Урок літерататури рідного краю "О.Авраменко – письменник Запорізького краю. Казка «Пригоди Білої Ромашки»

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ

Тема: О.Авраменко – письменник Запорізького краю. Казка «Пригоди Білої Ромашки»

Мета: ознайомити учнів із сторінками життя і творчістю О.І.Авраменка; вдосконалювати навички ідейно-художнього аналізу прозового твору; розвивати читацький досвід; виховувати почуття гордості за рідну землю, за свій народ, прагнення вивчати і збагачувати надбання літератури рідного краю.

Тип уроку: урок літератури рідного краю.

Обладнання: портрет письменника, текст казки «Пригоди Білої Ромашки»

Методи й прийоми: евристична бесіда, розповідь учителя, словникова робота,  усне малювання, складання сюжетного ланцюжка, асоціативний кущ.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ. ПРИВІТАННЯ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

Евристична бесіда.

 - Кого з письменників Запорізького краю ви знаєте? (Галину Малик, Петра Ребра, Івана Сухаря, Григорія Лютого, Любов Геньбу, Володимира Білогуба та ін.)

 - Що таке літературна казка? (Казка у якої є конкретний автор)

 - Яких письменників-казкарів ви знаєте? (І.Франко «Фарбований лис», В.Королів-Старий       « Хуха-Муховинка», В.Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон», Галина Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»)

 - Нагадайте основні структурні елементи будь-якої казки? (Зачин, основна частина, кінцівка)

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.             

Вступне слово вчителя. Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, традиції, обряди. Усі народи мають свої цінності, свою гордість. Гордістю Запорізького краю є Олександр Іванович Авраменко. Саме його творчості і присвячений наш з вами урок. Ми поринемо в прекрасний світ казки, фантазії, з її неповторними та загадковими сторінками боротьби добра і зла.

ІV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

Біографічна довідка. Олександр Іванович Авраменко народився 4 серпня 1934р. в Запоріжжі. У 1967 році закінчив Одеський університет. Працював кореспондентом газети «Молодь України», головним редактором «Комсомолець Запоріжжя». Друкуватися почав з . Автор збірок прози «Зграйка зелених ластівок» (1967р.), «Прометеєві діти: сучасна запорізька хроніка» (1970), «Солодка чара гіркоти: повісті та новели»(1971, 1974, 1988р.), «Гінці з неволі: повість» (1973, 1976), дитячі казки «Пригоди Білої Ромашки» (1978). Деякі твори перекладені російською мовою. Член спілки письменників СРСР з 1972 року. Жив у Києві.

Помер 23 лютого 1974 року. Похований на Байковому кладовищі.

Робота з текстом казки «Пригоди Білої Ромашки».

Виразне читання казки.

О.Авраменко «Пригоди Білої Ромашки»

Якось весною дівчинка принесла Білу Ромашку, поставила в склянку, де вже була Рожева Ромашка, налила води і промовила:

- Удвох їм буде веселіше.

- Добрий день, сусідко! – привіталася Біла Ромашка.

Але Рожева Ромашка мовчки стежила за Чорним Павуком, що снував тонке павутиння під стелею в куточку.

- Добрий день! – промовила Біла Ромашка голосніше.

Сусідка не звернула на неї жодної уваги.

І стало Білій Ромашці сумно-сумно.

Подумалося, що на Лісову Галявину спустився вечір, заспівав Соловейко. Ранком прилетить Джміль. І як він здивується, коли побачить, що Білої Ромашки немає. Буде розпитувати, де вона. Та ніхто йому не скаже, бо ніхто не знає сюди дороги.

Чорний Павук снував сітку і раз по раз поглядав на Рожеву Ромашку: чи так він робить?

Коли зовсім стемніло, Рожева Ромашка сказала:

- Павуче, я вже нічого не бачу, на сьогодні досить.

Чорний Павук облишив роботу і заснув.

- Тепер, - повернулася Рожева Ромашка до Білої. – розказуй, хто ти і звідки.

- Звуть мене Біла Ромашка, а жила я на Лісовій Галявині.

- Я нічого не чула про таку країну. Де вона?

- У Зеленому Лісі.

- Ага, знаю, - сказала Рожева Ромашка, - ліс – це місце, де ростуть дошки.

- Ні, там, ростуть сосни, білі берези, кремезні дуби…

- Правильно, - сердито спинила її Рожева Ромашка, - я й кажу: ростуть березові, дубові та інші дошки.

 - Та ні ж бо. Невже ти ніколи не бачила живого Лісу?

І тут Білу Ромашку сердито спинила Рожева:

- Досить теревенити, я вже сплю.

Наступного дня сусідка так само, як учора, перехилилась через вінця склянки і стежила за роботою Чорного Павука. Білій Ромашці дуже кортілося дізнатися, нащо він плете сітку, вона не втерпіла і спитала.

- Метеликів будемо ловить, - відповіла Рожева Ромашка.

- Їм буде боляче! – злякалася Біла Ромашка.

- А що таке – боляче? – спитала Рожева Ромашка.

Біла Ромашка пам’ятала, як метелики прилетіли на Лісову Галявину, голубі, рожеві, зелені як пурхали з квітки на квітку і розповідали ромашкам новини, чуті в різних куточках Зеленого Лісу, на березі Дніпра, в Степах.

Довідавшись, яку пастку готує Чорний Павук, Біла Ромашка думала, як застерегти метеликів.

Поки ромашки розмовляли, вітрець тихенько прочинив вікно, і до кімнати залетів Зелений Метелик. Чорний Павук принишк, а Рожева Ромашка улесливо мовила:

- Добрий день, Метелику, я давно чекаю на тебе…

- Не вір, - застерегла Біла Ромашка. – Он дивись, яке плетиво сплів на тебе павук.

Зелений метелик здригнувся.

- Я знаю Чорного Павука, він випив кров з Червоного Метелика з нашого Городу. Чим же тобі віддячити, Біла Ромашко?

- Лети на Лісову Галявину, розкажи сестрам, де я.

Метелик полетів.

- Та ось ти яка! – зашепотів Чорний Павук і став швидко-швидко спускатися тоненькою павутинкою до Білої Ромашки.

- Тягни її з води, без води вона не може! – гукала Рожева Ромашка.

Чорний Павук стрибнув на підвіконня і потягнув павутиння.

……………………………………………………………………………………………….......

- Вона не справжня, а штучна, - пояснила Біла Ромашка.

- Он воно що, - свиснув Соловейко, пурхнув до Чорного Павука і дзьобнув його.

- А тепер летімо.

Соловейко узяв Білу Ромашку за ніжку, і всі полетіли на Лісову Галявину.

Квіти на Лісовій Галявині дуже зраділи, коли знову побачили Білу Ромашку.

Соловейко поклав її коло того місця, де із землі стримів корінчик, а сам полетів по знайомого лікаря Їжака.

Їжак обережно оглянув Білу Ромашку і звелів Золотому Джмелю, щоб той дав крапельку меду.

Їжак змастив ніжку Білій Ромашці і гличкою пришив її до корінчика.

Соловейко наносив дзьобиком роси і полив спраглу квітку.

І Біла Ромашка швидко одужала.

Словникова робота.

Снувати – переплітаючи нитки, волокна.

Теревенити – говорити швидко, дурниці, нісенітниці.

Вінця – верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені.

Гличка – голка глоду.

Бесіда за питаннями:

- Чи сподобалася вам казка? Чим саме?

- Що одного разу трапилося з Білою Ромашкою? Куди вона потрапила?

- З ким вона зустрілася там?

- Чи привітно зустріла Білу Ромашку – Рожева?

- Охарактеризуйте Рожеву Ромашку та Чорного Павука, спираючись на текст казки.

- Охарактеризуйте Білу Ромашку.

- Чи доводилося вам зустрічати таких Рожевих Ромашок та Чорних Павуків?

- Чому вчить нас ця казка?

- Хто є втілення добра? А хто втілення зла?

- В чому штучність Рожевої  Ромашки?

Порівняльна характеристика:

              Визначення теми й основної думки.

Тема: розповідь про пригоду Білої Ромашки.

Основна думка: в будь-якій ситуації потрібно залишатися добродушним, милосердним, здатним прийти на допомогу тим, хто цього потребує.

Складання сюжетного ланцюжка казки.

Орієнтовне виконання.

Дівчинка принесла білу ромашку       сусідство з білою ромашкою       спогади про лісову галявину       рожева ромашка спостерігає за чорним павуком       розмова ромашок      пастка для метеликів        порятунок метелика        соловейко врятував ромашку      повернення ромашки додому        лікування квітки       біла ромашка швидко одужала.

Усне малювання.

- Уявіть що перед вами лісова галявина! Що ви бачите навколо себе? Який у вас настрій?

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.

Заключне слово вчителя. Будьте чемними, поважайте один одного, і тоді світ обов’язково  стане кращим.

Метод «Асоціативний кущ». З чим у вас асоціюється «доброта»?

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Спробуйте пофантазувати і доповнити відсутні фрагменти казки.