Урок казкотерапії за творами В.Сухомлинського

                                Важливу роль на уроках читання відіграють уроки роботи з  дитячою книгою.

         Пропоную інсценізацію ( урок – казкотерапії )  за творами  В.Сухомлинського.

Які на смак.  Там, де ховаються зірки.  Дім для Рябка.

Ведуча:  Ця історія трапилася влітку в одному українському селі.

                  /Грає весела музика,  вибігає поросятко./

Поросятко:  Привіт. А ви знаєте – хто я ?

                       Замість носа – п’ятачок,

                       Замість хвостика – крючок.

                       Вмить калюжу віднайду,

                       Ще й друзів приведу.

 / хрюкає,  підстрибує  навколо  себе /

                      Де ж калюжу  знайти ?  Може тут ?

                      Немає.  А  тут ?

               / заглядає  навколо  /

Ведуча:     Бо  не було дощу, поросятко !

                    Сонце вкриється хмарками.

                    Дощ невидимий в імлі

                    Небо срібними нитками

                    Пришиває до землі.

       / грає аудіо запис дощу, вибігає дитина –дощик /

Дощ:   Хто мене гукав ?

Поросятко:  Це я – поросятко. Мені калюжі потрібні.

Дощ: Мене просять, дожидають.

           Наче гостя виглядають;

           А з’явлюся – хвилюються

           Та в захисток ховаються.

                   Танок « Дощик»

        / після таночку розкласти калюжі  /           

Поросятко:  О-о-о !  Скільки калюж!  Зараз всі порахую !  Один -2-5-1-9 !  Всього  дві !

Пес  Рябко:   Гав-гав-гав!  Хто це тут рахує неправильно ?

                        Я в дворі не ловлю гав,

                        Кажу грізно: « Гав –гав-гав ! «

                        Пильно дім охороняю,

                        З Мишком книжки я читаю,

                        З крильця бачу двір увесь.

                        Хто я, діти?  Звісно – пес !

                        Я – пес Рябко !

   Ось зараз,  поросятко порахуємо правильно всі калюжі.  1-2-3-4-5. Всього  5 калюж.

                        Зрозумів ?

Поросятко:  Звісно! А поки ми рахували - темно стало.

                        Синя ковдра є у ночі –

                        Укрива  кого захоче.

                        Ще й співає колисанку.

               Колискова  пісня.

Поросятко:  Ой !  Що це з’явилося  на небі ?

                        Такі яскраві  крапочки…

Пес  Рябко:  Це зірки, вони сяятимуть всю ніч.  Мій друг  Мишко дуже   любить  їх розглядати у підзорну трубу.

Поросятко:  А  які ті зірки ?  Великі  чи маленькі ?

Пес  Рябко:  З землі  вони здаються  нам маленькими ,  а насправді  вони величезні  як наша планета  Земля.

Поросятко:  А зірки  тверді чи м’які ?

Пес  Рябко:  Зірки бувають  різні…

Поросятко:  А найголовніше – які зірки на смак ?

Ведуча:  Рябко дуже  здивувався,  як це питати про смак зірок.

Пес  Рябко:  Зірки не їдять.  Ними милуються.  Дивись, які вони гарні,  різнокольорові:  з’являються  лишень вночі і, коли нема  хмарок на небі.  Тоді їх  вивчають люди, які називаються  вчені – астрономи. Ось !

Поросятко:   Ну й розумний же наш песик !

                         Де такий і взявся !

                         Чи у школі де навчався ?

                         Чи такий вже вдався ?    

                         Казку про зірки розкаже,

                         Про вчених – астрономів,

                         Пісню  всяку заспіває, -

                         Дім охороняє.

                         Звідки ж песик теє знає ?

Ведуча:  Він книжки читає;  І читає, й розбирає.  Та на ус мотає.

Пес  Рябко:  Так  ми з Мишком  дуже любимо читати книжки про все на світі.

                         Книга  всім потрібна, всім –

                         І  дорослим,  і малим.

                         Всіх  і розуму навчить,

                         А сама завжди мовчить.

Поросятко:   Я теж хочу читати книжки і буду все знати про зірки.

                 / тягне руки до книжки  /

Пес  Рябко:  Як читати хочеш книжку,

                       Спершу лапки слід помити !

/ сідають разом з книгою, розглядають  малюнки  /

             Заходить  хлопчик  Мишко.

Мишко:    Маю  гарного я друга –

                   Оце мій собака.

                   Та немає в нього будки –

                   Треба майструвати.

        / робить з частин будку, стукає молотком   /

                   Будку гарну  змайстрував –

                   Щоб  Рябко  дім охороняв.

          / прив’язує  собаку на цеп,  іде   /

Ведуча:   Прив’язав  Мишко свого собаку Рябка  на цеп до нової  будки.   Лежить пес біля будки, сумує.  В будку не заходить.

Пес  Рябко:  Не хочу я сидіти на цепку:

                       Хочу бігати, стрибати,

                     З поросятком  грати.

                     А як прийде темна ніч –

                     Дім охороняти.   У-у-у !

Мишко:   (  дивується )   Чом мій пес Рябко не заходить в нову будку ?

                                              Може  ви знаєте, дітки ?

Діти:  Бо ти посадив на цеп.  А  він  же твій друг.

Мишко:  А вірно.  Краще  я відв’яжу   Рябка.  І він знову стане веселим.

                   / хлопчик  відв’язує  Рябка  /

Пес  Рябко:  Добре  тому – хто в  своєму  дому.

                  / заходить  у  будку  /

Ведуча:  Ось так і жили вони разом:  собака  охороняв дім,  поросятко  не  бігало  по калюжах,  а вивчало книжки,  і  хлопчик Мишко  про них піклувався.

                              Танок  друзів.