Урок літератури рідного краю «Я щасливий у ріднім краю, де уперше дививсь в небо синє». Світлій пам’яті Миколи Калениковича Черняка

Залізницький НВК

«загальноосвітня школа І-ІІІ ст. – дитячий садок»

 

 

 

 

 

 

Відкритий урок на тему «Я щасливий у ріднім краю, де уперше дививсь в небо синє»

(Світлій пам’яті Миколи Калениковича Черняка)

 

 

 

Підготувала Черевко А. А.,

вчитель української мови та

літератури Залізницького НВК

 

 

 

 

Тема: Урок літератури рідного краю «Я щасливий у ріднім краю, де уперше дививсь в небо синє»

Світлій пам’яті Миколи Калениковича Черняка

Мета:

• ознайомити учнів із життям, творчістю Миколи Черняка, навчити усвідомлювати естетичну цінність лірики;
• продовжувати розвивати навички аналізу поетичних творів;виразного читання творів напам’ять; розвитку мовлення учнів; розкрити тематику творчості поета;
• виховувати інтерес до творчості та любов до поезії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань \урок літератури рідного краю\

Обладнання: портрет письменника, збірки поезій «Моложай», «Пісня з лелечого крила», мультимедійна презентація уроку, літературознавчий словничок, виставка архівних матеріалів

Методи й прийоми: розповідь учителя, огляд презентації у слайдах, індивідуальна групова робота, метод спостереження, інтерв’ю з донькою письменника, фрагменти відеофільму.

Очікувані результати:

• учні закріплять знання про життєвий та творчий шлях письменника;
• навчаться працювати у групах;
• зможуть розв’язувати проблемні завдання;
• визначати зміст навчальної роботи;
• висловлювати власне ставлення до поетичної творчості Миколи Черняка;
• володіти навичками аналізу поетичних творів;
• доносити свою думку до інших;
• дотримуватися послідовності дій у виконанні самостійної роботи.

Структура     уроку

І.Організаційний момент

1.Вступне слово вчителя

Сонце – як сонце, літо – як літо,

Дощик – як дощик, діти – як діти.

Кожному дому – щастя багато.

Маку – цвітіння, житу – врожаю.

Небові – миру, голубу – неба,

Кожній дитині – всього чого треба.

Хай усміхаються діти щодня,

Доброго ранку! Доброго дня!

Любі діти! Хочу запитати вас, якими кольорами ви намалювали б свій настрій до початку уроку? Тож сподіваюся, що саме цей урок буде таким теплим, радісним, веселковим, як ви побажали. У кожного із вас є листочки, а тому напишіть на них те, що чекаєте від уроку. Давайте прикріпимо їх на дерево «очікувань».

Справжня поезія має природу дерева. Ти бачиш пелену його цвітіння, зелен листя, зграбність віття, проте невидимим зостається коріння та живильні соки під корою. Так само поезія: спочатку бачиш та відчуваєш цвіт – красу слова, потім прозираєш у ту його невидиму, невимовлену сутність, розумієш, як глибоко сягає коріння. Саме лірика дає простір душі, уяві. Тож запрошую вас на урок літератури рідного краю, у дивовижний, неповторний світ, світ художнього слова, світ поета Миколи Калениковича Черняка, який є нашим земляком, адже працював і жив на Любешівщині.

ІІ. Представлення теми та мети уроку

Слово вчителя.

Отже, сьогодні ми розглянемо життя й творчість нашого земляка, поета Миколи Калениковича, продовжимо удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу віршів, висловлюватимемо власне ставлення до поетичної творчості Миколи Черняка, зрозуміємо внутрішній світ автора, тематику, побачимо прекрасне, відчуємо естетичну насолоду від поетичної лірики поета. А тепер розгорніть зошити і занотуйте дату та тему уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

 Епіграф(записаний на дошці)

Поезія любить не всіх,

Поезія всім не дається.

                              Ганна Чубач

1. Слово вчителя.

До сьогоднішнього уроку я взяла слова Ганни Чубач. Протягом уроку зможемо прослідкувати як творилось поетичне диво нашого генія. Урок наш незвичайний, адже ми запросили на цей урок доньку Миколи Калениковича Черняка Тамару Урядову, яка розповість нам, як це бути донькою такої шанованої всіма людини.

До сьогоднішнього уроку готувалася не тільки я, а й ви. При підготовці до уроку учні  були об’єднані в групи:

• біографів, –які підготували відомості про життєвий шлях поета;
• бібліографів, які  розкажуть про творчі здобутки;
• літературознавці допоможуть визначити основні мотиви лірики, художні засоби та нададуть відомості з теорії літератури;
• журналісти складуть протягом уроку запитання для інтерв’ю дочці М.Черняка  Тамари Миколаївни Урядової.

2. При проведенні таких уроків поетичних нам потрібно знати певні відомості з теорії літератури. Увага на слайд. Давайте звернемося до літературознавчого словничка, який є перед вами і пригадаємо їх. (окремий слайд) (читати визвати учнів)

 Літературні роди: епос, лірика, драма.

Види лірики: громадянська, любовна, пейзажна, філософська. Зокрема сьогодні ми зосередимо увагу саме на громадянській  та пейзажній.

Поетичні тропи в художній літературі: епітети, метафора, анафора, порівняння,інверсія, епіфора, звертання, символи.

(після виконання вправи здійснюється оцінювання учнівських знань)

Дякую Вам.

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Дорогі діти. Ви знаєте, коли я прочитала поезії збірки «Моложай», то зрозуміла, що це і мої думки, мої почуття, але  виражені в поетичній формі.

Я прийду у твою голубінь,

Мій світанку рум’янощокий,

Принесу світлу радість тобі

Мої стримані, стишені кроки.

Не злякають замрію твою,

Найдорожчу для мене нині…

Я щасливий у ріднім краю,

Де уперше дививсь в небо синє.

Гарно правда ж? Адже як ми з вами знаємо, що життєва дорога розпочинається з дитинства, з батьківської оселі. Тому слово надаємо нашим біографам та бібліографам.

                                           Біографія

      Черняк Микола Каленикович народився 25 серпня 1941 року, в серпні громового сорок першого у багатодітній сім’ї, в старовинному селищі  Миропіль (колишнє село Кам’янка), поблизу древнього Звягеля, Дзержинського району Житомирської області. Рано втративши батька, ріс напівсиротою.

      У  1959 році закінчив Миропільську середню школу. У ній же поет почав писати перші вірші. Любив читати, приймав участь в роботі драматичного гуртка. Цікавою історією є та, що коли Микола Каленикович ледве навчившись читати, допоміг жінці-односельчанці розшукати свою доньку за кордоном. Сам писав листи, турбувався. І так протягом всього життя. Не одній людині допоміг. Бо був чесною, порядною людиною.

      Після закінчення школи працював в колгоспі ім. Шевченка колгоспником у с. Кам’янка Дзержинського району Житомирської області, а згодом      помічником кіномеханіка в клубі Миропільської паперової фабрики.      Потім військова служба в лавах Радянської Армії, в Сибіру, суворому Забайкаллі.

     З травня по червень 1962 року кредитний інструктор Дзержинського відділення Держбанку.

     Був робітником Ковельського заводу залізобетонних виробів, залізничником на станції Ковель, завідуючим червоним куточком залізничної станції м. Ковель.

     Важливим для М. Калениковича було навчання у Львівському державному університеті ім. Івана Франка. Після завершення навчання працював кореспондентом-організатором районного радіомовлення, смт. Любешів Волинської області.   Із 1969 року – літературний працівник районної газети «ВІСТІ» смт. Червоноармійськ Житомирської області.

  Також Микола Каленикович був вчителем російської мови та літератури Червоноормійської заочної вечірньої школи. З 1973 року працює старшим літературним працівником газети «НОВЕ  ЖИТТЯ» Любешівського району, а пізніше переведений на посаду заступника редактора  районної газети «Нове життя» смт. Любешів.

  З листопада 2001 року вийшов на пенсію.

   Серце Миколи Калениковича зупинилося  6 липня 2005 року.

(після розповіді здійснюється оцінювання учнівських знань)

 

Бібліографи ставили перед собою завдання знайти інформацію про творчі здобутки Миколи Калениковича Черняка.

М. Черняк був  членом Спілки журналістів СРСР.

   За багаторічну добросовісну працю нагороджений медаллю «Ветеран праці».

Більшість свого життя віддав праці в редакції Любешівської районної газети «Нове життя». Його вірші друкувалися  в обласних, львівських та брестській газетах, Житомирщини, Львівщини, Волині в альманахах «Вітрила», «Світязь»,журналі «Рідна природа», газеті «Літературна Україна», у деяких виданнях Республіки Білорусь та української діаспори в Канаді. Він один із співавторів історико-краєзнавчого нарису «Любешівщина» .

Упродовж усього життя Микола Каленикович був нагороджений почесними  грамотами, коли працював заступником редактора любешівської газети «Нове життя» за активну участь в роботі журналістської організації, за багаторічну сумлінну працю в місцевих засобах інформації та з нагоди Дня журналіста.

У 2001 р. Микола Каленикович отримав диплом за творчі здобутки в обласному журналістському конкурсі «Диво калинове».

Завдяки невтомній працелюбності, наполегливості поета побачили світ 2 збірки «Моложай» та «Пісня з лелечого крила».

(після розповіді здійснюється оцінювання учнівських знань.)

  Дякуємо дівчата за те, що розповіли нам про творчі здобутки поета, а їх, як ми зрозуміли, чимало.)

Слово вчителя. Великий слов’янолюб душею стояв за дружню слов’янську родину. А тому мав багато друзів серед білорусів, росіян. Його віршами захоплювалися на Берестейщини, в далекій Канаді. Писав і прозу «Ластівки злітають з долонь». Був перекладачем. Багато його перекладів є у збірці «Моложай».

Декілька слів хочеться сказати про цю збірку. Вона названа так, тому, що перша поезія у ній так і називається. А скажіть, будь ласка, а що ж таке моложай? Прочитаємо поезію і визначимо ідею цього твору.

МОЛОЖАЙ

Моложай пахучий. Молодість у серці.

Бо і сам ти, друже, молодий.

Поруч із тобою – брат – смаглявий серпень.

Промениться золото в нього з-під вій.

Ну, і щедре літо! Хліб є і до хліба.

А в засіках стільки про запас зерна!

Всміхнені озера, як віконні шиби.

У зіницях їхніх – неба глибина.

Тут знайдеш, поете, і натхнення, й силу,

Впевненість, що будуть і твої жнива,

Час, коли зумієш відібрати сміло

У вінок обжинний колоски-слова.

• Що означає слово «моложай»?

Світ поезії Миколи Черняка – особливий і різноманітний. Із захопленням та радістю зустрів поет незалежність нашої держави. Є у його доробку вірші на цю тематику: «Благослови Господи, «Всевишньому молюсь» та ін. Також ми зустрінемо глибоку синівську любов до рідного дому, батьківського порогу, до землі, на якій жив та творив своє поетичне диво. Цю тематику порушують вірші «Дорога», «Слово матері», «Миропіль», «Парк у Любешові». Тож спробуймо і ми увібрати душею і серцем ці щирі слова у творі «Світло рідної хати», у якому визначимо основну думку та віршовий розмір.

ВІРШ «Світло рідної хати»

Торкнуся пам’яттю твого порога,

Моя старенька хато-полісянко.

З-під вій зелених саду на дорогу

Зориш ти у неспокої до ранку.

Вдивляєшся, чи я, чи хтось крокує

У шум грози, у посвист заметілі…

Вернусь до тебе, - серце твоє чує,-

І ти мене зустрінеш хлібом-сіллю.

А вікна будуть спогад колихати,

Засвітяться високим небом синьо.

І засміється юно рідна хата,

І почастує, й приголубить сина.

•  (Біля дошки визначають розмір однієї строфи)

(Поки визначають розмір біля дошки, журналісти складають запитання для нашої гості.)

Як би хотілося, щоб молодь району, яка з року в рік розлітається зі своїх домівок, брала із собою й вірші поета, де згадуються Ветли, Березичі, Люб’язь і Любешів. І стали такими рідними. Прочитаймо поезію Миколи Калениковича «Парк у Любешові» і визначимо художні образи твору.

Парк у Любешові

Були часи. Їх згадують недремні

Дуби за селищем у парку древнім.

В їх пам’яті і списи, і мушкети,

Орди кривавої розбої і бешкети, -

Усе, що кануло у безвість, що минуло

Із брязкотом мечів, гарматним гулом…

І пісню слухають дуби в замрії,

Що склали давні предки-гречкосії,

Й оту новітню, що у братнім колі

Співає люд, народжений для волі.

 Микола Каленикович Черняк чесний зі своїм читачем. Його поезії линуть від самого серця, від світлої душі. А поезії «Осінній етюд», «Березень», «Поліський день», «Шлях до озера» засвідчують, що  поет і природа Полісся – одне ціле.

«Ріс я колоском у полі,

із квіткою в сонячнім лузі,

Прислухавсь до легенд,

До пісень з-під лелечих обвітрених крил…» («В небеса мене кликали часто привітні лелеки»). Отож, прочитаємо ще одну поезію цієї тематики та визначимо художні засоби, які використовує поет, і як вони впливають на настрій поезії.

 ВІРШ «Шлях до озера»

В ласкавій далині

Є озеро Шині…

Воно десь мріє в прядиві туману.

Над ним ще заспаний, задуманий світанок

Хова щоку рум’яну в теплій милі,

Тримає келих свій, настояний на квітах,

На щедрій доброті п’янкого літа,

На чарах рідної поліської землі.

Слово вчителя.

Як говорила я на початку, урок наш незвичайний, адже у нас у гостях донька Миколи Калениковича Черняка Тамара Урядова.  Вона теж є талановитою людиною, адже працює редактором нашої Любешівської газети «Нове життя». І статті Тамари Миколаївни можемо часто зустріти на шпальтах цієї газети. Вони про нас, простих людей, зі своїми мріями, проблемами та успіхами.

Група журналістів підготувала декілька запитань для вас, Тамаро Миколаївно. Тому запрошуємо Вас до розмови.

• Який епізод з дитинства, пов’язаний із татом Ви запам’ятали найбільше?
• Який вірш із поетичного доробку Миколи Калениковича для Вас є найближчим і чому?
• А скажіть, будь ласка, чи були присутні Ви, коли творилось поетичне диво?
• Цікаво ж, хто був першим слухачем нових поезій Миколи Калениковича?

(Дякуємо)

• ВЧИТЕЛЬ. Тамаро Миколаївно, пройшли роки, як не стало Миколи Калениковича. Це не загоєна рана для близьких. Та він живе у пам’яті. Пані Тамаро, ви пішли по стежках свого батька. Що найцінніше з його життя Ви взяли у свою дорогу?

Дякуємо Вам, Тамаро Миколаївно, що прийшли.  Знаєте, можливо, наш урок і не був би таким урочистим без Вас. Ще раз дякуємо.

Щоб ще раз переконатися в геніальності слова поетового, його мудрості, пропонуємо всім заглянути до скриньки крилатих висловів, які підібрали літературознавці. Давайте прочитаємо їх і переконаємося в тому, яким же влучним було слово Миколи Черняка.

• Початок свій має пам’ять, Кінця не дано їй мати.
• Дивімось пильно через сяйво Слова,

Щоб ніж страшний не впивсь у спину нам!

• Людина – не молюск,

Хоч, як молюск, вона підвладна смерті.

• У кожному саду – своє життя.
• Коли вино кохання п’єш щоденно,

То сяє сонце і в сльотавий день.

• Життя колюче, як тернова віть.

 

Ми ще раз переконалися, яке влучне слово поета.

V. Закріплення вивченого.

Ось наша зустріч добігає кінця. Який же портрет поета ми отримали? Яким ми його побачили? (відповіді учнів). Я думаю, дивлячись на епіграф, ми можемо з впевненістю сказати, що «Поезія любила» Миколу Калениковича. Присвятити своє життя творчості – це непросто. Бо ж хто, як не творча людина, вміє помічати ніким не побачене, почути ніким не почуте? Таким і був наш поет. Як згадує Валеріан Тинчук, друг письменника, «це була людина, без фальші, без лукавства, - без претензій на якусь вищість. Таким був у повсякденному житті, таким був і у поезії. Але чому був? Не був – є у нашій пам’яті!»

Погляньмо на наше дерево «очікувань». Чи справдилися наші бажання? Чи ми реалізували наші очікувані результати?. Отож, мета нашого уроку досягнута.

VІ. Підведення підсумків.

Хочу всім подякувати за співпрацю, побажати подальших успіхів, міцного здоров’я. І на згадку про нашу зустріч хочу подарувати для вас, діти, дорогі гості,  збірки поезій та диск з сьогоднішньою презентацією.

VІІ. Домашнє завдання.

Вивчити напам’ять поезію Миколи Калениковича Черняка, яка найбільше сподобалася, та зробити її ідейно-художній аналіз.  

Список використаної літератури

1. Архівні матеріали Любешівської районної адміністрації про життєвий та творчий шлях Миколи Калениковича Черняка.
2. Бишевич П.К., Журавлюк І. С., Клубук П. А. Любешівщина: з глибин століть – у майбуття: Історико-країзнавчі нариси. – Луцьк: Надстир’я, 2004. С.200-201.
3. Групові та парні методи роботи на уроках української мови та літератури // Українська мова та література. – 2011. - №16-18.- с. 17-19.
4. Лісова М. Мета уроків з літератури рідного краю – поєднання образного мислення з логічним. //Сільська школа, 2001. №20-21.
5. Література рідного краю: Навчально-методичний посібник /Н. Марченко, П. Розвоєчик та ін. – Біла Церква, 1997. – 44с.
6. Черняк М.К. Пісня з лелечого крила – Луцьк: «Вісник і К», 2002.
7. Черняк М.К. Моложай  – Луцьк: Надстир’я, 1998.