Урок історії України для 10 класу "«Уроки державотворчих процесів 1917-1920-х років»

Урок історії України (10 клас) за темою

 

 

 

 

«Уроки державотворчих процесів

1917-1920-х років»

 

Використання методу «Ішікави»

при формуванні критичного мислення учнів на уроці історії.

 

 

 

                                Розробила учитель історії Котик ММ.

                Борщівська ЗОШ І-ІІІ ст. №2

 

 

 

 

 

 

 Мета уроку :

•                   узагальнити й систематизувати знання з тем «Українська революція» та  

          «Україна у боротьбі за збереження державної незалежності (1918–1920

          рр.)»;

•                   проаналізувати прорахунки української влади щодо збереження

          державності;

•                   розробити пам’ятку алгоритму дій сучасній владі з метою збереження

          цілісності та незалежності України;

•                   виховувати почуття патріотизму та повагу до надбань попередніх

          поколінь,  сприяти вихованню неупередженого, толерантного і

         доброзичливого ставлення до інших народів.

Тип уроку: практичне заняття.

Форма проведення: Урок- проблемних пошуків та  інтелектуальних роздумів з використанням  методів критичного мислення.

Технічне обладнання та програмне забезпечення: мультимедійна дошка, проектор, фрагменти історичних документів, фотодокументи , портрети історичних діячів, роздаткові картки із завданнями.

Очікувані результати
Учні вміють:
- презентувати  українські держави сформовані на протязі 1917-1920-х років:

        а/ демонструвати території новоутворених державних формувань на карті,

       б/ характеризувати особливості зовнішньої та внутрішньої політики

           керівництва державних формувань,

       в/ визначати основні завдання та прорахунки органів влади відповідних    

           політичних сил;  

-  орієнтуватися в просторовому часі , та володіти хронологією подій;

-  аналізувати та  критично оцінити дії історичних діячів і висловлювання 

   істориків щодо революційних подій 1917-1920 років;

- творчо мислити .

 

Підготовчий етап:

1. На попередньому уроці  учні отримують домашнє завдання - повторити вивчений матеріал з теми «Українська революція 1917-1920 рр».

2.Учні поділяються на 4 групи прихильників Центральної  Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР.

3. Прихильники державних утворень підбирають  аргументи і факти, які доводять тезу, що саме їхня політична сила найбільш повно виражала інтереси українського народу під час революції і діяла найбільш ефективно.

4.  Групи «прихильники»  випереджувально  готують  мультимедійні презентації  для захисту запропонованого  державного утворення періоду «Української революції»

5. Кожна група,  використовуючи методику «Ішікави», створює модель на якій відображає причини, що привели до  втрати української державності.

/Для прикладу може слугувати модель створена на уроці з вивчення теми “Здобутки і прорахунки ЦР у державотворчому процесі» /

    

                                                     Хід уроку

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

1.Привітання, перевірка присутніх, організація робочого місця;

2. Оголошення теми уроку, мети, форм проведення уроку/ робота в групах, дискусійні площадки, мультимедійні  презентації  /

3. Оголошення методів , що застосовуватимуться для систематизації відтворювальних  знань / «метод прес», «творча спільна справа», «відкритий мікрофон», «історичний кластер», метод  «Ішікави» /

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ.

 

 

 

Вступна бесіда.

Метод «Прес».  Вчитель пропонує учням дати відповіді на запитання.

ЗАПИТАННЯ

1) Чому події  1917-1921 рр. на українських землях називаються національно-демократичною революцією?

2) Чи була досягнута мета революції?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Учитель: Історичний період Української революції як один з найбільш яскравих, складних і трагічних сторінок  історії України. Українська національно – демократична революція 1917 – 1921 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим проголошення державної незалежності в 1991 р. Тому сьогодні ми ще раз звернемось до цієї героїчної сторінки історії, спробуємо в черговий  раз проаналізувати , систематизувати події 1917-1920 -х років, критично їх оцінити. Проблемне питання яке я вам хочу запропонувати, і на яке спробуємо знайти відповідь:

« ЧИ МОЖНА БУЛО ЗБЕРЕГТИ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ ТА ЯКІ УРОКИ СЛІД ВИНЕСТИ ПОЛІТИКАМ З ПОДІЙ РЕВОЛЮЦІЇ 1917-1920 РОКІВ ?»

Українська  революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура. Попри те, що до середини 1920-х років усі землі сучасної України опинилися під владою чотирьох держав, питання єдності української нації вже ніколи не ставилося під сумнів. Саме під час Української революції було проголошено незалежність України, продемонстровано можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу. І кожне державне формування утворене в цей час внесли свою лепту у великий державотворчий процес. Тому ми ще раз сьогодні згадаємо про найкращі сторінки даного періоду.

Метод «Спільна творча справа».  Групи презентують мультимедійні слайди створені як випереджувальне завдання.

Слово вчителя . Кожне державне утворення періоду Української революції декларувало свою мету і кінцеву ціль. Пропоную групам познайомитись з цими документами та виконати завдання.

ЗАВДАННЯ : Визначте позитивні положення документу з позиції сьогодення.

/ ДОДАТОК 1 /

Метод «Відкритий мікрофон».  Учні отримують  завдання, знайомляться із змістом, та аргументовано презентуюсь свою позицію .

Учитель: Переглядаючи праці українських істориків, що були очевидцями тих подій, прочитала цікаве запитання- роздум і хочу познайомити вас з уривком із книги О. Субтельного «Україна. Історія» : «…Чому ж у період, коли розпалися імперії й майже всі нації Східної Європи, включаючи й такі невеликі, підвладні царям народи, як фіни, естонці, латиші та литовці, завоювали незалежність, а 30-мільйонним українцям не вдалося зробити цього?».

Для кращого розуміння даної ситуації пропоную кожній групі познайомитись з інформаційним пакетом документів де є витяги з історичних досліджень провідних істориків, спогади очевидців, уривки історичних есе.  /ДОДАТОК 2/

 

 Метод «Інформаційний пакет».  Вчитель пропонує кожній групі ознайомитись з поглядами вчених – істориків на революційні події 1917-1920-рр та дати відповіді на запитання.

 

ЗАВДАННЯ. Ознайомтесь зі змістом пакета, щоб відповісти на запитання.

-  Який документ найкраще висвітлює проблему?

-  З яким твердженням не погоджуюсь?

-  Чиї думки найоригінальніші?

-  Які вислови сподобалися?

Метод «Історична дискусія».  Кожна із груп , уважно  вислухавши відповіді,  може долучитись до обговорення та отримати додаткові бонуси.

Учитель: Пропоную групам доповнити пакет документів власним історичним есе.

Метод «Історичне есе».   Учні в групі пишуть власне есе, яке згодом буде оцінене вчителем. При бажанні кожна група може есе зачитати.

Метод «Історичний кластер».  

Учитель:. Для узагальнення нашої дискусії пропоную кожній групі використовуючи метод  гронування  створити «Історичні кластери» в яких визначити основні чинники, що негативно вплинули на певне державне формування.

Кожна група  працює  над кластером /для прикладу кластер групи «Директорія»/

Учитель: Для підведення підсумків ми повинні відповісти на проблемне питання, яке ми поставили перед собою : « Чи можна було зберегти українську державність і що для цього слід було зробити?».

Використовуючи методику «Ішікави» та історичні кластери груп спробуємо виробити загальний алгоритм проблеми.

Метод «Ішікави».  Вчитель на дошці зображує модель «Ішікави» використовуючи правила

             .

та застосовуючи загальну модель

       

Відповідно до моделі працюємо з проблемою уроку. Отримуємо приблизно такий результат:

Учитель:Проаналізувавши діаграму Ішікави,  які висновки ми можемо зробити?

Учні роблять висновки

Висновки:

1.     Керівники державних формувань не були підготовлені як слід до політичної боротьби . Інтелігенція повільно усвідомлювала необхідність проголошення незалежності України.
2.     Недооцінка необхідності створення національної армії.

Українська армія хоч і виявила максимум зусиль, не маючи належної стратегічної бази й будучи оточеною з усіх боків ворогами, не могла виконати завдання до кінця. Адже були відсутні зброя і амуніція, дисципліна. Керівники держав та керівники армії були роз’єднанні політично.

3.     Соціалістична ідея і романтики, що прийшли до влади, замість вести політику національного визволення, поставили на перше місце соціальну програму дій.
4.     Відсутність взаєморозуміння між українськими політиками та брак координації між українцями Наддніпрянщини та західноукраїнських земель.
5.     Більшість населення України - селяни, а інші прошарки суспільства особливо, в містах, зденаціоналізовані.
6.     Невміння українських урядів досягти соціального і національного  компромісу між різними верствами населення.

 

Учитель: Я хочу познайомити вас з цікавим документом його автор -сенатор Шелухін, керівник Української делегації на Ризькій мирній  конференції який тільки підтвердив те, що українська дипломатія не завжди була готова до боротьби за власну державу.

 «Для України завжди були й зостануться найбільш шкідливими орієнтації на Москву і Варшаву. Вони на протязі своєї історії мали і далі мають одну ціль: нищити українську націю всіма засобами, бо це потрібне для їх егоїстичних інтересів противних інтересам людяності, культури, цивілізації і моралі. Нищити державно, національно, економічно народ; нищити в усіх виявах матеріального й духовного життя нації, щоб навіть її імені не зосталось. Вже цього досить, щоб уважати орієнтацію на будь-кого з них не тільки недопустимою, але спрямованою проти української нації. Навіть допомога з їх боку була й буде, завжди, так спрямованою, щоб заплутати знесилити та уярмити свого союзника. Цій політичній концепції єсть смерть української нації. Орієнтація на них – це орієнтація на свою смерть, своє горе і знищення.»

Чи можемо ми сьогодні зробити відповідні висновки з уроків державотворчих процесів.

Учитель: На домашнє завдання пропоную розробити  пам’ятку-путівник для сучасних політиків «Алгоритми  дій щодо  збереження  цілісності і незалежності України».

 

 

 

 

Література:

1.Турченко Ф.Г. Історія України 10 клас.: підручник для загальноосвітніх навчальних закладів: профільний рівень/Ф.Г.Турченко. – К.: Генеза, 2010. -304с.

2. Субтельний О. "Україна. Історія" - К -"Либідь" 1993 р.

3 Исикава К. Японские методы управления качеством / Сокр.пер. с англ. / Под. Ред. А. В. Гличева. — М: Экономика, 1988. — 214 с.

4. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник. – К., 2004. – 192 с.

5. Терно С. О. Критичне мислення – сучасний вимір суспільствознавчої освіти – Запоріжжя, 2009. – 268 с.

6. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д. Наук. ред., передм. О. І. Пометун. – К., 2008. –             220 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://firstedu.com.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                      ДОДАТОК 1

 

Група «ЦР УНР»

Конституція

Української Народньої Республіки

(Статут про державний устрій, права і вільності УНР)

I. Загальні постанови

1. Відновивши своє державне право, яко Українська Народна Республіка, Україна, для кращої оборони свого краю, для певнішого забезпечення права і охорони вільностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною.

2. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України, цеб-то громадянам УНР всім разом.

3. Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні Збори України.

4. Територія УНР неподільна, і без згоди Всенародніх Зборів в 2/3 голосів присутніх членів не може відбутись ніяка зміна в границях Республіки або в правнодержавних відносинах якоїсь території до Республіки.

5. Не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації.

6. Націям України УНР дає право на впорядкування своїх культурних прав в національних межах.

III. Органи власти Української Народньої Республіки

22. Вся власть в УНР походить від народу, а здійснюється в порядку, установленім цим статутом.

23. Верховним органом власти УНР являються Всенародні Збори, які безпосередньо здійснюють вищу законодавчу власть в УНР і формують органи виконавчої і судової власти УНР.

24. Вища власть виконавча в УНР належить Раді Народніх Міністрів.

25. Вищим органом судовим єсть Генеральний Суд УНР.

26. Всякого рода справи місцеві впорядковують виборні Ради і Управи громад, волостей і земель. Їм належить єдина безпосередня місцева власть: міністри УНР тільки контролюють і координують їх діяльність (параграф 50), безпосередньо і через визначених ними урядовців, не втручаючись до справ, тим Радам і Управам призначених, а всякі спори в ціх справах рішає Суд Української Народньої Республіки (параграфи 60 - 68).

 VII. Національні Союзи

69. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах УНР на національно-персональну автономію, цеб-то право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через органи Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця і поселення в УНР. Це є невіднімаєме право націй, і ні одна з них не може бути позбавлена цього права або обмежена в ньому.

70. Населяючим територію УНР націям - великоруській, єврейській і польській - право на національно-персональну автономію дається силою цього закону.

 

Група «Українська держава» П.Скоропадського

Закони 
про тимчасовий державний устрій України 

Тимчасово до обібрання Сойму і відкриття його діяльності, Державний устрій України і порядок керування основується на слідуючих законах:

Про Гетьманську владу

1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в разі для останніх не обгрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення.

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти.

6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положені.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасованням проти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а також складання казенних взимок і даровання милости в особистих випадках, коли цим не порушаються нічиї охоронені законом інтереси і громадянські права.

8. Накази і розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міністром або відповідним йому Міністром.

Про Віру

9. Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська, православна.

10. Всі не належні до православної віри Громадяне Української Держави, а також всі мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослуженням по обряду оної.

Права і обов’язки Українських Козаків і Громадян

11. Умови придбання прав Українського козацтва і громадянства, рівно як їх загублення, визначаються законом.

12. Захист Вітчизни – є святий обов’язок кожного козака і громадянина Української Держави.

13. Українські козаки і громадяне повинні платити установлені законом податки і пошлини, а також відбувати повинности згідно з постановленням закону.

14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як в черзі, законом визначеній.

15. Ніхто не може бути затриманий під сторожою крім як у випадках, законом визначених.

16. Ніхто не може бути судимий і покаран крім як за злочинні вчинки, передбачені істнуючими в час їх здійснення законами.

17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування й виїмку в будинку без згоди його господаря можливо не инакше, як в випадках і порядку, законом визначених.

18. Кожний український козак і громадянин має право вільно виберати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без заборони виїзжати за кордон Української Держави.

19. Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомого майна, коли це необхідно для якої-небудь державної чи громадської користи, можливо не инакше, як за відповідну платню.

20. Українські козаки і громадяне мають право робити зібрання в метах не шкідливих законам, мирно і без зброї.

21. Кожний може в межах, установлених законом, висловлюватися і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або иншими засобами.

22. Українські козаки і громадяне мають право гуртувати громади і спілки в метах не противних законам.

 

 

Група «Директорія »

                                                       Закон 

про тимчасове Верховне Управління порядок законодавства в

Українській Народній Республіці від 12 листопада 1920р

     До часу,  коли  матиме  чинність   в   Українській   Народній Республіці ухвалена Народнім Представництвом повна Констітуція, що визначить державний устрій у всіх частинах Державної діяльности та спиратиметься   на   послідовне   і  всебічне  зужитковання  засад народнього   суверенітету,   себ-то,   що   вся   Верховна   Влада

безпосередньо  належить  Народові  і  виявляється через Парлямент, скликаний   на    підставі    загального,    рівного,    таємного, безпосереднього  і пропорціонального виборчого права,  без ріжниці пола,  національности і віри,  видається цей  закон,  що  визначає тимчасово   Верховне   Управління   та   порядок  законодавства  в Українській Народній Республіці.

I. Верховна влада

     1. Верховна Влада Української Народньої Республіки  тимчасово організується      шляхом     нижчезазначеного   розмежування   та координування вищих Державних функцій поміж Директорією, Державною Народньою Радою і Радою Народніх Міністрів. Склад, порядок скликання та обсяг  прав  Державної  Народньої Ради визначає окремий закон.

II. Директорія Української Народньої Республіки

     2. Директорія Української Народньої Республіки в особі Голови Директорії іменем Української Народньої Республіки:

     а) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою закони;

     б) затверджує ухвалені Радою Народніх  Міністрів  призначення та звільнення;

     в) затверджує ухвалені  Державною  Народньою  Радою  умови  з иншими Державами;

     г) видає на пропозицію Ради Народніх Міністрів акти  амнестії та помилування;

     д) репрезентує Українську  Народню  Республіку  перед  иншими

Державами, за відповідальністю Голови Ради Народніх Міністрів;

     е) покликає Голову Народніх Міністрів  та  затверджує  Членів Ради Народніх Міністрів.

     3. Директорія має  окремий  цівільний  лист,  що  ухвалюється законодавчим шляхом.

     4. Коли  Голова  Директорії   не   зможе   виконувати   своїх обов'язків  через  хворість,   відїзд  та з инших причин,  то його часово з ухвали Державної Народньої Ради заступає Голова Державної Народньої  Ради,  який  виконання  своїх  обов'язків  на  той  час покладає на Заступника Голови Державної Народньої Ради.

До скликання Державної  Народньої  Ради,  зазначене в параграфі 4  заступництво   Голови   Директорії   надасться   Колегії,   яка складається  з  трьох  членів:  Голови  Ради  Народніх  Міністрів, Порядкуючого  в  Надвищому  суді  У.Н.Р.   і   Представника   всіх політичних партій України.

 

Група «ЗУНР»

                                Тимчасовий основний закон

      про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданню 13 падолиста 1918 р.

Артикул I. Назва

     Держава, проголошена на підставі права самоозначення  народів Українською  Національною  Радою у Львові дня 19 жовтня 1918 року, обнимаюча весь простір бувшої австро-угорської монархії, заселений переважно   Українцями,   має  назву   Західно-Українська Народня Республика.

Артикул II. Границі

     Простір Західно-Української Народньої Республики покривається з  українською  суцільною  етнографічною  областю  в  межах бувшої австро-угорської монархії - то є  з  українською  частиною  бувших австрійських  коронних країв Галичини з Володимирією і Буковини та з українськими частями бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Мармориш, - як вона означена на етнографічній карті австрійської монархії  Карла  барона  Черніга,.

Артикул III. Державна суверенність

    Отся державна територія творить самостійну Західно-Українську Народню Республіку.

IV. Державне заступництво

     Права влади іменем Західно-Української  Народньої  Республики виконує  весь її народ через своє заступництво,  вибране на основі загального,  рівного,  безпосереднього тайного і пропорціонального права  голосування  без  ріжниці  пола.  На  сій основі мають бути вибрані установчі збори Західно-Української Народньої  Республики. До  часу  зібрання установчих зборів виконує всю власть Українська Національна Рада і Державний Секретаріат.

 

                                                                                                      ДОДАТОК 2

 

«Інформаційний пакет» для групи ЦР-УНР

1. Із книги М. Грушевського «Історія України»

«Українська революція, на жаль, не розвивалась самостійно, вона весь час мусила сорозміряти свій марш з конвульсивними рухами й киданнями революції російської, хаотичної і страшної. Російська революція потягла нас через кров, через руїну, через вогонь».

2. Із книги В. Винниченка «Відродження нації»

«.Українці не зрозуміли наглядної лекції історії: вони розщепили свою суцільну зброю на дві половини: на соціальну й національну, вибрали останню й почали нею боротися проти соціальної. Через це вони зразу ж одірвалися від своїх працюючих мас і були дощенту розбиті».

3. Із роботи В. Винниченка «Из истории украинской революции»

«І не російський радянський уряд виганяв нас з України, а наш власний народ, без якого і проти якого, ще раз повторюю, російські радянські війська не змогли б зайняти жодного повіту нашої території».

4. М. Шаповал про причини поразки української революції

«.відсутність чіткої соціальної програми у Центральної Ради, хитання і нерішучість у проведенні «соціальної революції» як Центральною Радою, так і Директорією; відсутність власної міцної армії і вимушена цим орієнтація на зовнішні сили (Центральної ради на Німеччину, Директорії — на Антанту); недостатня сконсолідованість української нації, низький рівень національної свідомості українців, що, у свою чергу, було обумовлене соціальною структурою населення України. Він доходить висновку, що перед революцією ще не було українського суспільства, а було тільки «суспільство на Україні», яке складалося з різнонаціональних елементів таким чином, що головні соціальні функції в системі поділу праці виконували чужі групи, ворожі самій природі української спільноти.

...напередодні революції суспільство на Україні складалося з трьох категорій: темної маси, нечисленної інтелігенції і величезного свідомого яничарства».

«...нація має такий колосальний потенціал зрадництва і такий малий потенціал солідарності, що іншого результату, як погром своєї волі, вона не осягне в цім злім, егоїстичнім світі розбою і насильства».

 

 

«Інформаційний пакет»  для групи «Українська держава»

1. Із роботи В. Липинського «Національні процеси в Україні»

«Всі... спроби встановити державний лад та порядок на Україні, які здійснювались під різними прапорами, скінчилися невдачею...

Цей досвід вчить нас:

1. Що неможливо побудувати на Україні державний лад, спираючись тільки на одну соціальну групу.

2. Що лад той не може бути встановлений за допомогою чужинців.

Тільки власна держава, яка побудована українською нацією на своїй етнографічній території, врятує нас від економічного розвалу та від кривавої анархії.»

2. Історія України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. Д. Зайцев [та ін.]

«Поразку визвольного руху спричинила також слабкість соціальної бази УНР і Української Держави Скоропадського. Українська революція не мала широкої підтримки в суспільстві, що не дозволило їй захистити молоду державність від зовнішньої інтервенції. Провідники революції переважно спиралися на селянство і нечисленну інтелігенцію. Національна еліта, що складалася здебільшого з письменників, журналістів, учених і студентів, не мала досвіду та навичок державно-управлінської діяльності, а більшість її сповідувала народницьку, а не державницьку ідеологію. Робітники переважно відстоювали більшовицькі ідеї, а великі землевласники і промисловці дотримували білогвардійської орієнтації.

«Інформаційний пакет»  для групи ЗУНР

1. Із роботи І. Лисяк-Рудницького «Історичні есе»  «Те, що українці вміють «святити ножі й різати панів», всі знаємо чудово. Але значно більше проблематичне, чи яка-небудь українська влада вміє, хоч би півроку й хоч би на території одного повіту — оберігати успішну безпеку життя й майна громадян, що є першим обов’язком кожної культурної держави. Східньоукраїнський досвід 1917-1921 рр. дає тут поле до дуже сумних рефлексій. Нас наповнює втіхою й гордістю: що за весь період самостійности і українсько-польської війни на всій території Західньої України цивільному польському населенню не впала волосина з голови; що в Галичині не було ні одного жидівського погрому й що навіть після переходу УГА за Збруч тамошні жидівські містечка клопоталися про галицькі залоги, бачачи в тому найпевнішу охорону проти всяких грабіжників і мародерів; що галицький селянин, замість палити двори й розкрадати чуже добро, чекав на полагодження аграрного питання законодавчим шляхом. що тогочасна політична Галичина, не маючи провідних особистостей на геніальну міру, посідала суцільне, організоване керівне політичне середовище. що ніхто не заперечував леґітимности власної національної влади. що обидві основні партії (разом з деякими дрібнішими угрупованнями) зуміли в цей вирішальний час об’єднатися в уряді національної коаліції».

2. Є. Коновалець про причини невдач Директорії

«Хитання уряду було для нас фатальним. Було і є дві ясних лінії — або більшовизм, або антибільшовизм. У Директорії та Уряду не було ні того, ні другого, а тому в результаті ми опинилися майже в безвихідному становищі. Через що кидаємо фронт? Головне через те, що немає резервів, всі стомилися, всяка ідея гасне.»

3. Зі статті В. Солдатенка «Українська революція»

«Підсумовуючи причини поразок Української революції, автори доходять невтішного висновку про те, що об’єктивних підстав для перемоги було замало, скоріше їх у конкретно-історичних умовах 1917-1920 рр. зовсім не існувало. І саме це, а не помилки та прорахунку, хоч би скільки їх було і якими прикрими вони здавалися, особливо ж з позиції часової дистанції, вирішили долю боротьби».

«Інформаційний пакет»  для групи Директорія

1. Із роботи І. Мазепи «Україна в огні й бурі . 1917-1921 рр.»

«революція 1917 року застала українців скаліченими національно, соціально і культурно. Після довгої москальської неволі, перед вибухом революції лише селянство залишалося українським щодо мови та національних традицій. Всі інші верстви українського суспільства були денаціоналізовані. Відсіль — недостача української інтелігенції — мозку нації — і взагалі мала національна свідомість в народних масах.

Все це мало вирішальний вплив на організацію українських національних сил, зокрема на організацію українського проводу. Загально кажучи, нам не бракувало організованих і добре підготовлених сил, бракувало людей добре дисциплінованих, з характером, людей з фаховою та загальнополітичною освітою. Наслідком того в багатьох галузях державного життя ширилася безвідповідальна «отаманщина та сваволя на шкоду українській визвольній боротьбі».

2. С. Петлюра  «Про результати національно-визвольних змагань».  26 листопада 1919 р.

«Наша боротьба в історії українського народу буде записана золотими буквами. Ми виступили на арену історії тоді, коли весь світ не знав, що таке Україна. Ніхто не хотів її визнати як самостійну державу, ніхто не вважав нашого народу за окрему націю. Єдиною боротьбою, упертою і безкомпромісною, ми показали світові, що Україна є, що її народ живе і бореться за своє право, за свободу й державну незалежність. Ті, що легковажили наш рух, тепер побачили, що ми така сила, якої не можна не брати на увагу... За час дворічної нашої боротьби ми створили українську націю, яка й надалі активно боротиметься за свої права, за право самостійно й ні від кого незалежно порядкувати на своїй землі».

 

Розробила учитель історії Котик М.