Урок "Групи грибів: симбіотичні - мікоризоутворюючі шапинкові гриби"

Групи грибів: симбіотичні – мікоризоутворюючі шапинкові гриби. Лабораторне дослідження: будова шапинкових грибів.

Цілі уроку:

освітня: визначити особливості будови шапинко­вих грибів, способи їхнього живлення і розмноження, сформувати вміння розпізнавати їстівні та отруйні гри­би, ознайомити із заходами з попередження отруєнь грибами; продовжити формування вмінь і навичок ви­конання й оформлення лабораторної роботи;

розвиваюча: розвивати логічне мислення, вміння знаходити суттєве, вдосконалювати вміння  працювати з додатковою науково-популярною літерату­рою, готувати стислі повідомлення;

виховна: виховувати бережливе ставлення до свого організму, любов до природи, культуру праці, спілкування, екологічну культуру.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: колекції, муляжі плодових тіл шап­инкових грибів, консервовані гриби (маслюки, опеньки тощо), живі зразки шапинкових грибів, лупи, препаруваль­ний набір "Шапинкові гриби", картини, листівки.

Основні поняття і терміни: симбіоз, мікориза, міцелій, плодове тіло, трубчасті й пластинчасті гриби.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Давайте пригадаємо ліс восени. Коли ви вхо­дите до нього, одразу відчуваєте запах грибів і по­чинаєте уважніше дивитися під ноги, шукаючи саме їх. Ідучи лісом, ви можете побачити багато грибів. А звідки вони з'являються? Тривалий час правильної відповіді на це запитання не було, і це породжувало різні забобони. Наприклад, вважали, що раптова й рясна поява грибів на одному місці викликається ударом блискавки в землю або ряс­ною росою. Деякі гриби виростають, утворюючи правильне коло, у центрі якого висихає трава.

"Відьмачими кільцями" називали їх у давнину. Німці вважали, що в цих місцях танцювали відь­ми, скандинави — ознакою зачарованих скарбів, а голландці — місцем, де чорти колотили масло. Що ж відбувається насправді? Щоб дати відповідь на це запитання, треба ознайомитися з особливос­тями будови й розвитку шапинкових грибів.

2. Загадки

Одна нога і шапка, а голови немає. (Шапинковий гриб)

Стоїть хлопчик під пеньком, накрив голову брильком.

Маленький, чепурненький крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов.

Стоїть при дорозі на одній нозі і шапочку має, та нікого не вітає.

3. Поясніть суть прислів’їв: "Пізній грибок – пізній сніжок", "Хто любить землі вклонитись – без нагороди не залишиться", "На те хміль, щоб не дубок витись, на те й дубовик, щоб в дубах заблудитись".

Повідомлення теми й завдань уроку

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

1.  Шапинкові гриби, їхня різноманітність,середовище існування, особливості будови і процесів життєдіяльності(розповідь з елементами бесіди, демонстрація плодових тіл шапинкових грибів, таблиць).

2.  Повідомлення учнів про шапинкові гриби.

3.  Заочна мандрівка "В ліс за грибами".

4.  Їстівні та отруйні шапинкові гриби.

5.  Ознаки отруєння грибами і перша допомога потерпілому.

6.  Правила збирання та зберігання грибів.

7.  Порада грибнику – початківцю.

8.  Значення шапинкових грибів у природі та житті людини(самостійна робота з підручником, стр.206-208)
          Не минайте дива

Якось після теплого травневого дощу на пагорбі парку в центрі міста я помітила біленькі шапинки. Одну біля одної. Пліч-о-пліч. Невеликі срібні, наче посипані крихтою, голівки гнойовиків вигравали у промінні вранішнього сонця. Гриби ніби промов­ляли: фотографуйте нас, розказуйте про нас усім!

Просимо шанувати — родина гнойовиків!

Гриби є своєрідним типом гетеротрофних орга­нізмів. Познайомимося з представниками роду копринусів із великої родини Копринусові (Гнойови­ки). Родова назва грибів Копринус похо­дить від грецького слова "копрос", що в перекладі означає «гній». Усього рід копринусів нараховує близько 200 видів, поширених по всій земній кулі. За способом жив­лення гнойовики є сапрофітами — вони розклада­ють органічні речовини, беручи участь у кругообігу речовин у природі. Уже з назви грибів зрозуміло, що вони трапляються на добре угноєному ґрунті.

Залишилися лише ніжки

Ростуть і дозрівають гнойовики дуже швидко. Життя їх плодових тіл коротке — від декількох го­дин до двох діб. Після дозрівання плодових тіл шап­ка у грибів чорніє й перетворюється на чорну рідку масу, яка містить чисельні буро-коричневі спори. Шапки в більшості гнойовиків не повністю розкри­ваються, бо мають краї, які плавно загинаються до ніжок. Це могло б перешкоджати випадінню спор, однак природа «вигадала» цікавий механізм: спо­ри дозрівають поступово, знизу доверху шапки, одночасно край шапки автолізується, вкорочуєть­ся і не заважає розсіюванню щойно дозрілих спор. Невдовзі від гриба залишається лише ніжка.

 "Грибне" чорнило

З давніх-давен із гнойовиків виготовляли чор­нило. Дозрілі гриби з темно-фіолетовими або темно-коричневими пластинками складали в посудину, чекали, доки гриби перетворяться на буру масу, проціджували її й отримували темно-коричневе чорнило. Для стійкості до нього додавали клей, а неприємний запах приглушували гвоздичною олією. Цю рідину змішували зі звичайним чорни­лом і використовували для підписання царських наказів, документів державного значення, грошо­вих векселів на велику суму. Після висихання чорнила спори утворюють не­повторний малюнок, а тому з допомогою збільшу­вального скла завжди можна встановити достеменність рукопису чи підпису.

Їсти чи не їсти?

Гнойовики — умовно їстівні гриби, проте в нас їх не їдять, ще б пак: гриб-поганка, який росте на купі гною! Однак у деяких країнах їх споживають.

Гнойовики мають речовину, котра окислює спирт, тому люди, які куштують ці гриби одночасно з алкоголем, ризикують отруїтися. Таке отруєння                           су­проводжується нудотою, проносом, підсиленим сер­цебиттям, почервонінням шкіри. На основі копринуса сірого створили ліки, які додають п'яницям до їжі. Після цього алкоголь, котрий вони будуть пити, викликатиме в них отруєння, а згодом і відразу.

Любителів екзотичних страв попереджаємо: копринуси можна вживати лише молодими, доки їх пластинки білі. Зберігати гнойовики в сирому ви­гляді не можна, бо реакція автолізу (з грецьк. — саморозчинення, самоперетравлювання клітин і тка­нин організмів під впливом спеціальних біологічно активних речовин — ферментів) відбувається навіть у заморожених грибах.

IV. Лабораторне дослідження: будова шапинкових грибів.(підручник, стр.205-206 або робочий зошит стр.95)

Висновок

1.              У вищих грибів гіфи міцелію багатоклітинні. Із гіф утворюються плодові тіла грибів.
2.              Шапинкові гриби мають плодове тіло, у якому розрізняють шапку й ніжку. Ніжкою плодове тіло поєднується з міцелієм, а на шапці утво­рюються спори.
3.                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Залежно від будови нижнього боку шапки роз­різняють пластинчасті й трубчасті гриби.
4.              Наявність у грибах хімічних речовин обумов­лює їхню придатність до вживання в їжу. За цією ознакою розрізняють їстівні, неїстівні й отруйні гриби.
5.              Збирати для вживання в їжу можна тільки до­бре відомі їстівні гриби.

Різноманітність грибів, харчова цінність грибів, заходи з попередження отруєнь грибами, перша до­помога в разі отруєнь — самостійна робота учнів за завданням.

Завдання для учнів

На підставі власного досвіду й літературних дже­рел встановіть правила збирання грибів і основні за­ходи з попередження отруєнь ними. Запишіть їх.

 V. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

І. Закінчити речення.

1. Вегетативне тіло грибів називається………………………………......................

2.  На поверхні міцелію утворюється ………………………………………………..
3.  Плодове тіло шапинкового гриба складається з …….....................................

4.  Ніжкою гриб поєднується з ……………………………………………………….

5.                                                                                                                На нижньому боці шапки є…………………... або ………………………………

6.  На пластинках і трубочках утворюються ………………………………………..
7.  Шапинкові гриби розмножуються………………

        ІІ.  Сигнальна гра "Який це гриб?"

а)  червоний сигнал – трубчастий гриб, зелений – пластинчастий;

б)  червоний сигнал – отруйний гриб, зелений - їстівний.

Значення грибів у природі, особливості розрос­тання грибниці у ґрунті, розгадка таємниці утво­рення "відьмачих кілець", симбіоз із рослинами, здатність грибів до накопичення у грибниці важких металів, радіонуклідів — розповідь, повідом­лення учнів, демонстрація таблиць, картин.

 VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ, ВИСТАВЛЕННЯ ОЦІНОК

Отже, шапинкові гриби — представники царства Гриби, грибниця яких утворює плодові тіла, їхня функція — утворення спор. Живляться шапинкові гриби, розкладаючи мертву органіку або отриму­ючи поживні речовини від рослин, з якими вони вступають в симбіоз з рослинами. Серед  шапинкових грибів є їстівні, але серед них є й чимало отруйних.

 VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити § 54- 55, відповісти на запитання, підго­тувати повідомлення про цвілеві гриби та гриби-паразити.