Урок літератури рідного краю (Полтавщина). Н.Баклай "Полотняна торба"

Живіть по совісті

(урок позакласного читання  у 9 класі за новелою Н.Баклай «Полотняна торба»)

Мета:  коротко ознайомити учнів з творчістю Н.Баклай,  проаналізувати новелу «Полотняна торба», на прикладі твору актуалізувати знання учнів про  новелу як епічний жанр, розвивати навички  художньо-ідейного аналізу прозового твору; виховувати  уміння прощати, доброту, гуманізм, честь, уміння співчувати, вчити жити по  совісті, дотримуючись моральних норм поведінки у суспільстві.

Обладнання, наочність: книжкова виставка, портрет Баклай,  мультимедійна презентація «Живіть по совісті», фотоколаж «Тяжкі сторінки історії», мультимедійний комплекс, свічка, рушник.

Попередня підготовка : клас заздалегідь  був поділені на групи, кожна з яких отримала завдання :

«біографи» – готують повідомлення про життя і творчість Наталі Баклай.

«історики» – створюють історичний коментар щодо доби, описаної в творі.

«літературознавці»  - з’ясовують значення поняття «новела», доводять, що твір «Полотняна торба» належить саме до цього жанру.

«критики» – визначають тему, ідею, проблематику, художні засоби твору.

«психологи» – знайомлять учнів з поняттям «совість», аналізують вчинки героїв.

Епіграф:                                                     Живіть по совісті, бо важко жити й помирати з гріхами…

Н.Баклай

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя

Полтавщина—край пісень і легенд, край письменників і поетів, край мислителів і учених, чиї імена перлами сяють у скарбниці світової мудрості.

     Благословенні місця… З Іванової гори чуєш голос Котляревського, гаї наспівують журавлині пісні легендарної Марусі Чурай, стіни дзвіниці відлунюють неспішну ходу Панаса Мирного чи тиху говірку Короленка, віти старезних тополь грають романси Євгена Гребінки…

     Звідси, з країв полтавських, пролягла дорога у світове визнання О.Гончара, О.Іваненко, В.Малика, братів Тютюнників, О.Ковіньки, Б.Олійника…

     Краса та історія, історія та краса зустрічають тебе на кожному кроці.

     Не вужчають полтавські горизонти, не міліють полтавські джерела. І сьогодні тут живуть і працюють літератори, чиї імена відомі не лише на Україні, а й за її межами. До них належить і перлина полтавської поезії та новелістики – Наталя Баклай.

ІІ. Мотивація, ознайомлення з темою та метою уроку.

ІІІ.  Опрацювання навчального матеріалу.

1. Повідомлення «біографів» (із використанням матеріалів презентації)

 БАКЛАЙ НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

Учень 1. (читає): «Якось незручно про себе говорити, бо живу звичайнісінькими буднями, і чогось особливого в житті не було, святкувала небагато. Народилася в лютому 1958 року в с.Тернах Лубенського району. Батьки Михайло Михайлович і Ганна Олексіївна—робітники, жили у селі, а працювали в місті. У трирічному віці я стала “міською”. Після закінчення десятирічки було  Гадяцьке культосвітнє училище, потім робота в Лубенському краєзнавчому музеї. А зараз—старший інспектор Лубенського міського відділу ЗАГС. Робота дуже цікава, весь час серед людських доль—і щасливих, і нещасливих. Теми для творчості—щодень»,— так говорить про себе поетеса.

      Учень 2.  Наталя Михайлівна  друкується з 1981 року і  уже понад 15 років  належить до  Національної спілки письменників України.

Твори публікувалися в багатьох українських часописах, видавалися в різних альманахах Лубен, Кременчука, Полтави,  а двічі(1997 та 1998), уявіть, навіть  в Австралії .

Наталія Михайлівна є автором  історичної поеми «Лубни», поетичних збірок «Два береги душі…», «Осяяна Тобою» , «Триєдиний біль» , «Свіча невінчана», «Ще не вицвіло літо» , «Ожинова купіль», до 50-річчя поетеси була видана збірка-підсумок  «Отава» (Полтава, 2008). З під її пера вийшли також книги прози «Коралове намисто»,  «Меди тернові», «Перекоти-доля» .

Учень 3. Наталя Баклай  відома на Полтавщині  насамперед за її поетичним наробком. Поет Микола Луків у передмові до збірки «Отава» писав: «Якщо говорити про визначальну рису поезії Наталі Баклай, то коротко її можна означити словом «справжність». Не імітовані, не награні – справжні у ній і думки, і почуття, і вболівання за долю народу. Причому народ у поетеси – поняття не абстрактне. Це конкретні люди зі своїми радощами і печалями». Ці  слова можна зі сміливістю застосувати і до прозової творчості  письменниці. 

Читаючи її новели, повністю занурюєшся у долі,  відчуваєш, що все описане – справжнє, не надумане.  Це відчувається і у творі, з яким ми сьогодні працюватимемо. Його назва, на перший погляд, проста -  «Полотняна торба» . Чи насправді це так, ми скоро дізнаємося.

2. Учитель. Перш ніж перейти до детального аналізу новели, ми дізнаємося про описані в ній історичні події, щоб мати змогу краще зрозуміти його зміст, почуття і поведінку героїв.

Повідомлення «істориків»

Учень 1.У новелі «Полотняна торба» авторка торкається теми, яке досі болить відкритою раною нашому народу. Це голодомори, за допомогою  яких  радянська влада намагалася знищити український народ. Страшною, голодною смертю загинули мільйони безвинних людей:  дорослих, старих , дітей. Тож перш, ніж розпочати страшну оповідь, запалимо свічку пам’яті.

(Учні читають історичний коментар, свічка весь час горить)

Історичний коментар (слайд 6):

Учень 2. Голодомо́р 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод , що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян^..  За даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб.

Вперше ми бачимо героїв твору у  роки Голодому 1932-1933 року:

Січневі морози здавлювали повітря, а голод – людей. У кожній хаті віяло не пирогами, віяло смертю…Вигрібали останні квасолини в запічку й останню макуху з пригорщі…Сині, пухлі ноги тітки Ганни Трохименчихи…Силосна яма, натрамбована першими «свідомими» колгоспниками…

Учень 3. Уже в листопаді 1932 року було запроваджено систему спеціальних бригад з видобування зерна («червоних валок») (слайд 7).  Загалом, до таких бригад входило понад 110 тисяч добровольців, набраних з-поміж селян, які таким чином намагалися спастися від голодної смерті: вони одержували певний відсоток від вилученого зерна і харчів. Тому торба у продзагонівця Данила ніколи не була пустою.

Учень 4. У творі згадується закон, яким керувався у своїй діяльності на початку твору Данило Лишай, закон, який він перечитав «аж двічі».Мова йде про прийняту  7 серпня 1932 року постанову ВЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відому під назвою «Закон про п'ять колосків». У ньому наголошувалося на  обов'язковому і швидкому  проведенні репресій. Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років.

Учень 5.  Другий часовий проміжок, зображений в тексті -

Голод в Україні 1946—1947 (слайд 9)

Вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, мізерна видача чи невидача зовсім зерна колгоспникам на зароблені трудодні, вибивання непосильних податків, накладених на присадибні господарства селян, викликали майже в усій Україні голод, що швидко поширювався.  Й. Сталін та його найближче оточення  вбачали у невиконанні плану не неврожай і голод, а незадовільну роботу партійних організацій, радянських органів, голів колгоспів і самих колгоспників, звинувачуючи їх в «антибільшовицькому ставленні до політики хлібозаготівель», «саботажі», «розкраданні», «розбазарюванні» хліба тощо. Українські селяни, на думку «вождя народів» та можновладців, потребували перевиховання як такі, що перебували на окупованій території і «зазнали впливу чужої ідеології». Такого роду звинувачення викликали репресії до обласних та районних партійних і радянських керівників, голів колгоспів і безпосередньо колгоспників. Репресованим став і колишній каратель – Данило Лишай.

Учень 6.  Лишаю «пощастило»: його не розстріляли, а відправили в заслання в Магадан, який став місцем зустрічі Данила з Василем Трохименком.

Довідка (слайд 10):

Магада́н  — місто на крайньому сході Росії. Знаходиться на відстані 7110 км від Москви,  є одним із найвіддаленіших від столиці міст Росії .  Значна частина робіт по розбудові міста здійснювалася важкою працею (по 10-14 годин на добу) політичних в'язнів, які тисячами засилалися з усього СРСР в Магаданську область.

3. Фрагментальна бесіда за змістом новели.

Питання для обговорення твору:

• Про що йде мова у творі «Полотняна торба»?(Це історія життя Данила Лишая та Васька Трохименка у контексті трагічних моментів у житті українського народу)
• Коли відбувалися описувані на початку твору події? (у січні 1933 року)
• Хто така Ганна Трохименко? (Одна з жінок, які пухли від голоду, тітка Васька, одного з головних героїв)
• Яким описує Н.Баклай  на початку твору Данила Лишая? Знайдіть у тексті  цитати на підтвердження своїх думок. (Жорстоким, безжалісним, страшним, цинічним, підлим, здатним використовувати службові обов’язки, незважаючи ні на що)

(Цитати на підтвердження цих думок: ( демонструються на слайді презентації після того, як учні їх знайдуть(слайд 11):

• «уособлювався з образом смерті»;
• «вдирався до осель, як звір лютий, як чужоземець-монголин, вигрібав останні квасолини із запічку й останню макух з пригорщі»;
• «Від Данила крихту в роті не заховаєш і за пазуху не вкинеш, бо проклятий комітетчик із горла витягне»;
• «Старався поповнювати колгоспний цвинтар якомога швидше»
• «Велика полотняна торба пустою не була ніколи…бо за роботу – плата».)

• Яким ми бачимо Данила через 15 років?

 «Глибоко розчарований колгоспник»

• «Після війни контужений, неврівноважений, злий на весь білий світ, він тепер був подалі від людей, якийсь сам по собі…Ані друзів тобі, ані побратимів»
• «тваринний страх перед Василем».)

•              Які зміни відбулися з Васьком протягом цих років?

Учень . Василь з переляканого, голодного підлітка-сироти ( «матір ще в листопаді минулого року підібрали мертву»), що «приносив тітці то вбитого грака, то ворону» перетворився на начальника концтабору на Магадані, якого всі боялися і говорили лише, що     «молодий і бере «круто». (Слайд 12)

Його почуття авторка описує не так детально, як Лишаєві, проте окремі детальки говорять дуже промовисто:  «Васько знав…кухлик полови… Данило зараз забере. Ненависть і відчай охопила дитяче єство…», «Чоловік років тридцяти, пильно дивився з-під брів, іронічно-лукаво посміхався і гидливо стискав уста. Обличчя було посічене дрібними білими смужками і від цього здавалося пожмаканим та негарним», «Відпустив, не помстившись за Лишаєві побори, грубість, безсердечність, за Лишаєву кривду і ненависть до людей».

4. Учитель. Більшість прозових творів Н. Баклай написані у жанрі  новели. Твір «Полотняна торба» - не виняток. Група ваших однокласників відшукала докази і готова актуалізувати ваші знання про цей літературний жанр, презентувавши результати свого дослідження.

Повідомлення «літературознавців» (слайд 13)

Новела ( італ. novella, букв.новина) − невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою  та яскраво вималюваною дією.

Характерні ознаки новели:

Ознаки	Приклади з тексту
Лаконізм, стислість	Все життя Лишая – 7 сторінок тексту
яскравість і влучність художніх засобів	про сутність персонажів говорять навіть прізвища: Трохименко – звичайне українське прізвище, тоді як лишай – назва хвороби шкіри.
наявність точної та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком(переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії)	в основі сюжету – життя Трохименка і Лишая, переломний момент – волею долі  ролі  персонажів  змінюються на діаметрально протилежні:  «переможець» стає «переможеним» і навпаки; кульмінаційний момент –  засуджений Лишай у грізному начальнику табору впізнав колись кинутого ним на загибель Васька Трохименка
зведення до мінімуму кількості персонажів	у творі їх лише 3 : Василь Трохименко, Данило Лишай і Ганна Трохименчиха (на початку твору)
сюжетна однолінійність	у творі одна сюжетна лінія
простий, динамічний сюжет	немає детальних описів життєвого шляху кожного з персонажів, їх зображено лише у критичні моменти життя  періоди з 1932 до 1947 року
концентрація уваги на змалюванні внутрішнього світу персонажів, їх переживань і настроїв	у творі багато описів переживань Лишая, особливо у якості засудженого
є момент ситуаційної чи психологічної несподіванки	Василь замість того, щоб помститися кривдникові,  звільняє його і допомагає дістатися додому
персонажами є особистості сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини	Персонажів  показують дорослими людьми (комсомолець Лишай)

 

5. Виступ «критиків»

 Так, справді, авторці вдалося у невеликому за обсягом творі чітко і лаконічно висвітлити складну історичну  епоху у житі нашого народу, показати  різні типи характерів людей, моделі поведінки у критичних ситуаціях. Новела має назву «Полотняна торба». Ця річ супроводжує героїв по черзі протягом усього їх життя.Її носив «комітетчик» Лишай, забираючи «лишки» у знедолених селян.

(Слайд 14)

«Велика полотняна торба пустою не була ніколи…бо за роботу – плата».

Її кинув в лице переляканому Васькові: «Данило собачою хваткою перехопив руку хлопчика, зареготав розгонисто і круто виматюкався:

•                               На кого руку підняв? На комсомол? На комсомол? Та я тебе… згною в снігах, сучий виродок…

…штовхнув у сніг ледь живого Васька, зняв з плечей полотняну торбу, в якій було полумисків з два гороху, і …крикнув:

- Поділишся горохом з вовками, куркульське стерво…»

Хлопець зберігав її протягом 15 років, доки трапилася нагода повернути, адже все в житті вертається: і добро, і зло: «Він Василя кинув напівживого у снігах, а Василь «відгодував» і «дає волю»…Перед ним на столі стояла його торба, та сама торба, яку кинув Данило межи очі переляканому Васькові і про яку забув майже на два десятиліття».

Торба була нагадуванням проскоєні гріхи до самої смерті Лишаю, лише на предсмертному ложі він наважився попросити: «Спаліть полотняну торбу, знаєте, яку…Живіть по совісті, бо важко жити й помирати з гріхами…»

Проблематика твору досить обширна. Це зокрема (слайд 15) :

• Проблема голоду і голодомору
• Поведінка людини у критичних ситуаціях
• Проблема совісті
• Проблема влади і її впливу на людину
• Проблема людської жорстокості
• Проблема совісті

Проблема совісті, моральної відповідальності за свої вчинки, на нашу думку, є провідною.

6. Учитель. А що ж таке совість? Яке її значення в житті людини? Як вона вплинула на життя персонажів твору? На всі ці запитання нам допоможе відповісти група «психологів».

Повідомлення «психологів»

 Учень 1. Що значить поняття «совість» знають всі, адже використовують такі фрази «совість замучила», «в тебе немає совісті», проте дати конкретне визначення можуть одиниці. Муки совісті – одна із основних проблем твору, тому розглянемо це питання детальніше (слайд 16):

Совість(сумління) — вияв моральної самосвідомості особистості, її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати оцінку своїх вчинків.

Джерелом саморозвитку людини є боротьба протилежностей у її внутрішньому світі. Здійснюючи вибір, зокрема й моральний, людина орієнтується або на минуле, відповідні цінності і звички, або на майбутнє, на ідеал, уявлення про який ґрунтується на вічних, абсолютних вселюдських цінностях. Совість є представником ідеалу. За австрійським психоаналітиком Зігмундом Фройдом (1856—1939), вона становить собою «ідеальне Я», яке протистоїть «реальному Я».

Учень 2. Муки совісті свідчать про поразку ідеалу, переживання цієї поразки, що сталася в акті морального вибору чи відповідного вчинку. Вони спрямовані на моральний вибір і відповідний вчинок, які вже відбулися. Найінтенсивніше й найвиразніше совість виявляє себе в негативних переживаннях особистості — душевному дискомфорті, неспокої, тривозі, докорах сумління. Подібно до ериній (богинь помсти грецької міфології) чи фурій (аналогічних богинь римської міфології), які переслідували злочинця, позбавляючи його розуму, совість нещадно переслідує людину, яка ігнорує моральний обов'язок.

Учень 3. Можемо сказати, що своєрідним ідеалом у творі є поведінка Василя, яка відповідає усім постулатам християнства та народної моралі. Міряючи Трохименка своєю міркою, Лишай так до кінця життя і не зміг повірити, що той простив. Усе життя Данило чекав помсти від Василя, ставляючи сам собі запитання: «Хіба таке пробачають?». Тим часом найбільшим суддею і карателем став не той, кому Лишай приніс стільки лиха, а його власна совість. Вона не давала спокійно спати ночами, саме вона підвела до підсумку, який став епіграфом нашого уроку : «Живіть по совісті, бо важко жити і помирати з гріхами…»

6.Учитель: Тепер, коли ми озброєні всіма необхідними нам знаннями,  спробуємо відповісти на кілька питань. Добре подумайте перед тим, як відповідати, як обґрунтувати свою точку зору.

Проблемні запитання

• Чому строгий і безжалісний до багатьох засуджених начальник табору «відгодував» і «дав волю» тому, хто так жорстоко повівся колись з ним?
• Чому твір має назву «Полотняна торба»?
• Чи зрозумів Лишай свою помилку?
• Чи достатнє покарання отримав Данило?
• Чому Н.Баклай приділяє більшу увагу негативному персонажеві?
• «Хіба таке прощають?»
• Чи можна бути щасливим, коли навколо страждають інші?
• Чого вас навчив цей твір?

ІV. Підсумок уроку

Продовжіть речення:

• Після прочитання новели «Полотняна торба» для себе я вирішив (вирішила), що совість…
• Я ніколи не …

(Використовується метод «Мікрофон»)

V.Домашнє завдання

Написати твір-мініатюру «Совість -  найбільший суддя»

Використана література

1. Баклай Н. «Перекоти-Доля». – Комунальне видавництво «Лубни», 2009. – С.64-69.
2. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В. І. Теремка. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 752 с.