Урок "Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини в її вихованні. Неповторний світ дитинства в поезії «Мрії»."
Українська література
6 клас
Тема: Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини в її вихованні. Неповторний світ дитинства в поезії «Мрії».
Мета: ознайомити учнів з життєвою долею Лесі Українки (дитинство, роль родини у її вихованні); проаналізувати твір «Мрії», з’ясувати його ідейно-тематичне спрямування, визначити художні особливості поезії; розвивати вміння і навички виразного читання, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; узагальнювати, робити висновки; формувати світогляд; виховувати почуття пошани, поваги, любові до творчості; до батьків, родини; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння нових знань (урок-подорож)
Обладнання: портрет Лесі Українки, бібліотека творів видатної поетеси, роздатковий матеріал; презентація, дитячі малюнки, корзина з квітами.
Хід уроку
1. Організація класу
2. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Вірш, присвячений Лесі Українці
-Мамочко мила, скажи своїй доні,
Де загубилося щастя моє?
Чому у тридцять посивіли скроні,
Біль роздирає все тіло моє?
Мамочко рідна, чому нещаслива
Леся кохана твоя?
Може, я Бога колись прогнівила?
Чим провинилась, матусенько, я?
-Донечко люба, ходи-но до мене,
Я обійму твоє зболене тіло.
Муки твої поверну я на себе,
Тільки б нічого тобі не боліло.
Донечко, кажеш, нема в тебе долі,
Але у долі є, донечко, ти.
Ти народилась провісником волі,
Правди, надії й краси.
А у житті, то всього ж бо буває,
Усмішки й сльози у ньому сплелись.
Та нещасливих людей не буває,
Ти зрозумієш це, доню, колись.
-Мамо, лебідко, пробач мої сльози,
Це лиш ранкова роса.
Це просто вчора були ще морози,
Але тепер вже весна.
Йтиму вперед, поки в мене є сила,
Я подолаю всі бурі страшні.
Мамочко рідна! Я так щаслива!
Усе багатство моє при мені.
Таня Кисіль
Цей вірш присвячено сильній жінці. Ніжній, тендітній, розумній, вольовій… Цей рядок епітетів можна продовжувати ще досить довго, тому що мова сьогодні на уроці йтиме про прекрасну українську письменницю Лесю Українку (Ларису Петрівну Косач). Запишемо тему уроку: «Леся Українка. Дитинство поетеси, роль родини в її вихованні «Мрії».
А урок наш сьогодні буде незвичайний. Ми побуваємо в Музеї одного дня і відвідаємо різні зали.
-Які завдання ми поставимо перед собою на уроці? Чого ви очікуєте від нього?
ознайомимося (з біографією, творчістю)
Ми прочитаємо (вірші, проаналізувати)
визначимо (як розкривається поетеса у віршах)
-Розпочнемо нашу подорож
3. Сприйняття нового матеріалу.
І зала «Родина» (розповідає вчитель)
- За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). Зростала в інтелігентній сім'ї, яка мала давні волелюбні традиції. Дядько, Михайло Драгоманов, був відомим публіцистом, істориком, громадським діячем. Її батько, Петро Антонович Косач, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. Мати, дитяча письменниця Олена Пчілка, виховувала дітей та займалася культурно-громадською діяльністю (демонструється фото батьків ). Родина Косачів приятелювала з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Таке оточення позитивно вплинуло на формування допитливої вольової натури Лесі, сприяло її духовному збагаченню. Виростала Леся гордою, волелюбною.
Родина Косачів жила на Волині в м. Луцьку, в Ковелі, але дитинство Лесі в основному пройшло в с. Колодяжне, серед чудової волинської природи із синіми плесами озер та предковічними сосновими борами.
У родині панувала повага до народних звичаїв і традицій, до української культури. Сім'я була багатодітна: 6 дітей (фото братів і сестер с. 18-19, альбом „Леся Українка"). Леся була другою дитиною.
– Якою ж була Леся в дитинстві? Дізнаємося, потрапивши до другої зали
ІІ зала «Дитинство)
Вірш: На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несміло заспівала,
А хто стрічався на шляху зо мною,
Того я щирим серденьком вітала...
Хоч батьки Лесі мали дворянське походження, проте розмовляли у сім'ї лише рідною українською мовою, яку Леся полюбила всім серденьком.
У дитинстві була жвавою і допитливою дівчинкою. У чотири роки добре читала, а в п’ять написала досить змістовного листа своєму дядькові М.Драгоманову. Хоч називалася Лариса, та по-домашньому кликали Лося, а в п’ять років попросила, щоб її називали Лесею.
У сім'ї особливо товаришувала зі старшим братом Михайлом та молодшою сестрою Олею. Вони все життя залишалися Лесиними найближчими друзями та порадниками. «Разом бавилися, разом читали, разом вчилися, разом розважалися...». Лесю із братом навіть називали спільним ім’ям Мишолося. Діти вигадували різні забави, фантастичні пригоди, умовно мандрували до далеких країн, до диких людей.
-Ось як згадував про Лесю її брат Михайло
Брат Михайло: Все своє дитинство ми провели разом. Разом гралися, разом вчилися, працювали. Наші батьки так пишалися, коли побачили підручник стародавнього світу, який написала Леся для нашої молодшої сестрички.
Я пам"ятаю дитинство, коли ми, незважаючи на наше дворянське походження, любили проводити вільний час разом із селянськими дітьми, коли перебували у своєму сільському маєтку в селі Колодяжне.
Дуже цікаво розповідав тоді дядько Лев про русалок, мавок, лісовиків. Що Леся аж побігла уночі до лісового озера, щоб їх побачити.
-А ось так згадує Лесю її сестра - Ольга
Сестра Ольга: Леся була молодшою від мене, але з дитинства була бойовим дівчиськом, верховодила навіть у хлоп"ячому гурті. Вона мала чудові здібності, оволоділа 10 мовами, історією, літературою. Пам"ятаю, як ми з батьком збиралися у великій кімнаті, Леся грала на фортепіано, сама навіть писала музику. А коли заарештували нашу тітку Єлю, Леся написала свій перший вірш "Надія". А мама запропонували їй обрати псевдонім — Леся Українка.
-Майбутній поетесі було лише 9 років.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Вчитель: Змалку Леся була незвичайною дитиною. Вона вигадувала такі ігри, від яких ходором ходив увесь дім. У дитинстві вона була бойовим дівчиськом. У Луцьку, де вони жили, був старовинний замок. Леся з Михайликом любили там гратися, мріяли про „ вік лицарства". Леся уявляла себе Жанною д'Арк, французькою героїнею. Одного разу Леся втекла вночі в ліс і, перемагаючи страх, шукала там Мавку – лісову істоту, про яку почула від матері і повірила в неї. Леся дуже любила слухати кобзарів. Одного разу з вішалки у кімнаті зник старий батьків піджак. Перешукали скрізь, але не знайшли. Леся заплакала і зізналася, що віддала його сліпому кобзареві, який мерз узимку. Батько не насварив Лесю, а сказав: „Ти вчинила правильно. Справедливо."
У Луцьку Леся познайомилася із дівчинкою Марійкою, старшою від неї на один рік. Дівчинка була із бідної сім'ї, вона була розумна, але неписьменна, бо її батькам не було за що навчати доньку, їхня сім'я була багатодітна. Тоді Леся заходилася біля Марійчиної освіти. Через рік дівчинка непогано читала і писала. У нагороду за це батько Марійки зробив Лесі металеві саночки і, як тільки випав перший сніг, приніс їх маленькій учительці.
-Завітаймо до ІІІ зали «Таланти».
Леся була надзвичайно здібною дівчинкою. Ось послухайте, що вона вам розкаже. (Дівчинка в ролі Лесі)
Ще зовсім маленькою, в 6 років, я навчилася шити і вишивати, заохочувала до цього мама. Коли мені подарували нитки різного кольору і гольничок, то я шанувала їх більше, ніж іграшки, тоді і задумала вишити батькові сорочку. У нас була невеличка грядка і квітник, які ми з сестричкою доглядали. Я так любила квіти! Яких тільки квітів не було у нас на клумбах!
Я гарно декламувала. Це в мене від батька. Була від природи дуже музикальна, любила співати й танцювати, швидко освоїла фортепіано, імпровізувала власні композиції. Мені здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, якби не стався зі мною такий життєвий жарт. Моїми вчителями музики були тітка Олена, батькова сестра, потім дружина Лисенка – Ольга О’Коннор, яка мала бездоганний смак і була справжнім професіоналом. Я так зраділа, коли батьки подарували мені фортепіано. Скільки насолоди дала мені музика. Я любила твори Шопена, Бетховина, Шумана…
Вчитель: Мати з батьком, помітивши малярські здібності дочки, сприяли їх розвитку. Вона брала уроки малювання у відомого художника – професора О. Мурашки. Гарно, за словами матері, намалювала кілька олійних робіт.
Світ Лесиних талантів був дуже широкий. Сьогодні ви вже почули, що літературну діяльність Леся почала рано. У дев’ять років написала перший вірш «Надія», присвяченій тітці «Елі» (О. Косач), котра була заслана у Сибір за політичні погляди. Коли дівчині було тринадцять років, з’явився перший друкований вірш «Конвалія».
Леся ще з дитинства була старанною і здібною дитиною. Вона вивчила понад десять іноземних мов: російську, білоруську, французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латинську. У сім’ї Косачів була хороша традиція вшановувати родинні літературні і народні свята. Душею цих свят завжди була Леся. Вона була і сценаристом, і режисером, і костюмером. Доля розпорядилася так, що наділила Лесю дивовижними здібностями і в той же час примусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. У сім'ю Косачів увірвалося горе: Леся захворіла на туберкульоз кісток. Послухайте, як розповідає мати Лесі, Олена Пчілка. про нещастя, що звалилося на Лесю.
Згадує Мати Лесі — Олена Пчілка
Мати: Моя донька, Лесенька, з дитинства була хворобливою дитиною.
Коли їй було 9 років, ми пішли до річки святити воду. Це було саме на Водохреща. Трапилося нещастя : Леся провалилася, промочила ніжки, потім застуда. Ми з чоловіком навіть не здогадувалися, що в майбутньому це буде хвороба на все життя. Леся страждала від страшних болів, мовчки переносила операції. До школи, звісно, ходити не могла. Тому навчалася вдома з нашою допомогою.
- Отак і змагалась з важкою недугою все життя. Іноді цілий місяць доводилось лежати в гіпсі, у «липучих кайданах», як казала вона сама. Леся не вчилася у жодній школі, а все здобувала самотужки. Часто їй доводилось їздити на лікування в Крим, на Кавказ.
-І тут наша наступна - IV зала «Подорожі»
Леся Українка: Моя мати постійно супроводжувала мене різними мальовничими місцями України. Я зустрічалася з відомими людьми — цікавими. Через важку хворобу мені довелося побувати на лікуванні в Єгипті, Криму, Грузії. Я бачила чудові місця, насолоджувалася теплим сонечком, писала свої твори про українців, про відомих героїв інших країн. Мені здавалося, що все це — моя душа, моє життя. Мені не було боляче, наснагу і підтримку я відчувала завжди.
Ні! Я жива!
Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!
- Перша подорож до Одеси відбулася, коли Лесі було сімнадцять років. З вікна поїзда вона милувалася рідними краєвидами, а поетична уява рядок до рядка творила вірш «Красо України, Подолля», що увійшов до циклу «Подорож до моря».
- Перша подорож до Криму
- Болгарія – подорож до дядька
- Друга подорож до Криму
- Берлін – прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, потім у нирках. Стан здоров’я погіршувався, вона їздила до
- Грузія – 1904-1905 роки
- Єгипет – єгипетські піраміди, Сфінкса.
- Здоров’я Лесі дуже погіршувалося, та вона рятувалася літературною працею. Ще дуже багато геніальних творів написала вона в цей час. Отже, ми з вами завітаємо до V зали «Поезія».
-Сьогодні ми з вами познайомимось із поезією Лесі Українки «Мрії»
Творче малювання
- Намалюйте мрії .
- Яка ваша мрія?
- Від чого залежить, щоб мрія здійснилася?
-А зараз давайте послухаємо про мрії Лесі Українки.
Відеозапис поезії Лесі Українки «Мрії»
Словникова робота.
Лицарство-це кодекс поведінки й честі, яких офіційно дотримувалися за Середньовіччя. Лицарство походить із середньовічної Франції й Іспанії, згодом поширюється на всю Європу.
Дванадцять лицарських чеснот від герцога Бургундського для кавалерів його ордену Золота Руна:
Віра,добродійність,справедливість,далекоглядність,розсудливість,помірність, рішучість,правдивість,щедрість, ретельність,надія,звитяга.
Евристична бесіда.
1.Що це за вік «лицарства», про який говориться у вірші?
2.Хто приваблював ліричну героїню в дитячі роки,чому?
3.А на чиєму боці ви? Обгрунтуйте свою думку.
Аналіз вірша
Поезія написана поетесою в Ялті 18 листопада 1897 р.
Тема: зображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке необхідно боротися до останньої краплі крові і обов'язково вірити в жадану перемогу.
Ідея: уславлення мужності, героїзму, впевненості віри в перемогу лицаря, його критика тих, хто пролив «кров не за рідний край».
Основна думка: необхідно вміти боротися з життєвими труднощами навіть тоді, коли це неможливо; чоловік — це віра, сподівання, впевненість у перемозі.
Життєстверджуючий мотив твору.
Ти мене убити можеш, Але жити не примусиш.
Опрацювання змісту поезії Лесі Українки «Мрії» за питаннями:
-Чому поетеса обрала прийом мрій у своєму творі?
-Чим пояснити те, що героїня твору захоплювалася віком лицарства?
-Яким, на вашу думку, повинен бути лицар — оборонець слабких, незахищених?
-Як у творі порівнюються лицарі? Для чого Леся Українка використовує цей прийом?
-Через що бранка не сприйняла пишного лицаря? Яку відповідь вона надала йому?
-Що необхідно для того, щоб наші мрії все-таки збувалися?
-Мрія — це реалії чи фантазії нашого мислення? Обґрунтуйте свою думку.
-Чому найбільший розквіт мрій відбувається саме в дитинстві?
«Асоціативне гроно»
дивне
принци, королівни
Мрії казка (неповторність дитинства)
завжди перемагати
- Які автобіографічні риси поетеси відображені у поезії?
-Хто сильніший — переможець чи переможений? Чому? На чиєму боці ви?
Випишіть художні засоби (Робота з інтерактивною дошкою)
|
епітети |
любі роки, надзвичайний, дивний вік, горді переможці |
|
метафори |
душа бажала, укриті таємницею, розум очаровали, погляд спускався |
|
|
|
- Яка ж вона - Леся Українка?
Робота з таблицею
|
родина |
|
перебування |
|
дворянська інтелігентна освічена |
|
Україна Полісся Крим Єгипет Грузія |
|
діяльність |
Леся Українка |
риси характеру |
|
поет музикант автор підручника перекладач |
|
мужня вольова незламна сила духу стоїчний характер |
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА
Ми з вами вже довго подорожуємо. Настав час відпочити. Сядьте прямо, заплющіть очі і розслабтесь.
Діти, уявіть, що над вашою головою світить промінчик. Дивіться, як легко ви можете ним управляти. Ось він повільно освітлює вас з голови до п’ят. Вам приємно дивитися на себе, ви чудово виглядаєте, ви спокійні і впевнені в собі. А тепер обведіть промінчиком тих, хто сидить поруч з вами. Подумайте, як вам добре разом. Підніміть промінчик вище і висвітліть своїх маму, тата, інших людей, кого ви любите. Подякуйте їм за те , що вони люблять і підтримують вас. А тепер підніміть промінчик високо – високо і обведіть ним усе навкруги. Подякуйте долі за те, що вам дароване життя, що ви можете ним щодня насолоджуватися і здійснити свої мрії. Ще мить – і ви здатні долати нові вершини.
Розплющіть очі. Перед нами ,дійсно , нова вершина – вершина Пізнань.
- Прожила Леся Українка всього лише 42 роки й 33 з них плідно працювала на літературній ниві, а 30 змагалась із хворобою. Але все життя вона дотримувалася правила: щоб не плакати, треба сміятися. Цей вислів став крилатим.
- Як ви думаєте, чи можемо ми навести паралелі із сучасністю? Чи є зараз у нас такі Лесі Українки?
- Давайте відвідаємо наступну VІ залу «Лесі нашого часу»
Надія Савченко –
Ліна Костенко –
Ніна Матвієнко –
Яна Клочкова –
Джамала
Ада Роговцева (Думки учнів)
VІІ зала «Для неї» -
Повідомлення «Чи знаєш ти, що ...».
– У 1972 році засновано щорічну літературну премію імені Лесі Українки за кращий твір для дітей. Лауреатами цієї відзнаки стали Н. Забіла, І. Багмут,
О. Іваненко, Ю. Збанацький, П. Воронько, М. Пригара, Г. Тютюнник, В. Нестайко та інші.
Пам'ятники поетесі встановлено в с. Колодяжному, м. Києві, Луцьку, Новограді - Волинському, Ялті, Сурамі, Клівленді (США), Торонто ( Канада ).
- 200 гривень – українська купюра, на якій зображена Леся Українка.
- Фабрика одягу в Рівному названа на честь Лесі Українки.
- Університет у м. Луцьку носить її ім’я.
- 1970 р. астероїд (між орбітами Марса та Юпітера) названо на честь Лесі Українки – Леся 2616.
- А ще багато вулиць майже у кожному місті чи селі.
-А ми з вами зараз створимо дошку пошани Лесі Українці.
Асоціативне гроно «Леся Українка»
4. Підсумок уроку.
- Ми завершили нашу подорож. Та у кожному музеї є книга відгуків. Що ви можете записати у цю книгу?
- У музеї я дізнався про…
- Мене зацікавили оглядини зали…
- Хотів би більше дізнатися…
-Дpугої такої, як Леся, не було, не має і не буде на світі. Леся - неповтоpна.Вона спpавжня дочка мужнього і сильного наpоду - укpаїнського. Вона безсмеpтна, як безсмеpтний і наш наpод.
Годинник повернув на шосту ранку,
Ти не змогла цієї ночі знову спати.
Так легко пишуться рядочки на світанку-
Так важко біль свій від усіх ховати…
У дні холодні і до зла похмурі
Всі дивувалися з твоєї сили,
Коли виходила сама ти проти бурі,
І допомоги ні у кого не просила.
У світі непривітному і злому,
Казали, ти сильніш чоловіків.
Здолала все, та не змогла хворобу,
Не розімкнула гострих пазурів.
Вона прийшла безжальна і незрима.
Тобі б від болю плакати й кричати.
А в тебе десь-таки знайшлася сила,
І ти стояла. І не думала тікати.
Лише дивилася печальними очима,
І , забуваючи про біль, вночі писала.
Всіх навкруги вражала твоя сила,
А сльози й біль..ніч-подруга ховала…
5. Домашнє завдання.
Вивчити напам’ять поезію «Як дитиною бувало» (всі учні); написати лист Лесі, висловивши свої побажання чи прохання;
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку