Урок "Літературний процес початку ХХ століття в Україні"

Тема: Літературний процес початку ХХ ст. в Україні.

Мета: Узагальнити й систематизувати знання учнів про історичні та суспільні умови розвитку літератури ХХ ст., стильові напрямки та стильове розмаїття мистецтва 20-х рр., основні літературні організації, угруповання; закріпити поняття «Розстріляне відродження», розвивати допитливість, формувати високі естетичні смаки, викликати осуд тоталітарної системи як антигуманної, злочинної і вкрай несприятливої для самореалізації таланту.

Обладнання: портрети письмеників, пам’ятки «Імпресіонізм», «Експресіонізм», «Неоромантизм», «Неореалізм», «Символізм», «Соцреалізм».

                                                Епіграф: Нема епохи для поетів,

                                                                 Та є поети для епох.

                                                                                          Л. Костенко

Основний зміст роботи

І. Мотиваційний етап.

   1. Емоційне налагоджування на роботу.

   2. Мотивація запропонованого кола завдань, ознайомлення з планом уроку (план може бути записаний на дошці, висвітлений на екрані або розданий як картка).

    1) Складні суспільно-історичні умови розвитку української літератури початку ХХ ст.

    2) Основні стильові напрямки: модернізм (імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм, символізм, неореалізм), соцреалізм.

    3) Актуалізація проблеми: митець і влада, свобода творчості.

    4) Стильове розмаїття мистецтва 20-х рр.

    5) Поняття «Розстріляне відродження», домінування соцреалістичної естетики в 30-і рр.

     6) Пробне тестування-узагальнення.

ІІ. Слово вчителя.

Як ми вже помітили, українська література завжди тісно пов’язана з національним буттям народу. Особливо міцними були ці зв’язки в революційну або переходову добу, коли між новим і старим точилася запекла боротьба. Тоді гостро поставали проблеми гуманізму, сенсу життя людини, свободи, прогресу і справедливості. У передреволюційні роки культура українського народу, мова якого жорстоко переслідувалася, забуяла суцвіттям яскравих талантів. Про це йшлося минулого заняття.

Початок ХХ ст. Приніс бурхливі події, кардинальні зміни в буття багатьох народів. Перша світова війна, Лютнева революція і Жовтневий переворот, громадянська війна, спровокована більшовиками, загибель УНР і перший голодомор (20-х рр.) – історичне тло, на якому замість Української Народної Республіки постала Українська Совєцка Соціальстична Республіка.

Слід зазначити, що значна частина українських письмеників, особливо молодих, щиро вірила, що нова робітничо-селянська влада створила всі умови для їхнього таланту і дозволить творити за велінням серця. Тому в перші десятиліття ХХ ст. українська культура позначилася справжнім переворотом в естетичній свідомості, справжнім мистецьким вибухом. Ці зміни були масштабні й навіть радикальні. Вони витворили нові засади й структуру художнього мислення, нову систему напрямів і стилів, покликали до життя нові жанри. Наша література стає модерною за змістом і за формою, впевнено йде по шляху духовного оновлення.

Літературі цього періоду притаманне справжнє стильове розмаїття модерністських напрямків (далі йде повторення стильових напрямків, їх особливостей та найяскравіших представників за таблицями, висвітленими на екрані).

Неореалізм

• виник на осонові класичного реалізму;
• документальна достовірність поєднується з філософською заглибленістю та ліричною стихією;
• деталь важить більше, ніж розгорнутий сюжет.

Представники: П. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний. Пізніше –             Б. Антоненко-Давидович, Г. Тютюнник.

Неоромантизм (за Лесею Українкою – новоромантизм)

• спроба подолати протистояння між ідеалом та дійсністю;
• могутня сила волі допоможе зробити сподіване дійсним;
• могунтій життєлюбний заряд.

Започаткувала Леся Українка. У 20-і рр.: Ю. Яновський, М. Йогансен. 30-і – 40-і рр.: «пражани» О. Ольжин, О. Теліга.

Неокласика

• «аристократизм духу» і творчий інтелект;
• гармонія між раціональним та почуттєвим;
• висока культура мислення та поетичного мовлення;
• захоплення досконалістю античної лірики, творів французьких «парнасців» та російського «срібного віку», що поєднувалося з інтересом до української класики.

Представники: М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський.

Імпресіонізм

• виточене вираження особистісних вражень, мінливих відчутів та переживань;
• музичне оформлення вірша;
• ліризація оповіді;
• світ змальовуєтсья таким, який видався в момент сприйняття.

Предствавники: Я. Коцюбинський, 20-і рр.: М. Хвильовий («Сині етюди»),    П. Тичина, В. Чумак.

Екзистенціалізм

• митець – єдине джерело твору;
• мистецтво треба переживати, а не інтерпретувати;
• свідоме і підсвідоме у митця активно виражені;
• абсурдність буття і пошук причин трагічної невлаштованості людини в ньому.

Предствавники: В. Підмогильний, пізніше – І. Багряний, В. Барка, В. Шевчук, В. Стус, «нью-йоркська» група митців.

Після повторення стильових течій і напрямків та їх представників учитель зауважить, що до 20-х рр. в Україні виникли літературні угрупованя, які засвідчили про бажання творчих сил консолідуватися, поставити письменницьку діяльність смислом свого життя.

Ці угруповання мали різні, часом протилежні, навіть вульгаризаторські погляди на мистецтво і його завдання, були неоднаково насичені талантами.

Угруповань було багато, тому назвемо найвідоміші.

(Далі – рольова гра: в групи учнів представляють угруповання «Вапліте», «Гарт», «Плуг», «Молодняк», «ВУСПП», «неокласиків», «Фламінго». Матеріал досить непогано представлений у підручнику «Українська література. Підручник для 11 кл. загальноосвітніх навчальних закладів// заг. ред. Г. Селянюка. К.: Освіта, 2006 – с. 5-11.»

До прикладу представлення групи «Вапліте»:

Наше угруповання постало на основі групи «Урбіно» - об’єднання пролетарських письменників. Наш лідер – М. Хвильовий. ВАПЛІТЕ – це абревіатура, яка означає Вільну академію пролетарської літератури.

Ми – проти політизації літератури, за високу мистецьку майстерність. Письменик повинен глибоко освоювати класику, бути непримиренним до неуцтва, халтури, графомантсва, проти втручання політичного керівництва в літературні процеси. Академія пролетарської літератури – це висока відповідальнсть письменника перед народом. Письменником може стати лише талановита людина. У рядах ВАПЛІТЕ саме такі письменники: Микола Яловий, Олесь Досвітній, П. Тичина, В. Сосюра, О. Довженко, М. Куліш,    Ю. Смолич та ін. Наш друкований орган – журнал «Вапліте».

Після представлення угруповань та їхної ідейної та естетичної платформи вчитель ще раз підкреслить, що різні погляди на мистецьку й творчу особистість (наприклад: «плужани» вважали, що письменником може стати кожен, хто вміє більш-менш грамотно писати і висували гасло «Всі в літературу!», «панфутуристи» заперечували значення класики і т. ін.) не могли не привести до літературної дискусії. Така дискусія і почалася 1925 р. 30 квітня з виходом памфлета М. Хвильового «Про сатану в бочці, або про графоманів та інших «просвітян!».

Бесіда з учнями.

Чому саме цю дату я називаю початком дискусії? Що вам відомо про літературну дискусію 1925-1928 рр.?

Орієнтовні відповіді учнів:

Це була відповідь тим силам, що дискредитували мистецтво слова, пишучи примітивні й банальні твори. Оскільки на пролетарську літературу мали вплив російські організації ЛЕФ (Лівий фронт), РАПП, насаджуючи антиестетичні тенденції, антиукраїнські настрої, М. Хвильовий висунув тезу: «Геть від Москви!» і не радив митцям орієнтуватися на російську комуністиіну культуру. Україна тепер, на думку Хвильового, самостійна і вправі сама вирішувати долю своєї культури на засадах вітаїзму та активного романтизму.

Слово вчителя

Як бачимо, виступи Хвильового (цикли памфлетів «Україна чи Малоросія?»,  «Думки проти течії», «Апологети писаризму») виходили за рамки літературних проблем, а стосувалися не лише культури: як вижити українській нації в межах СРСР і зберегти свою самобутність. Його підтримали науковці, вчителі, студенти, митці.

Однак в дискусію втрутився сам Й. Сталін, звинувативши М. Хвильового в націоналізмі. Появились розгромні статті «вірноподданих», ВАПЛІТЕ було ліквідовано. Не маючи естетичних та ідеологічних аргументів, компартія вдалася до тотального терору українців, репресій, голодомору. Гинула інтелігенція, гинуло селянство. Відбувався безпрецедентний у світі геноцид. Із 259 письменників, які друкувалися  до 1937 року, після 37-го залишило 36. «Хто пішов під кулю, хто – в полярне сяйво», - писав про них  Б. Стельмах. Нищилися також наші святині – золотоверхі памя’яток – собори ХІ–ХІІ ст., нищилися центри науки та культури. Література стала «колішатком і гвинтиком загальної пролетарської справи», а тих, хто мав іншу ідейно-естетичну позицію, було або знищено, або приручено системою. Тому покоління митців, яке так яскраво заявило про себе у 20-і, а в 30-і було понищено або зламано, прийнято називати «Розстріляним відродженням». У мистецтві, в тому числі в літературі, утвердився на місці стильового розмаїття «соціалістичний реалізм» - штучно вигаданий творчий метод, покликаний оспівувати соціалістичний лад, Компартію та її вождів за жорсткими ідеологічними стандартами.

Завершуючи огляд літературного процесу перших десятиліть ХХ ст., вчитель ще раз зверне увагу на епіграф, запропонує прокоментувати його, поставити запитання: «Хто ж, на вашу думку, з митців 20-х – 30-х років був поетом для епохи»? Чому? «Які умови необхідні для самореалізації мистецького таланту?»

Узагальнюючи відповіді, вчитель наголосить на тому, що тоталітарна система нівечить таланти і не сприяє їх розквіту. Тільки вільна по-справжньому людина може зреалізувати свій талант.

Однак епоху не вибирають, і до честі нашого красного письменства слід сказати, що переважна більшість українських митців згідністю вистояла і навіть під загрозою знищення з останіх сил оберігала духовну ауру нації.

Далі вчитель пропонує перевірити здобуті знання за допомогою тестів.

Пробне тестування на закріплення вивченого протягом останніх уроків.

1. Який творчий метод можна схарактеризувати словами: «Особливі характери в особливих обставинах»?

А. Реалізм.

Б. Сентименталізм.

В. Класицизм.

Г. Романтизм.

2. Установіть відповідність між назвою твору, його автором і творчим методом:

1) Леся Українка, «Лісова пісня»        А. Реалізм

2) М. Коцюбинський, «Intermezzo»    Б. Неоромантизм

3) В. Стефаник, «Новина»                  В. Імпресіонізм

4) В. Винниченко, «Салдатики!»       Г. Експресіонізм

5) Панас Мирний                               Д. Неореалізм

3. Який художній метод був провідним у ІІ половині ХІХ ст.:

А. Романтизм.

Б. Реалізм.

В. Сентименталізм.

Г. Екзистенціалізм.

4. Установіть відповідність між прізвищем митця і угрупованням, до якого він належав у 20-і рр.:

1) М. Хвильовий               «Нова генерація»

2) М. Семенко                   МАРС

3) С. Пилипенко                ВАПЛІТЕ

4) В. Підмогильний           «Плуг»

5) Ю. Яновський               «Ланка»

5. Укажіть письменників доби «Розстріляного Відродження»:

А. В. Підмогильний, М. Семенко, М. Куліш.

Б. А. Малишко, О. Гончар, М. Стельмах.

В. П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан.

Г. М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Хвильовий.

6. Який творчий метод був провідним у літературі радянських часів?

А. Неоромантизм.

Б. Критичний реалізм.

В. Імпресіонізм.

Г. Соцреалізм.

7. З яким видом мистецтва найбільше споріднена збірка П. Тичини «Сонячні кларнети»?

А. Живописом.

Б. Скульптурою.

В. Театром.

Г. Музикою.

8. Розмістіть літературно-мистецькі напрямки (течії) у порядку їх виникнення:

А. Сентименталізм             1.

Б. Футуризм                        2.

В. Постмодернізм               3.

Г. Реалізм                            4.

Д. Імпресіонізм                   5.

9. Сформуйте логічні пари:

1) Неокласика            А. П. Тичина

2) Імпресіонізм          Б. М. Семенко

3) Футуризм               В. М. Драй-Хмара

4) Неоромантизм       Г. М. Хвильовий

5) Кларнетизм            Д. Ю. Яновський

10. Укажіть, хто з митців не належить до угруповання ВАПЛІТЕ:

А. М. Хвильовий.

Б. О. Досвітній.

В. О. Довженко.

Г. П. Тичина.

Д. Є. Маланюк.

11. Пейзаж, яким починається балада «Причинна» Т. Шевченка, виписаний у стилі:

А. Реалізму.

Б. Сентименталізму.

В. Романтизму.

Г. Бароко.

12. Який творчий метод характеризується такими ознаками: витонченість вираження особистісних вражень, мінливих відчутів та переживань; звукове настроєве оформлення вірша; ліризація оповіді?

А. Екзистенціалізм.        

Б. Романтизм.

В. Експресіонізм.            

Г. Імпресіонізм.           

Д. Неореалізм.

Перевірка результатів тестування.

 Домашнє завдання.

Вивчити конспект,підібрати характерні цитати до різних течій.