Урок "Календарно-обрядові пісні"

Урок № 2

Тема: Календарно-обрядові пісні. Роль і місце пісні в житті українців.
Головні календарні обряди. Народна обрядова пісня, її різновиди

Мета: ознайомити учнів з українською календарно-обрядовою поезією, визначити роль і місце пісні в житті народу; формувати ставлення до фольклору як великого духовного спадку народу; розвивати вміння виразного читання народних пісень, їхнього аналізу

Очікувані результати: учні розповідають про виникнення народних календарно-обрядових пісень, називають різновиди обрядової пісенної поезії, коментують її зміст; висловлюють власну думку про місце календарно-обрядових пісень у житті нашого народу.

Теорія літератури: народна пісня, види народних пісень, календарно-обрядова поезія та її різновиди.

Обладнання: збірки календарно-обрядових пісень, ілюстрації до них, таблиця «Різновиди календарно-обрядових пісень», підручник

Тип уроку: урок формування нових знань

Хід уроку

I. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

(Учні зачитують підібрані прислів’я й приказки про книжку.)

Хто багато читає, той багато знає. Книжка — ключ до знань. Дім без книжки — день без сонця. Золото добувають із землі, а знан­ня — з книжки. Книжка — твій друг, без неї як без рук.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Українська мова співуча, мелодійна, ніби сама проситься в пісню. Тому так багато в нас народнопісенних творів, які виконувалися під час дозвілля, супроводжували різні обряди, свята, навіть допомагали в роботі. Вони розважали, допомагали, підтримували в складну хвилину, славили людину праці, бажали добра й щастя. Саме тому Україну називають пісенним краєм, і ми в цьому зараз переконаємося.

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1.   Робота з підручником.

Опрацювання статей із теми, відповіді на запитання (с. 10-11).

2.   Робота з літературознавчим словничком.

Народна пісня — невеликий ліричний твір, призначений для співу.

Календарно-обрядові пісні — фольклорні твори, які виконуються під час різних народних свят і обрядів.

Вони поділяються на пісні літнього, осіннього, зимового та весняного циклів.

Тематичні групи народних пісень

 3.   Слово вчителя та повідомлення учнів.

Русальні пісні виконувалися під час обрядів, пов’язаних із «Зеленими святами» чи «кле­чальною неділею» (кінець травня — початок червня). За релігійним обрядом це Трійця. Особливість цього свята — вшановувати рослини, тому що наші предки їх одухотворювали, оскільки, за стародавніми уявленнями, після смерті люди могли перетворитися на рослин чи духів, які знаходили собі притулок у лісах, полях, водах. Свято називалося ще «русальним» або «мав­ський тиждень», під час якого з’являлися в селі мавки.

Русалки (мавки, нявки), за народними уявленнями, наділені надзвичайною красою та підступним характером. Це стрункі зеленоокі й русокосі дівчата в легкому прозорому вбранні, уквітчані водяними лілеями чи польовими квітами. Вони можуть сприяти чи шкодити людині в господарських справах; їхнє улюблене заняття — водити танки, а якщо вони побачать необережних юнака чи дівчину, то втягують їх у свої ігрища й залоскочують до смерті. Проти них існували обереги: часник, полин — які русалки нібито не переносили й утікали від них геть.

Прикрашаючи зеленню хати й подвір’я, водячи з піснями по селу прикрашену гілочками й листям дівчину — «тополю», наші предки вшановували рослинний світ і своїх прародичів у ньому.

Купальські пісні виконувалися на свято Івана Купала. Це свято славить життєдайні сили природи й найсильніші її стихії — сонце (вогонь) і воду. На високій палиці встановлювали запалене колесо або пускали його на воду. На галявині вкопували обрядове дерево, увішане дівочими віночками, потім вінки знімали, пускали на воду й дивилися: у який бік попливе — там і чекатиме суджений. Біля дерева розкладали багаття та перестрибували через нього, щоб очиститись. Купальського вогню не гасили, а залишали дотлівати. Вважалося, що саме в купальську ніч зілля має найбільш цілющу силу. Вірили, що на мить розквітає папороть. Хто цей цвіт побачить — буде щасливий, йому відкриються всі скарби світу.

Жнива — підсумок усієї праці хлібороба, справдження його мрій та сподівань. До початку жнив готувалися, як до урочистого свята й водночас до тяжкої відповідальної роботи. У перший день жнив селяни, вбрані в чистий одяг, урочисто вирушали до схід сонця на поле. Починала жати найкраща робітниця, сніп із першого ужинку встановлювався на покуті. Пісні, виконувані під час жнив, відбивали основні періоди праці й обрядів, із нею пов’язаних.

Зажинкові пісні — ті, що величають вправних жниць, перший сніп, пророкують добрий урожай.

В обжинкових піснях переважають нотки бадьорості, оптимізму, задоволення з того приводу, що вдалося завершити найтяжчий етап хліборобського року. Останній сніп прикрашають червоною стрічкою та з піснями несуть додому.

Колядки та щедрівки співають із 24 грудня по 18 січня. Це важлива складова частина обряду зустрічі Нового року та Різдвяних свят. Хоча протягом віків обряд змінювався, але основний його зміст залишався тим самим: силою слова й обрядових дій сприяти добробуту селян­ської родини, виконанню побажань удачі у веденні господарства, викликати щедрість природи величальними піснями.

Колядували хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою, іноді в супроводі перевдягнених Маланки, кози, ведмедя, солдата. Якщо їх запрошували до хати, вони розігрували сценки з народної вистави, які теж за своїм змістом пророкували добробут у господарстві. Увечері напередодні Нового року (за старим стилем) ходили гурти щедрувальників. Уранці головна роль відводилась посівальникам — хлопчикам, юнакам, молодим чоловікам. Вони посипали в господі зерном і виголошували коротенькі віршики-побажання.

Весна — особлива пора для хліборобів, із нею пов’язувалися всі найкращі надії: на пробудження матері-природи, воскресіння всього померлого й забутого, добрий урожай, щасливе одруження. Весну в Україні зустрічали радісно, урочисто — з обрядовими танцями, іграми й піснями, які називаються веснянками, гаївками, гагілками. Спочатку, щоб пришвидшити прихід весни, виконувався обряд проводів зими (спалювали солом’яне опудало — символ зими), а потім обряд закликання весни (випікали печиво у вигляді жайворонків, і діти ходили з ним по селу, виконуючи пісні). Молодь танцювала, розважалася та співала пісні.

 V. Закріплення знань, умінь і навичок

1.   Опрацювання таблиці «Різновиди календарно-обрядових ­пісень».

Різновиди календарно-обрядових пісень

2.   Гра «Шифрувальник».

Розгадайте три ключових слова до теми.

Відповідь: пісня.

Відповідь: календар.

Відповідь: добро.

VІ. Домашнє завдання

1. Читати, переказувати с. 10-12; с.12 відповідати на питання, вивчити записи в зошиті
2. Підготувати повідомлення про різновиди календарно-обрядових пісень

VІІ. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».