Мета: ознайомити семикласників з основними правилами правопису голосних и та і в кінці прислівників; сприяти зміцненню навичок правопису прислівників з відповідною орфограмою, пояснювати її за допомогою орфографічних правил; формувати загальнопізнавальні вміння правильно писати прислівники з вивченою орфограмою; розвивати творчі вміння зіставляти, порівнювати, моделювати й конструювати мовні явища; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу усвідомити роль виховання в житті людини.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія і фразеологія: прислівники у народних висловах.
Культура мовлення і стилістика: правильне наголошування прислівників.
Текст (риторичний аспект): використання прислівників у текстах художнього стилю.
Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Ознайомлення семикласників з темою, метою й завданнями уроку
ІІІ. Перевірка домашнього завдання
Проведення в класі конкурсу на кращу декламацію власного вірша-мініатюри гумористичного змісту, використовуючи рими навмання — спросоння, попідвіконню — попідтинню.
ІV. Виконання системи практичних завдань
Творче спостереження з елементами аналізу
Усе своє життя, усі свої сили вкладала бабуся Світлана у догляд за Вітею, у Вітине виховання. Вона водила його всюди, куди тільки могла, — у зоопарк, у цирк, у театри. Вона хотіла, щоб Вітя вповні бачив усе живе, а не з екрана телевізора.
І ще — вона інколи водила його в музеї. Хотіла, щоб він змалку звикав до справжнього мистецтва. Бабуся Світлана в музеях завжди говорила пошепки. Це Віті теж подобалося, бо надавало якоїсь таємничості, незвичайності.
Найчастіше вони ходили в Музей українського мистецтва — величний, з колонами, де над довгими сходами обабіч входу сидять два сірі гривасті леви. Був ще один лев — усередині музею, у залі на першому поверсі.
Вони довго ходили по залах музею, мовчки роздивлялися картини, скульптури. І старих часів, і сучасні. Але наприкінці завжди приходили в зал, де висіли картини художника Крижицького. І відшукували картину, яка називалася «Дуби».
Картина справді була незвичайна. Від неї просто віяло чистим морозним повітрям. І здавалося, ступи вперед — і зарипить під ногами сніг… (За В. Нестайком).
В(глибина), в(гора), в(далечінь), в(далина), в(ніч), в(ранок), в(середина), в(купа), в(кінець).
Удвіч.., заоч.., восен.., взагал.., декол.., звідк.., дедал.., надвор.., навпомацк.., вширшк.., всюд.., наодинц.., напровесн.., втрич.., упівсил.., досередин.., віднин.., зовн.., навколішк..
Що маєш робити, … Без діла жить — … Хто спішить, … Лінивому … Грамоті вчиться — … Письменний бачить поноч(и,і) більше, … Хто нічого не робить, … |
все нікол(и,і). той нікол(и,і) не має часу. завжд(и,і) пригодиться. то зроби сьогодн(и,і). як неписьменний удень. тільк(и,і) небо коптить. той двіч(и,і) робить. |
Ситуативне завдання (робота в парах)
V. Підсумок уроку
Подумати і дати відповіді на запитання:
1. Яка закономірність простежується у вживанні букв и та і наприкінці прислівників?
2. Поміркувати: и чи і потрібно писати в кінці прислівників, якщо перед голосним стоїть шиплячий приголосний? Навести приклади таких прислівників.
VІ. Домашнє завдання
1. Записати, уставивши и або і. Указати на спосіб творення прислівників. Скласти автобіографічне оповідання про один із випадків, що трапився у вашому житті, використовуючи подані прислівники.
Увечер.., вовік.., навкруг.., відтод.., навшпиньк.., напрот.., напередодн.., момивол..
2. Розкрити зміст вислову Вчитися ніколи не пізно. Свої міркування оформити у вигляді твору-мініатюри.