Урок "Ліна Костенко. Життєвий та творчий шлях письменниці. Риси індивідуального стилю"
1
Урок № 45
Тема ЛІНА КОСТЕНКО. ЖИТТЯ Й ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИЦІ. ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ.
Мета: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Ліни Костенко; розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; познайомити з особливостями індивідуального стилю; формувати власне ставлення до таких особистостей, як Ліна Костенко; виховувати любов до поезії.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет Ліни Костенко, фотовиставка, виставка творів письменниці,епіграф до уроку, хронологічна таблиця, роздатковий матеріал.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
1. Перевірка наявності учнів та учнівських зошитів
ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Сьогодні ми продовжимо своє знайомство із «шестидесятниками», творість яких неабияк збагатили нашу літературу високопатріотичними, ідейно-багатими, історичними, яскравими творами .
Бесіда
– Пригадайте, хто такі шістдесятники, чому їх так називали? ("Шістдесятники" – це нова генерація творців, які прагнули сказали власне, оригінальне слово не лише в мистецтві, а й у суспільному житті, намагалися позбутися нагляду й тиску КДБ, гуртувалися самочинно, виходячи зі справжніх ідейно-естетичних інтересів. Працювали в 60 рр. ХХ ст., тому їх так назвали).
– Назвіть відомих "шістдесятників": поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків (Найбільш відомими були: поети Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Василь Стус, Борис Олійник; прозаїки Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Валерій Шевчук; перекладачі Григорій Кочур, Анатоль Перепадя; літературні критики Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк).
– Які теми висвітлювались "шістдесятниками"? (Питання правди та історичної пам’яті, голодомору 1932-1933рр. та сталінських репресій, несамовито-щира любов до України, віра в непоборну силу її народу, його провідну місію).
– Скільки хвиль арештів було, коли саме? (Було три хвилі арештів: перша – в серпні-вересні 1965р. заарештували Івана Світличного, Опанаса Заливаху, братів Гориних та інших; друга – 1972р. забрали Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Євгена Сверстюка, Івана Світличного, Івана Дзюбу, Івана Калинця та інших; третя хвиля – 1980рр.).
- Які головні варіанти виходу з цієї ситуації були? (Дисидентство – активне інакодумство, відкрите протистояння тоталітарному режимові, цілковите неприйняття його псевдоідеалів і псевдоцінностей, опозиційна громадська діяльність – В. Стус, І. Світличний, А. Горська; "внутрішня еміграція" - самоізоляція у власному внутрішньому світі, втеча в мовчання – Л. Костенко, В. Шевчук, М. Коцюбинська; конформізм – намагання ціною моральних та ідейних вчинків урятувати власне життя й кар’єру, пасивне сприйняття нав’язуваної ідеології, підпорядкування "правилам гри", тоталітаризму заради фізичного виживання – Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич).
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми й мети уроку
1. Вступне слово
Українську поезію сьогодні важко уявити без Ліни КостенкоЦе – найталановитіша українська поетеса ХХ століття, людина високої моралі й громадянської мужності, людина, на якій немає ані плями пристосуванства у страшні тоталітарні роки, людина геніального дару в Слові. У її дивовижному за красою і силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки і твердість духу справжнього борця. Поетеса живе і творить у Києві. Вона прийшла у світ української поезії ув той час, коли молоде покоління шістдесятників потужно заявило про світанок нового дня в мистецтві і суспільстві.
(Учні записують в зошиті дату і тему уроку)
Мета нашого уроку - ознайомитися із життєвим та творчим шляхом Ліни Костенко; розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; познайомитися з особливостями індивідуального стилю
19 березня 2020р. будемо святкувати 90-літній ювілей поетеси, протягом уроку ми з вами постараємося виготовити стінгазету, присвячену цій даті (на заготовлений для газети ватман накл. фото1)
У кожного з вас на парті є презентація в паперовому варіанті (світлини Ліни Костенко (дод.1); такі самі будемо використовувати при оформл. газети), хронологічна таблиця основних дат життя та творчості (дод.2) та анкета, яку вам потрібно буде заповнити протягом уроку (дод.3)
Епіграфом уроку хай стануть слова Ліни Костенко:
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться —
У мене жодних претензій нема
до Долі — моєї обраниці.
Ліна Костенко «Доля»
(фото 2)
ІV. Вивчення нової теми
Ліна Костенко не любить розповідати про себе. На запитання, що стосуються її біографічних моментів, говорить: «Із моїх творів можете дізнатись про мене все, що вас цікавить» Так, мабуть, відповідають люди, які є правдиві у слові. Ліна Костенко не фальшивить,вона відсилає до своїх творів, бо ручається за їх абсолютну правдивість, і вірить в те, що їй вдалося в них самовиразитись.
Народилась Ліна Костенко 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві, розташованому за 80 кілометрів униз по Дніпру від Києва. Батьки майбутньої поетеси — високоосвічені порядні люди — учителювали. З ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування.
На все життя Ліна перед собою мала приклад батька — Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети в школі. Родина Костенків зазнала суворих переслідувань у роки сталінщини.
Одного страшного дня було заарештовано батька та забрано від сім’ї на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла змиритися в душі, за що й чому її такого доброго, розумного, інтелігентного татка так безцеремонно й брутально принизили, відірвали від неї й матері.
Вона надовго запам’яталася ровесникам і навіть уже відомим талантам не тільки аристократичною красою, яка свідчила про глибоку духовність допитливого дівчатка-підлітка, а й дивовижно свіжими віршами, оригінальним поглядом на світ і вмінням відтворити побачене несподіваними словами.
Коли Ліні минуло 11 років, розпочалася війна.
Вперше казку про Попелюшку
я почула на попелищі.
Війна поставила першу зарубку на дереві творчості:
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Майбутній поетесі довелося пізнати гірку долю біженців. Писати вірші почала з 14, а друкуватись — у 16 років.
У повоєнні роки Ліна почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко (фото 3)
Після закінчення школи у 1951 році стала студенткою Київського педагогічного інституту. Навчання не приносить задоволення юній Ліні. Задушлива атмосфера повоєнного життя в столиці України кінця 40-х років виявилася нестерпною, тому дівчина вдається до досить рішучого кроку: залишає його і, витримавши у 1951 році дуже вимогливий творчий конкурс, стає студенткою першого курсу Московського літературного інституту — єдиного на той час у світі вищого навчального закладу, в якому здобували освіту майбутні майстри художнього слова. В інституті витав дух вільнодумства, який мав велике значення для творчого визрівання молодої поетеси.( Цікаво, що дочка Ліни Костенко – відомий культуролог, перекладач, поет Оксана Пахльовська – також навчалася у Москві, і так само через подібні обставини. В інтерв’ю Анні-Галі Горбач О.Пахльовська так пояснила свій вибір студій: «У період, коли я мала вступати до університету, в Україні про це (про вступ до українського вузу. – М. С.) годі було говорити. Це був початок сімдесятих, ім’я моєї матері було цілковито заборонене. Родина наша перебувала поза суспільством. Мої батьки слушно порадили мені вивчати мови і спрямували мене до Московського університету…» («Сучасність», 2001, ч.1)
Під час навчання в інституті Ліна Костенко гідно представляла українську поезію. Коли на літературних вечорах, семінарах чи просто дружніх вечірках у студентському гуртожитку починала читати свої твори, усі замовкали, бо враз потрапляли у полон її поетичного слова. І викладачі, і студенти були переконані: Ліна Костенко — майбутня знаменитість.
І ось, 1953 рік – переломний момент радянської історії: помер кривавий диктатор, «батько» Сталін. І подув свіжий вітер «хрущовської відлиги».
Дипломною роботою Ліни Костенко в Літературному інституті була збірка «Проміння землі». Рецензент, відомий письменник Всеволод Іванов, оцінив роботу якнайвище.
Московський літературний інститут ім. О.М.Горького Ліна Костенко закінчила з відзнакою в 1956 році і повернулася до Києва. А 1957 року вийшла друком рецензована Івановим перша збірка «Проміння землі». За нею – «Вітрила» (1958).
Уже в дебютній збірці Ліни Костенко «Проміння землі» (1957) були окреслені основні ліричні мотиви, яким поетеса залишилася вірною до сьогодні, — історія, кохання, традиція, поетичне слово. Тут можна знайти громадянські настрої, гостру стурбованість байдужістю світу, вразливість тонкої людської натури, епічне переживання історії, схильність до іронії.
За нею була наступна збірка «Вітрила» (1958)
«Хрущовська відлига» була переломним періодом радянського суспільства. Із концтаборів так званого «сонячного» Магадану і Колими поверталися репресовані. З енциклопедій видирали портрети Сталіна і Берії. Заборонена література помалу почала прориватися до читача. Молоде покоління передавало з рук до рук, переписувало поезію Богдана-Ігоря Антонича, відкривало Євгена Маланюка, поетів «Розстріляного Відродження».
Літературною подією став вихід третьої збірки Ліни Костенко «Мандрівки серця» 1961 року. Вона викликала схвальні відгуки, в тому числі і Василя Симоненка, який у цей час працював журналістом у Черкасах.
Робота з підручником (ст..375, з 12 рядка)
У її віршах головною цінністю стала людина:
Я сповідую віру,
у якій оточують німбом
не святих,
не пророків,
а просто щасливих людей.
Одначе обнадійлива «хрущовська відлига» дуже скоро почала «підмерзати» . Від 1963 року – із сумнозвісної зустрічі М.С. Хрущова з інтелігенцією – почалося «загвинчування гайок» у літературно-мистецькому процесі. Це означало, що митець повинен оспівувати не просто гуманізм як людяність, а гуманізм комуністичний – знову повернення до ідеологічних догм і знеособлення людини, повернення до шаблону будівника комунізму.
Тоді ж почалося цькування Ліни Костенко. Звичайно, поетесу намагалися підтримати однодумці і друзі. Коли 1964 року Станіслав Тельнюк написав замовну статтю «Якщо говорити відверто…», у якій намагався розкритикувати добірку віршів Ліни Костенко, вміщену в журналі «Дніпро», молоді українські критики Микола Ільницький та Михайло Косів відразу відреагували полемічною реплікою «Чи «відвертість» завжди щира?». Проте її було знято з верстки журналу «Жовтень» за наказом секретаря Львівського обкому партії Маланчука. Ліна Костенко у вірші «Ліс» показала алегоричний образ зрубаного дерева і ця візія була пророчою:
Каліками – тими погребуть.
Найкращих зрубають, повалять…
Задзвонять над ними погребно
білі звони конвалій.
(Фото 4)
Мужність поетеси вражає. Адже це вона в 60-і роки єдина із членів спілки письменників уголос протестує проти вводу радянських військ у Чехословаччину, незважаючи на загрозу арешту, це вона у Львові кидає квіти підсудним (адже тоді прокотилася хвиля репресій проти української інтелігенції), їй крутять руки, вона б’є кулаком по «воронках». Збірка «Неповторність» знову під загрозою… Мабуть, тоді з’явилися рядки в її поезії:
Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість - це одна з диверсій…
А я ще в диверсантах не була.
1963 року набір четвертої книжки «Зоряний інтеграл» було розсипано. Така сама доля спіткала книгу віршів «Княжа гора» (вже 1972 року). Отож між «Мандрівками серця» (1961) та книгою «Над берегами вічної ріки» - шістнадцятилітня зона мовчання. Г. Клочек, дослідник творчості Ліни Костенко, пише, що геніальна творчість поетеси Системі на той час була не потрібна. Вона (Система) ненавиділа і панічно боялась її, відчуваючи в її вільному, незалежному слові серйозну для себе небезпеку.
Після зняття з найвищого поста Хрущова (1964 р.) його місце зайняв Брежнєв.
1966 рік ознаменувався арештами. Зокрема у Львові.
Це Наприкінці вісімдесятих, у часи перебудови, Ліна Костенко скаже:
«Зараз час обнадійливий і цікавий, але – не мій. Не для мене час, коли бути сміливим дозволено» А тоді, її вчинки нагадували ходіння над прірвою. Свою позицію Ліна Костенко виявляла й висловлювала відкрито.
Принциповість позиції Ліни Костенко не могла не муляти очі представникам влади. Одначе популярність поезій та любов читачів були настільки великими, що чіпати поетесу боялися.(фото5)
Життя – як вокзал.
Хтось приїжджає,
хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани,
клунки і чемодани,
слова і фрази
все разом.
Хто їде в м’якому.
Хто – у плацкартному.
Хто – в комбінованому.
Хто – в заґратованому.
Про те, якою ціною давалася Ліні Костенко її незалежність, найкраще знають найближчі їй люди.
Зона – ключове слово ХХ століття. Перебуваючи фізично на волі, людина залишається в зоні.
1977 року вийшла у світ книга віршів «Над берегами вічної ріки», сповнена уважності й любові до людини, осмислення життєвого досвіду. Далі – 1979 року – у видавництві «Радянський письменник» з’явився історичний роман «Маруся Чурай» (фото 6), в якому на національному грунті порушено важливі суспільні та філософські проблеми. Коли цей роман був уже у видавництві, організувалися різні, абсурдні за своїм змістом, рецензії. За кілька днів восьмитисячний тираж було розкуплено. Повторне видання через три роки, уже накладом 100 тисяч, так само швидко зникло з полиць. З романом Ліни Костенко поверталася українська ідея – ідея незнищенності народу, як його пісні.
«Минає день, минає день, минає день!
А де ж мій сад божественних пісень?» –
запитує себе Ліна Костенко і творить свій сад – книгу «Сад нетанучих скульптур» (1987). Того ж 1987 року виходить її збірка віршів для дітей «Бузиновий цар».
А після періоду напруженої роботи Ліна Василівна робить воістину щедрий подарунок читачеві – «Вибране» (1989)( показую зб), куди увійшла збірка «Інкрустації». І знову ситуація повторюється: сімдесят тисяч примірників розкуповують миттєво. 1999 року Ліна Костенко видає історичний роман у віршах «Берестечко»– про найбільшу поразку в українській історії.
Ліна Василівна має особливу потребу перебувати тілом і душею в зоні боротьби, у зоні ризику. Кажуть, що коли один журналіст попросив Ліну Костенко про інтерв’ю, то вона призначила йому місце зустрічі у чорнобильській зоні (фото 7)
Щорічні народознавчі експедиції у 10-кілометрову чорнобильську зону, зустрічі з людьми, що повернулися у мертві поселення, фіксація на кіноплівці, документальні записи. Тепер для Ліни Василівни звичним одягом є захисне хакі( фото 8)
Ми – атомні заложники прогресу
Вже в нас нема ні лісу
ні небес
Так і живем
од стресу і до стресу
Абетку смерті маємо – АЕС
Ліна Костенко готує велику документальну повість про Чорнобиль, а також нову книгу віршів.
Загальне визнання видатної поетеси вона здобула завдяки вмінню синтезувати в своїй творчості найкращі риси української поезії
Учениця читає вірш «Страшні слова, коли вони мовчать»(хрест.,ст.471 )
Це –ліричний роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва.
Світ рятувало Слово. У Великобританії вже більше 50 років у шпиталях лікують поетичними текстами, поетичними записами. У стародавніх цивілізаціях поезія супроводжувала всі сакральні й взагалі значимі для історії народу процеси: народження і смерть, війна і мир, ритуальні свята й наукові відкриття. Це є розуміння мови як складової здоров’я людини, а відтак і здоров’я нації.
- Про що ж написала Ліна Костенко у вірші «Страшні слова, коли вони мовчать»?(фото9)
Орієнтовна відповідь. У вірші «Страшні слова, коли вони мовчать» поетеса написала про те, як важко інколи знайти слова, які б не «були уже чиїмись». Так, і справді, багато що повторюється в цьому світі — краса і потворність, зрада і самопожертва, «асфальти й спориші», навіть слова втрачають свій первозданний смисл, запозичені нами один в одного. Але поезія є по-справжньому неповторним явищем духовного життя української нації. Торкаючись наших душ, вона пробуджує в них світлі й радісні почуття, робить їх благороднішими, чистішими.
Учениця читає вірш «Українське альфреско»хрест., ст.469)
Вірш «Українське альфреско», побудований на різкому контрасті. Альфреско — це фреска, виконана водяними фарбами по сирій штукатурці, часто з ідилічним сюжетом. Ось і тут постає нібито ідилія традиційного українського сільського світу. Щоб змалювати його, авторка використовує відомі кожному українцеві з дитинства фольклорні образи-архетипи (праобрази) — шлях, долина, біла хатка, дід і баба, курочка ряба, лелека та інші.
Одначе поступово в цій лагідній, милій картині вгадуємо страшну трагедію героїв, усієї нашої нації — розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом. У діда й баби «сусідські діти шовковицю їдять», свої ж діти й онуки не приїжджають, гордують, цураються, або ж їх немає зовсім. Світ, у якому живуть старенькі, казково чарівний, світлий, затишний. Але немає кому розказувати казку про курочку рябу, «остання в світі казка сидить під образами» — з відходом господарів увесь цей дивосвіт, це осердя української душі зникне.
Трагізм ситуації підкреслює останнє щемливе уособлення: «Навшпиньки виглядають жоржини через тин».
Та про який би твір ми не говорили, бачимо, що перед нами справжній лірик, у якого так майстерно поєднується мудрість і пристрасть, чарівна легкість і філософська глибина, роздуми і узагальнення. І все це заради людини, заради її майбутнього:
Я сповідую віру,
В якій оточують німбом не святих,
Не пророків, а просто щасливих людей.
Ліна Костенко — це не тільки чесний, а й безстрашно цікавий й напружено мислячий митець.
Відкр. підручник на ст.374
(фото 10)
Ліна Костенко є також авторкою кіносценаріїв та кваліфікованим перекладачем польської лірики, зокрема поезій Марії Павліковської-Ясножевської.
Все більше знавців її творчості приходить до думки, що вона належить до обраного кола кращих поетів сучасності. У 1980 році в США відбувся Всесвітній конгрес "Ліна Костенко — поет і мислитель."
Коли в Україні відзначався ювілей письменниці, А. Дімаров у вітальному слові сказав: "Минули роки й роки. Топтуни й ревуни, які зганяли Вас із трибуни, де вони всі подівалися? Одні лежать нетлінно в землі... Інші ж уже встигли перебудуватися, і тепер ми бачимо лише їхні дубові потилиці, бо вони й сьогодні попереду, у перших, як то кажуть, рядах.
Ваша ж зоря як сяяла, так і сяє, гордо і чисто, на поетичному небосхилі України, якій ви офіруєте своє серце і душу, свій великий талант."
Коли у 1994 році вийшли "Інкрустації",( Назва циклу запозичена зі сфери декоративно-ужиткового мистецтва: „Інкрустація [лат. incrustatio] – зображення або орнамент з пластинок різноманітного матеріалу (кості, дерева, перламутру тощо), які врізаються в гладку поверхню" [6, 199]. Таким жанровим визначенням поетеса підкреслила структурну й тематичну неоднорідність мініатюр, що склали цикл..) перекладені італійською мовою, то Ліні Костенко присудили премію Франческо Петрарки.
Щороку 1 вересня у Києво-Могилянській академії виступають перед викладачами і студентами люди зі світовою славою. У 1999 році тут виступила Ліна Костенко з лекцією "Гуманітарна аура, або Дефект головного дзеркала"(показую статтю),(фото 11)
Навесні 2000-го року Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги.
У 2010 р виходить у світ роман «Записки українського самашедшого», написаний від імені 35-річного комп'ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу (фото12)
24 листопада 2012 р.в одному із столичних готелів відбулася церемонія нагородження "Золоті письменники України". Відзнаки вручили письменникам-романістам, чиї твори сумарно видано накладом 100 тисяч примірників.
Ліна Костенко відмовилася від відзнаки "Золотий письменник України". Очевидно, вона має на це право. І не зобов’язана нікому нічого пояснювати. Тим більше, що той спосіб життя, який Ліна Василівна вибрала, давно засвідчив її ставлення до нагород і рейтингів
У 2011 виходить книга „Річка Геракліта” – це збірка найкращих поезій української поетеси (фото 13)
Чотири розділи-цикли цієї книжки мають назви: „Осінні карнавали”, „Сліпучий магній снігових пустель”, „Весна підніме келихи тюльпанів” і „Що в нас було? Любов і літо”.
У 2011 році обачила світ книга Iвана Дзюби «Є поети для епох» про життя і творчість Ліни Костенко. Особливість видання у тому, що вперше культова українська поетеса відкривається читачу не лише як автор, а й як людина (фото 14)
V. Закріплення знань, умінь та навичок
1.Мозковий штурм.
1. Як ви думаєте, чому Ліна Костенко не любить розповідати про себе? На запитання, що стосуються її біографічних моментів, говорить: «Із моїх творів можете дізнатись про мене все, що вас цікавить» (Так, мабуть, відповідають люди, які є правдиві у слові. Ліна Костенко не фальшивить, вона відсилає до своїх творів, бо ручається за їх абсолютну правдивість, і вірить в те, що їй вдалося в них самовиразитись )
2. Які риси характеру Ліни Костенко є визначальними? (Сила, мужність, відвага, чесність)
3. Як поєдналася в поетесі людська гідність і жіночість? (Ліна Костенко – жінка, з правічним почуттям материнства, мудра, справедлива, котра вміє поважати чужі погляди і свободу вибору, цінує особистість, має витончений мистецький смак, аристократичні почуття )
4.Визначте мистецьке кредо Л.Костенко за її віршами, риси індивідуального стилю.
Яка різниця – хто куди пішов?
Хто що сказав, і рима вже готова.
Поезія – це свято, як любов.
О, то не є розмовка побутова!
І то не є дзвінкий асортимент
метафор, слів, - на користь чи в догоду.
А що, не знаю. Я лиш інструмент,
в якому плачуть сни мого народу.
(«Яка різниця хто куди пішов…»)
Ви думали – поет
ні за холодну воду.
Сидить собі поет
пописує «стишка»?
Поети- це біографи народу,
а в нього біографія тяжкаю
(«Летючі катрени»)
І повернемось тепер ще й до епіграфа у року («Доля») – зачитую
(Отже, кредо поетеси - свобода і правда. Ліна Костенко усвідомлює високу роль митця, його відповідальність перед своїм народом, від якого себе не відділяє. Вона готова розділити всі труднощі, не нарікає на свою важку долю, адже це її власний вибір. Риси індивідуального стилю поетеси – філософічність, інтелектуалізм, традиційність, активна громадянська позиція митця) – записати в зошити.
2. Гра «Вірю – не вірю» (якщо «не вірю» – вказати правильну відповідь)
1. Ліна Костенко народилася 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зінківського повіту на Полтавщині - (не вірю) – (Остап Вишня)- 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині
2. Батько Ліни Костенко був звинувачений в контрреволюційній діяльності й тероризмі і за це був засуджений на 10 років таборів – (не вірю)– (за те, що був занадто інтелігентним, освіченим. . Батька назвали "ворогом народу" і став він в'язнем ГУЛАГу. Таких людей комуністична влада не любила, бо він багато знав, володів 12 мовами, був справжнім українським інтелігентом.
3. Вірші Ліна Костенко почала писати в дев'ять років , а у тринадцять почала друкуватись. (не вірю) (Леся Українка) – (Писати вірші почала з 14, а друкуватись — у 16 років)
4. Перша збірка: «Маруся Чурай» вийшла у 1979 році (не вірю) – («Проміння землі»,1957), «Маруся Чурай » - роман у віршах
5. Письменниця здобувала освіту в Київському педагогічному інституті та Московському літературному інституті імені Максима Горького (вірю)
6. Під час навчання в Московському літературному інституті Ліна Костенко соромилася українського слова і на літ.вечорах, дружніх вечірках читала виключно російську поезію – (не вірю) - (Під час навчання в інституті Ліна Костенко гідно представляла українську поезію. Коли на літературних вечорах, семінарах чи просто дружніх вечірках у студентському гуртожитку починала читати свої твори, усі замовкали, бо враз потрапляли у полон її поетичного слова. І викладачі, і студенти були переконані: Ліна Костенко — майбутня знаменитість)
7. Довгий 16-річний період "мовчання" Ліни Костенко був спричинений тим, що геніальна творчість поетеси на той час була не потрібна Системі. Вона (Система) ненавиділа і панічно боялась її, відчуваючи в її вільному, незалежному слові серйозну для себе небезпеку-(вірю).
8. У 1987 році за роман у віршах "Маруся Чурай" та збірку "Неповторність" Ліні Костенко було присуджено Нобелівську премію - (не вірю) - (Державну премію ім. Т. Г. Шевченка).
VІ.Підсумки уроку. Слово вчителя.
Нескореність Ліни Костенко перед тоталітарною системою — це її людський подвиг, який ще потребує відповідного осмислення. Залишившись нескореною, вона зберегла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.І на завершення уроку мені б хотілося звернутися до вас словами із вірша Ліни Костенко « ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ»
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
VІІ. Домашнє завдання.
Підготувати розповідь про життєвий і творчий шлях поетеси. Опрацювати матеріал підручника (ст.374-380) Прочитати поезії. Опрацювати цитати з роману «Записки українського самашедшого» (дод.4), які є актуальними сьогодні і ті, які ви вважаєте найактуальнішими, записати в зошит.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Брюховецький В.С. Ліна Костенко. – К.: Дніпро, 1990.
2. Журнал Дивослово. - 2000. - №3.
3. Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шкільних
програм.- 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Освіта, 1993.
4. Зозуля С.І. Сучасний класик – Ліна Костенко // Українська мова та
література. - 1997. - №48.
5. Костенко Л. Вибрані твори. – К., 2002.
7. Літературна енциклопедія. – К., 2000.
8. Лепчук А.С. Самобутність творчості Ліни Костенко // Українська мова та література. - 2000. - №11.
9. Кислий Ф.С. Українська література.
10.Українська література ХХ сторіччя: Навчальний посібник для вчителів та учнів 10-11 класів середніх шкіл. – К.: Український письменник, 1993
11.Українське слово.Хрестоматія української літератури та літературної
критики ХХ ст. Книга третя.- К.: Рось, 2000.
12. Яцура М.М. Літературні шедеври сьогодення. – Львів, 2002.
13. Відлуння десятиліть. Українська література другої половини ХХст.; Навчальний посібник (серія «Шкільна бібліотека»)/Упорядник М. О. Сорока. – К.: Грамота. 2001. –
14.Українська література: Довідник для абітурієнта та школя- рів загальноосвітніх навчальних закладів. Видання 2-ге. - Кам'янець- Подільський: Абетка. – 380с.
15.Усі українські письменники/Упорядники Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків, ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 384с.
ДОДАТОК 1
Фото1
ЛІНА ВАСИЛІВНА КОСТЕНКО
(нар. 1930р.)
Фото 2
Фото 3
Фото 4
ЛІНИ КОСТЕНКО У КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛІ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ: (зліва направо) МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ, ІВАН ДЗЮБА, ІВАН ДРАЧ, ІВАН СВІТЛИЧНИЙ, ЛІНА КОСТЕНКО, ЄВГЕН СВЕРСТЮК. ЖОВТЕНЬ. 1963 р
Фото 5
Життя – як вокзал.
Хтось приїжджає,
хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани,
клунки і чемодани,
слова і фрази
все разом.
Хто їде в м’якому.
Хто – у плацкартному.
Хто – в комбінованому.
Хто – в заґратованому.
Фото 6
Фото 7
Ліна Костенко під час презентації перевиданого "Берестечка"
Фото 8
ЛІНА ВАСИЛІВНА У ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЗОНІ
Фото 9
Фото 10
Ліна Костенко з донькою Оксаною Пахльовською, березень, 2010р
Фото 11
ЛІНА КОСТЕНКО,2006 р
Фото 12
Фото 13
Фото 14
ДОДАТОК 2
ЛІНА КОСТЕНКО. ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ
|
Дата |
Подія |
|
19 березня 1930 |
Ліна Костенко народилася в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. |
|
1936 |
Родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінюваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш. |
|
1956 |
Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького |
|
1957 |
Збірка «Проміння землі» |
|
1958 |
«Вітрила» |
|
1961 |
Збірка «Мандрівки серця» |
|
з 1961 |
Її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л.Костенко «Дорогою вітрів» |
|
1963 |
Зняли з друку книжку віршів Л. Костенко «Зоряний інтеґрал», книжку «Княжа гора» зняли з верстки. |
|
1965 |
Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з І.Драчем звернулася до редакції журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін») і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення. |
|
Травень 1966 |
У Спілці письменників України, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала овацію Л. Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала І. Світличного, О. Заливаху, М.Косіва і Б. Гориня. |
|
1968 |
Написала листи на захист В.Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Л.Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду». |
|
1973 |
Потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В.Маланчуком. |
|
1979 |
За спеціальною постановою Президії СПУ вийшов історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років. |
|
1980 |
Збірка поезій «Неповторність» |
|
1987 |
Була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. |
|
1994 |
«Інкрустації» |
|
1999 |
«Берестечко» |
|
2010 |
Збірка «Гіацинтове сонце».Вийшов перший роман Л.Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч. |
|
Січень 2011 |
Ліна вирушила у тур-презентацію свого першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, не всі охочі потрапити змогли це зробити через те, що вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через особисту образу. |
|
Лютий 2011 |
Вийшла поетична збірка Л.Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій. |
|
9 квітня 2012 |
Відбулася презентація монографії про Ліну Костенко «Є поети для епох» авторства Івана Дзюби. Книга надрукована видавництвом «Либідь» |
ДОДАТОК 3
Анкета
П. І. Б.: __________________________________________________________
Дата народження: _________________________________________________
Місце народження: ________________________________________________
Місце проживання: ________________________________________________
Освіта:____________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________
Найвідоміші збірки та твори: _______________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Нагороди: ________________________________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ДОДАТОК 4
Добірка цитат з книги Ліни Костенко "Записки українського самашедшого", які надзвичайно актуальні сьогодні.
- Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів.
- Кожному поколінню сняться свої кошмари.
- Огидна річ - наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
- Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
- Мій батько ще коли сказав: - Між мною і тобою буде дистанція, між тобою і твоїм сином прірва.
- А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
- Свобода справді є. Пиши що хочеш. В тюрму не посадять, у психушку не запроторять. Але можуть убити.
- Схоже, що трагедії стають буднями людства.
- Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу.
- Ми статисти духовної пустелі. Ми ґвинтики й шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає й обирає тих самих. Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі.
- Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. Ну, ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій і явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф.
- Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи.
- У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років — а вона та сама.
- У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю. Пекло, я так розумію, не замкнене.
- Але ж якщо мова — це Дім Буття, то чого ж ви мене виживаєте з мого власного дому?! Це бандитизм. Це імперський вірус. Це гарячка Ебола. У мене вже кров проступає з вух, коли я чую, як ображають мій народ. І хоч би ж російською говорили по-людськи, а то ж якийсь волапюк.
- У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.
- Коли пролітала комета Галлея - мені здалося, що вона озирнулася на нас, і зареготала.
- Те, що діється тепер у світі, — це кошмар, що приснився людству. Потім його назвуть Історією і приплюсують до попередніх кошмарів.
- Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер
- Висновок з цього один: якщо тебе хтось душить, треба його адекватно вкусити
-
Гарний матеріал
про публікацію авторської розробки
Додати розробку