Урок "Історію творить людина" (образ гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в історії та літературі)

 

 

Хмелівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Теребовлянського району

Тернопільської області

 

 

 

 

 

 

Конспект уроку

Історію творить людина (образ гетьмана Петра Конашевича-

                         Сагайдачного в історії та літературі)

 

( 8 клас)

 

 

 

 

 

 

 

Підготували

Бакалець О. І.,

вчитель української мови та літератури,

Панич М.Р. ,

 вчитель історії.

 

Тема уроку. Історію творить людина (образ гетьмана Петра Конашевича-

                         Сагайдачного в історії та літературі)

Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів про історичне минуле нашого народу, зокрема роль гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного в історії України, охарактеризувати політичну, військову та просвітницьку діяльність гетьмана, розкривати красу й образність української народної пісні; розвивати в учнів уміння давати розгорнуту характеристику історичним діячам і визначати їх місце в історії, розвивати навички виразного і вдумливого читання текстів пісень; виховувати почуття поваги до минулого, любов до народної пісні, національну самосвідомість.

Очікувані результати.

Після цього уроку учні зможуть:

1. Історія:

• характеризувати політичну, військову та просвітницьку діяльність гетьмана Сагайдачного;
• визначати наслідки участі козаків у Хотинській війні;
• аналізувати історичні документи та інші джерела інформації, та на їх основі робити певні висновки, узагальнення.

2. Українська література:

• характеризувати образи історичних осіб, лицарів, оборонців рідної землі, оспіваних у народних піснях;
• виразно і вдумливо читати тексти;
• визначати художні засоби, використані у творах;
• висловлювати власні судження.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, інтегрований (історія, укр. література).

Обладнання: комп’ютерна презентація «Образ гетьмана у пам’яті народу», карта, історичні пісні, портрети історичних осіб.

 

 

 

                                        Перебіг уроку

І.  Організаційний момент

1. Прикріпити на дошці смайл «Радість» і побажати всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми.

2. Сьогодні в нас незвичайний урок, тому що на одному уроці ми спробуємо поєднати два предмети – історію та літературу, тому я хочу, щоб ви: не просто слухали, а чули, не просто дивилися, а бачили, не просто відповідали, а міркували дружно й плідно працювали.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Вступ. Вчитель української літератури.

Максим Рильський сказав: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». І  ми сьогодні все частіше звертаємось до історії українського народу, щоб зрозуміти сучасне. І тому на нашому уроці ми спробуємо зробити екскурс в минуле історичними шляхами та літературними стежками.

Вчитель історії.

Історія – це пам’ять людського суспільства, його совість і свідомість, засіб самоочищення. Одна з яскравих сторінок нашої історії – Запорізька Січ. Перенесімось на мить у той далекий час. Прислухаймось до голосу власної душі і мимовільно почуємо шелест козацьких знамен, брязкіт зброї, стогін української землі від наруги ординців-завойовників.

Звучить запис бандури

Слухаю дзвін бандури чи кобзи, слухаю пісні – думи моєї України –    і перед очима постають картини.

Спокійно коливається ковила у степу, та раптом – пил, крики, свист татарського аркана. Палають хати, чути стогін, зойки… Не раз так траплялося в Україні.

На захист рідної землі завжди виступали справжні козаки-патріоти під керівництвом відважних гетьманів. І одному з них буде присвячений наш сьогоднішній урок.

 

2. Бліц-опитування.

• Українське прислів‘я говорить: «Козацькому роду нема переводу». Чи це справді так?
• Що ви знаєте про запорозьких козаків, їхній побут, звичаї?
• Які художні твори читали на цю тему? Що найбільше  в них сподобалось?
• Коли вперше з’явилася назва козак?
• Якими ви уявляєте запорозьких козаків?

 

Вони нашу історію творили,

Орлині крила їх життям несли.

Ці  люди в житті подвигом грішили

І про них пам’ять з нами назавжди.

Про них згадаємо не раз ми ,

Про них ми поспіваємо пісень.

І станем тут душею ми багатші

Присвятимо героям ми цей день.

ІІІ. Повідомлення теми. Мотивація навчальної діяльності

1. За Дніпровськими порогами, де шуміла ковила.

За степами за широкими воля воленька жила.

Дух козацький бунтівничий там, на Січі, панував.

За свободу, за Вкраїну життя козак не шкодував.

2. Де скропили кров’ю землю – маки зацвітають.

І про славу, про козацьку у піснях співають.

Гей, ви, внуки запорожців. Чи є у вас сила?

Чи дідів козацьку славу ви не розгубили?

3. Гримотять литаври. Стяги пломеніють,

Ген високе сонце осяває путь,

А попід горою яром-долиною

Козаченьки славні у похід ідуть.

4. Слава їх чекає, смерть на них чигає,

Все це буде потім, в клекоті боїв.

Нумо, браття, пісню! Гей, кобзарю, де ти?

Вшкваримо, щоб гук наш до небес злетів!

Кліп пісні «Ой на горі там женці жнуть…»

 

                 Вчитель літератури.

• Діти, чи відома вам ця пісня?
• Де ви її чули?
• Про які часи, на вашу думку, йдеться в цій пісні?
• До якої групи пісень вона належить?
• Про кого йдеться в прослуханій вами пісні?

Ми закінчуємо вивчення пісенної творчості українського народу.    На сьогоднішній урок позакласного читання ви мали випереджувальне завдання: знайти історичні пісні та думи доби Сагайдачного.

Але для початку давайте пригадаємо що таке історична пісня?

 

Учень зачитує пісню

Бо такого ще не було в товаристві отамана,

Ще ніхто не бив так славно яничара й бусурмана,

І ніхто не вів так мудро товариство в чистім полі,

Так братів ніхто не вивів із турецької неволі.

Ти хоробрий, правий, чесний, всі обіцянки тримаєш,

Помагаючи сусідам, ти до бою поспішаєш.

Для могутності народу ти і про освіту дбаєш

І на школи ти даруєш більшу частку заповіту.

 

Вчитель історії

Запишіть у зашити тему нашого уроку «Історію творить людина (військові та дипломатичні успіхи гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного)»

 

Вчитель літератури

Українська історична пісня була для нашого народу своєрідним єдиним правдивим підручником з історії. У ній народ висловив своє ставлення до історичних подій, осіб і обставин.

        Історію ж бо пишуть на столі.

        Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

        Пишем плугом, шаблею, мечем,

        Піснями і невільницьким плачем. – стверджує наша геніальна сучасниця Ліна Костенко, її слова стануть епіграфом нашого уроку.

                                                      Історію ж бо пишуть на столі.

                                                      Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

                                                      Пишем плугом, шаблею, мечем,

                                                      Піснями і невільницьким плачем.

                                                                                              Ліна Костенко

  Проблемне питання

Яку життєву науку передали нам у спадок запорозькі козаки?

Чи достойні ми називатися їхніми нащадками?

 

ІV. Сприйняття навчального матеріалу

                 Вчитель історії

               Недаремно про Сагайдачного народ складав пісні. Адже, він є одним               з найталановитіших козацьких полководців, що з однаковим успіхом діяв і на полі бою, і на дипломатичних теренах.  Найславетнішою сторінкою в біографії Сагайдачного є морські походи. Отже, записуємо перше питання нашого уроку: «Морські походи козаків». Наприкінці  ХVІ – на початку ХVІст. Українські землі постійно зазнавали грабіжницьких набігів з півдня. Річ Росполита була неспроможна захистити свої південні кордони, тому козаки самі стають на захист своєї Вітчизни.

               Ой, по нашій Україні то не води грають сині,

               Не шумить так гай – то козацтво йде завзяте

               Волі-долі добувати, боронити край

               Хоруговці вітром мають, збруї ясні в сонці сяють,

              А огонь в очах – і над ними ген горою

              Сизий сокіл мчить стрілою в піднебесний шлях.

              Грають сурми, вітер віє, шепчуть трави степовії,

              Шовком стелять путь. Перед ними ворог лютий,

              Поза ними – край закутий сотки волі ждуть.

Упродовж перших двох десятиліть XVІІст. Козаки здобули блискучі перемоги.     

     «По Чорному морю супротивна хвиля встає,

      Судна козацькі на три частини розбиває.

      Одну частину взяла – в землю агарянську занесла,

      Другу частину – гирло Дунайське пожерло,

       А третя де ся має – в Чорному морю потопає».

Так, на морі козаків чекала небезпека, але ж і боялися турки-бусурмани наших чайок, бо налітали вони стрімко на їхні галери, на їхні фортеці, коли ходили наших бранців визволяти. І не було тоді на морі рівних козакам мореплавців.

    Початком цих перемог став успішний морський похід запорожців 1602р. На 30-ти чайках і кількох трофейних галерах вони пройшли під Кілію і розгромили турецький флот.

    В 1606р. запорожці напали на Кілію і Білгород, попутно розгромивши в морі турецьку ескадру, і взявши на абордаж 10 галер. У той же рік козаки взяли неприступну фортецю Варну.    На с. 72 в підручнику зачитайте опис цієї битви.

  Про цю подію зберігся уривок народної пісні:

А в неділю пораненьку зібралися громадоньки

До козацької порадоньки.    

Стали раду радувати, відкіль Варни добувати:

Ой чи з поля, ой чи з моря, а чи з річки невелички?

Ой в неділю пораненьку біжать, плинуть човенцями,

Поблискують весельцями.

Ударили із гармати, стали турки утікати, тую ручку проклинати:

«Бодай річка висихала, що нас турків в себе взяла».

Була Варна здавна славна – славнішії козаки,

Що ту Варну дістали і її в турків забрали.

   Наступного року козаки на чолі з Петром Сагайдачним розгромили турецьк4у флотилію під Очаковом. Восени 1608р. запорожці взяли Перекоп, а в 1609р. здобули Кілію, Ізмаїл і Білгород. Одним з найвдаліших походів Сагайдачного був похід на Кафу, де було вбито 14 тис. турків, і визволено кілька тисяч невільників. Після вдалого походу на Кафу Сагайдачний вирушає до турецького порту Мінери, тут вони висадились на берег, і несподівано захопили фортецю Трапезунда. Султан намагався перемогти  козаків в морському бою, але невдало. Тоді він влаштував засідку, та Сагайдачний, дізнавшись про неї не йде до Дніпра, а повертає до турецького берега. Захопив Синоп і, випалюючи турецькі узбережжя, дістався до Стамбула. Звідти, так і не зазнавши поразки,він повертається в Азовське море, щоб уже з нього – де річками, де перетягуючи човен суходолом – добутися до Січі. Такі вдалі походи, і повернення великої кількості полонених прислужилося всенародній славі Сагайдачного. Його походи стали оспівувати в піснях і думах.

Гей широко залунала запорозька честь і слава

Сагайдачному дісталась та гетьманська булава.

Возвеличив ти Вкраїну, славний батьку Сагайдачний,-

Каже нарід, що «за люльку, дав ти жінку - необачний»

 

За Вітчизну – бо краще життя своє скласти,

Ніж ганебно піддатись, навколішки впасти.

Тож коли хто не хоче за край свій вмирати,

Той з Вітчизною потім піде погибати.

Воїн цей був шляхетний, волів рану взяти,

Християн погану нізащо не дати.

Від такої ось рани і смерть він приймає,

А слава і мужність його не лишає…

Славу вічну в цей спосіб відтак здобуває

Лицар, котрий сміливо свій край захищає.

Як ви думаєте про кого йдеться в прослуханому поетичному уривку?

Отже, записуємо другий пункт плану нашого уроку: «Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний».

    Народився П. Сагайдачний близько 1550р. в с. Кульчицях на Львівщині. Походив з українського аристократичного роду, який навіть мав свій герб (в Польщі таких аристократів називали «гербовою шляхтою»). Його батько Конаш був досить заможним, бо зумів дати синові чудову освіту, спочатку в Галичині, а згодом – в Острозькій академії. Після закінчення навчання він сужив канцеляристом, але це йому не подобалось, тому він йде на Січ.

   Сагайдачний був природженим воїном, він швидко опанував військову науку. Ставши гетьманом, Сагайдачний заходився реорганізовувати козацьке військо. Чітко поділив його на сотні та полки, поновив навчання, запровадив сувору дисципліну. Не всім козакам це подобалось, тому кілька разів його скидали з гетьманства. Та коли треба було йти в похід…. Хлопці починали чухати потилиці та йти до батька на перепросини: даруй, мовляв, коли що не так, бери булаву та веди нас на бусурманів. І він приймав булаву, та здійснював переможні походи.

      Пишалося військо славне з такого гетьмана –

      Умів той про честь дбати Отчизни і пана,

      Умів військом сильним в боях керувати,

      Любив всіх порядних, а злих знав карати.

  Ім’я Сагайдачного стоїть в одному ряду з найвидатнішими постатями українського народу. Він був талановитим полководцем, розумним дипломатом, але перш за все – людиною, яка глибоко переймалася долею рідного краю. З його ініціативи створюється Київське українське братство, в яке записався і сам, а за ним – все запорізьке козацтво. Це збільшило  авторитет братства.

  Про це свідчать згадки його сучасників. 

Учні зачитують історичний документ, свідчення генерала Якова Собеського, батька майбутнього короля Яна Собеського: «…був він чоловіком великого духу, що сам собі шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був першим, коли ж доводилося відступати – останнім; мав жваву діяльну вдачу, в таборі залишався сторожником; мало спав і не пиячив; на нарадах поводився обережно, в розмовах був небалакучий »

  Зверніть увагу, таку характеристику дав польський генерал, який про козаків завжди висловлювався досить стримано.

    Про дипломатичні здібності Сагайдачного свідчить Московська компанія. В 1618р. польський король, який воював з Московією, звернувся по допомогу до козаків, та Сагайдачний змусив поляків визнати автономію України, аж потім надав допомогу. 1 жовтня 1618р. українсько-польські війська розпочали штурм Москви. Сам Сагайдачний вже був біля Арбатських воріт, їхня перемога вже була незаперечна. В цей момент гетьман наказує припинити штурм. Сагайдачний розумів, що здобувши Москву, він дасть змогу Польщі приєднати Росію до своєї імперії. Як мудрий політик, вважав за краще мати двох ослаблених ворогів, ніж одного могутнього.

Заходить Сагайдачний.

Вчитель 1.  А це хто такий?

Вчитель 2 . А  хай відгадають  наші учні.

Учень 1.  Гетьман, лицар він удачний,

                  Зажив слави він на морі,

                  Визволяв братів з неволі

                  Звуть його Петром, всі знають –

                  Конашевич-Сагайдачний.

Учень 2. І був поет такий, що бачив

                 Усе що вкрито нині сном,

                 Як Конашевич-Сагайдачний

                 Стояв на смерть під Хотином.

                 Тут він рубав ворожу зграю,

                 Та шабля більше не сестра,

                 І він поранений вмирає

                 На гострім березі Дністра.

Учень 3. І вже гетьман за імлою,

                 Де лік історія веде,

                Там в пісні «Яром-долиною»,

                Там в пісні він попід горою

                 Іде позаду він, іде.

Учень 4. Іде, чи їде? Пісню хором

                 Несе козацтво, як вогонь,

                 Туди, де ворог під Самбором,

                 Родинні Кульчиці його.

                 Живе у пісні славний батько,

                 Здається зараз, підійде і запитає:

Сагайдачний

                     «Ну, нащадку, на що ж ти проміняв себе?

                        Ти сокіл? Чи дністровська жаба?

                        Ти син Вкраїни, чи свистун?

                        Я жінку проміняв на шаблю

                        Не лиш на люльку і тютюн.

                        Я в братство записав козацтво!

                        Я з ним за ворогом гасав!

                        Я не міняйло! Все багатство на рідну школу записав.

                        Шаблями записали школи, бо я нових людей хотів,

                        Щоб не соромились ніколи своєї мови і батьків.

                    Ми землю дорогу любили, стояли твердо за своє

                    І щось для вас таки зробили, коли ще ви на світі є!».

  А зараз ми перейдемо до останньої сторінки життя славетного лицаря.

   Отже, записуємо третє питання нашого уроку: «Участь українського козацтва у Хотинській війні».

  Хотинська битва була останньою в житті Сагайдачного. Про неї нам розкажуть учні, які мали випереджувальне завдання.

1 . 8 вересня 1621р. війська зійшлися під Хотином. Сили були вбивчо нерівними, 40 тис. козаків та 80 тис. поляків проти 300 тис. турецько-татарських військ. Козаки спершу продемонстрували мляву оборону, турки масово ринули до ровів. Якими козаки оточили свій табір, і коли робили перехід через рів козаки відкрили по них безперервний вогонь з гармат і мушкетів. Турки почали тікати, а козаки їх переслідувати, та поляки в цей відповідальний момент не вийшли на підмогу. Це викликало незадоволення в козацьких рядах. Вони хотіли залишити поле бою. До козацького табору прибула велика делегація, якій не без допомоги Сагайдачного, ледве вдалося зупинити українське військо.

2 . Під час однієї з вилазок Сагайдачний з невеликим загоном потрапив  у засідку. Утративши коня, він мужньо боронився піший. Був поранений у руку. За однією з версій його було поранено отруєною стрілою. Повернувшись до Києва, він ще вів активну діяльність, однак рана не давала спокою. 22 квітня 1622р. гетьман помер і похований  в Києв-Братському монастирі. Все козацтво та жителі Києва прийшли провести в останню путь свого славного лицаря.

      Хвалебна ода Сагайдачному.

На безсмертну славу ти заслужив, гетьмане,

Твоя слава на віки в пам’яті зостане,

Поки Дніпро наш із Дністром рибою багаті

Будуть плинуть, всі тебе мають пам’ятати.

Не пірнеш ніколи ти в забуття глибоке

І мовчанню не дадуть довгі тебе роки…

Щоб звитяги у серцях своїх гідно пам’ятали…

Він умер, бо захищав край свій у потребі,

Дай же, Творче, щоб тепер царствував у небі.

 

На місці останньої битви Сагайдачного в Хотині в 1991р. був відкритий пам’ятник славному гетьманові, заввишки 6 метрів. На постаменті, який височіє на кручі Дністра, як вартовий стоїть гетьман Сагайдачний. Хто з учнів хоче описати пам’ятник по фотографії.

 

  Майже все своє майно Сагайдачний заповів Київській та Львівській братським школам, що слід прийняти як мудрий приклад для його наступників і для всіх заможних українців. В особі гетьмана Петра Сагайдачного український народ має видатного полководця і політичного діяча світової величі. Чого, здається, всі ми так досі і не усвідомили.

   Богдан Сушинський так висловлювався про нього: «Гетьман Сагайдачний уособлює собою якщо не історичну велич народу, то принаймі мрію про цю велич, будь-який інший народ світу давно б витворив із нього легендарного героя і своєї історії, і свого епосу.

    Ми ж, українці, маючи такого великого полководця, заздрісно зачитувалися подвигами чужинців, шкодуючи, що наша бездержавна минувшина занадто скупа на славних воїтелів».

V. Підсумок уроку

Вирішення проблемного питання «Мікрофон»

Ось і підійшов до завершення наш урок. Тож давайте повернемось до проблемного запитання, яке ми поставили перед собою на початку уроку.

Чи мають українці воздати славу Петру Конашевичу-Сагайдачному? І за що?

 

 Тяжка і трагічна наша історія. Століттями знемагала співуча душа України в ярмах поневолювачів і загарбників, заборонялося спілкуватися рідною мовою, знати минувшину, гордо називати себе українським народом. Учіть історію! Вона зробить вас великим, у тяжкі хвилини життя допоможе перебороти слабодухість, не стати зрадником. Пам’ятайте, що Україна дала вам не тільки хліб насущний, але й духовний, поблагословила ваше народження маминою піснею, загартувала думою, закохала красою краєвидів.

 

Пісне велична, рідна пісне! Тебе складав народ. Щиро,просто, безпосередньо виливаючи в ній те, що відчував. Найкращий підручник нашої історії – це народні думи та пісні. Це – основа літератури.

 

VI. Оцінювання (самооцінювання)

Оцініть себе за кожним із визначених напрямків від 0 до 2 балів

 

VII. Домашнє завдання

Ну що ж учні ви сьогодні непогано потрудились,

Аналізувати добу Сагайдачного добре всі навчились.

Завтра в школу вас чекаєм із самого рання,

Ви ж щоденники відкрийте і запишіть завдання.

З історії: прочитати….

З літератури: написати твір на тему «Невмируще джерело української пісні»

   Усміхніться!

І будьте щасливими, і, як пісню, життя проживіть,

І під зливою буднів сірих

Барви серця своїх збережіть!