Урок "Класифікація органічних речовин"

Класифікація органічних сполук. Розглянемо такі питання: Хімія10 клас123 Повторимо: Які сполуки відносяться до органічних?Основні положення теорії хімічної будови сполук О. М. Бутлєрова. Принципи класифікації органічних сполук Цікаві факти

Які сполуки відносяться до органічних?!Дійсно, це – карбон, С.*Який елемент присутній завжди у органічних сполуках?1.1 Визначень органічних сполук декілька. Розглянемо деякі з них. Органі́чні речови́ни— речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах. Складаються із органічних сполук. Органічні речовини— сполуки, молекули котрих утворені ланцюгами з ковалентно зв'язаних атомів Карбону. Органічними речовинами називають як природні, так і синтетичні сполуки Карбону.

Основні положення теорії хімічної будови сполук О. М. Бутлєрова..1.21. Атоми елементів у складі молекули з’єднуються між собою у певній послідовності відповідно до їхньої валентності. При цьому всі валентності мають бути задіяні в утворенні зв’язків з іншими атомами. 2. Властивості органічних речовин залежать не тільки від їхнього елементного складу, а й від послідовності та характеру сполучення між атомами у молекулі, тобто від будови молекули речовини. 3. Атоми, що входять до складу молекули, чинять взаємо-вплив один на одного, який тим більший, чим ближче роз-ташовані атоми у молекулі один до одного. Олександр Михайлович Бутлеров (1828 – 1886)

Принципи класифікації органічних сполук. Органічні сполуки можна класифікувати за різними ознаками: вмістом Оксигену (оксигеновмісні, безоксигенні); масою молекули (низькомолекулярні, високомолекулярні); будовою каркаса молекули та елементним складом (лінійні, карбоциклічні, гетероциклічні) тощо. Але найсучаснішою є класифікація за функціональними групами. 2.1

Класифікація за функціональною групою2.2

Вуглеводні: за кратними зв'язками, циклічністю, ароматичністю2.3

Оксигеновмісні: за функціональними групами2.4

Нітрогеновмісні 2.5 —NH2

Цікаві подробиціНаркоз (анестезія) під дією діетилового етеру у медичній практиці почали застосовувати в середині ХІХ ст. Першу публічну демонстрацію операції з його застосуванням провів Вільям Томас Грін Морган 16 жовтня 1846 р. у клініці м. Бостона (США). Метод достатньо швидко набув визнання. Але крім медичних ускладнень операції були ще й хімічні. Для наркозу використовували маску Есмарха – дротовий каркас з кількома шарами тканини (мал. 1). Етер додавали з лабораторної крапельниці вручну. Більша його частина потрапляла в повітря, і він чинив дію не тільки на пацієнта, а й на хірурга. Якщо в разі невправного руху металеві інструменти торкаючись, висікали іскру, то відбувався сильний вибух, ударна хвиля якого відкидала лікарів на кілька метрів. Позбавитися цього ускладнення допомагало застосування для наркозу не діетилового етеру, а хлороформу (CHCl3), який не горить (мал. 2).3.1

Цікаві подробиціФенолфталеїн , добре відомий вам індикатор лужного середовища, одержують з ангідриду офталевої кислоти і фенолу за допомогою водовіднімальних реагентів: У нейтральному середовищі він безбарвний, а в лужному відбувається часткова перебудова молекули (вивільняється карбоксильна група і змінюється характер спряження), відтак колір розчину змінюється на рожевий (фуксиновий). Понад 150 років фенолфталеїн використовували в медицині як проносний засіб (пурген). Зараз використання його має обмеження через подразнювальну дію на шлунок, кишечник та ниркові тканини. 3.2