Про що мовчать Бог та ангели у Паоло Коельо. Матеріали до уроку позакласного читання у 11 класі.

1 слайд

Про що мовчать Бог та ангели  у Паоло Коельо?

(Проблема добра і зла у сучасній літературі)

2 слайд

Войди! Христос наложит руки

И снимет волею святой

С души оковы, с сердца муки

И язвы с совести больной…

Н.А.Некрасов    

Для більшості людей, які не схилі до міркувань на філософські і моральні теми, проблема добра і зла є банальною. У житті не існує абсолютних істин. Світ навколо нас дуже суперечний, а історія людської життєдіяльності є історією постійного пошуку гармонії в матеріальних, соціально-політичних і культурно-побутових сферах життя суспільства. Саме тому люди на протязі всієї своєї історії створювали регулятори функціонування та розвитку соціуму. В різні часи та в різних народів такі регулятори перебували у складі таких різноманітних соціальних інститутів як традиції, звичаї, релігії, культура, політика, право та суспільної думки. Саме до таких регуляцій і належить система поглядів "добро-зло".

3 слайд

В філософії "добро" і "зло" - це морально-етичні категорії, в яких виражається моральна оцінка поведінки людей, а також суспільних явищ. Під добром ми розуміємо те, що суспільство вважає моральним, гідним наслідування, а "зло" навпаки має значення аморальне, гідне на осудження, покарання. "Звір в нас повинен бути обманутий, - писав Ніцше, - мораль є вимушена неправда, без якої він роздер би нас.»

4слайд

    Добро i зло – це два протилежні поняття, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, християнство і язичництво. Здавалося б, цi поняття нecумісні i можуть існувати лише як протиставлення одне одному. Але це не так. І добро, i зло спiвiснують один з одним. Добро і зло – найбільш загальні поняття моральної свідомості, які характеризують позитивні і негативні моральні цінності. У багатьох релігіях вважають, що добро і зло протистоять один одному і ведуть споконвічну боротьбу за право панувати світом. Традиційно, головним представником добра є Бог, зла – Сатана.

5 слайд

Було б дивним, якби серед письменників сучасної західної цивілізації в кінці ХХ ст не з'явився такий автор, як Пауло Коельо. Його особиста біографія є характерним підсумковим продуктом минулого століття, його творчість є знаковою для розуміння певної духовної ситуації, що переживається постіндустріальним суспільством,  що розвивається. Популярний іспанський журналіст Хуан Аріас не випадково упустив: „Пауло Коельо – більше, ніж просто письменник. Він – соціальне і культурне явище, гідне вивчення“[1].

6 слайд

У новому романі "Диявол і сеньйора Прим" Пауло Коельо розкриває драматизм битви між світлом і тьмою усередині кожної душі, зв'язок цієї битви з нашими повсякденними зусиллями: наважитися слідувати своїй мрії, мати мужність бути іншим, перемогти страх, який не дає нам жити по-справжньому. Протягом одного напруженого, повного подіями тижня перед головними героями встають питання життя, смерті і влади; і кожному доводиться вибирати власну дорогу. Добро або зло виберуть вони?

Але не слід забувати,що усі злі діяння містять у своєму фундаменті інстинкт самозбереження, чи точніше, прагнення до задоволення і до попередження страждання індивіда.

Ідея не нова, боротьба Добра і Зла, в масштабах душі однієї людини, міста, світу, а форма для її вираження вибрана, сповна, прийнятна. У глухе вмираюче містечко приїжджає хтось (у супроводі диявола) і пропонує всім і єдиній молодій дівчині на все містечко вибір: скоїти злочин і отримати винагороду, що дає місту і його жителям шанс на процвітання, або ж, довести, що Добро переважає над Злом, але залишитися з невідомо де захованим скарбом.

7 слайд

Де є світло - там має бути і тінь. У кожному з нас є хороше і погане, а між ними розривається душа. Сам незнайомець-людина важкої долі. Він втратив свою сім'ю, яку убили терористи. Чоловік не зміг впорається з бідою, що наздогнала його, озлоблювався, затаїв образу і злість на весь світ. Образно кажучи, диявол оселився в його душі. Його вчинки викликані потребою вилити свій біль і злість на безневинних людей, щоб їх муки принесли йому душевне задоволення. Але зло породжує зло і полегшення йому просто не можуть забезпечити. Втіху чоловік може знайти лише в силі своєї душі і перемозі добра в кожній душі.

Потім все це підкріплюється різними релігійними притчами. Цей коротенький роман, напевно, наполовину складається з біблейських оповідей і всяких легенд (створення Всесвіту, уявлення про рай і про пекло, Бог і Сатана, заборонений плід, таємна вечеря, жадібність царя Мідаса, книга Іова і так далі).

8 слайд

 Коельо використовує психологію (страх змін, страх покарання, страх смерті і тому подібне) і символізмом: дія відбувається за 7 днів - Богові знадобився тиждень для створення Землі; 11 злитків золота - число 11 символізує безлад, тому було забобонним для християн (пригадаєте, що після зради Іуди відразу ж вибрали 12-го апостола).

9 слайд

Коельо любить і уміє цитувати. У „Алхіміку“ він одного дня посилає читача до євангельського першоджерела: „Зло не в тому, що входить у вуста людини, а в тому, що виходить з них“[2]. Чи означає це, що автор мислить по-християнськи? Ні, бо дорога автобіографічного персонажа відразу ж позначена з граничною відвертістю: „з дитинства охоплююча його тяга до пізнання світу пересилила прагнення пізнати Бога.“[3] Чи означає це, що мова в романі піде про рух до Бога? Ні, бо роман закінчиться сценою: „І хлопець занурився в Душу Світу, і побачив, що вона – лише частина Душі Бога, а Душа Бога – його власна душа. І він здатний творити дива“.[4]

Звернемо тут увагу ще на один твір, роман „П'ята гора“ (1996). Письменник сам  вказує на знак, що визначає розуміння книги: „У „П'ятій горі“ говориться в основному не про Бога, а про мовчання Бога…“[5]

Ангели, що мовчать, Бог, що мовчить, – чи потрібне щось додати до цього? „Я вважаю, що ми летимо до пропасти, в яку нас може штовхнути наша нетерпимість, - говорить тут сам Коельо. - Релігійні війни і терор, які захлеснули світ, почалися із-за нашої упертості і непоступливості. Жодна з воюючих сторін не бачить далі за власний ніс“[6].

10 слайд

Бразільський письменник тут знову рухається в руслі шукань епохи. Думається, ми не перебільшимо, якщо скажемо, що „ідея добра“, що пропагується в сьогоденні як основоположний принцип суспільної поведінки[7], перетворилася на межу, що характеризує думки і вчинки більшості героїв Коельо. Його книги можна приймати або не приймати. Головним же в цій ситуації є інше: Коельо дійсно своїми книгами заповнив порожнечу, що утворилася в людських душах  після краху всіх утопій ХХ століття[8].

11 слайд

Отже, добро і зло співіснують з давніх давен. Саме добро може бути причиною зла, адже якщо зробити іншій людині те, що ти вважаєш добрим, гарним можна отримати зло у відповідь просто потому, що та інша людина має свої погляди на ці поняття, можливо повністю протилежні твоїм.

Поняття зла - відносне поняття, тому що в будь-якому злі є елементи добра, якщо на нього подивитися з філософської точки зору. Це можна підтвердити на прикладі смерті. Смерть є безсумнівним злом, більш того, вона символізує граничне зло світу. С цією аксіомою погодиться будь-яка людина, що познала біль втрати, але якщо абстрагуватися від особистих переживань і подивитися на смерть с точки зору її ролі в процесі життя, то прийдеться констатувати, що вона необхідна.

12 слайд

Отже, у сучасній літературі, як і у філософії мова йде не про абстрактну проповідь добра, що само по собі вже добре , а про більш серйозні висновки, про те, які реальні шляхи до добра. Г.В. Лейбніц (1646-1716) писав: «... немає нічого гіршого , ніж нескінченні змагання в смертельній ненависті ... скільки істинна мудрість може принести блага , стільки зла викликає погано продумана ідея ... Добро полягає в тому, що те, що випливає із загального законодавства Бога , відповідає природі або розуму ».

13 слайд

Список літератури:

1. Ариас Х. Пауло Коэльо : Исповедь паломника / Х. Ариас. – М. : София, 2004. – С. 236.

2. Коэльо П. Алхимик. – С. 166.

3. Коэльо П. Алхимик. – С. 26.

4. Там же. – С. 213.

5. Ариас Х. – С. 249.

6.Белжеларский Е. Паоло Первый : Интервью с Пауло Коэльо / Е. Белжеларский // Итоги. – 2004. - № 9. – (http://coelho.ru/articles/2004/041006-coelho.shtml).

7. 16 ноября 1995 г. на 28 сессии Генеральной конференции ЮНЕСКО была принята „Декларация принципов толерантности“.

8. Ариас Х. – С. 251.