Поглибити знання з театрального мистецтва, ознайомитися з традиціями та історією японського театру, визначити особливості театру Но та театру Кабукі.
Розробка уроку з художньої культури для учнів 11 класу
Тема: Кращі традиції японського театрального мистецтва
Мета: поглибити знання з театрального мистецтва, ознайомитися з традиціями та історією японського театру, визначити особливості театру Но та театру Кабукі; виховувати ціннісне ставлення до культури інших народів, естетичний смак, здатність до самореалізації.
Обладнання: відео фрагменти, матеріали за вибором учня.
Тип уроку: комбінований
Перебіг уроку
І.Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Традиції та історія японського театру сягає корінням у далеке минуле, коли до Японії з материка проник буддизм, а разом з них музика і танці з Китаю, Індії, Кореї. Традиційний японський театр – це акторська майстерність, музика, сценографія, маски, декорації, костюми, грим, перуки, танці. З класичних форм японського театру найвідоміші за кордоном Но і Кабукі, в основі яких лежать елементи японської культури. Подивімося, що ж незвичайного і цікавого є в японському театрі. Що ж таїть в собі японська душа.
Повідомлення теми уроку
Вправа «Так-Ні»
Учням зачитуються 9 тверджень, які вони мають підтримати чи заперечити.
ІV. Засвоєння нових знань
Практична робота у зошитах.
Учні заповнюють таблицю у зошитах протягом уроку.
Порівняльна характеристика |
Театр Но |
Театр Кабукі |
Історія виникнення |
|
|
Глядачі |
|
|
Репертуар |
|
|
Сцена, декорації |
|
|
Костюми, грим |
|
|
Амплуа акторів |
|
|
(Розповідь учителя із доповненнями учнів)
Театр Но користувався великою популярністю у військової аристократії середньовічної Японії тому, що передавав самурайський дух. Театр Но – це театр фантазії. Цей театр виник завдяки багатим традиціям мистецтва співу, музик, танцю, розвиненим у країні з найдавніших часів. Канамі Кієцугу, творець театру Но, з'єднав у одне ціле елементи народних польових ігор та витонченого танцю «кусеман» і підпорядкував їх структуру спектаклю. Народженням театру Но вважається 1374 рік. Спочатку театр був орієнтований на вищий прошарок суспільства і недоступний для широких мас населення. Під акомпанемент хору, барабанів і флейт основна дійова особа (Сіте) оповідає історії з життя смертних і духів, і богів і демонів. Вистава триває зазвичай три з половиною – п’ять годин і складається з декількох п’єс, що перериваються невеликими мініатюрами й танцями п’єс Но. Актор по сцені, але з реплік і наспіву хору глядач повинен зрозуміти, що персонажом було пройдено довгий шлях. Персонажі п’єси можуть перебувати за два кроки один від одного, але вони «не відчувають» присутності, доки не повернуться обличчям. Но – це царство жесту. Моменти напруження почуттів можуть бути підкреслені повною відсутністю звуку й руху, це напружене мовчання. На сьогодні налічується близько 250 класичних п’єс, що розігруються у театрах. Усі ці п’єси можна поділити на кілька видів. (Повідомлення учня)
Маска у театрі Но – дуже важливий елемент. Кожна маска має свою особливість, справляючи враження живої особи. Почуття радості і злості, гумору і пафосу виражаються ледь помітною зміною нахилу актора, гою світла на сцені, речитативом хору й акомпанементом барабанів та флейт. У документах згадується приблизно 60 типів масок. Маски поділяються на чоловічі і жіночі, при цьому в кожному типі є маски молодих і старих, маски демонів і богів. Актори театру Но може виразити емоції на «обличчі» маски жестами «Теру» і «Кумора». Коли актор піднімає обличчя трохи вгору – маска посміхається, нахиляє обличчя – маска плаче. Розглянемо деякі категорії масок. (Повідомлення учня)
(Перегляд та подальше обговорення відео фрагментів вистав театру Но)
(Розповідь учителя із доповненнями учнів)
Кабукі – значно пізніша форма театру, виникнення якої можна віднести до початку ХVІІ ст. На відміну від попереднього театру Кабукі проявляв інтерес до проблем сучасного йому світу. Жанр Кабукі з'явився як простонародний вид театру Но. За всю історію театру його часто забороняли з тих чи інших причин. Засновницею жанру Кабукі була Ідзумо-но Окуні, храмова танцівниця. У 1602 році вона була послана храмом, щоб збирати пожертвування, виконуючи танець-молитву. Але талант Окуні вийшов за межі танцю, вона стала давати сольні виступи. Окуні встановлений пам’ятник у Кіото. Театральні шоу такого театру викликали незадоволення влади, тому що замість героїв минулого персонажами був простолюд. У 1629 році жінкам було заборонено виступати на сцені, їх змінили юнаки. З 1653 року, акторами театру стали виключно дорослі чоловіки він став благопристойним. Цей час і є періодом його розквіту. Мова жестів, гриму й декорацій символічна. Побілені рисовим борошном обличчя, яскравий грим – це риси театру Кабукі. Кабукі відрізняється особливим облаштуванням сцени: актори виходять на неї прямо з глядацької зали, по довгій доріжці. У театрі Кабукі немає справжніх коней, їх грають актори. Колись намагалися пристосувати для театру справжніх коней, але одного дня поміст провалився. Кінь злякався і стався переполох.
(Перегляд та обговорення відео фрагментів вистав театру Кабукі).
V. Закріплення вивченого матеріалу. Художньо-практична діяльність
Творча робота (варіанти творчих робіт на вибір учнів)
Створити маску театру Но (папір, пап'є-маше)/ намалювати традиційне японське кімоно.
VІ. Підбиття підсумків уроку
Оцінювання роботи учнів
VІІ. Домашнє завдання
Закінчити маску та японське кімоно.