Урок історії України "Опозиційний рух в СРСР та в Україні в середині 60-х на початку 80-х років"

Бандурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Гайворонського району Кіровоградської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок з історії України

на тему

«Опозиційний рух в СРСР

 та в Україні в середині 60-х на початку 80-х років»

 

11 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель історії

Костинюк

Наталія Іванівна

 

 

 

 Тема. Узагальнення вивченого матеріалу з теми «Опозиційний рух в СРСР  та в Україні в середині 60-х на початку 80-х років».

Мета.  Поглибити  знання учнів про основні причини та течії опозиційного (дисидентського)  руху та його представників. Узагальнити та систематизувати знання учнів з даної теми. Розвивати вміння зіставляти відомості з історії України та  всесвітньої історії. Вчити учнів самостійно мислити, висловлювати свою думку,  власні судження, брати участь у дискусіях; сприяти розвитку комунікативних якостей учнів,  виховувати національну гідність, історичну пам'ять, гордість за  славетних українців, толерантність до інших точок зору; продовжити формування критичного мислення учнів та уміння, давати оцінки різним політичним процесам і подіям, зіставляти різні погляди та робити висновки; вести пошукову роботу; виховувати в учнів почуття патріотизму, інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України.

Хід уроку.

Організаційний момент уроку.

Подаруйте одне одному усмішку. Коли бачиш усміхнене обличчя,стає тепліше на душі,поліпшується настрій. Але самої посмішки замало. Бракує слів щирого вітання. Доброго ранку, шановним гостям!Доброго ранку , діти!

Доброго ранку!- травам росистим! Балабонкін

Доброго ранку!- квітам барвистим!Момот

Доброго ранку!- сонечку ясному, людям усім і всьому прекрасному!Клименко

Доброго ранку, сонце і вітер!Воронкова

Доброго ранку, ліси і поля!Павліченко

Доброго ранку, плането Земля!Голуб І.

А всім присутнім зичимо здоров я і добра!

А тепер до роботи братись пора! Вчитель

Мотивація навчальної діяльності. 

Тема«Опозиційний рух в СРСР та в Україні в 60-х – на початку 80-х років»

Метод «Мікрофон»: Чому дана тема важлива для вивчення?

• Опозиційний рух був у багатьох республіках Радянського Союзу, але в Україні він був наймасовішим
• Виступити проти цілої системи – це був подвиг
• Дисиденти не боялися заявити про порушення прав людини в СРСР
• Це були дуже сміливі люди
• Вони готові були пожертвувати навіть своїм життям
• ми повинні знати тих людей, які у великій тоталітарній державі не побоялися заявити про те, що Україна має право стати вільною самостійною державою.

Ви молодці! Тема  дуже важлива, особливо у сьогоднішній складний час ми маємо чітко усвідомити, що без довготривалої боротьби дисидентів можливо увесь хід історії пішов би іншим шляхом. Мета нашого уроку – узагальнити знання про опозиційний рух, його причини, течії,  етапи, значення. Повторити і запам’ятати  прізвища  тих людей, які боролися за незалежність України  в 60-80 – ті роки. Діти, у нас сьогодні  незвичайний урок   - інтегрований урок  з історії  України та всесвітньої історії.

Активізація навчальної діяльності.

Україна, як складова частина Радянського Союзу,  у своїй історії пройшла декілька етапів пробудження. З культурницьким опозиційним рухом  ми уже знайомі. Зараз ми узагальнимо вивчений матеріал.

Термінологічний тренінг ( проводжу методом «термінологічне лото»)

Учням роздаються картки - терміни: «відлига», «шістдесятники»,  «десталінізація», опозиційний  рух, «русифікація», репресії.

«відлига» - період історії Радянського Союзу після смерті Сталіна, який характеризується відходом від жорсткої тоталітарної системи, спробою реформування її в напрямку лібералізації, пом’якшенням ідеологічного тиску на людей.

«шістдесятники» - молоді інтелігенти, які прагнули рішучого поступу до демократії та сформували культурницький опозиційний рух.

«десталінізація» - процес ліквідації та розвінчання культу особи  і сталінської політичної системи, створеної радянським лідером Й.Сталіним, політика відходу від негативних рис сталінізму як крайньої форми більшовизму, що проявилася у розширенні демократичних прав і свобод, відмові від переслідування й фізичного знищення політичних суперників, реабілітації жертв масових репресій.

«опозиційний рух» - (опозиція – протиставлення) – форма протистояння влади та певної соціальної групи. Протидія певної політичної сили офіційному курсу влади.

«дисидентський рух» – рух , учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини. В Україні - за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

«русифікація» - сукупність дій та умов спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що входять до складу СРСР, проголошення вивчення російської мови обов’язковим,  а вивчення української мови за бажанням.

«репресії» - каральні заходи, покарання, вжиті державними органами, комплекс заходів з арештів, розстрілів і переселення великих мас людей.

«лібералізація суспільного життя» - пом’якшення державного  або державно-бюрократичного тиску на різні сфери суспільного життя – політику, економіку, право, свободу слова та ЗМІ.

Узагальнення вивченого  матеріалу.

План.

1.Причини виникнення опозиційного руху в СРСР та Україні.

2.Виникнення нової форми протесту проти існуючої системи в СРСР – дисиденства.  Етапи дисидентського руху в СРСР.

3. Течії  опозиційного руху.

4. Склад опозиційного руху  та форми діяльності дисиденства.

5.Утворення правозахисних організацій (Української робітничо селянської спілки та Української Гельсінської групи (УГГ))

6. Боротьба влади з дисидентами.

7. Особливості та значення дисидентського руху в Україні.

1. Причини виникнення опозиційного руху  в СРСР та в Україні.

Клас було розбито  на три пари. Учні отримали перед уроком випереджальні завдання підготувати презентацію  1 пара – вибрати причини виникнення  опозиційного руху в СРСР та в Україні;  2 пара – визначити етапи  дисидентського руху; 3 пара –  знайти та виписати течії опозиційного руху. Будь ласка представте результати своєї роботи.

Презентація «Опозиційний рух 60-х – 80-х років ХХ століття в СРСР та в Україні»

1 пара. Причини виникнення опозиційного руху ми вибрали такі:

  1)Політичні причини: відсутність справжньої політичної самостійності республіки; однопартійна система, яка позбавляла суспільство демократичного вибору заборонила діяльність опозиції, установила цензуру,посилення бюрократичної системи, згортання процесу десталінізації радянського суспільства, активізація правозахисного руху внаслідок ухвалення Декларації прав людини.

2)Національно-культурні причини: утиски національного культурно-духовного життя, русифікація всіх галузей життя.

3) Соціально-економічні причини: істотні прорахунки в галузі соціально-економічної політики, низький рівень життя населення.

4) Релігійні причини: серйозні порушення конституційних норм щодо свободи совісті та віросповідань, антирелігійна політика держави, закриття та руйнування храмів переслідування релігійних общин.

 5)Зовнішньополітичні або міжнародні причини вплинули на розгортання опозиційного руху антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (Угорщина  1956, Польща,НДР,  Чехословаччина 1968), розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою ООН у 1948 Загальною декларацією прав людини.

 2 пара. У 60-ті – 80-ті роки виникла нова форма протесту – дисиденство. Дисидент – «незгодний, людина протестна» яка відкрито протиставляла свої погляди панівній ідеології та рішуче захищає свої переконання.  За  своєю природою  дисидентство було  духовним, інтелектуальним і моральним опором радянській системі. Притаманне воно для всього Радянського Союзу.

В СРСР виокремлюють такі чотири етапи опозиційного руху:

1 – виникнення і становлення дисидентського руху 1959-1972 рр.

2 – Криза і спад дисидентського руху 1972-1975 рр.

3 – піднесення та розширення діяльності дисидентів 1976-1978 рр.

4 – помітне обмеження впливу дисидентів під тиском пануючого режиму 1979- 1985рр.

В історії українського дисидентського руху вирізняють два етапи:

І - 2-га пол. 1950 – серед. 1960-х рр; На першому етапі (2-га пол. 1950 – серед. 1960-х рр.) шістдесятники займалися  культурологічною діяльністю,

ІІ- серед. 1960-х – 1970-ті рр. На другому етапі поширюються легальні форми боротьби: написання листів, петицій, звернень; мітинги та виступи біля пам’ятників, самоспалення, утворення громадських організацій та утворення Української Гельсінської групи.

Географічне поширення дисидентства на території  СРСР: Москва, Ленінград, Литва, Грузія, Вірменія, Україна.

На території України дисидентство поширювалося у Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку,  Феодосії та інших містах.

(один учень позначає на карті міста, де діяли дисиденти.) 

3 пара.

Дисидентський рух складався з чотирьох основних течій:

1. Правозахисне, або демократичне дисидентство
2. Національно визвольний рух або національно орієнтоване дисидентство
3. Релігійне диссидентство
4. Рух національних меншин за повернення на історичну Батьківщину.

1. Правозахисне, або демократичне дисидентство, репрезентоване у Росії А. Сахаровим, О. Солженіциним та їх однодумцями, а у нашій республіці — Українською Гельсінською групою (УГГ) — тобто групою сприяння виконанню Гельсінських угод, що стосувались прав людини і були підписані СРСР у 1975 р. УГГ була утворена в листопаді 1976 р. у Києві. її очолив письменник М. Руденко. До складу групи входили О. Бердник, П. Григо-ренко, Л. Лук'яненко, І. Кандиба, М. Маринович та ін., усього 37 чоловік.

2. Релігійне дисидентство, що мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за відновлення українських греко-католицької та автокефальної православної церков, за свободу діяльності протестантських сект. Найбільш яскравими представниками цієї течії були Г. Вінс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля.

3. Національно орієнтоване дисидентство, яке рішуче засуджувало шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їх співпрацю в боротьбі за умови життя, гідні цивілізованого світу. Певна частина цієї течії обстоювала ідею відокремлення України від СРСР мирним  шляхом. До цього напрямку належали І. Дзюба, С. Караванський, В. Мороз, В. Чорновіл, Ігор та Ірина Калинці, М. Косів та ін.

4.Рух національних меншин за повернення на історичну Батьківщину

Боротьба кримських татар за повернення на свою історичну Батьківщину, реалізацію прав і свобод, гарантованих міжнародними актами, Конституціями СРСР та УРСР. Створено таємний гурток «Союз кримськотатарської молоді за повернення на Батьківщину.

Єврейський національний рух – за задоволення релігійних потреб єврейської меншини та подолання проявів побутового  та державного антисемізму. Дві течії : «еміграційними» та «культурники».

Характерна риса усіх напрямів дисидентства — відстоювання національних інтересів українського народу, тобто органічне включення у сферу діяльності національного фактора. Специфіка дисидентського руху полягає у тому, що він, будучи реальною опозиційною силою, фактично не мав ні власних організаційних структур (партій, об'єднань), ні цілісної загальної програми.

5. Склад опозиційного руху  та форми діяльності дисиденства.

Скільки ж було дисидентів в Україні? У списку дисидентів 1960-1972 pp. відомого канадського дослідника української історії Б. Кравченка налічувалося 975 осіб. Інші джерела також указують близько тисячі чоловік, які репрезентували усі регіони України. На початку 80-х років, за даними Секретаріату Міжнародної амністії, кількість політв'язнів становила від 600 до 700 чоловік, серед яких у різний час українців налічувалося від 25 до 75%.

Давайте проаналізуємо соціальний склад дисидентського руху. Для цього попрацюємо із документом, а потім дамо відповіді на запитання.

 

 

 

 

 

 

 

Журнал «Сучасність» 1974 р.

Мирослав Прокоп, аналітик українського руху опору.

 До дисидентського руху слідом за інтелігенцією втягувалось робітництво. Наприклад, під адресованим у квітні 1968 року вищому керівництву СРСР листом-протестом проти незаконних репресій та судів в Україні з-поміж 139 підписів діячів науки, літератури, мистецтва, виробничої інтелігенції, педагогів та студентів були прізвища 28 робітників.

  Мирослав Прокоп зробив соціологічний аналіз530 учасників руху, згаданих у документах самвидаву. За фахом найчисельнішу групу становила інтелігенція (інженери, лікарі, вчителі, журналісти) – 36,8 %, далі йшли робітники – 12,8 %,  науковці – 11,9%, літератори – 10,9%, студенти – 9,2%,  митці – 6,6 %,  священники – 4,7%, селяни – 2,6 %., один працівник міліції та один матрос.  Професії 21 особи встановити не вдалося.

Серед учасників руху було 14,9 % жінок, чоловіки складатимуть 85,1 %.

За віком найбільше буде людей 25-45 років. В свій час комсомольцями була більшість, але членів Комуністичної партії Радянського Союзу було не багато.

Цікавою видається географія руху, проаналізована за місцем праці його учасників. Головні сили опозиції зосередились у Києві та Київській області – 258 осіб (48,7 %). На Львів та область припадало 116 осіб (21,9%). Наступними за кількістю дисидентів були такі області: Івано-Франківська -41 особа, Дніпропетровська – 24, Тернопільська – 22,  Донецька – 10, волинська і рівненська по 8, Одеська і Харківська – по 6, Запорізька – 5

 

Система запитань.

1.Хто складав основну частину дисидентів? Представники яких професій?

2.Як ви думаєте чому саме ці професії домінують?

3.Скільки було селян? Чому така незначна цифра?

4.Яка вікова категорія переважала ? Чому?

5.Що ще цікаве ви помітили? (географія)

Форми та методи боротьби. ( вивішую А3 з написом, діти на клейких листочках записують форми боротьби а потім прикріплюють на плакат)

Форми  та методи боротьби:

Листи –протести до керівних органів УРСР і СРСР.

Протести, відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій та урядів демократичних країн.

Акції солідарності з іншими народами, які зазнали утисків з боку тоталітарної системи; підтримка кримських татар у їх прагненні повернутися на Батьківщину; відстоювання ідей рівноправності народів.

Мітинги протесту, демонстрації, пікетування, мовчазні зібрання біля пам’ятників світочам національного руху – Т.Шевченку, І.Франку, Л.Українці

Видання і поширення самвидаву та листівок. Особлива роль журналу «Український вісник» редактор В.Чорновіл.

Індивідуальні протести різної форми (голодування, самоспалення -В. Макуха, ),

Вивішування синьо-жовтих прапорів., малювання тризубів

Створення правозахисних організацій.

5.Створення правозахисних організацій (  Хронологічний марафон  )

 

Утворення Української робітничо-селянської спілки

Створена у 1959 році у Львові за ініціативи Левка Лук’яненка та Івана Кандиби. Це була перша  організація дисидентів, яка поклала початок дисидентському рухові в Україні. До цієї підпільної організації входили 10 учасників. Мета організації:  ненасильницька боротьба за громадські, національні, культурні, економічні права в Україні, за самостійність України. На початку 1961 року організацію викрили. У травні Львівський суд засудив всіх учасників до тривалих строків ув’язнення, а Л.Лук’яненка до страти, що була замінена на 15-річне ув’язнення.

 

 

Утворення Української Гельсінської групи (УГГ)

9 листопада 1976 року  в Києві утворилася Українська Гельсінкська група. Це  була відкрита громадська організація. Її засновники: письменник Микола Руденко, генерал Радянської армії Петро Григоренко,  юрист Л.Лук’яненко, О.Бердник та інші. Всього організація налічувала 37 учасників. Мета : збирати докази порушення прав людини та скарги постраждалих;

доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома широкої міжнародної громадськості, до урядів європейських держав.

Уже у 1977 році були арештовані та ув’язнені на різні строки ув’язнення М.Руденко, О.Тихий, Л.Лук’яненко та інші.

 

Вчитель

Перший Гельсінкський комітет було засновано в Москві у травні 1976 р. Незабаром, у листопаді 1976 р., в Києві з'явилася Українська Гельсінкська група. Аналогічні групи сформувались у Литві (листопад 1976 р.), Грузії (січень 1977 р.) та Вірменії (квітень 1977 р.).

Гельсінські групи не були таким уже поширеним явищем серед країн соціалістичного табору. У Радянському Союзі їх було п'ять. Поза його межами вони існували лише у Польщі (Комітет захисту робітників, перетворений згодом у Комітет громадського захисту (KOS-KOR)), у Чехословаччині (група «Хартія-77»). У Румунії подібні групи не виникли, оскільки таємна поліція придушувала кожну таку спробу у зародку. У НДР місцеві громадяни користалися Гельсінськими угодами головно для того, щоб дістати право еміграції. Зовсім слабим був відгук на гельсінський процес у Болгарії та Угорщині. Все це дає підстави стверджувати, що українські дисиденти були однією з головних опозиційних груп у Центральній і Східній Європі.

Після відновлення діяльності групи у 1988 р., на її  базі  було створено «Українську республіканську партію» у 1990 році. .

6. Боротьба влади з дисидентами.     «Генератор ідей»

За 1 хвилину учні записують у зошитах все, що знають по цьому питанні. Потім 2 хвилини обмінюються знаннями із сусідом по парті.

Далі кожна пара називає лише один факт, прикріплює клейкий папірець на дошці. По черзі, доки не закінчаться факти, діти прикріплюють листочки. Вчитель підсумовує зроблене.

Арешти (було три хвилі арештів І – серпень-вересень 1965 заарештовано 25 осіб; ІІ – 1970-1972рр. заарештовано 100 осіб; ІІІ – початок 80-х років заарештовано 60 осіб), судові процеси ( за статтею 62 «антирадянська пропаганда», ст.187 «Зрада Батьківщини»), «лікування» у психіатричних лікарнях - пройшли біля 2 тисяч в’язнів, звільнення з роботи, виключення із КПРС, комсомолу, творчих спілок, навчальних закладів, аспірантури, позбавлення права писати малювати, позбавлення авторства - художниця А.Горська)переслідування рідних (донька М.Гориня  п’ять разів вступала до інституту, хоча навчалася дуже добре), заборона проживати у великих містах та займатися певними видами діяльності,  постійний нагляд, перевірка переписки, прослуховування телефонних розмов; позбавлення радянського громадянства.

7. Особливості та значення дисидентського руху в Україні та у СРСР.

Як бачимо, широкої підтримки у громадян республіки дисидентський рух не набув, що пояснюється жорстокістю репресивних заходів, спрямованих проти опозиціонерів; апатією та пасивністю, що панували у свідомості значної частини суспільства; домінуванням у діяльності дисидентів різнобічної критики, відсутністю або ж нечисленністю конструктивних позитивних пропозицій та ін. Але, незважаючи на порівняно нечисленні свої ряди, дисидентський рух був реальною моральною та ідеологічною загрозою системі, оскільки формував і зберігав демократичні суспільні ідеали. У період перебудови і здобуття незалежності значною мірою були легалізовані і використані традиційні дисидентські лозунги: гласність, демократизація суспільного життя, правова держава, відкрите суспільство та ін.

Особливості опозиційного руху

1.  Стає більш масовим і організованим

2. Було відкинуто ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух набув яскраво вираженого анти тоталітарного характеру.

3. Погляди дисидентів представляли майже ввесь ідеологічний спектр.

4. Зв'язок з країнами Заходу і міжнародними правозахисними організаціями.

5. Заперечення  насильницьких методів боротьби.

6. Прагнення легалізувати свою діяльність.

7.80% дисидентів становила інтелігенція.

 

Значення опозиційного руху  «Мозковий штурм»

1. Опозиційний рух свідчив про наявність кризових явищ в СРСР та в Україні. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню і утвердженню демократичних ідеалів.
2. Продовжив традиції національно – визвольної боротьби.
3. Відкривав Україну світові.
4. Набутий дисидентами досвід та ідеологічні напрацювання були використані  в період перебудови і здобуття Україною незалежності.  
5. Дисиденти зробили вагомий внесок у сучасну теорію і практику державного будівництва.
6. Із середовища дисидентів вийшла кагорта політиків незалежної України.
7. Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки і культури.
8. У період перебудови і здобуття незалежності значною мірою були легалізовані і використані традиційні дисидентські лозунги: гласність, демократизація суспільного життя, правова держава, відкрите суспільство

Готуємося до ЗНО

Дітям пропонується 2 варіанти тестів по темі, які вони виконують на ноутбуках.

Підсумок уроку

Метод «Мікрофон» 

На дошці запитання:

 Матеріал, який ми сьогодні повторили, заставив мене задуматися …

Діти швидко дають відповіді

Про те, що тільки завдяки таким людям, як дисиденти стало можливим проголошення незалежності України.

Про те, чи зміг би я стати дисидентом, якби довелося?

Про те, чому дисидентський рух не став масовим?

Про те, що саме дисиденти допомогли суспільству зрозуміти, що необхідно було міняти всі сфери життя.

Молодці! Ви сьогодні гарно працювали за урок отримують  (виставляю оцінки)