Урок (конспект уроку з української літератури на тему "Твої таланти Полтавщино" (урок літератури рідного краю)

Тема уроку: «Твої таланти, Полтавщино».

Мета уроку: ознайомити учнів із творчістю письменників та композиторів, які

проживають на території Полтавщини із провідними темами їх

робіт. Прищеплювати почуття любові до рідного слова, гордості

за край, в якому живемо, за його людей.

Обладнання: карта Полтавщини, портрети письменників, композиторів,

ноутбук, акордеон.

Тип уроку:   бінарний урок-екскурсія.

Хід уроку

I. Організаційний момент.  

 

ІІ. Мотивація уроку.                                        

  Учитель літератури:

 Важко назвати куточок землі, подібний до Полтавщини, на мистецькому
небосхилі  якого б сіяло стільки зірок різної величини.

Т.Котляревський, Г.Сковорода, М.Гоголь і П.Мирний, С.Гребінка, О.Пчілка і Д.Гурамішвілі, Л.Глібов і М.Старицький, А. Тесленко і А.Головко, брати Платон і Георгій Майбороди, М.Лисенко і всім відома М.Чурай.

Та мистецька Полтавщина не лише геніальна вчора. Це і геніальне сьогодні, і сповнене високих устремлінь завтра.

Звідси, з країв полтавських, пролягла дорога до орбіт визнання шановного земляка нашого О.Гончара. Тут набрав джерельної сили і снаги для мудрого поетичного слова Б.Олійник, тут творив свій іскрометний гумор О.Ковінька...

Не вужчають полтавські горизонти, не міліють полтавські джерела. Сьогодні тут живуть і працюють літератори, чиї імена відомі не лише в Украні, а й далеко за межами. Їхні книги не залежуються на полицях книжкових магазинів, бо написані вони, справді, талановитими людьми.

Сьогодні у нас незвичайний інтегрований урок — урок літератури та музики. Тема нашого уроку - «Твої таланти, Полтавщино». Ми познайомимось з творами поетів, письменників, композиторів рідного краю. Я думаю, що після сьогоднішнього уроку ви зрозумієте, що Полтавська земля багата талановитими людьми і в майбутньому, ми сподіваємося, ви теж поповните ряди митців нашого краю.

Давайте почнемо нашу подорож з укранської пісні, щоб веселіше було ішвидше ми дібралися до місця призначення.

(Учні виконують пісню «Добрий день вам...»

- А зараз нас зустрічають гіди Кременчуччини . Вони зібрали і підготували матеріали про митців Кременчука.

(виступи учнів та презентація роботи)

Учень:

• Не одну сотню років котить свої хвилі сивий Дніпро, і завжди на його
  берегах селилися люди. Так виникла щла низка наддніпрянських міст. Серед
  них - красень Кременчук. Лише один раз завітав сюди відомий поет Віктор
  Гусев -і народились чудові рядки:
• Запитайте мене: «Що за місто Ви вважаєте кращим у світі?» і я відповім
  вам коротко: «Вважаю таким Кременчук».

За 425 років існування Кременчука йому зізнавалися в своїх почуттях чимало людей, бо не любити його просто неможливо.

Учениця:

• Це чудове місто над Дніпром надихало на творчість багатьох митців.
  Кременчук дав світу чимало відомих художників слова. Тут свого часу
  навчались одині зачинателів української післяреволюційної літератури
  Андрій Головко, відомі українські поети І. Вирган, Л. Волошина, І. Шевченко,
  поет і прозаїк В.Баранов. Понад 10 років тут жив і працював педагог-новатор і письменник А.Макаренко, тут провів своє дитинство лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка В.Канівець.

   Учень

• У   нашому   краї   свого   часу   бували   знаменитости   О.Пушкін,
  В.Жуковський, поет - партизан Д.Давидов, угорський письменник Мате Залка.
  Кілька разів Кременчук відвідували О.Горький та Т.Шевченко. 3 Кременчуком
  пов'язані імена багатьох інших відомих письменників: зокрема П.Тичини,
  А.Гайдара, Ю.Дольд-Михайлика, О.Гончара, П.Усенка.

   Учениця:

• Ось таку багату літературну історію має це наддніпрянське місто.

 Тому не дивно, що його змалювали в своїх творах чимало письменників. Т.Шевченко зобразив Кременчук у повістях «Наймичка» та «Капітанша», А.Макаренко в повісті «Честь», М. Нагнибіда та П.Усенко в одноіменних поемах «Шість».

  Учень:

• -Літературні   традиції   наддніпрянського   міста   продовжують   і
  примножують сучасні письменники, які зараз живуть в Кременчуці. Нещодавно було створено письменницьку організацію, яку очолив активний пропагандист української літературии В.3аліський. У місті працює  чотири члени СПУ: Г.Терещенко, О.Головко, І. Машенко, В.Заліський.

   Учитель літератури:

• Сьогодні всім нам непросто. Інколи нестерпно важко. Іде болісний
  процес переосмислення  цінностей, пошуку нових орієнтирів у житті. Та не хлібом єдиним живе людина. Настав час об'єднати духовний потенціал народу,
  спрямувати його на відродження Украни, її культури. I це прекрасно розуміє
  поет, член СПУ Олег Головко, адже ні совість, ні діти не вибачать, якщо ті, хто володіє  пером, словом, спільно не «підуть у народ» і спокійно, без надривного крику, не будуть працювати на розбудову нової держави. Свої думки поет відображає у поезії «Хто ми єси».

• В.Заліський - член СПУ, талановитий прозаїк, романтик, закоханий у
  Нострадамуса, і суворий суддя людської несправедливості,  бо ще малолітнім
  був вивезений у гітлерівські концтабори, а потім попав під пильне око
  кадебістської підозри, бо мав гріх перед комуністичною владою - врятував
  його Бог від смерті за колючими дротами фашистськими.

Свою любов до рідного міста, його героїчне минуле В.Заліський відтворив у вірші «Тобі, мій Кременчук».

(Учениця читає вірш).

    Учень:

- Люблять поетичні твори Ярослава Трохимовича Вечеренка ідорослі і
діти. Учасник Великої Вітчизняної війни, має поранення, нагороди. Після війни
працював редактором обласного радіо в Полтаві, потім на цій же посаді в
Кременчуці. Нікого не залишає байдужим його поезія «Солдат-визволитель».
(Вірш  «Солдат-визволитель»)

    Учитель музики:

- Але не тільки майстрами літературного мистецтва славиться Кременчук. На цій землі розцвів талант нашого земляка, колишнього учня Кривушівської школи, учителя ДМШ ім. П.І.Чайковського, нині покійного - композитора А.І.Мізюна.

Його творчість добре знайома кременчужанам. Одна із мелодій композитора стала позивними міського радіо. Ви знаєте, що музику до гімну нашої школи теж створив А.І.Мізюн. Пісні його різноманітні за тематикою, більшість - ліричні. Чимало пісень він створив про війну та рідний край.

Ровесники Анатолія Івановича - це діти війни. Тому не дивно, що свою першу пісню «Не забувати» він присвятив саме цій події. Потім були пісні  «Розкажіть ветерани», «Славетний Кременчук», «Рідна школа», «Я не знаю війни», «Тетянин вальс» та інш. . Давайте виконаємо пісню  «Я не знаю війни».

(Учні  виконують пісню).

Учитель літератури:

- Мандруючи дорогами Кременчуччини не можна не згадати поета
А. Самодріна.

Він народився в с. Котовка на Дніпропетровщині. Закінчив Дніпропетровський університет і приїхав працювати учителем фізики до Кременчука. Згодом став директором школи № 3.

У творах поета на повний голос звучать теми рідного краю, дружби і кохання. Багато його віршів покладено на музику. Ось один із таких віршів

(Вірш А.Самодріна «Ріка життя»)

Учитель музики:

Два крила у пісні - музика і слово. Дві душі у пісні у одній зійшлись. Мати нам співала ніжну колискову, Ті слова ласкаві у серця ввійшли.

Два крила у пісні - два крила любові, Що її,  як птаха, кличуть у світи.                 Два життя зустрілись в музиці і слові, Щоб щасливу долю у піснях знайти.

Давня дружба єднає Анатолія Самодріна і Анатолія Мізюна, двох майстрів слова і музики. В результаті співпраці цього творчого дуету виникла пісня «Рідна школа моя». Давайте ми її виконаємо.

(Пісня «Рідна школа моя»)

Учитель літератури:

Пам'ята його Дніпро ревучий -Кременчук загравами палав,

На високих, на Дніпровських кручах

 В юнака деніківець стріляв.

Та ворожа куля не скосила

Молодість, гартовану в бою.

Тут його, тривогами красива,

У грімкі вривалася пісні.                

      Ці рядки наш земляк Іван Паліївець присвятив пам'яті ще одного нашого земляка - Григорія Мізюна.

Народився Г.Мізюн 7 квітня 1903 року в с. Кривуші. Ще в дитинстві у нього пробудилась любов до художнього слова. Творчість Г.М.Мізюна дуже різноманітна. Автор відгукувався на всі важливі історичні події в житті країни. Григорій Михайлович палко любив Україну, її чудових  працьовитих людей. Для них і писав він свої твори. Ми пам'ятаємо нашого талановитого земляка і пишаємося ним.

Неможна не згадати ще одного нашого земляка, колишнього учня нашої школи В.Ф.Баранова.

  Учениця:

- У кожної людини є так звана Батьківщина, до якої прикипаєш серцем, яка здається наймилішою у світі, бо ти там виріс, там ти навчився розрізняти добро і зло, там було і перше кохання. Для нас з вами такою Батыавщиною є наше рідне село.

У довіднику «Письменники України» про нашого земляка Віктора Федоровича Баранова сказано - поет, прозаїк. Як на мою думку, його творча праця має більший діапазон. Він і публіцист, і перекладач, і гуморист. А ще мистецтвознавець, бо в журналі «Київ» свого часу вів відділ мистецтв. Баранов також чудовий журналіст, про що свідчить гумористична газета «Веселі вісті», яку він редагує.

Народився Баранов В.Ф. 14 жовтня 1950 року в нашому селі. Творчість його багатогранна. Він писав повісті, оповідання, поезії. У 1981 р. його прийняли до спілки письменників.

  Учитель музики:

- А зараз послухайте пісню на слова В.Баранова «До українців». Після прослуховування дайте відповідь на запитання:

-До чого закликає нас ця пісня?

-Які почуття вона викликає?

(Звучить пісня «До українців»).

Відповіді учнів на поставлені запитання.

 

Учитель літератури:

- Митці  Кременчуччини  розуміють,   що  важливе  місце  в  справі
відродження духовності належить слову, музиці. Це грізна зброя, яка ранить і
лікує, відтворює найтонші почуття любові до людей, до рідного краю,
благословляє на великі звершення і таврує все низьке, кличе на подвиг і
проводжає в останню путь.

Ми працюємо із літературним Кременчуком. Далі наша дорога пролягає в Кобеляки на гостину до поетеси Людмили Миколаївни Овдієнко.

(розповідь учнів)

 Учень:

- Л.Овдієнко - автор збірок «Весняна повінь», «Довіра». Друкувалася в
журналах «Україна», «Дніпро», «Жінка».

(Читає вірш «Земле рідна»)

Учениця:

- Про що б не писала Л.Овдієнко, скрізь світлоі боляче сяє промінь її
ніжного, людяного серця, що завжди палає співчуттям і довірою. У творах її на
повний голос звучать теми рідного краю, дружби і кохання, щасливої сім’ї ,
неспокою в житті й роботі, довіри, подвигу у Великій Вітчизняній війні.  Її
люблять, цінують читачі, друзі-поети.

 Учитель музики:

- Тепер наш шлях пролягає до с. Градизька Глобинського району.
Математики запевняють, що в основі будь-якого художнього твору лежить
зашифроване зерно інформації. Виходячи з цього, твір композитора - теж
інформація. Пісня  відкриває не лише внутрішній, емоційний світ людини,
не лише манеру й «почерк», а й «географію» автора - звідки він родом, чиєї  він
матері-землі син. Подібні асоціації виникають після прослухування більшості
пісень О.І.Білаша, якому, за висловом Б.Олійника «пощастило народитися в
Градизьку на Полтавщині, в акваторії, означеній такими творчими вершинами,
як М.Лисенко, М.Калачевський, В.Верменич, брати Майбороди з одного боку, а І.Котляревський, М. Гоголь, О. Гончар, Панас Мирний - з іншого».

Свій нахил до співу та музики деякі градижчани пояснювали віковічною традицією. Мало того, відома народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть», за свідченням тих же шанувальників традицій, складена саме про їхню гору Пивиху, що стоїть на околиці Градизька.

О.І.Білаш - народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка, автор відомих пісень «Два кольори», «Ясени», «Сину, качки летять», «Зашуми, Дніпро», «Прилетіла ластівка», «Гей на Купала». Але він також і автор двох поетичних збірок «Криниця» і «Мелодія».

(Вірш «Мелодія» розповідає учень)

- А тепер послухаємо пісню О.Білаша на слова М.Ткача «Ясени».

   Учениця:

- Тепер наш шлях пролягає до обласного центру - міста Полтави, красуні
- Полтави, давньої  слави зброї нашої - слова рідного.

        Володимир Тарасенко!  Коли читаєш його вірші, то відразу поринаєш у стихію чудесної полтавської природи, теплого і щирого селянського побуту, чуєш голоси батька та матері поета, односельчан, які натрудженими руками відроджують нову, незалежну Україну, щоб «бути не злиднем, а хазяїном власної долі».

(Вірш «У променях вічності»).

 Учитель музики:

— Полтава — колиска дівчини з легенди, поетеси і співачки Марії Гордіївни Чурай, на честь якої  у 1987 році споруджене Співоче поле.

Поетеса Надія Хоменко присвятила їй  вірш «Маруся Чураївна».

(Вірш «Маруся Чураївна»).

Так, М. Чурай - безсмертна, бо справжнє ніколи не вмирає .

• А які ви знаєте пісні  Марусі Чурай?

(відповіді дітей)

- Давайте виконаємо її пісні «Засвистали козаченьки» та «Грицю, Грицю,
до роботи».

Учитель літератури:

- Божу іскру таланту успадкували сучасні  митці  слова і музики
Полтавщини у Марусі Чурай. Це Віра Кулик, Володимир Мирний, Тамара
Голобородько, Володимир Сліпак, Олександр Чухрай.

Підтвердженням справедливості сказаного є поетична творчість Наталі  Баклай, члена СПУ.  

(Вірш «Істина» у виконанні учня)

• Ось і закінчилась наша подорож по Полтавщини. Давайте ще раз назвемо митців, з творчістю яких ми сьогодні  познайомилися, та міста, де вони живуть і працюють.

(Відповіді дітей)

- Ми переконалися, що є люди, які не сплять, а завжди дбають про нашу
українську культуру, про нашу гордість - рідне слово, рідну пісню.

Життєвим кредом для митців Полтавщини є турбота про людей.

I хочеться зачитати зараз щирі слова поета Петра Линовецького:

...щоб сонце сходило з роси

на житнім полі,

щоб люди прагнули краси,

як хліба-солі,

щоб розквітало по трудах

пісень завзятгя

І гріло пам'ять у серцях

живе багаття».

Учитель музики:

- На закінчення нашого уроку давайте виконаемо Гімн нашої  школи, який
написали колишні учні  Кривушівської школи, а зараз відомі майстри слова і
музики - В.Баранов та А.Мізюн.

(Пісня «Кривушівська рідна школа»)