Урок літератури рідного краю. Перекази та легенди Самбірщини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

уроку рідного краю для 5 класу

 «Перекази та легенди Самбірщини»

за матеріалами музею «Бойківщина»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала вчитель

української мови та літератури

ЗЗСО № 1 ім. Т.Шевченка

Войтенко Любов Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

 

Самбір 2022

Тема: Уроку літератури рідного краю. Перекази та легенди Самбірщини.

Мета: продовжити знайомитися з переказами та легендами, зіставити легенду і переказ; вчити вести дослідницьку роботу; розвивати вміння працювати з текстом, сприяти зацікавленню учнів матеріалом уроку, розвивати творчі здібності учнів; виховувати інтереси до історії рідного міста, героїчного минулого нашого міста.

Обладнання: карта України, дидактичний матеріал, ілюстрації.

Народ, який не знає свого минулого,

 не має майбутнього.

О. Довженко

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя

 Наш сьогоднішній урок – незвичайний. Щоб побачити дивовижний стародавній світ нашого краю, треба це бажати і поставити собі за мету. А для цього кожній людині потрібно любити свою землю, милуватися її чарівними краєвидами, захоплюватися її історією, пізнавати цікаві факти історичного минулого нашого краю. Для цього нам потрібно зануритися в цікаві подробиці тогочасної дійсності. І тоді нам відкриються всі таємниці, що приховувалися нашими пращурами. Ми з вами вирушаємо в минуле і спробуємо якнайбільше дізнатися цікавих фактів з історичного минулого нашого краю. Саме тому, тема нашого уроку «Перекази та легенди Самбірщини».

Щоб почати нашу подорож, нам слід пригадати, що ми знаємо про легенди та перекази.

Актуалізаційна бесіда

• Що таке легенда?
• Як виникли легенди?
• Які ви знаєте особливості легенди?
• Поясніть, що таке переказ.
• Які його особливості?

ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ: «Що вас хвилює в переказах і легендах нашого краю?».

Я пропоную вам відправитися у цікаву подорож по Самбірщині.

Перед тим, як оголосити першу зупинку, зачитаю вірш Т. Паламар, а вам необхідно подумати і дати відповідь, назвати станцію.

Ти народився з джерельця в Карпатах

Малесеньким струмочком і дзвінким

І з гір потік сміливо і завзято

Поміж ялин, смерек та яворів.

 

Збруч,  Немія, Смотрич та Мурафа

Наповняли дністрове русло,

Свої води тобі віддавали,

Щоб могутнішим стало воно.

 

Отже, перша наша станція – річка Дністер.

Легенда про Дністер

Кажуть, десь далеко в Карпатах є такий дід, що керує підземними водами. Він їх тримає під землею і випускає лиш скільки треба, бо якби всі вирвалися на волю, то наробили б великої шкоди. А так ходять вони підземними льохами, дають поживу лісам, травам і навіть на високі гори просочуються.

Якось бігав там попід землею прудкий потічок, заглядаючи у кожний куточок, натрапив на вузеньку щілину в землі, визирнув на білий світ і аж очі затулив – світло так його вразило, що мало не осліп. Але згодом, коли очі звикли до сонячного світла, замилувався потічок на зелену землю і синє небо, а потім побіг до діда і став проситися нагору, на білий світ.

Дід посварив пустуна, а коли побачив, що той не жартує, став відраджувати, аби не йшов туди, бо на світі зле — взимку студено, а влітку душно, що люди будуть над ним збиткуватися. Але потічок так просився, що дід зрозумів: його вже ніяка сила не спинить.

— Як так, то йди, — сказав йому, — але про нас не забувай. Хто звідси виходить — назад не вертається, вода догори не тече. І ти будеш бігти, бігти вниз, доки не добіжиш до моря. А як добіжиш, то воно тебе прийме до себе і вже не пустить.

Потічок уже зібрався вибігати, та дід притримав його і каже:

— Зачекай. Ось, візьми собі два камінці, сховай добре. Як добіжиш до моря, покажеш йому, аби воно знало, з якого ти роду і звідки.

Потічок вхопив камінці і побіг, аж зашуміло.

Дорогою почав людям служити. Вони ставили млини, і він їх крутив, бо ж оминути їх не міг. Жінки приходили зі шматтям, і він мусив їм його полоскати. Чоловіки приходили ловити рибу, і він уже не боронив, звикся з ними.

Так він добіг аж до моря. Привітався з тими величезними хвилями, передав поклін від свого діда і став проситися, аби море прийняло його до себе.

Море зашуміло і каже:

— Гаразд, я тебе прийму, та скажи ж, як називаєшся.

— Не знаю.

— Ти не знаєш, але я маю знати, кого беру до себе.

— Дід дав мені два жовтенькі камінчики, щоб показати тобі.

— Покажи.

Потічок — лап-лап довкола себе, а камінців нема.

— Ви знаєте, я їх дорогою на дні стер.

— На дні стер, то на дні стер, — відказало море. — Якщо так, то відтепер будеш називатися Дністер.

Дністер дав початок народження багатьом містам, в тому числі прикарпатському місту… А саме якому? Вам необхідно відгадати назву міста після того як я прочитаю уривок з вірша Я. Сторонської.

Минуло сім століть

Як красень Самбір град стоїть

Колись шумів тут древній ліс

Віки рогатий олень ніс.

Срібливсь Дністер неквапно з гір

Водились риба, дикий звір

На благородній ці землі

Літали бджоли і джмелі.

 «Самбір».

Ось уже більше сім з половиною віків, як на лівому березі Дністра розкинувся Самбір.

• Наступною зупинкою буде станція – Походження назви міста Самбір.

Походження назви міста Самбір

Наш старовинний Самбір мав ще назви: Погонич, Самбір-Погонич, Новий Самбір, Нове місто, Городище

Погонич було розташоване у злитті рік Стрв’яжа (Стривігор) і Дністра. Можливо, назва Погонич походить від застосування тут нагінного полювання на великих копитних тварин, яких заганяли в кут між ріками і тут їх вбивали. Друга версія назви Погонич - від слів „поганяти”, „супроводжувати” запряжених або нав’ючених коней чи інших тварин.

Назва Новий Самбір, Нове місто закріпилася за городищем Погонич після того, як у 1241 році татарська орда спалила давній княжий город Самбір, теперішній Старий Самбір, і частина його мешканців поселилася в Погоничі. Вони розбудували його і стали називати Новим Самбором або Новим Містом, а пізніше - Самбором. За колишнім спаленим Самбором закріпилася назва Старе місто, пізніше Старий Самбір.

Щодо назви міста існує декілька переказів. Найбільш відома версія пояснення назви Самбір від словосполучення „самі бори”, бо в цій місцевості росли непрохідні ліси-бори. Виводять назву Самбір і від назви кущової верби (лози) з червоним пруттям, що росла в гаях над ріками. Пов’язують назву міста і від особливих природних утворень - піщано-кам’янистих осипищ (рінь)-суборів, у давнішній вимові самборів, які були вздовж тутешніх рік. Можливо, назва міста Самбір походить і від чоловічого старослов’янського імені „Самбор”. В історії знані імена Самбір І син Судислава, який видав у Гданську грамоту у 1178 році.

Є ще й інші перекази про походження назви міста Самбір:

•                  від назви племені „саборів ”, яке кочувало по Галичині в IV столітті;
•                  від старослов’янського слова „сабор”, тобто з’їзд, собор, або від церковного свята Собору Пресвятої Богородиці (другий день після Різдва), бо є багато місцевостей на Русі, які отримали свою назву від церковних свят (Спас, Преображенськ);
•                  від слів „сам боротися”, бо місто розташоване на важливому торговельному шляху і мало завдання обороняти край від нападу ворогів.

Є версія походження назви міста Самбір від кельтського слова „самбора ”, що значить „тиша”, подібно як назва ріки Дністер, а по кельтськи Дан-істер, означає „прудка вода”.

Можна знайти і версію походження назви міста Самбір від старослов’янських коренів  „сам” і „бор”, що означало злиття, стікання, бо тут зливалися важливі торговельні шляхи.

Можна ще навести версію назви міста Самбір від санскритської назви „Самбір”- червоний олень.

У краєзнавчій літературі згадується, що місто Самбір розміщене на місці, де колись було поселення-городище Погонич. Але не згадується стародавнє укріплене поселення Сідлище, або Селище чи Старе Селище.

В історії згадується  Погонич зі Старим Селищем. Це означає, що Селище було давніше від Погонича. Старе Селище і Погонич, ймовірно, розташовувалися на лівому березі Дністра.

Погонич, як на ті часи, був одним з великих осель, зараховувався вже до малих міст, але не він був укріплений, бо укріпленим було Старе Селище, що було поблизу. У Погоничі розвивалася торгівля та різні ремесла, бо місто мало охорону сильного й укріпленого Старого Селища з княжим замком. Жителі Погонича були спокійні за своє майно і своє майбутнє.

ІІ. Узагальнення уроку, закріплення вивченого

•                   От ми і пройшли всі станції нашої подорожі.

1. Що вас заходило в нашій подорожі?
2. Які емоції викликала подорож до річки Дністер? Звідки пішла назва?
3. Чи знаєте як виникла назва нашого міста?
4. Які ще назви мав Самбір?
5. Що вам запам’яталось?
6. А що здивувало?
7. Що нового дізналися?
8. Чому навчились?

 

ІІІ. Підбиття підсумків уроку.

Отже, і тепер в Україні, напевно, не знайшли такого міста чи села, де б у людській пам’яті не зберігалися фантастичні або реалістичні історії.

Із покоління в покоління передаються розповіді про певні місцини, ріки, озера, ліси, гори, долини та історичні згадки про визначні події, що відбувалися. Усі ці оповіді є правдивими, але містять елементи фантастики, тому їх можна назвати легендами та переказами.

 

IV. Рефлекція. Оцінювання.

 

V. Домашнє завдання.

Написати твір–мініатюру «Без минулого, нема майбутнього».