"Конспект уроку з української літератури для 8-го класу на тему"Ви тут маєте добре ім'я..." (урок - знайомство з Володимиром Гнатюком)"

Література рідного краю

Урок – знайомство з Володимиром Гнатюком «Ви тут маєте добре ім’я…»

Мета: познайомити учнів із життєвим шляхом видатного етнографа, науковця, фольклориста; розвивати естетичні та художні смаки учнів, виховувати любов до рідного краю, до народної творчості, історії своєї малої Батьківщини.

Цілі уроку:

     Учні знатимуть:

-          життєвий і творчий шлях Володимира Гнатюка –  письменника, літературознавця, етнографа, фольклориста,  ученого, мовознавця і перекладача;

-          особливості народних пісень, записаних на Бучаччині.

Учні вмітимуть:

-          користуватися додатковими відомостями;

-          висловлювати свої думки  та враження від пісень, записаних Володимиром Гнатюком;

Форма проведення: урок – знайомство.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Володимира Гнатюка, збірки етнографа, туристичний путівник музею В. Гнатюка, записи українських народних пісень, аудіозапис пісні В. Івасюка  «Червона рута», фізична карта Тернопільської області, презентація, хрестоматія літератури рідного краю.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ.  Мотивація діяльності.

1. Звучить запис української народної пісні.

Вчитель. В. Вихрущ . 12 листопада 1970 року.

Місяць впирається срібним чолом

В синю осінню хустину.

Ідемо рідним подільським селом

Знову в завітну хатину.

Їдем вклонитись земле свята

Слідам величаво глибоким.

Тут землю місила ріпята п’ята .

Тут перші стелилися кроки.

А ниви лежать,

Притаївшись ниць,

І села піснять Гнатюкові.

Прийми наші щирі троянди сердець

І вічне горіння Любові.

Неподалік містечка Монастириськ, у мальовничому куточку Тернопільщини розкинулось незвичайної краси село. І назва у нього неабияка. Велеснів… Прислухайтесь добре до цього слова і  зачуєте відгомін віків: адже для наших пращурів Велес був богом – покровителем скотарства і торгівлі. Село Велеснів відоме тим, що виколисало вкраїнського вченого із світовим іменем – академіка Володимира Михайловича Гнатюка.

Колись хлоп’ям босоногим покинув він рідне село, а тепер повертається до нього доброю пам’яттю людей. 1 вересня 1968 року в селі відкритий етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка.

ІІІ. Оголошення теми , мети уроку.

Вчитель. Сьогодні ми познайомимось із Володимиром Михайловичем Гнатюком- українським фольклористом, етнографом, літературознавцем, мовознавцем, письменником, перекладачем, громадсько-культурним діячем, членом багатьох наукових товариств Австрії, Німеччини, Чехо- Словаччини, Швеції.

Презентація і розповідь вчителя.

Слайд 1.

Народився В.М.Гнатюк у с. Велеснів (нині Монастирського району на Тернопільщині) у бідній багатодітній сім’ї. Батько служив сільським дяком, тому члени родини були письменними. У п’ятирічному віці Володимир почав читати, дивував дорослих феноменальною пам’яттю: раз почуту пісню чи казку міг слово в слово повторити навіть через кілька місяців. Змалку потрапив він у захоплюючий світ народної творчості, на яку так багате Поділля, сприйняв у спадщину від діда Гілька і баби Марії Богом даний йому дар любові до казок, пісень, легенд, переказів.

Слайд 2. Навчався Володимир спочатку в Бучацькій, а потім у Станіславській вищій гімназії. Вже в цей період почав серйозно студіювати фольклористичні та етнографічні праці. Ще в третьому класі знав близько ста фольклорних творів. А в 17 років вже мав рукописну збірку, що вміщувала понад 500 мелодій. 1894 р. він вступив на філософський факультет Львівського університету, стіни якого залишив відомим етнографом, фольклористом та громадським діячем.

Слайд3.Уже з першого курсу поринув у наукове, громадське життя університету, виступав зі статтями з народознавства на сторінках часописів «Житє і слово», «Народ», «Lud», уклав фольклорну збірку рідного слова, що містила близько 800 пісень і кілька десятків казок. У 1895 р. В.Гнатюк став членом польського «Народознавчого товариства» у Львові й передав туди свою збірку (на жаль, вона загубилася). Серйозне зацікавлення українським фольклором виникло у В.Гнатюка під впливом М.Грушевського, О.Колесси, І.Франка. А завдяки М.Драгоманову він звернув увагу на майже не досліджену етнографами територію — Закарпаття. Здійснивши туди впродовж 1895-1903 р. шість фольклорно-етнографічних експедицій, він зібрав матеріали, які лягли в основу фундаментальної праці — шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Руси» (1898-1912), що й досі є унікальним джерелом для пізнання мови та фольклору цього регіону. У 1896 р. молодий вчений видав свою першу збірку «Лірники», яка містила детальний опис життя та побуту мандрівних співців-музикантів, словник їхньої мови та півсотні зразків репертуару. Наступного року Володимир Гнатюк очолив студентське товариство «Академічна громада», яке під його керівництвом розгорнуло широку діяльність. Зокрема з ініціативи Володимира Михайловича було видано поетичну збірку І.Франка «Мій Ізмарагд» й організовано широке святкування 25-річчя його творчої праці. Крім того, вийшли друком збірник «Привіт д-ру Івану Франкові» та бібліографія творів письменника за 25 років, збірник музичних творів на його слова тощо. У 1898 р., після успішного закінчення університету, В.Гнатюка через виявлену ним активність у політичному та громадському русі української молоді було призначено у Самбірську гімназію, на посаду заступника вчителя, що значно ускладнило реалізацію його життєвих й творчих планів. Тому від цієї посади він відмовився. До 1906 р. працював у «Літературно-науковому віснику». З 1900 р. вчений був редактором усіх видань Етнографічної комісії НТШ, яку очолив у 1916 р. Таким чином В.Гнатюк став першим професійним науковцем-україністом у Західній Україні. Довгий час В.Гнатюк обіймав почесну посаду секретаря НТШ у Львові, був секретарем, а згодом й головою Етнографічної комісії НТШ, головним редактором її видань — «Етнографічного збірника» і «Матеріалів до української етнології», фактичним редактором близько 60-х наукових збірників, головним редактором і директором «Української видавничої спілки». Працьовитість Володимира Михайловича була гідна подиву. Утім надмірне навантаження негативно відбилося на його здоров’ї: 1902 р. у нього з’явилися ознаки туберкульозу. Однак і хворий він не випускав із рук пера. Не маючи змоги особисто їздити в експедиції, організував збирання фольклорних матеріалів через численних кореспондентів. Паралельно з редагуванням фольклорних збірників він написав серію наукових розвідок з фольклористики, які отримали в науковому світі загальне визнання. 1902 р. Володимир Гнатюк став членом Російської академії наук у Петербурзі. Його праці публікувалися й рецензувалися на сторінках таких поважних російських та закордонних видань. Володимир Михайлович досліджував майже всі жанри: казки, легенди, перекази, народні оповідання, пісні, прислів’я, приказки, вивчав звичаї, вірування, демонологію, історію фольклористики, методику збирання фольклору тощо. І скрізь він залишив помітний слід. Був і етнографом у широкому розумінні цього слова, вивчаючи сільське господарство, кулінарію, ремесла й промисли, архітектуру. Крім українського, Володимир Гнатюк досліджував фольклор та етнографію майже всіх слов’янських народів: білорусів, росіян, поляків, чехів, словаків, болгар, сербів, хорватів. Уважно стежив і за розвитком фольклористики в Західній Європі. Завдяки йому в українському перекладі з’явилися, зокрема, такі шедеври світового фольклору, як фінський епос «Калевала» (1902), арабські казки «Тисяча й одна ніч» (1906), німецькі «Казки братів Грімм» (1899). Упродовж 1905-1907 рр. В.Гнатюк видав три томи «Коломийок», 1909 — «Гаївки», 1914 — «Колядки і щедрівки» (усе це з пісенного матеріалу. На жаль, багатьом творчим задумам Володимира Гнатюка не судилося здійснитися: серце його восени зупинилося. Поховано В.Гнатюка у Львові на Личаківському кладовищі. 1929 р. НТШ у Львові присвятило пам’яті Володимира Михайловича спеціальний збірник зі вступною статтею Ф.Колесси. Окремі збірники пам’яті вченого були видані в 1926 і 1927 роках у Києві. У другій половині 60-х років кілька праць про нього було опубліковано в Чехословаччині, Югославії та Польщі. До 100-річчя В.М.Гнатюка в 1971 р. відбулися наукові конференції в Києві, Львові та Ужгороді, а у рідному селі вченого було відкрито меморіальний музей і видано путівник. На могилі Володимира Гнатюка встановлено пам’ятник. Його ім’ям назвали середню школу в м. Бучач та одну з львівських вулиць. Численні матеріали з нагоди ювілею В.Гнатюка були опубліковані не лише в Україні, а й у Чехословаччині, Югославії, Польщі, Франції, ФРН, США, Канаді.

Слайд4. Володимир Гнатюк виділив основні жанрово-тематичні групи фольклорного матеріалу

обрядові пісні

історичні пісні

побутові пісні

дрібні пісні

духовні пісні

сороміцькі пісні

чужі пісні

мелодії пісень

замовляння

драматичні представленняігри

казки

байки

міфи

легенди

перекази

новели

анекдоти (приказки)

приповідки

загадки

ліки

вірування.

Ознайомлення із творами, записаними В. Гнатюком.

Вчитель. Прекрасні зразки творчості народу Володимир Михайлович записав від своїх рідних, а найбільше від матері, що була для нього першою співачкою До нас дійшло 30 пісень, які проспівала йому мама. І всі вони мають поетичну вартість. З поміж них виділяються «Ой гаю ж, мій гаю», «Ой, у лузі край дороги зацвіла калина», «Ой, попід гай зелененький».

-          Як називаються пісні, в яких розповідається про долю людини? (Соціально-побутові)

Прослуховування пісень (аудіозапис).

-          Яка мелодія цієї пісні?

-          Про кого з відомих героїв розповідається в ній? (О.Довбуша). Що ви можете сказати про цього героя?

  Великий вплив праці В.Гнатюка мали на композитора Володимира Івасюка. Ось уривок із листа батька, адресованого директору музею п. О.Черемшинському (учень зачитує уривок)

Вельмишановний Остапе Степановичу!

Володя завжди линув до праць Володимира Гнатюка, був добре обізнаний з ними. В його бібліотеці є монументальна праця Володимира Гнатюка – «Коломийки», видані ще в 1906 р…

Вона зіграла велику роль у творчій біографії мого Сина, композитора. Він її читав уважно, вдумливо вивчав про «червону рутоньку». Ось та коломийка:

Назбирала троєзілля, червону рутоньку,

Та схотіла счарувати мене сирітоньку.

Звучить запис пісні «Червона рута» В. Івасюка.

Виконання учнями гаївок «Просо», «Мак», «У чужої матері»

  Гнатюк і справді був одним з найбільших українських фольклористів. Його збірка лірницьких пісень, молитов, записана у вересні 1896 р. від лірника Якова Златарського-Москвина із села Жизномира Бучацького повіту.

          Збіркою «Лірники» В.Гнатюк дебютував як український етнограф. Вона була надрукована в одному із річників «Етнографічного збірника Наукового товариства ім.. Т.Шевченка у Львові» і залишилася й досі єдиним записом повного репертуару галицьких лірників.

Підсумок уроку.

Вчитель:  Життя, яке прожив Володимир Гнатюк – приклад для наслідування. Тому для нас важливо зберегти пам’ять про сина тернопільської землі. Якщо ви захочете доторкнутися до живої історії української культури, то завітайте в музей В.Гнатюка у Велесневі.

Бесіда з учнями.

-          Про що ви дізналися на уроці, що вам найбільше запам’яталося?

-          Чому гімназія в нашому місті носить ім’я В.Гнатюка?

-          Які пісні записані В.Гнатюком вам найбільше запам’яталися?

«Мікрофон»

• На сьогоднішньому уроці я зрозумів, що…

Вчитель:  Вчімося у В.Гнатюка збирати по краплині народні перли-самоцвіти, щоб не загинули вони, бо «хто не знає минулого, той не вартий майбутнього»

Виставлення й мотивація балів.

Домашнє завдання: підготуватись до обговорення теми

 «Мотиви збірки В.Гнатюка «Лірники».

 

 

 

 

 

Літературознавчий словничок

 

1.      Веснянки – обрядові, переважно танкові дівочі пісні, що виконувалися на святах на честь весни й початку польових робіт. Веснянки називають гаївками, гагілками. Найбільш відомі: « А ми кривого танця йдем», «Ворота», «А ми просо сіяли», «Подоляночка».

2.      Історичні пісні – народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб.

3.      Коломийки – жартівливі пісеньки, виконувані за усталеною мелодією як приспівки до танцю чи без нього.

4.      Колядки – обрядові пісні, приурочені Різдвяним святам.

5.      Лірницькі пісні – відображали тяжку долю людей, історичні події, виконувалися народними співцями лірниками.

6.      Обрядова пісня – виконувалася під час певних обрядів, розрізняють календарну і родинно-побутову.

7.      Пісня – невеликий ліричний вірш, що виконується співом.

8.      Щедрівки – старовинні обрядові пісні, що співалися під Новий рік