Презентація "Життєвий і творчий шлях Ліни Костенко "

Мені не треба слави, ані грошей, Ані щоб сильний світу похвалив,- Аби хто-небудь, кислію возросший, До мене часом слух свій прихилив…

ЛІНА КОСТЕНКО Серед сучасних українських літераторів її ім’я сприймається по-особливому. Життя цієї жінки – боротьба з тоталітарною системою, вивищенням над сірістю, примітивністю, пристосуванством, а безкомпромісність і неповторність – це пароль легендарної поетеси…

2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилась від звання Героя України та премії «Золотий письменник України» відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!» 

Лауреат Шевченківської премії (1987),  Премії Антоновичів (1989), 2000- перший лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги

1990- США _ Всесвітній конгрес “Ліна Костенко - поет і мислитель” 1994 - “Інкрустації” - премія імені Франческа Петрарке. 1998 – медаль Святого Володимира (Світовий конгрес українців в Торонто) У 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Ліна Костенко Геніальній Ліні Костенко –91рік. Поетесу номінують на Нобелівську премію

. Громадська діяльність Учасник гуманітарної акції «Другий фронт АТО», постійний учасник експедицій Центру захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій (при Міністерстві з надзвичайних ситуацій)

.Творче кредо « Поезія – рідна сестра моя. Правда людська – наша мати» Моральне кредо «Зробити щось, лишить по собі!» .Улюблений музичний твір «Реквієм» Верді

1957 –”Проміння землі” 1958- “Вітрила” 1961- “Мандрівка серця” 1963- “Зоряний інтеграл” 1972- “Княжа гора” 1977- “Над берегами вічної ріки” 1980- “Неповторність” 1987- “Сад нетанучих скульптур” 1987 – “Бузиновий царь” 1989 –”Вибране”

Лі́на Васи́лівна Косте́нко  ( 19 березня 1930, Ржищів, Київська область) — українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Мати Оксани Пахльовської. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу.

 Народилась у родині вчителів у 1930 році. 19.03. У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

Починаючи з 1961, її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л.Костенко «Дорогою вітрів».

8 квітня 1963 р. на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ  з ідеології А.Скаба заявив: «Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М.Вінграновського,І.Драча, Л.Костенко». Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.

1963 — зняли з друку книжку віршів Л. Костенко «Зоряний інтеґрал», книжку «Княжа гора» зняли з верстки. У ці роки вірші Л. Костенко публікували журнали в Чехословаччині, газети в Польщі, і лише зрідка — в Україні. Її вірші ходили в «самвидаві».

1965 — Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською уЛьвові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти . Разом з І.Драчем звернулася до редакції журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін») і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення.

.Особисте життя Була двічі заміжньою Діти: Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог.  професорка, письменниця, завідувачка кафедри україністики в Римському університеті Ла Сап’єнца. Цвіркунов Василь Васильович-молодший, програміст.  і живе з сім’єю в США.

 Дочка Основні мотиви  історія українського народу; єднання людини з природою; філософічність буття; тема поета й поезії; тема кохання; тема війни; тема творчої праці; тема моралі

Є вірші- квіти, Вірші – дуби. Є іграшки- вірші. Є рани. Є повелителі і раби. І вірші каторжани. Крізь мури в'язниць, По тернах лихоліть – Ідуть, ідуть по етапу століть.

Основні мотиви  - історія українського народу; -єднання людини з природою; філософічність буття; тема поета й поезії; -тема кохання; -тема війни; -тема творчої праці; -тема моралі

Дивлюсь: мій прадід і пра-пра-пра-пра Усі ідуть за часом, як за плугом.

1.“ТУТ ОБЕЛІСКІВ ЦІЛА РОТА” 2.“ЖИТТЯ ІДЕ І ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР” 3.“ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ, МАБУТЬ, МАЙБУТНЄ” 4.“ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРІЧЧЯ”

“Питання про призначення поета і поезії, про Слово в духовному житті суспільства було завжди актуальним для українських митців, які розуміли , що умовах бездержавності Слово було чи не єдиними оберегом нації”. Григорій Клочек

Я в людей не проситиму сили, Я нічого в житті не просила, Як не просять гранітні схили, Щоб у спеку дощі їх зросили… Я в людей попрошу тільки ВІРИ В кожне слово, почуте від мене.

“ДОЛЯ”. “ТИ ЗНОВ ПРИЙШЛА, МОЯ ПЕЧАЛЬНА МУЗО”. “СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ”. “Українське альфреско.”

Поет не може бути власністю. Це так йому вже на роду. Не спокушайте мене гласністю. Я вдруге в пастку не піду. Працюю в кратері вулканів, Я завелика для капканів.

Цей світлий сон пішов без вороття. Це тихе сяйво над моєю долею – Воно лишилось на усе життя.

“СВІТЛИЙ СОНЕТ.” “МОЯ ЛЮБОВЕ! Я ПЕРЕД ТОБОЮ.” “Очима ти сказав мені: люблю..” “РОЗКАЖУ ТОБІ ДУМУ ТАЄМНУ,,, “Я ДУЖЕ ТЯЖКО ВАМИ ВІДБОЛІЛА…” Недумано, негадано…”

Буває часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, Оці степи, це небо, ці ліси. Усе так гарно, чисто, незрадливо. Усе, як є - дорога, явори, Усе моє, що зветься Україна. Така краса, висока і нетлінна, Що хоч спинись і з Богом говори.

“Я ВРАНЦІ ГОЛОС ГОРЛИЦІ ЛЮБЛЮ…” “Сосновий ліс перебирає струни.” “Послухаю цей дощ..” “Осінній день…” “ЩЕ НАЗВА Є,А РІЧКИ ВЖЕ НЕМА…” “На березі Прип'яті спить сатана…”

Інкрустації Я вам цей борг ніколи не залишу. Ви й так уже, як прокляті , в боргах. Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу. Віддайте мені ліс і річечку в лугах. Віддайте мені сад і зірку вечорову. І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив. Віддайте мені все. Віддайте мені МОВУ, Якою мій народ мене благословив.

Кодекс честі – заповідь нащадкам 1.Людині бійся душу ошукать, Бо в цьому схибиш - то уже навіки. 2. Зробити щось, лишити по собі… Щоб тільки неба очі голубі Цю землю завжди бачили в цвітінні. 3. Любіть травинку і тваринку, І сонце завтрашнього дня. 4. Є для серця така покута: Забувати скоріше зло. 5.Не забувайте незабутнє, І не знецінюйте коштовне, Не загубіться у юрбі.

6.Не дай мені заплутатись в дрібницях, Не розміняй на спочинки доріг. 7. Єдине, що від нас іще залежить, Принаймні вік прожити як належить. 8.Найвище уміння - почати спочатку, Життя, розуміння, дорогу, себе. Люди, будьте взаємно красивими.

Вчитель КЗ Підгородненська СЗШ 4 Кузьменко Г.І. 2012 р.