конструкторської документації), технологічний (складання плану практичної реалізації проекту, технологічних карт, виконання запланованих технологічних операцій, поточний контроль якості, внесення змін, доповнень у технологію), завершальний (оцінювання якості виробу, аналіз результатів проектування). Результатом проектно-технологічної діяльності в трудовому навчанні є виготовлений виріб.

Додаток Б       Орієнтовна картка-алгоритм Створення пояснювальної записки проекту

І. Організаційно-підготовчий етап

1. Визначення проблеми, що слугує спонукою для роботи над проектом.

2. Дослідження, спрямовані на вибір об’єкта проектування та визначення доцільності його виготовлення.

3. Історичні відомості про об’єкт проектування.

4. Аналіз об’єктів-аналогів та визначення критеріїв оцінювання власного виробу.

5. Обрання об’єкта проектування на ґрунті проведених досліджень.

ІІ. Конструкторський етап

1. Розробка конструкторської документації (клаузура, ескізний рисунок, необхідні креслення та схеми майбутнього виробу).

2. Опис зовнішнього вигляду та конструкції проектної моделі.

3. Вибір матеріалів, інструментів та обладнання для роботи

ІІІ. Технологічний етап

Послідовність виготовлення виробу (технологічна картка, фотоколаж тощо).

ІV. Завершальний етап

1. Економічні розрахунки.

2. Рекламний проспект.

3. Підбиття підсумків роботи над проектом.

Список використаних джерел. Додатки