Урок літератури рідного краюза повістю О.О. Сизоненка «Paul, Peter, Jogan…»: «Неперевершене омріяне щастя…»

Розробка уроку рідного краю в 10 класі

за повістю О.О. Сизоненка «Paul, Peter, Jogan…»:

«Неперевершене омріяне щастя…»

Підготувала:

вчитель української мови та літератури

ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1

м. Первомайськ

 Первомайського району

Миколаївської області

Тема: повість О.О. Сизоненка «Paul, Peter, Jogan…».

Неперевершене омріяне щастя…

Мета(формувати компетентності):предметні:(поглибити знання учнів з літератури рідного краю,ознайомити з життєвим і творчим шляхом О. Сизоненка, формувати читацькі вміння й навички,розширити словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення,критичне мислення,потребу в саморозвитку й самовдосконаленні, образне мислення, позитивне ставлення до навколишнього світу);ключові(уміння вчитися: навички оцінювання культурно-мистецьких явищ;комунікативні: навички роботи в групі,толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих;інформаційні: навички роботи з джерелами інформації;загальнокультурні: прагнення до літературної освіти,естетичний смак,світогляд, повагу до літературної спадщини рідного краю.

Тип уроку: урок формування знань,умінь та навичок.

Обладнання: виставка творів письменників Миколаївщини, портрет О.О. Сизоненка, епіграф, таблиці, текст уривку повісті,презентація.

Перебіг уроку

Епіграф до уроку: Буває, й поле перейти нелегко,

коли воно прострілюється все.

Микола Карпенко

І. Організаційний момент (емоційне налаштування класу).

    1. «Мікрофон»

        Я очікую від уроку…

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Створення асоціативного куща до слова «Війна».
2. Які твори художньої літератури з-поміж вивчених на уроках української літератури та зарубіжної літератури торкалися теми війни?
3. Робота з епіграфом.

Слово вчителя: Тема війни та миру в літературі та в житті людини залишається вічною. На жаль,ще ніхто не знайшов своєрідних ліків від такого страшного суспільного явища як війна. Олександр Сизоненко – наш земляк, наш сучасник,письменник прозаїк,що удостоєний багатьох літературних премій і нагород…але найголовніше – він людина,що пережила біль війни і не втратила любові до життя...Епіграфом до нашого уроку стали слова,які сам письменник колись обрав за епіграф до роману «Не поле перейти…».

• Як ви розумієте ці слова? Як можете пояснити?

4. Оголошення теми,мети та завдань уроку,запис у зошити.

ІІІ. Основний зміст уроку.

1. Слово вчителя. Наш рідний край багатий на творчих та талановитих людей. Можливо,ви пригадаєте імена своїх відомих земляків?(звернення до аудиторії). Сподіваюсь,що після сьогоднішнього уроку ще одне ім’я не залишить вас байдужими.

2. Робота в групах (випереджувальне завдання для учнів:створення мультимедійної презентації за рубриками: ДИТИНСТВО,ЮНІСТЬ,ТВОРЧІСТЬ)

Учні презентують свою роботу.

Орієнтовний зміст слайдів:

• О.О. Сизоненко народився 20 вересня 1923 року в селі Новоолександрівці Баштанського району, (показ на карті)

Батько письменника знав грамоту, що на ті часи було неабияким щастям, і кохався в книгах. Не дивно, що й малий Сашко вчився читати по Шевченківському "Кобзарю".

Випускні торжества у Баштанській середній школі ім.. Т. Шевченка припинили на ніч з 21 на 22 червня 1941 року. О. Сизоненко, завзятий фізкультурник і футболіст, сповнений юнацької енергії і патріотизму, не роздумуючи, записався у військове авіаційне училище.

Війна безжальним лемешем переорала не тільки степ, а й поле людського життя. Юнакові О. Сизоненку випало сьорбнути горя на окупованій території. Ранньої весни 1944 року, коли вже можна було розчути гомін радянських гармат, фашисти захопили майже все чоловіче населення Новоолександрівки і навколишніх сіл і погнали етапом в Німеччину. Під час неволі в Бармашовому Сизоненко з кількома товаришами втік з-під варти. І почалося напружене солдатське життя, яке Сизоненко закінчив у Берліні 28 квітня 1945 року.

• По війні О. Сизоненко працював судноскладальником на Чорноморському

суднобудівному заводі в м. Миколаєві. Корабелом, як назве він згодом цю нелегку

професію в однойменному романі; і це слово міцно закріпилось в місті, в
українській мові. Тоді він був рядовим робітником, навчався заочно в педагогічному
інституті.

 Відтінок часу від самої першої збірочки оповідань О. Сизоненка "Рідні вогні" до трилогії "Степ" уміщує понад 40 книжок. Широкий тематичний спектр цих творів - яких тільки явищ і сторін суспільного життя вони не торкаються, хто тільки не є їхніми героями: корабели, вчені, розвідники, актори, кінорежисери, лікарі. Однак Сизоненко - художник найповніше реалізовується у творах про село, хліборобство, степ. Перші кроки в літературі припадають на п'ятдесяті роки. Одна за одною виходять збірки оповідань (плакат на дошці): "Рідні вогні" (1951) "Рідні краї" (1955) "Далекі гудки" (1957) "В батьківському краю" (1959) роман "Корабели" (1960) "Для чого живеш на світі" (1961) "Жду тебе на островах" (1963) "Пауль, Петр, Йоганн..." (1967) "Підняті обрії" (1971) роман "Білі хмари" (1965) "Хто твій друг" (1972) трилогія "Степ" (романи "Степ", "Була осінь", "Мета") (1977-1983р.)

В 1949 році опублікував на сторінках журналу "Вітчизна" оповідання "Весна". В 1951 році виходить перша збірка оповідань "Рідні вогні". Закінчивши педагогічний інститут був на журналістській роботі. В 1962 році переїхав до Києва, де живе й тепер. Працював на Київській кіностудії імені О. Довженка, пізніше перейшов на творчу роботу.

-  За епічну трилогію "Степ", "Була осінь", "Мета" - 1984 року удостоєний Державної премії Української РСР ім.. Т. Шевченка. За цикл новел "А земля перебувала вовіки..." став лауреатом премії імені Юрія Яновського. О. Сизоненко член Національної Спілки письменників України.

3. Робота з текстом повісті.

Слово вчителя:

Краще за будь-кого про автора розкажуть його твори. Тим більш, що скупий на похвалу талановитий український літератор Павло Загребельний 20 вересня 1973 року, коли О. Сизоненку виповнилося 50 років, по українському радіо заявив: «Проза Сизоненка має особливу тональність; Сизоненко не любить багато вигадувати, любить писати з натури. Усі його герої - це майже не вигадані люди. Залюбленість у рідні місця, рідних людей створює особливий стиль, споріднений характер його розповідей.»

* Практикум з теорії літератури. Інформаційна карта.(кожен учень отримує інформаційну карту,яку заповнює до кінця уроку,в карті вже є визначення та ознаки,учні мають дібрати тези на підтвердження,перед початком роботи хтось із учнів зачитує визначення,інший ознаки)

* «Літературознавче дослідження» (робота з уривком повісті)

Завдання: Сформулюйте тезу про те,що є для персонажа повісті «неперевершеним омріяним щастям». Окресліть коло проблем,які порушує автор повісті.

Про що думав кирпатий солдат

Земля – не обробляється, врожай – не збирається,дівчата – не беруть шлюбу, жінки – не народжують.

Це – війна.

Батьків немає. Наречених немає. Радості – теж. І діти не радують,а печалять. Є завойовники і безправ’я.

Це – окупація.

Володарюють спогади про мирне хороше життя з коханими та рідними людьми,і все,що було до війни,здається неперевершеним омріяним щастям.

Але,доки люди живуть,доки ростуть трави і світить сонце, все живе на землі. Чисто все: і щедроти людські,і почуття,і страждання,яких людям ніколи не бракувало. І праця – вічна й найбільша перевага людська над усім сущим,якщо тільки залишається крапля надії. А надія є: світяться попереду праведні сподівання свободи.

* Робота над сюжетом повісті.

- Що вас найбільше вразило в повісті?

-Через яких персонажів  розкриваються проблеми порушені у повісті?

-  Які два образи протиставляються у повісті? Заповніть таблицю порівняння характеристики образів.

- На підставі сюжету, його проблем, з'ясуйте, як автор ставиться до зображуваних подій?

- Сформулюйте ідею твору.

ІV. Узагальнення та систематизація.

1. Заповнення інформаційної карти.
2. «Мікрофон» Робота в групах.

• Олександр Сизоненко для мене…
• Сьогодні на уроці я дізнався про….
• Сьогодні на уроці я навчився…

V. Підсумок.Самооцінка.

1. Слово вчителя. Ось такий О.Сизоненко - по-справжньому сильний як митець, як знавець душі, внутрішнього світу своїх героїв. Тема війни залишається актуальною для нас сьогодні, і від цього прикро, і невимовно болить …Внутрішній світ людей,що кожного дня наражають себе на смерть заради Батьківщини письменник розкриває через призму свого світовідчуття. Завершити хочеться словами,що стали передмовою до збірки «Не поле перейти…»: «…Ці твори – про реальні події Великої Вітчизняної війни. Їхні герої – конкретні люди із справжніми,а не вигаданими іменами. Воїни-мученики і воїни-переможці знову постають в нашій пам’яті і в наших серцях. Вічна слава! І вічна пам'ять їм!»

2. Заповнення карток самооцінки,аналіз інформаційних карт.

       VI. Домашнє завдання. Написати есе на тему: «Два «фронти» війни: переможець та  переможений»