Урок " Конструкторський етап до виготовлення шалі. "

 Конструкторський етап до виготовлення шалі.

Схема в’язання гачком записується знизу вгору. Ряди пишуть і читають справа наліво і зліва направо. Зазвичай спочатку ряду пишеться цифра нумерації ряду. Початок ряду там, де зазначені повітряні петлі підйому.

Набірний край в’язання складається з ланцюжка повітряних петель, що є основою усіх в’язаних виробів (нульовий ряд). Першу петлю від початку в’язання і останню (ведучу), що знаходиться на гачку, у розрахунок набраних петель не включають. Перед пров’язуванням нового ряду роботу повертають зліва направо. З’єднання стовпчиків з основою або з попереднім рядом називається прикріпленням. Вив’язування кожного наступного ряду починають із повітряних петель підйому.

Візерунки для в’язання описуються текстом по рядах з назвами пров’язаних елементів, але частіше рекомендується використовувати схеми з умовними позначеннями петель. У різних літературних джерелах можна зустріти різні умовні позначення. Найбільш часто зустрічаються наступні: ● – повітряна петля, петля повороту;–– глуха петля, півстовпчик;+ – стовпчик без накиду; стовпчик з одним накидом; – стовпчик з двома накидами.

Опис спроєктованої моделі. М’яка шаль. Трикутної форми, в’язана з мотивів. Однотонна, виготовлена з ниток AlizeMaxi білого кольору, 30% шерсть, 65% акрил, 5% люрекс, в’язана гачком №2,5.

Конструювання деталей виробу. На підставі зображення та описання виробу розробляю ескіз шалі та моделюю її (рис. 2.5).

Існують декілька стандартних розмірів шалі: 210-135 см –  маленька шаль; 250-150 см – середня шаль; 280-175 см – велика шаль. Визначаємо необхідні виміри проєктованої шалі: ширина виробу 210 см, висота виробу 135 см (рис.2.6).

Рис. 2.5. Ескіз шалі

Рис. 2.6.  Креслення шалі

Добираємо схему мотиву для в’язання шалі (рис. 2.7) та подаємо схему збирання мотивів у єдиний виріб (рис.2.8).

Рис. 2.7. Схема мотиву для в’язання шалі

Рис. 2.8. Схема  збирання мотивів

Добір матеріалів. Для в’язання гачком застосовують фасонну та меланжеву пряжу. Фасонна пряжа – це поєднання різнокольорових і різноякісних волокон,  які виготовляються за спеціальною технологією. Властивістю меланжевої пряжі є те, вона фарбується рівномірними ділянками у три – п’ять кольорів. Пряжа надходить у продаж у клубках або мотках. Клубок – це прядиво, змотане у формі кулі. Моток – прядиво, намотане на певний предмет. Пасмо – частина мотка.

На етикетці мотка пряжі фабричного виробництва позначається номер, виражений дробовим числом, наприклад, 32/2, 50/2. Цифра до риски вказує товщину нитки – чим менше це число, тим тонша нитка. Цифра після риски показує, зі скількох ниток скручена пряжа. Купуючи пряжу у магазині, варто звертати увагу на те, щоб номер фарбування на всіх пакувальних етикетках був однаковим.

Детально проаналізувавши призначення, вимоги, графічне зображення, описання виробу, складаємо перелік матеріалів, необхідних для виготовлення шалі (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Потреба у матеріалах

Отже, ми зобразили і описали проєктовану модель, визначили необхідні розміри виробу, визначилися з видом матеріалу та його кольоровою гамою. Для свого виробу обираємо пряжу« ALIZE MAXI», тому що вона найкраще підходить до шалі, має приємну на дотик фактуру, тепла, зберігає форму. Надаємо перевагу білому кольору, бо він на наш розсуд приємний, освіжаючий, добре поєднується з іншими елементами жіночого одягу. Використовуємо при цьому гачок №2,5.

2.3. Технологічний етап

Принцип отримання в'язаного полотна полягає у згинанні ниток у петлі, що переплітаються між собою. Різноманітність переплетень під час в'язання гачком забезпечує отримання різних видів візерунків. Щільні візерунки отримують, коли петлі щільно прилягають одна до одної. Такі візерунки обирають для в’язання дитячого одягу, шапок, шарфів тощо, найчастіше для цього використовують вовняну пряжу. Техніку ажурного в'язання застосовують під час виготовлення серветок, скатертин, прикрас для пасхальних яєць тощо. Для ажурного в'язання найкраще використовувати тонку бавовняну пряжу. Філейне в'язання – це «сіткова» система в'язання. У техніці філейного в'язання можна виконати ажурні хустки, кофти, шалі, палантини. Основою філейної в'язання є сітка. Зазвичай філейні візерунки виконуються нитками одного кольору.

У процесі в’язання гачок тримають у руці так само, як олівець під час письма: великим і вказівним пальцем, борідкою до себе, вільно, не затискуючи (рис. 2.9).

Рис.2.9. Спосіб тримання гачка

Багато в’язальниць тримають гачок, як спицю: великим і середнім пальцем. Гачок лежить у площині долоні, безіменний палець і мізинець його підтримують, допомагаючи великому і середньому. Вказівний палець повинен бути вільним для підтримки петель на робочій частині гачка. У такому положенні гачок не крутиться у пальцях, рука менше стомлюється.

Нитка, що йде від клубка, називається робочою. У процесі в’язання її тримають між великим і вказівним пальцем лівої руки так, щоб нитка обгинала вказівний палець, падала на долоню, а потім виходила між середнім і підмізинним пальцями до клубка (рис.2.10).

Рис.2.10. Тримання робочої нитки

До основних елементів в’язання гачком належать повітряна петля, півстовпчик, або глуха петля, стовпчик без накиду, стовпчик з накидом.

Для утворення першої петлі гачок підводять під робочу нитку зліва від себе. Повертають навколо нитки проти годинникової стрілки, великим пальцем притримують нитку у місці перекручення і знову вводять гачок під робочу нитку зліва, захопивши борідкою нитку, протягують її крізь петлю, що утворилась на гачку. Великий палець прибирають, притримують кінець нитки і затягують вузол. Початкова петля має щільно лежати на гачку, але так, щоб у неї легко можна було протягнути наступну. Величина першої петлі буде визначати розмір усіх подальших петель (рис. 2.11).

  * 

Рис. 2.11. Утворення першої петлі

Для утворення другої петлі гачок знову вводять під нитку зліва, і, захопивши її, протягують крізь петлю, що знаходиться на гачку. Таким чином виконують ряд петель, які утворюють ланцюжок. Петлі такого ланцюжка називають повітряними. Повітряний ланцюжок і є основою для в’язання інших елементів (рис. 2.12).

Рис.2.12. В’язання ланцюжка повітряних петель

Будь-який виріб, зазвичай, починають з того, що пров'язують ланцюжок з необхідною кількістю повітряних петель. У залежності від майбутнього узору ланцюжок може залишатися прямим або його з’єднують у коло. Петля ланцюжка складається з трьох частин: правої, лівої, задньої. Ведуча петля – це петля, яка залишається на гачку після пров’язування будь-якого елемента і є основою пров’язування кожного наступного елемента.

Розглянемо елементи в’язання гачком. Півстовпчик. Гачок вводять у третю петлю ланцюжка, рахуючи від петлі на гачку, і, зробивши накид (підхопивши робочу нитку), протягують його крізь петлю ланцюжка і петлю на гачку (рис. 2.13).

Рис.2.13. Півстовпчик

Стовпчик. Гачок вводять у третю петлю ланцюжка, накидають на нього робочу нитку і протягують крізь петлю ланцюжка. Знову роблять накид і протягують його крізь обидві петлі (рис.2.14). Другий стовпчик виконують у наступній петлі ланцюжка.

Рис. 2.14. Стовпчик

Стовпчик з накидом. Гачок з останньою петлею ланцюжка і накидом вводять у четверту петлю ланцюжка і протягують крізь неї петлю з робочої нитки. Знову накидають робочу нитку на гачок і протягують її через петлю і накид (на гачку залишається дві петлі). Захоплюють робочу нитку ще раз і протягують її через дві петлі на гачку (рис.2.15).

Рис. 2.15.Стовпчик з накидом

Петлі підйому – це повітряні петлі, які пров’язують тільки на початку кожного ряду (парні й непарні). Їхня кількість відповідає висоті ряду.

Робочий зразок – це невеликий квадрат або прямокутник, який в'яжеться робочою ниткою, правильно підібраним гачком і візерунком та ретельно відпарюється. Обираючи візерунок або розмір гачка для роботи, остаточне рішення необхідно приймати, порівнюючи робочі зразки.

Найменша повторювана частина візерунка називається рапортом. Вив’язаний візерунок, як правило, складається з однакових елементів.

 Для отримання якісного в’язаного виробу необхідно правильно підібрати пряжу та гачок, обґрунтовано дібрати візерунки, ураховувати доцільність поєднання різної пряжі за матеріалом та кольором, уважно здійснювати розрахунки кількості петель та елементів в’язання. Правильність виконання виробу або окремого мотиву також залежить від того, наскільки туго натягується нитка; а від неточних рухів рук і гачка петлі та елементи в’язання виходять різної величини. Це спотворює візерунок, а отже, і виріб.

Описання техніки виконання проєкту. Будемо використовувати техніку в’язання гачком. Аби зв'язати виріб певного розміру і форми, необхідно визначити потрібну кількість матеріалів і номер гачка. Для цього виготовляють контрольний зразок 10х10см. Якщо елементи в'язки виходять дірчастими, то не розпускаючи зв'язаного, потрібно в'язати гачком іншого номера і продовжувати експериментувати доти, поки в'язка не матиме гарного вигляду.

Під час виготовлення контрольного зразка необхідно дотримуватися наступної вимоги: пряжа, гачок, щільність в'язання і обраний візерунок повинні бути такими ж, як і під час в’язання обраного виробу.Під час вимірювання контрольного зразка враховують особливості в’язання обраним візерунком. Так під час вимірюванні рельєфних візерунків потрібно їх легенько розтягнути, аби у готовому виробі збереглася їхня еластичність.

Послідовність виконання цих елементів відображена в інструкційній карті (табл.2.4).

Таблиця 2.4

В’язання елементів шалі

Обґрунтування вибору інструментів, пристосувань та обладнання. Керуючись складеною технологічною картою, визначаємо перелік необхідного оснащення, інструментів, пристосувань й подаємо його в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Потреби в оснащенні

Безпечні прийоми роботи під час ручного в’язання.

Під час в'язання, щоб не втомлюватися, потрібно сидіти, торкаючись спиною до спинки крісла. Лікті опускають злегка, притискають до тулуба. На коліна кладуть білу серветку, або одягають білий фартух, так менше втомлюються очі і не брудниться одяг. Клубок ниток знаходиться зліва внизу в мішечку з невеличким отвором. Гачок з в'язання слід тримати на відстані 30-40 см від очей. Лампу в вечірній час розміщують зліва.

Найпоширеніше і найзручніше положення рук і пальців при роботі гачком: великим і вказівним пальцями правої руки тримають гачок в його плоскій частині так, щоб головка була звернута в бік в'язальниці і опиралась на подушечку середнього пальця. Робоча нитка (від мотка) повинна розташуватися так: поверх першого суглоба вказівного пальця лівої руки, під середній палець, поверх підмізинного пальця і під мізинець. Під час роботи треба стежити за тим, щоб середній палець правої руки знаходився як найближче до вказівного пальця лівої руки. Рухи гачка обмеженні певною відстанню кисті рук, рухаються одночасно до середини ( під час введення гачка у петлі нижнього ряду), на зустріч одна до одної і розходяться у протилежні під час витягування нитки з елементів нижнього ряду. Від відпрацьовані в такий спосіб ритмічні і плавні рухи в'язальниці дають рівномірний натяг нитки, стовпчик виходить щільним і рівним, а в'язання гарним.

Світло повинно падати на руки зліва зверху і ледь позаду. Освітлення має бути м'яким, але достатнім для того, щоб добре було видно петлі. Бажано через 40-50 хв. робити перерву для активного відпочинку. Доцільно робити фізичні вправи. Щоб не забруднити нитки та трикотажне полотно, перед в'язанням вимити руки.

Робоче місце добре упорядковують. Матеріали та інструменти для роботи зберігати в спеціальних коробках, кошиках. Ножиці зберігають із зімкненими лезами, а передають — уперед кільцями.

Екологічне дослідження. Екологічний аналіз є важливою частиною розробки проєкту, в якому визначаються типи впливу проєкту на навколишнє середовище, оцінюються всі позитивні сторони і наслідки, які будуть понесені внаслідок цього впливу, та здійснюється розробка заходів, необхідних для пом’якшення або запобігання шкоди навколишньому середовищу під час реалізації та експлуатації виробу. Елементи екологічного аналізу проєкту присутні на кожній стадії його життєвого циклу.

Для нашого виробу ми обрали нитки зі змішаним складом сировини - вовна та акрил. Вовна є екологічно чистими матеріалом, який не потребує особливої утилізації та не несе школи навколишньому середовищу. Акрил - синтетичний матеріал. Він витримує великі навантаження і допомагає виробам довго зберігати форму, тому після зносу шалі, її можна розпустити на нитки і використовувати їх повторно для інших виробів.

Решту ниток, які залишаться після в’язання шалі, можна застосовувати як наповнювач для м’яких іграшок або для виготовлення виробів у техніці ниткографія. Також можна зв’язати інші вироби, які не вимагають великої кількості ниток, наприклад, ялинкову іграшку або підставку під гаряче.