Урок-інсценізація. Інсценування уривків повісті І. Нечуя-Левицького « Кайдашева сім`я».

Тема: Інсценування уривків повісті І. Нечуя-Левицького « Кайдашева сім`я».

Мета:продовжувати знайомство з повістю; розвивати творчі здібності учнів, почуття родинності, спонукати до самостійного читання творів І.Нечуя-Левицького; виховувати порядність, взаємоповагу, взаємопорозуміння у родині, почуття гумору; викликати інтерес до національної культури.

Вид заняття: Практичне заняття

Форма проведення заняття: інсценування епізодів повісті.

Очікувані результати:

здобувач освіти:

• знає сюжет повісті «Кайдашева сім’я»;
• виразно читає ключові уривки твору;
• уміє за мотивами аналізувати твір;
• співставляє літературний твір і його екранізацію;
• висловлює враження від інсценізації уривків повісті «Кайдашева сім’я»

Обладнання: текст повісті «Кайдашева сім’я», презентація, комп’ютер, проектор, музичний супровід,  український одяг, картки із завданням.

Хід уроку

І. Організаційний етап.

Учитель. Здобувачі освіти, давайте сьогоднішню зустріч розпочнемо з побажань.

- Доброго ранку, Марійко, я бажаю тобі веселого дня!

- Доброго ранку, Лесику, я дуже радий тебе бачити!

- Вітаю тебе, Тетянко, я хочу щоб день у тебе був щасливим!

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

1. Вправа «Мікрофон».

• Подумайте і скажіть, яким має бути наш урок?
• А що для цього повинні зробити ви?

Отже, якщо ви будете такими, то ми разом створимо цікавий, веселий, продуктивний і творчий урок на тему «Інсценізація уривків із повісті «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького.о

Очікувані результати:

здобувач освіти:

• знає сюжет повісті «Кайдашева сім’я»;
• виразно читає ключові уривки твору;
• уміє за мотивами аналізувати твір;
• співставляє літературний твір і його екранізацію;
• висловлює враження від інсценізації уривків повісті «Кайдашева сім’я»

Учитель. А урок у нас дійсно незвичайний. Я запрошую вас до театру, де ви будете одночасно і акторами, і глядачами: читатимете та спостерігатимете за дійством.

А я сьогодні буду – конферансьє. Хто такий конферансьє?

(Конферансьє – артист, який оголошує концертні номери, виступає в проміжках між ними.) Але насамперед потрібно виконати завдання, лиш потім вирушимо до театру. Вилучіть парні букви і прочитайте слово:

КВАЙЧДФАИШЕВВА

СФІМФ’»Я

• Молодці, ми поринемо у світ театру І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

ІІІ. Інсценування епізодів повісті.

Учитель. Сьогодні на заняття я запросила бабу Палажку і бабу Параску, щоб вони розповіли, що ж коїлося в родині Кайдашів. Зустрічаємо оповідачів.

Сценка І. На городі

Баба Палажка. Доброго дня. Я баба Палажка.

Баба Параска. А я – баба Параска. Ми любимо спостерігати за цією родиною.

Баба Палажка. Тож просимо до перегляду уривку «На городі». Поховали сини Кайдаша з великою честю.

Баба Параска. На четвертий день після похорону Кайдаша Карпо й Лаврін почали ділитися батьківськими спадками.

Карпо. А що, Лавріне, розділимо тепер грунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав.

Лаврін. То й розділимо, Карпе. Чи може підемо у волость, чи обійдемося без неї?

Карпо. А нащо нам здалася та волость! Одміримо пополовині город і садок, та й годі. Хіба самі не дамо собі ради?

Лаврін.  Так. Міряймо город  самі.

Карпо з Лавріном ліщиною почали міряти город вздовж і впоперек, розділили його вздовж і позабивали на межі кілки.

Карпо. А що, Лавріне, чи будемо городити тин,чи,може, й без тину обійдемося?

Лаврін. А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний

Карпо. Про мене, нехай буде так.

Лаврін. Але не знаю, як ще наші жінки скажуть.

Карпо. Хіба в мене жіночий розум, щоб я жінок слухав.

Баба Палажка. Тільки що вони переміряли город та садок…

Баба Параска…. З хати вибігла Мотря.

Мотря (сама до себе). Бодай вас лиха година міряла, як ви оце переміряли.

Баба Палажка. І заходилася міряти.

 Баба Параска. Поясом грунт вподовж.

Мотря міряє поясом город.

Баба Палажка.Лаврінова половина виходила довша на цілий пояс.

Баба Параска. Ще й висунулася ріжком на вулицю в бузину.

Мотря(прожогом побігла до хати). Постривайте ж! Це, мабуть, свекрушище помагала їм міряти!

Мотря(кричить). Це ви, мабуть, з матір’ю так міряли город, бодай вас міряв цей та той.

З’являються на крик Карпо, Лаврін, Кайдашиха і Мелашка.

Кайдашиха. Одчепись од мене, сатано! Я й дома не була, як вони міряли. Це правдива причепа!Бере моє добро, ще й мене лає. Ти міряєш собі, то натягуєш. А другому міряєш, то стягуєш: ти б людей соромилась!

Мотря. А той ріжок, що в бузину ввігнався? Не бійсь, мені не оддаси?

Мелашка. То откуси його зубами!

Баба Палажка. Од того часу між Кайдашенками і їх жінками…

Баба Параска. Ой Господи! Не було ладу.

Сценка ІІ. Виколола проклята око

Баба Палажка. Якось Мотря вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу й знесла нею купу горшків на полиці. Горшки застогнали, черепки посипалися додолу.

Баба Параска. А Кайдашиха з кочергою, Мелашка з рогачем та й в Мотрину хату. Усі три молодиці ледве дихали.

Мотря. Ви змія люта, а не свекруха!

 Кайдашиха. Хто ? ти? Мені, своїй матері? Карпе, ти чуєш, що твоя Мотрунька говорить на мене? Карпе, візьми вірьовку та дай їй добре.

Мотря. Карпе, візьми налигача та прив’яжи свою матір серед вигону коло стовпа. Вона мене  отруїть.

Кайдашиха. Що ти кажеш, щоб мене мій син,моя кров, та прив’язав налигачем серед вигону на сміх людям? Ось я візьму мішка та напну тобі на голову, мов скаженій собаці, бо ти нас усіх покусаєш.

Кайдашиха витягла з-під лави порожнього мішка й кинулася до Мотрі.

Кайдашиха. Ти злодійка! Ти покрала в нас яйця!

Мотря. Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю цілий рік. Я на тебе робила, як на пана панщину.

Кайдашиха. А чом же ти мене  не кидала. Коли тобі було в мене погано?

Мотря. Тікай сама хоч під шум, під греблю!Ти злодюга!

Кайдашиха. Хто? Я злодюга? Ось тобі на!

Кайдашиха тикнула Мотрі дулю, та не потрапила в ніс, а в око.

Мотря вхопила деркача і сунула держалном Кайдашисі просто межи очі.

Кайдашиха. (Заплакала і вхопилася за праве око). Ой лишечко, виколола проклята зміюка мені око! У волость її, розбишаку, в тюрму її!..

Сценка IІІ. Груша всохла

Баба Палажка. Як громада ділила між братами двір старого Кайдаша, до Карпової половини одійшла груша. Та груша була Лаврінова.

Баба Параска. Доки груша не родила, доти й лиха не було. Таких груш не було в цілому селі.

Мелашка. А навіщо,Мотрю, ти б’єш моїх дітей?

Мотря. За те, щоб не крали моїх груш.

Мелашка. А хіба це твої груші? Це наша груша; хіба ж ти не знаєш, чи що?

Мотря. Ще що вигадай? На нашому городі та виросла ваша груша! Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші, а на осиці кислиці.

Кайдашиха. Ідіть, діти, та рвіть груші сміливо! Це наша груша!

Мотря (кричала). Нехай тільки влізуть у мій город вдруге, то я їм ломакою ноги поперебиваю!

Баба Палажка. Якось на Лавріновому дворі піднявся ґвалт. Через тин за грушу лаялися вже не жінки,а й чоловіки. Брати мусили йти в волость.

Баба Параска. А наступного року Карпо і Лаврін пішли до священика.

Священик. Ну,то як же воно буде?

Карпо. Нехай так буде,батюшко, як ви скажете.

Лаврін. Так, як ви присудите, так воно вже нехай і буде!

Священик. То я ж кажу, щоб Карпо заплатив тобі три або чотири карбованці, та й нехай буде груша його, то й сварки більше не буде між вами.

Лаврін. Зроду на це не згоджуся! Там, батюшко, груші, вибачайте, коли ласка, як ваші кулаки. Я щороку продам груш два або три мішки за три або й за чотири карбованці.

Священик. Ну, то, Карпе,одріж йому землю з грушею.

Карпо. Хіба я таки сказився чи з глузду з’їхав, щоб одрізувати землю!

Священик. То йдіть собі та, про мене, вдавіться тими грушами разом з своїми жінками!

Баба Палажка. Діло з грушею скінчилося несподівано.

Баба Параска. Груша всохла,і дві сім’ї помирилися.

IV. Підсумок.Оцінювання.

• Чи можлива зустріч із «кайдашами» в наш час?

Літературний диктант «Упізнай героя»

1. «...наглядала за працею невістки, «наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду»?

2. «..був дотепним, життєрадісним парубком, а ставши хазяїном, сварився з братом за кожну  дрібницю?»

3. «…широке лице було сухорляве й бліде,...на сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки?

4. «...і гарна, і трохи бриклива, і в неї серце з перцем?

5. «..була невиличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком.

6. «Він ніколи не сміявся гаразд...його насуплине, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались.

V. Домашнє завдання: підготувати довідковий матеріал про Панаса Мирного.