Урок "Легенди Охтирського Свято-Троїцького монастиря"

Легенди Охтирського Свято-Троїцького монастиря

Легенда про заснування монастиря

 Дуже поширеною є легенда, ніби заснували монастир ченці, вихідці з Поділля, які втікали від гніву уніатів. Адже більшість території Правобережної України у ті часи була підпорядкована Польщі, через що нищилося православ'я і насаджувалася католицька релігія. Монахам-подолянам вдалося доправити до нашого краю і деякі зі своїх святинь: церковне начиння, ікони, навіть великого дзвона.  Їхній Лебединський монастир за Дніпром було спалено».

Легенди про печери

Ченці не були б ченцями, коли б не збудували coбі ще й печер, в яких упродовж майже двох з половиною віків, усамітнювались ченці, криючись від усього мирського. Легенда розповідає, що й вони не уникали спокус, а  підземним ходом з монастиря діставалися до міста Охтирки, щоб розважитися.

Легенда про дзвіницю

Дзвіниця з'явилася біля зручної переправи через річку Ворскла  разом з першими поселенцями, які втікали від католицької тиранії Речі Посполитої з Правобережної України, коли гетьман Ятцко Острянин ( тисячу шістсот сорок  першого року) разом з сотниками і рядовими козаками  в 1638 році били чолом московському цареві Михайлу  Федоровичу (1596 - 1645) про виділення їм земель  для служби і вічного поселення для того щоб, сповіщати майбутнє місто (Охтирка) про приближення католиків (Речі Посполитої) або ісламістів (кримських татар). Причому козаки своїми силами і без підтримки скарбниці зобов'язувалися поставити місто і острог на порожньому довгі роки березі чистої річки.

Побудована  з дерева, вона простояла  всього шість років і згоріла  в березні одна тисяча шістсот сорок шостого. На будівництво нової дзвіниці   московський цар надіслав двадцять рублів із зазначенням  забудови не тільки самої дзвіниці, а й монастиря.  Причому за описом трьома роками пізніше це вже була зрубана з дубових колод святиня з іконами, книгами, ризами і дзвонами дарованими царем». 

Легенда про таємниче кладовище монахів

З самого початку заснування Свято-Троїцького монастиря в ньому перебувало багато послушників, але протягом  всього цього часу і до теперішнього дня не було знайдено кладовища, де вони були поховані.  Серед місцевого населення існує багато легенд про поховання священнослужителів. Найпоширенішою з них є легенда  про поховання їх у печерах. За легендою, печери мали  два, а подекуди і три поверхи та дуже велику територію.

 На мою думку, поховання проводились саме там. Але до теперішнього часу це все є лише легендою, бо немає документального підтвердження.