23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Урок " Літературний альманах. ІВАН МИХАЙЛОВИЧ СВІТЛИЧНИЙ"

Про матеріал

Розробка уроку. Література рідного краю. Луганська область Іван Михайлович Світличний. Також згадуються інші письменники Луганщини. До уроку є презентація, завантажена окремо.

Перегляд файлу

Урок літератури рідного краю. «Літературний альманах».
ІВАН МИХАЙЛОВИЧ СВІТЛИЧНИЙ
 

Мета:
     - ознайомити учнів зі сторінками життя і творчості деяких поетів-земляків; поглибити знання про пейзаж як засіб розкриття внутрішнього стану ліричного героя, навчати підлітків дивитися на світ очима серця;

     - розвивати зв’язне мовлення, культуру усного мовлення, удосконалювати  навички виразного читання;

     - виховувати любов до рідного краю, його природи, пропагувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, любов до сім’ї.
 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: проектор, презентація, запис пісень І.Кобилкіна, ілюстрації (картини природи, фото пейзажі міста Старобільськ, портрети поетів Луганщини та їх збірки поезій).

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент.

 Емоційний настрій на сприйняття теми.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Вчитель: літературна Луганщина віддавна рясніє яскравими іменами. Багато з них вам знайомі. Давайте пригадаємо.
 

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

(На слайдах фото письменників з короткими коментарями про них)
 

ЗМІСТ
 

   1.В донецьких степах черпав натхнення відомий поет, перекладач, прозаїк Микита Чернявський.

   2.Шлях до вершин світової поезії у неперевершеного Володимира Сосюри простерся із Лисичого над Дінцем.

  3.Вірний сільській темі старійшина Луганської письменницької організації Іван Савич.

  4.Сильно й талановито заявила про себе член Спілки письменників України Антоніна Листопад.

  5.Донбас посміхається і смішить інших разом із Новоайдарським гумористом Миколою Сенчилом.

  6.Талановитий, непримиренний до байдужості і зла, як і скрізь в нелегкому житті, в літературу ввійшов і йде в ній чесним шляхом Микола Малахута. Та Василь Голобородько.

  7.Співцем степового Донбасу називають м’якого й проникливого лірика Івана Миколайовича Світличного.

  8.Часто у видавництвах Донецька й Луганська виходять колективні збірки луганських літераторів.

 

Вчитель: А ми до уроку уклали альманах, куди розмістили твори поетів Слобожанщини  і зараз проведемо її презентацію. (на слайді визначення)

Презентація – (лат.) подаю, вручаю. Первісне значення – вручаю вексель для оплати. Нове (сучасне) значення – перший показ, відкриття чогось нового: фільму, новоствореної організації, в даному випадку – книги.


Вчитель: Відкриваємо альманах. Починається він передмовою.

 

ПЕРЕДМОВА

 

Не так давно, років сім тому, луганський поет Іван Низовий написав:

 Не сховати нам в тумані

 Всі колишні сороми!

 Українці на Лугані,

 Знайте:

 “Правнуки погані  

 Славних прадідів” –

 Це ми...

 

Ці слова використаємо як епіграф до уроку. Однак, спробуємо посперечатись з Іваном Даниловичем. Знайомлячись із творчістю Луганських поетів, попередньо ми опрацювали велику кількість віршів, знайшли теплі душевні слова, присвячені українській землі, в яких відчувається гордість за нашу незалежну державу і надія на її велике майбутнє. Всі ці думки висловлені нашими земляками. Розуміємо,що так кривити душею неможливо. Так можуть говорити тільки справжні громадяни, істинні патріоти. Так можуть говорити славних прадідів не менш славні правнуки. Та що там переконувати. Краще послухати. Перегортаю сторінку.

 

ІV. Сприйняття  навчального матеріалу.

 

РОЗДІЛ І
ІВАН МИХАЙЛОВИЧ СВІТЛИЧНИЙ

 

На хвилях часу

   Жив на світі поет-лірик. Він захоплювався і страждав, втішався і розчаровувався,  любив і співав. Черпав наснагу з краси світу, кохав, знаходив і втрачав, прозрівав і помилявся. Ніхто й ніколи не зможе дивитися на світ так, як дивився він, пломеніти, як він. Усе те перейшло в слово і в слові живе.

   Іван Михайлович Світличний один з найтонших і найщиріших ліриків слов’янського світу, соловей України, співець Слобожанщини,саме тут він провів все своє життя .

   Кажуть, що поезію зайве аналізувати, її треба відчувати, сприймати не стільки розумом, стільки серцем.

     (Звучить поезія І.Світличного  «Увіллюся в життя Старобільщини»).

  

 

 

РОЗДІЛ ІІ

УКРАЇНІ ВІЧНО ЖИТИ

 

   Іван Михайлович Світличний народився 7 серпня 1924 року в селі Нещеретове Білокуракинського району Луганської області в сім’ї службовця.

   Все своє свідоме життя живе в Старобільську.  Після закінчення середньої школи, вступає на фізико-математичний факультет учительського інституту. Після отримання диплома, вчителює по селах Старобільщини. У 1949-1951 рр. обіймає посаду директора Лозовівської семирічної школи. Працюючи, постійно спілкується з людьми, вивчає життя. Тоді ж народжуються і рядки його перших віршів.
(вірш «Сниться шкільний дзвінок»)

  Спершу публікує свої вірші у Старобільській районній газеті, де працює відповідальним секретарем. При редакції газети керує літературним об’єднанням, яке згуртовувало  літераторів-початківців.  У 50-х роках активно друкується в обласних та республіканських газетах і журналах. У 1961 році виходить перша збірка віршів “Пісні над Айдаром”. Поезії Івана Світличного перекладаються  також російською (Челябинськ), болгарською (Пернік) та татарською (Казань) мовами. У співдружності з місцевими композиторами пише понад 40 пісень, більшість яких присвячені рідному краю. Декілька пісень відзначено обласними преміями. Є Членом Спілки письменників України з 1967 року та автором 10 книг:


                                                 Із джерела під рідним небом,

                                               Щоб ставши тут серед полів,

Знов зачерпнуть снаги і сили

В цієї теплої землі,

Що і мене колись зростила...
 

Але що то за видання без ілюстрацій? Вважаю, що наш літературний альманах теж обов’язково повинен бути  ілюстрованим. Оскільки в ньому мова йде про Україну,  доречними стануть рідні нам з вами пейзажі. Коли мова йде про Луганщину, в уяві багатьох людей постають картини заводських труб, териконів та копри шахт.

Але ж погляньте: вишня біля хати, дід-баштанник, тихе узлісся, сосни, велетень-дуб, лелека, криниця з журавлем, луки, пагорби, лани. Ці картини є типовими для кожного українця.

                                     (Слайди з фото пейзажами Старобільська)

 

 

І. Світличний

 СТАРОБІЛЬСЬКИЙ ЕТЮД


Пахне вишнями хата на тихім осонні,

Обліпив подорожник стежину вузьку.

А вітри тугокрилі, мов злякані коні,

Понесли на леваду тривожне ку-ку.

Тихо-тихо навкруг.

Дідів бриль на баштані

Жовтим соняхом сонно пливе до зірниць.

Ген хмарини, що зліплені наче з кришталю,

Задивилися в денця глибоких криниць.

Ніби з пір я жар-птиць полуниці червоні

На узліссі у теплій пахучій траві.

Комбайнеру лоскочуть засмаглі долоні

Промінці, що стрибають, неначе живі.

А ген велетень-дуб небозвід підпирає,

Аж тріщить од напруги округле плече...

Це – липнева краса Старобільського краю,

Від якої не в силах відвести очей.


 

 Річка починається з джерела, пісня – з щирого слова, день – з вранішнього променя, а батьківщина – з місця, де ти народився, де ти вперше побачив світ. Звідси починаються великі дороги в широкий світ, тут зароджується любов до рідного дому, до рідного краю, яка згодом переростає в любов до батьківщини, тут зароджується почуття національної гордості, тут формуються погляди людей на майбутнє. Початок життєвого шляху і витоки творчості І.Світличного – це степи Слобожанщини, його гордість і майбутнє – незалежна Україна.

 

І. Світличний

 УКРАЇНІ ВІЧНО ЖИТИ


Степ – стихія українця,

І душа його і хліб,

Без долин, в житах по вінця,

Ми б і жити не змогли б.

В пшеницях нам даль потрібна,

Та така, щоб - без кінця,

Та така, щоб роси срібні

Гріли ніжністю серця,

Щоб у полудень присісти

Пообідать під кущем

І відчути пісню листя,

Від якої в серці щем,

Щоб відчути дух полинний,

Шурхіт стиглих колосків,

Щоб відчути – Україна

В нас живе споконвіків!

Щоб наповнились по вінця

Наші душі вікові
Почуттям, що ми – вкраїнці,

Незалежні і нові!

Є в нас мова соковита,

Світлий розум, міць в руках,

Тож Вкраїні вічно жити,

Своє слово ваговите

Ми ще скажемо в віках!

 


 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

                                 ДО РІДНОГО ДОМУ

 

Розділ “До рідного дому” представляє донька поета Івана Світличного.
Наша гостя донька поета Світлична Світлана Іванівна, вона познайомить нас з поетом-батьком, поетом-чоловіком. Саме вона може відповісти на всі ваші питання.
(Виступ доньки поета)

 

 

 Вчитель: часто у віршах зображено любов ліричного героя до батьківської хати, рідного дому, власного коріння, родоводу. Згадаймо, хто такий Ліричний герой.

 Ліричний герой – це умовна дійова особа, яка виражає настрої та думки, втілені в художньому творі. В ліричного героя цієї поезії ми чуємо авторський голос.

 Спосіб викладу – розповідь від автора, поезія належить до жанру інтимної лірики, оскільки в ній передаються особисті почуття, викликані образом рідної оселі.

          Образ-символ рідної оселі якраз і є тим коренем, із якого виростають могутні дерева вдячності, пам’яті, обов’язку, національної гордості, патріотизму.

 А ми продовжуємо знайомство з нашим альманахом і творчістю І.Світличного.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4

                                             УКЛОНЯЮСЬ ПІСНЕЮ ТОБІ

 

   У 30-ті роки ХVIII століття в українській літературі з’явилась художня течія романтизму. І разом з творчістю поетів-романтиків в нашій культурі утвердилась пісня, яка має конкретного автора. Відтоді, мабуть, не було в літературі поета, перу якого не належав би хоча б один пісенний текст. Своє слово, сердечне, ніжне, вагоме і прекрасне, внесли в пісенну творчість і поети Луганщини.

   Не є винятком і творчість І.М.Світличного
   Разом зі старобільським композитором Іваном Кобилкіним, Іван Михайлович створив біля 50 пісень, одна з яких стала гімном м.Старобільськ.
 


 

На проекторі фото З І. Кобилкіним ( звучать пісні на слова та музику творчого дуету)


V. Підсумки уроку.


ПІСЛЯМОВА

 

 Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились і живуть.

 Член Луганської обласної письменницької організації Григорій Половинко:


 


Ніби чайка над вітрами лине,

 Як дітей усіх нас окриля,

 Є така країна – Україна,

 Найрідніша батьківська земля.

 Через кров, пожежі і руїни

 Попелом століть у серце бє.

 Ось вона - Соборна Україна

 Знову назалежно постає.


 


Член Луганської обласної письменницької організації Іван Світличний:


 


На покуті, як лебедині крила,

 Ввібравши в себе зорі-нагідки,

 Кудись вони задумано летіли

 Матусині барвисті рушники.

 Яріла в білім інеї калина,

 Співала синь розкованих струмків...

 Дивилася на мене Україна


 Із маминих барвистих рушників

 


Член Луганської обласної письменницької організації Іван Низовий:

 І зійшовся народ під Богдановим дубом,

 І Тарасовим словом народ мій прозрів,

 Щоб молитись Вкраїні

 Під вічним тризубом,

 Під вогнем синьо-жовтих її прапорів.

Член Луганської обласної письменницької організації Антоніна Листопад:

 Живи, Україно!

 Але без наруги!

 Щоб діти назовсім прозріли твої.

 Хай будуть міцними і коні, й попруги.

 Зеленими будуть хай вічні гаї.

 І бійся найбільше фальшивої слави,

 Вже досталь вітрисько по ній погуляв...

 Дай, Боже, щоб врешті ти стала Державою

 На теплій планеті, що зветься Земля.

Член Луганської обласної письменницької організації Ганна Гайворонська:

 Луганщина – світанок України,

 Земля життя мого й життя моїх батьків.

 Держава юності, у світі ти єдина

 У плахті із лісів, полів і нив.

 

Луганщина – світанок України. Піднімаючись над державою, сонячні промені спершу торкаються території Луганської області. Луганщина – східний регіон України. Територія в більшості своїй російськомовна. Ми не збирались сьогодні це спростовувати чи заперечити. Ми хотіли ствердити лише те, що ця (в більшості своїй російськомовна територія) виростила, виховала і дала українській літературі людей, які своєю творчістю завоювали право носити величне і горде звання поета. А за ними ідуть зі своїми сокровенними словами до світлого храму літератури десятки молодих, яким потрібно й далі збагачувати літературні традиції Луганського краю, що дав українській літературі так багато блискучих імен.
 

VI. Підсумки. Оцінювання.

   Вчитель: Ми ознайомились з однією із сторінок літератури рідного краю, відчули красу нашої землі. Давайте зробимо все для того, щоб зберегти її, щоб ніколи не повторились трагедії.
   Пропоную завершити наш урок-альманах піснею, яка вважається  церковним гімном України, «Боже великий єдиний».
(звучить пісня)

VIІ. Домашнє завдання.

Твір-мініатюра „Образи рідного краю в творчості поетів-земляків”.


 

docx
Додано
29 жовтня 2018
Переглядів
307
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку