Урок "Кавабата Ясунарі "Тисяча журавлів".

 

 

 

 

 

 

« Красою Японії народжений».

Кавабата  Ясунарі «Тисяча журавлів».

Гармонія людини і природи – одна з головних

проблем твору

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

Мастяк Т.Ю.,

вчитель зарубіжної літератури

Костринської ЗОШ –

 інтернату ІІ – ІІІ ст.

 

 

 

 

Тема:       « Красою Японії народжений».

Кавабата  Ясунарі «Тисячі журавлів».

Гармонія людини і природи – одна з головних проблем твору

 

Мета: познайомити учнів з культурою та традиціями Японії,  біографією японського письменника  Кавабата Ясунарі,  розкрити символізм  його повісті «Тисячі журавлів», розвивати  інтерес до  світової   культури, формувати навички зв’язного мовлення, збагачувати словниковий запас; виховувати почуття поваги до традицій і національних особливостей інших народів, любов до природи; формувати життєві компетенції.

Тип  уроку: урок – віртуальна подорож.

Педагогічні технології: педагогічна майстерня («майстерня – екскурсія»), технологія зустрічних зусиль.

Обладнання: презентація Power Point, портрет письменника, ілюстрації, карта світу, ікебани, предмети для чайної церемонії, таблиця – схема, Інтернет – ресурси, словничок японських слів.

Епіграфи:                                  Кожному народові призначена своя доля, свій шлях.

                                                   Японцям  випало йти до Істини через проникнення у

                                                   красу непомітного.

                                                                                       Т.П.Григор’єва

                                             Неможливо зрозуміти душу японця поза його життям, а

                                             життя його не може бути зрозумілим без традицій, які

                                             складалися протягом довгих віків.

                                                                                                Танікава Тецудзо

 

ХІД   УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності.

  1. Прийом «Відстрочена відгадка»: відгадати - пояснити протягом уроку вислів «красою Японії народжений».

2. Слово вчителя: Далеко на сході, серед бурхливих хвиль Тихого океану, на численних островах знаходиться Японія, яку називають «країною, де сходить сонце». Тут живуть люди, котрі вклоняються красі та вміють її створювати. Культура  Японії тісно пов’язана з філософією та мистецтвом. Вона вчить  мислити, цінувати духовність, жити не сірою буденністю, а вічним. Цьому ми сьогодні  спробуємо навчитись і проведемо віртуальний журнал -  екскурс японської культури.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

Слово вчителя.  Як  дізнаватись про господарів будинку ми можемо,  як тільки заходимо до їх приміщення, так і  про іншу країну  ми дізнаємось, як тільки навіть подивимось на її головні державні атрибути.

Наприклад, герб – це  вигляд хризантеми – «кіку», що означає «сонце».

ІІІ. Сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу.

1. «Хвилинка – цікавинка»: повідомлення – презентація учня.

За легендою походження цієї країни саме пов’язане з квіткою хризантеми. У прадавні часи  в Китаї правив жорстокий імператор. Йому стало відомо, що на сусідньому острові росте рослина хризантема, із соку якої можна приготувати еліксир життя. Та зірвати цю рослину могла тільки людина з чистим серцем і добрими намірами.  Оскільки імператор та його придворні були дуже грішні, то на острів вони послали 300 юнаків та дівчат. Але ті не схотіли повернутися до тирана й заснували на острові нову державу – Японію.

(Робота з картою)

2. Учитель: З чистим серцем і добрими намірами сьогодні спробуємо зазирнути у культурний світ Японії, бо ми почнемо  вивчати  одну з повістей  першого японського лауреата Нобелівської премії за 1968 рік Кавабата Ясунарі «Тисячі журавлів» і так мало знаємо ще про японські традиції.

    Цікаво, що, за японською традицією, прізвище людини ставиться на першому місці, а ім’я – на другому.

    Учень:    Стиль «сінканкакуха» – стиль нових вражень, за майстерність розповіді, чутливість, яка виразила сутність японської душі» Кавабата отримав Нобелівську премію.

Відзначено 3 повісті: «Країна снігів», «Тисяча журавлів» та «Стара столиця».

Ми ознайомимось з  повістю «Тисячі журавлів» («Сэнба дзуру») 1949 рік.

Тема твору: таїна відкриття прекрасного та священного приносить людині почуття покою та гармонії, відчуття радості життя.  Це відбувається завдяки давньому національному звичаю – чайному обряду.

    Учитель. Повість має дуже багато символів, будемо ознайомлюватись з ними та з культурою японців. У вас на столах є словничок японських слів. Звертайтесь до них, якщо зустрінуться незрозумілі слова. А зараз ми вирушаємо в нашу віртуальну подорож.

   1 зупинка.  Японська   каліграфія – ієрогліфи.

Як ми  знаємо,  японці  мають особливий стиль письма – ієрогліфи. Наприклад, слово журавель має такий вигляд.

 Ієрогліф – грецьке слово, що означає «святі письмена».  Це фігурні знаки  відомі ще з 4 ст. до н. е. Багато є запозиченого у цьому письменстві з Китаю. Система японського письма називається «кандзи – как – мадзири – бун», тобто «письмо ієрогліфами з  додаванням азбуки».

       Огляд ієрогліфів та їх пояснень

2 зупинка. Символ  журавля.

   Невипадково повість про прекрасне автор назвав «Тисячі журавлів».

Символи японського  мистецтва  - журавель («Цуру»)

У культурі  багатьох народів журавель вважається щасливим  символом,  вказує на  любов до волі, вірності.

Тантендзуру – червоноголовий японський журавель символізує довголіття та процвітання, щастя та чистоту. В японців є приказка – побажання: «Журавель живе тисячу років, черепаха – десять тисяч років». Потім це скоротили до назв цих тварин,  що вимовляють як одне слово – цурукаме,  що означає побажання довгого життя.

  Учень: У японців є прикмета, що якщо скласти тисячу журавликів з паперу, бажання сповниться, або якщо людина хвора, то хвороба минеться. Людина показує свою жагу до життя. Це  з’явилось  після події  атомного бомбардування Хіросіми. Дівчинці Садако Сасакі було тоді чотири роки,  у 14 років, у 1955 році, вона захворіла на променеву хворобу (лейкемію). Садако стала складати журавлів. 644 штуки було зроблено, останнього вона зробила, вже  ставши сліпою. Дівчина померла, останні 356 журавликів зробили учні з класу. Сьогодні бронзову скульптуру – дівчинку з журавликом у руках ми можемо побачити в парку Миру у Хіросімі. Діти, які приходять сюди, залишають зв’язки паперових журавликів. Це символ миру.

Звучить пісня «Японський журавлик».(Слова В.Лазарева, музика С.Туликова)

Огляд малюнків.

Учень: Тисяча журавлів для японців - символ щастя і здійснення бажань.

 А у нас на Україні символом туги за рідним краєм є також журавель. Це щемливе почуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини.

«Журавлі кру, кру,

В чужині умру,

Доки море перелечу,

Крилонька зітру,» – скільки туги викликають ці прості слова у серці кожного.

    Учень: На  фуросіке головної героїні повісті  Юкіко, парубок Кікудзі під час чайної церемонії побачив тисячу журавлів, цей образ  усе життя був у нього в пам’яті, разом з красою дівчини та її почуттям цнотливості, вишуканості, невинності та незайманості.

Словник: фуросіке – кольоровий платок, у якому носять речі .

   3 зупинка. Традиції   Японії.

- Усьому світу відомим є мистецтво ікебани. На ваших столах є невеликі зразки даного мистецтва. В Японії ікебана була державною та чоловічою справою. Назва означає «Живі квіти».  Робили тільки буддистські монахи та воїни-самураї, тільки з 17 століття дозволили жінкам.  Ікебана – підношення богам та духам. Це шлях до просвітлення. Техніку привезли у 6 віці з Китаю буддистські монахи. Спочатку це були композиції біля храмів – рікка. У центрі сосна 1,5 метра – символ древа Життя. Композиції сягали вісім метрів. Сьогодні це композиції з квітів, які прикрашають приміщення.

  - Театр Кабукі – найдавніша традиція японської культури.

Будинок театру Кабукі розташовано на Гинзе, побудований у 1925 році,  зруйнований бомбами  у 1945 році, відновлений у  1951 році. Там грають тільки чоловіки, це або сини акторів, або парубки, які пройшли курс навчання цьому  мистецтву, якому 400 років. Діалоги ведуться   давньояпонською мовою. Спектаклі дуже важкі для сприйняття. Дивний грим, пишний одяг, розроблене сценічне оснащення, екзальтований стиль виконання, які передавались з покоління в покоління і потребують великої майстерності.

  - Свято «ханамі» - милування квітучою сакурою.

Словник:  сакура – вишня з неїстівними плодами, що росте в Японії, один з  її символів.

Весняні ночі

Куди й поділися,

Як розквітла сакура. (Мацуо Басьо. Хоку.)

   Як тільки відступають холодні  північні вітри, зацвітає сакура. Милування квітучою сакурою – це засіб знайти духовну гармонію, спосіб зняти стрес, зустрітися з друзями, це просто національна традиція.  Японці виробляють із деревини вишні сувеніри,  кухонні вироби, з пелюстків виготовляють фарбу для шовку. 

- Свято  « цукімі» - милування повним місяцем.

15 вересня  святкують Свято повного місяця. За легендою  у цей день  на  небо вознеслась Принцеса місяця, яка виросла на Землі та принесла селянам благополуччя та багатство. Головна страва у цей день - рисові  млинці з  пустотою всередині, через яку  треба дивитись  на місяць. У цей день  усі двері відчинені, можуть приходити усі бажаючі до всіх. Уночі йдуть до водоспаду дивитись на місяць. Вважають, що на місяці росте Лавр, у середині вересня його листя червоніє, тому місяць червоний. Це також  свято спілого врожаю солодкої картоплі, страва з якої - традиційна на святі. Вечеряють на терасі, обов’язковою стравою ще є данго -  15 рисових млинців, бо 15 днів ріс місяць. Столи прикрашають фігурки зайчат. Бо в Японії кажуть, що заєць живе на місяці та товче рисове борошно для данго. Ще він готує напій з листя лавру, який подовжує життя, вранці цей еліксир спадає на землю з росою, якою треба обов’язково вмитись

Всё без остатка

Меняется и уходит

В нашем бренном мире.

Лишь один, в сиянье лучей,

Лунный лик по- прежнему ясен…

 - Так, звичайно, Японія- країна з дуже багатою культурою і традиціями. Це і спортивна боротьба дзю-до та сумо. Це і самурайський кодекс (бусідо) – Мистецтво Смерті, яке вчить їхніх солдат  стійко помирати.

Це і Фен-Шуй – мистецтво про талісмани, якими  сьогодні і ми намагаємось заповнити наші будинки, бо віримо у те найкраще, що ці талісмани символізують.

4 зупинка. Чайна церемонія. 

Головним атрибутом повісті «Тисячі журавлів» є чайна церемонія, бо події розгортаються у чайному будинку, завдяки хазяйці цього приміщення. Спробуємо  пізнати головні особливості чайної церемонії  як ритуалу поклоніння красі.

Чайний  обряд стає своєрідним символом твору, носієм головної ідеї.

 Однією з найголовніших традицій японської культури є чайна церемонія. Уявіть, що ви заходите до чайної кімнати за правилами: низькі двері, ви схиляєтесь і заходите, тим самим вклоняєтеся присутнім і ставите себе в одинакове становище з ними. Перед тим, як сісти, вклоніться живописній сувії і квітці втоконамі (ніші, розташованій трохи вище підлоги). У чайному домі панує тиша і спокій, необхідні для рівноваги стану духу, почуттів і думок.

Приємного відпочинку.

Робота   з  презентацією.

Чайна церемонія - це засіб прилучення людини до добра, це свого роду ідеал людських стосунків. (Слайд 2)

Чайний дім - це оберег справедливості, чесності. (Слайди 3, 4)

«Тяцо» - це шлях до чаю. (Слайд 5)

«Дзен» - давнє вчення, мета якого - проникнути в цілісність буття. (Слайд 6)

Автор будує свою естетику при цьому вченні, розглядаючи людину як одне з явищ природи.

      1 учень:  Так, чайна церемонія – це гармонія, повага, чистота та спокій.  Ієрогліф  дзяку (спокій) у перекладі означає» нірвана». Це обряд Великого очищення, катарсису душі, звільнення від бруду мирського життя.  Це таїнство відкриття прекрасного та божественного приносить людині почуття спокою та гармонії, відчуття радості життя. Японці більше надають перевагу зеленому чаю та вживають перед їжею, а не навпаки, як ми.

   2 учень:  Чайна церемонія не може обійтись без спеціального чайного  посуду. Чайні чашки (тяван) є символом культурної пам’яті нації, її істинних духовних цінностей. Герой повісті каже: «У цій чашці своя доля та своє життя. Хай вона живе своїм життям, без нас. Чашка дуже прекрасна і не може викликати погані спогади та думки, а якщо це відбувається, то винні наші спогади, значить, ми на неї дивимося тяжким  поглядом. 400 років на цю чашку дивились ясним  поглядом, раділи життю та зберігали її.» (Слайд 6,7)

   3 учень:  Цікавою є навіть  історія чайних чашок.

В японській чайній традиції до чашок ставляться  як до живих істот. Вони мають своє обличчя, ім’я, історію, передаються від серця до серця. Щоб пізнати її, треба просто взяти у руки, як казав Дайсецу Судзукі, який вивчає чайні церемонії, «кожен повинен хоч раз в житті відчути наближення до духовної краси». Подають на фукусі – серветки для чайної церемонії, звичайно білого кольору, але у Юкіко – героїні повісті вона була червоною, як полум’я, що надавало відчуття весняної свіжості.

«Смак дзен  подібен  смаку чаю» (тя дзэн ити ми), — сказав колись  майстер дзен Дайрин Сото. Перші чашки, як і чай, привезли до Японії в епоху Камакура ( 12 ст.) дзенськими монахами  з Китаю. У кінці 16 ст. за проектом майстра Сенно Рікю зробили чашку спеціально для чайного дійства. Зовні дуже проста, скромна за кольором (чорні або червоні). Хто брав чашку, ніби відчував її живе тепло. На першій чашці поставлено  ієрогліф раку «насолода».

Учитель: На жаль,  у повісті  головний персонаж Кікудзі отримав чашку з 400-літньою історією, але вона  надавала йому відчуття постійної вини перед чистотою своєї нареченої, бо він закохався у жінку, старшу за себе, яка і була  останньою хазяйкою цієї чашки. Так, чашку було розбито, але спокою парубок так і не отримав, бо ніщо не може відповідати за наші вчинки, крім нас самих. Як казав автор повісті, він хоче своїм твором застерегти від тієї вульгарності, яка є на сучасних чайних церемоніях, він висловлює тривогу за майбутнє національної культури, за основу духовної нації. І хоча Кавабата  описує  жінку, яка закохала в себе парубка, зламала йому життя, бо він не зміг одружитись на невинній дівчині, яка так запала йому в око  зі своїми журавлями на фуросіке, він її не судить, бо жінка - це шедевр природи, охоронниця прекрасного, а у краси пороків не буває. Вона отруїла себе, але очистити душу парубок так і не зміг, можливо, журавлі допоможуть йому в цьому.

           Повість Ясунарі Кавабата «Тисячі журавлів» насичена символами, зверніть увагу на таблицю:

Символи повісті	Значення
Тисяча журавлів	символ щастя і здійснення бажань.
Чайна церемонія	засіб прилучення людини до добра, це свого роду ідеал людських стосунків.
Чайний дім	це оберег справедливості, чесності.
Чайні чашки (тяван)	символ культурної пам’яті нації, її істинних духовних цінностей.

 

У. Узагальнення та систематизація знань.

УІ. Рефлексія.

1. «Сходинки успіху»: намалюйте в зошитах сходинки по кількості завдань нашого уроку. Зафарбуйте ті сходинки, із завданнями на яких ви впорались.
2. «Букет настрою»: який букет ви візьмете сьогодні з уроку? Чому?

 

УІІ. Підсумки уроку.

 

 - Відповідь на загадку до уроку: що означає вислів «красою Японії народжений».

 

УІІІ. Домашнє завдання:

1) Дати відповідь на питання: «Яку роль у повісті виконує «сумна принадність речей»? Як у ній розкривається внутрішній світ японського народу?»

 

2) підготувати характеристику образів повісті:

1 група – образ Кікудзі;

2 група – образи Фуміко та Юкіко;

3 група – образ Тікако.

Додаток  1

 

Словничок японських слів

 

Кіку – хризантема, сонце.

Ієрогліф – святі письмена.

Цуру – журавель.

Цурукаме – довге життя.

Фуросіке – кольоровий платок, у якому носять речі .

Фукуса – серветки для чайної церемонії, звичайно білого кольору.

Кімоно – японський чоловічий або жіночий одяг, у вигляді халату з широкими рукавами.

Обі - довгий широкий пояс на жіночому кімоно.

Ікебана – живі квіти.

Сакура – вишня з неїстівними плодами, що росте в Японії, один з  її символів.

Свято «ханамі» - милування квітучою сакурою.

Свято  « цукімі» - милування повним місяцем.

Данго – рисові млинці.

Бусідо - самурайський кодекс– Мистецтво Смерті.

«Тяцо» - це шлях до чаю.

«Дзен» - давнє вчення, мета якого проникнути в цілісність буття.

 Дзяку -  (спокій) в перекладі означає нірвана.

Тяван – чайна чашка.

Тяна – чайна церемонія.

Раку – насолода.