урок літератури рідного краю. Володимир Козак-Семибрат "Чорний біль Чорнобиля, або Грозолом"

Література рідного краю. Володимир Козак «Чорний біль Чорнобиля, або Грозолом»

Цілі уроку: формувати компетентного читача, здатного долучатися через художню літературу до фундаментальних цінностей національної та загальнолюдської культури; сприяти всебічному розвитку, духовному збагаченню, самореалізації в сучасному світі; виховувати національно свідомого громадянина України.

Тип уроку: комбінований.

Ресурси: мультимедійний комплекс; паперовий варіант збірки Володимира Козака-Семибрата «Чорний біль Чорнобиля, або Грозолом».

Епіграф:                                                  Єднаються мужні,

І я своє слово висталюю з ними…

В. КОЗАК

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя.

“І засурмив третій Янгол, - і велика зоря спала з неба, палаючи, мов смолоскип… а ймення зорі тій Полин… “ - так пророче сказано в Об’явленні святого Івана Богослова, 8:10. І стало це початком земного Апокаліпсису – “третьої світової – Чорнобильської”, як охарактеризував цю трагедію письменник В. Яворівський.

Минатимуть роки, а Чорнобильська трагедія однаково хвилюватиме людей – і тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто зачатий і народжений після неї. Цей тривожний день 26 квітня 1986 року завжди об’єднуватиме всіх живих одним спогадом, спільною печаллю, загальною пересторогою.

Серед письменників, хто одним із перших відгукнувся своїм високим словом  на цю трагедію, був В.Козак – Семибрат. Його поема “Грозолом” написана у той пріснопам’ятний 1986 рік..

І1. Актуалізація опорних знань. 

Бесіда.

• що ви знаєте з історії, ЗМІ, розповідей батьків  про квітневі події 1986 року?
•  які наслідки мала ця екологічна катастрофа для природи, майбутніх поколінь, людства в цілому?
• Що означає термін “зона відчуження”? Як ви розумієте його суть?   

ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

Десятикласники були попередньо поділені на групи “істориків”, “екологів”, “літературознавців”, “читців”, “художників”, що працювали над випереджувальними завданнями. На уроці вони презентують результати своєї роботи.

“Історики” дають довідку про аварію на ЧАЕС.

“Екологи повідомляють про наслідки її для природи і загрози людству”.

“Художники” комп’ютерну презентацію своїх ілюстрацій.

“Літературознавці”.

1-й. Коротко повідомляє біографію поета, робить огляд його поетичних збірок.

Біографічна довідка. Володимир Улянович Козак (Семибрат) народився 6 серпня 1930 року в селі Пагурці Хмільницького району Вінницької області в сім’ї вчителя. Навчався у місцевій початковій, а потім у Лознянській школі. Закінчив історико-філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту (1954).

Викладав українську мову і літературу на теренах Житомирського Полісся.

У 1967-69рр. – працівник редакції обласної газети ˝Радянська Житомирщина˝. Автор поетичних збірок ˝Карби на граніті˝ (1965), ˝Лебеді і стріли˝ (1970), ˝Така велика земля˝ (1978), ˝Цвіте верес˝ (1986).

Поетичні твори В.Козака друкувалися на сторінках  часописів ˝Дніпро˝, ˝Вітчизна˝. Його твори перекладені адигейською, російською, білоруською мовами. Деякі із поезій покладені на музику і стали улюбленими піснями, зокрема, ˝Гей зелені дуби˝, ˝Дитина вчиться говорити˝.

Помер поет 5 серпня 1995 року, похований у Пагурцях.

2-й. Поету болять усі біди й трагедії українців. Він, переплавивши їх у горнилі душі, виливає щирими словами:

Читець.

Чи знов орда й погромницька руїна,

Чи знов голодомор німих років?

Ой, плаче, плаче гірко Україна,

І плач той чути з давнини віків.

І плач той лине вранці на світанні,

І знов зринає

В темряві ночей –

То над кріпацькі села безталанні,

то над могили вимерлих дітей.

Ой, горе, люди, горе! Щоб ви знали, -

Послухайте співців,

Що світ пройшли…

…Затьмаривсь вік… 

                                  Чорнобиль –

Жене у світ племена злидарів.

Йдуть біженці, гей-гей, не з Вавилона,

Не з тих біблійних каторг

І потал.

Рятуючись од ˝Чорного дракона˝, -

Біжать крізь полум’я

                                      Й нуклідів шквал.

Ой, горе, люди, горе! Щоб ви знали, -

Спитайте матерів,

Що світ пройшли.

Горобчиками хліба й солі слали

На чужину,

Де діти

Полягли…

А хто ж тепер пришле їм

Крихту хліба,

Коли вже й гени вражені на скон?

Хай рухне світова тиранська диба,

Як прахом став

Кривавий Вавилон.

Хто знає, де ті

Заповітні Храми?

Куди нас приведе стражденний біль?

Не раз лунало: поганяй до ями!

Сьогодні –

В очі-

Смертна заметіль…

Поему Володимир Улянович почав  писати у травні 1986 року, завершив у грудні 1989 року. Олесь Терентійович Гончар благословив її з’яву на світ: ˝Це значна, оригінальна й дуже сучасна річ… яка, гадаю, могла б зацікавити будь-який із наших часописів˝. Але видрукувана, на жаль, тільки 2005 року, вже після смерті поета зусиллями його рідних та друзів у житомирському видавництві ˝Полісся˝.

3-й. Композиція твору досить оригінальна. Власне, поема складається із двох частин. Особливістю є пролог, що являє собою цитування Святого Письма (Книга пророка Єремії, гл. 9 та Плачу Єремії, гл.5) . посвята одному із тих, хто загинув у ядерному смерчі – Василю Ігнатенку: ˝Вони загинули молодими, але встигли здійснити найбільше, що люди можуть зробити для людей – захистити життя˝.

Як перша, так і друга частини поеми починаються не безпосередньо авторським текстом, а цитатами знаних письменників, авторитетних учених, навіть уривком польського літопису 17 століття.

Учитель.

- Як ви гадаєте, з якою метою поет вводить у структуру поеми таку різнопланову цитацію?

Учень.

На мій погляд, поет не з усіма згоден, із деякими ˝голосами епохи˝ він полемізує, як-от:˝ Частина атомного пального, що залишилась у реакторі, загрози не становить – цей висновок ґрунтується на врахуванні законів ядерної фізики˝ (А.М. Петросьянц). Ми на сьогодні достеменно знаємо, що це не так. Україна домагається від світової спільноти діяльної допомоги у будівництві безпечного укриття над четвертим реактором ЧАЕС. І донині він залишається потенційно небезпечним, а учені не можуть встановити, які процеси там відбуваються і сим це загрожує людству.  З деким із уявних співавторів Козак солідарний: Я вважаю, що зараз – один із критичних моментів у нашій історії˝ (А.Д.Сахаров).

Учитель.

Деякі Голоси Часу відтінюють філософську ідею беззахисності людського буття, що присутня в авторському тексті: ˝Але для людини нема відпочинку і нема кінця… І коли нарешті вона підкорить усі безодні простору й усі таємниці часу, вона все ще буде біля початку…˝ (Г. Веллс). Ця поліфонія голосів, що долинає із минулого, підсилює авторський задум: показати апокаліптичну картину Чорнобиля, щоб вивершити оптимістично-пророче:

Життя за життя віддали побратими-

То ж мусить

На вільній од праху землі

Колоситись Життя.

1-й. Кожна частина починається вступом. ˝Заспів пам’яті˝ - це асоціативне заперечення оспіваного в народних думах Білого каменю, ясних соколів, лебедів та  інших архетипів .

Читець .

Ой Білий Каменю!

Ти став зловісно чорним .

Оповила тебе важка космічна тьма.

Вітрить кощунством світ – могильним,

Гроботворним.

Ні соколів ясних,

Ні лебедів нема…

І не кують давно зигзиці на Дунаї,

Дівчата з піснею не миють рушників.

Давно-давно нема вже райдуг в отчім краї,

На луках не знайти

Веселих васильків.

Учитель.

- Як ви гадаєте, чому автор одним із епіграфів бере цитату з думи ˝Буря на Чорному морі˝?

- Що споріднює поему з народними думами?

2-й. У поемі є наскрізний образ, як твердить дослідник творчості В. Козака  В.Грабовський, - це образ Родиземлі.

Читець.

І вже, Родиземле, тобі не до світлого,

 Мирного плуга,

І вже не приймаєш ти, мертва,

                                                     Живого світлого зерна.

Родиземля, обагрена ˝реакторною млою˝, стає мертвою. Поет, немовби з висоти пташиного польоту, охоплюючи зором страхітливі наслідки аварії, вигукує:

Читець.

Чи край наш воскресне з вогню й ворохоби?

Чи сиві лелеки прилинуть

До рідних над Прип’яттю гнізд?

Чи в пущах гірких

Розів’ється безсмертник?

Учитель.

- Яку  поетичну фігуру вжито в цих рядках? З якою метою? (Риторичне запитання, щоб допомогти виразити глибинний біль і розпач).

 3-й. Ще одна особливість творчої манери В. Козака, що простежується в поемі, - це насиченість тексту авторськими неологізмами: грізниться мука, шляхи всеземні, стодзвони храмів, громоатомні дзвони тощо. Цей лексичний пласт створює ілюзію масштабності, силу словесного грозолому.

4-й. Поет, філософськи зауваживши ˝та люди є люди˝, показує людський характер у грізний час випробувань. В екстримі людина розкриває повно свою суть.

Читець.

Та люди є люди,

Що донорську ділять жагучу краплину

Живі

Оддають своє серце, і хліб, і притулок – живим.

Читець.

І страшно подумати: є на імперських постах –

Фараони,

Що в замірах чорних

Не знають ні совісті, ні каяття.

Учитель.

- Які рядки поеми визначають авторську позицію? (Єднаються мужні.// І я своє слово висталюю з ними).

1-й. В апокаліптичному хаосі поет бачить світлу силу, здатну творити, нести світле начало.

Адже вище усіх Гімалаїв

Здіймаються духу людського

Захмарні космічні шпилі.

Учитель.

- Що вам відомо про долі людей, яких ми називаємо переселенцями?

Рефреном другої частини поеми, у якій ідеться про долі переселенців, стали слова:

А в отчих домівках –

Портрети…Ікони…

Все найдорожче залишилось там, у ˝колючому дроті˝, званому ˝зоною відчуження˝.

Читець.

Моя сторононько болюча!

Німі, огороджені села!

Нейтронами вражені гени…

То згину, то погару знак…

Хто вас порятує?

Нема ж ні Амосова тут, ані Гейла…

О леле! Нема вже ні кішок забутих,

Ні навіть собак!

Порожні й каплиці…

В концтабірнім дроті притихлі домівки.

А в отчих домівках –

Портрети…ікони…

Розп’яття…й літа!

А в журних домівках – хлібини.

Покручені ружі й барвінки.

І сестри мої,

І братове,

І діти – мов зняті з хреста.

…Ридає і плаче над шляхом

Іконна жива Богоматір…

А, може, то прип’ятська мати,

Що тулить до серця

Дитя?

Вернутись би їй на хвилину,

Вклонитися рідним порогам,

На цвинтар піти, щоб віддати

Гіркучу шанобу хрестам…

Та знов – поміж смертю й життям -

Кличе біженців страдна дорога…

Які на ній терни й каміння?

І чи приведе вона в храм?

Голосять Чорнобиля дзвони…

Де віра свята і покута?

Де ті вівтарі  і голгофи,

Що визволять людство од мук?

Учитель.

Попри трагізм, що вихлюпує з кожного рядка твору, поема не справляє гнітючого враження. Вчуваються нотки оптимізму.

- Які рядки поеми ви вважаєте оптимістичними?

- Що  дозволяє автору бути оптимістом, попри змальовану кінецьсвітню картину? (Люди, діти – надія й життя).

IV. Рефлексія.

- Які думки виникли після спілкування на уроці?

- Що найбільше вразило в поемі?

- Які екологічні проблеми виникли після Чорнобиля? Чи виникають  у вас ідеї екологічного оздоровлення України?

- Чи потрібне моральне оздоровлення суспільства? Як ці проблеми окреслені в поемі?

- Чи зацікавила вас поетична спадщина В. Козака? Чи бажаєте глибше ознайомитись із його творчістю? Що ви для цього робитимете?

V. Домашнє завдання.

Написати есей на одну із тем: ˝Волають Чорнобиля дзвони!˝ або ˝Де правда свята і покута?! Де Храми спасіння?˝

ЛІТЕРАТУРА

1. Грабовський Валентин ˝З мукою-любов’ю до землі˝ . – Ж.: Полісся, 2005.

2. Козак Володимир  Грозолом, або дума про нічний Чорнобиль. – Ж.: Полісся, 2005.

3. Сингаївський Микола  Перші весняні. // Літературна Україна, 1965.

4. Степанюк Віра  Станси життєвих утрат. // Життєві обрії, 2001.

5. Степанюк Віра  Чорний біль Чорнобиля, або ˝Грозолом˝. // Життєві обрії, 2006.

6.Степанюк Віра. З мукою-любов’ю до землі. -Вінниця: Мерк’юрі-Поділля, 2011.