Урок ЛРК .Співець чудовної природи ( Життя та творчість поета рідного краю І.Я.Коцюбинського)

Тема: Співець чудовної природи ( Життя та творчість поета рідного краю І.Я.Коцюбинського)

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом  поета-аматора рідного села – І.Коцюбинського; сприяти виробленню в учнів навичок виразного читання, уміння аналізувати поетичні твори;розвивати мислення, усне зв’язне мовлення, пізнавальний інтерес; виховувати почуття любові до рідної землі, до батьків, до рідного слова, , до поезії. 

 

Тип уроку: вивчення художніх творів.

Методи й прийоми:   розповідь учителя, бесіда, виразне читання, словникова робота, словесне малювання.

Обладнання: збірка віршів "Летіть, лелеченьки, летіть!", документальні матеріали;

мультимедійна презентація.

Підготовка до уроку: індивідуальні завдання учням (виразне читання поезій І.Я.Коцюбинського)

 

ПЛАН  УРОКУ

1. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і завдань уроку.
2. Мультимедійна презентація з коментарями вчителя, виразним читанням поезій та їх аналізом
3. Підсумки уроку

"Віночок" віршів поета.

Узагальнююча бесіда.

Виконання тестових завдань

4. Поцінування та оцінювання роботи учнів на уроці
5. Коментоване домашнє завдання

                                       

 

                                     ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й завдань уроку.

Представлення відео уривку з краєвидами рідного села та лісу.

Звучить ніжна мелодія 

Вчитель читає вірш "Травневий ранок".

Вирує ранок срібними полями,

Буяє в кронах чемної сосни,

Немов огні кремезними дубами,

Снують багряні промені ясні.

У небі синім зіроньки згасають,

Лунають лісом дивні голоси,

Барвисті трави очі умивають,

Лопочуть листям збуджені гілки.

Повільно з терну пелюстки спадають,

Білують чорне матері чоло.

Тут вартові – фазани окликають

Своїх подруг, що сіли на гніздо.

Кує зозуля на вербі в долині –

Весни чарівник – ліс весь звеселя…

Десь залюбки витьохкує в калині

Мале й величне Боже пташеня. ( 1989р.)

Вчитель:

- Діти, чи знаєте ви, хто автор цього вірша? Хто з поетів рідного краю зумів так гарно оспівати у своїй поезії рідну природу?(І.Коцюбинський)

Слайд № 1 «Іван Якович Коцюбинський -  співець чудовної природи»

Так, це І.Я.Коцюбинський , якого поправу ми називаємо «співцем чудовної природи»

-          Діти, а що ви знаєте про цю непересічну особистість?

-          Які експонати з куточку про І.Я.Коцюбинського в музеї природи вам запам’яталися?

     Слово вчителя.

  Кожен по-своєму залишає після себе пам’ять. Той увінчався будівлями, що висвічують великими вікнами, інший прославився неперевершеним колодязником, а Іван Якович залишив нам свою поезію, в якій оспівував палку любов до природи. Гортаючи сторінки його збірки «Летіть, лелеченьки, летіть!», давайте глибше зазирнемо у цей трепетний і неповторний світ поезії І.Я.Коцюбинського.

 

ІІ. Засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Розповідь вчителя про І.Я.Коцюбинського.

Слайд 2 Фото

Зверніть увагу на портрет І.Я.Коцюбинського.

Слайд 3

Коментар вчителя

Іван Якович Коцюбинський  народився   в невеликому хуторі Скалівщина Новоархангельського району Кіровоградської області. Тут закінчив семирічну школу і працював нарівні з дорослими на батьківській ниві. У родині було п’ятеро дітей – Іван, Фросина, Григорій, Микола, Валентин.

Виразне читання поезії «Мама» та «Учням»

«Мама»

Тихенько підходила вранці,

Ще півень на подрах дрімав,

Благано будила Іванця,

Щоб пасти корівоньку гнав.

Цілушку в торбиночку клала,

Цибулю, кусочок сальця,

 А потім Красулю пускала

На вигін, де йшла череда,

Синків до роботи привчала,

Всим серцем бажала добра...

Сльозу ти не раз витирала.

Як гримнула смертна війна.

Матусю моя, незабутня,

Жаль, пізно ми цінимо Вас,

Рідненька, свята і могутня,

Тебе пам'ятаю весь час!

УЧНЯМ

Бесіда

-          Про які епізоди із власного життя розповідає автор?

-          Якими почуттями сповнений поет до рідної матері?

-          Іван Якович був частим гостем у стінах нашої школи, завжди відвідував шкільні свята та уроки , цікавився навчанням своїх онучок.

На які спогади надихнули автора очі учнів у поезії «Учням»?

Коментар вчителя

В роки колективізації разом з батьками переїздить до міста Первомайська.

Виразне читання поезії «Біля Бугу»

Стою над річкою, любуюсь,

Дивлюсь на місто чарівне,,,

Моя тут юність промайнула,

Тут тихий Буг між скал тече.

Тече вода, тече спокійно,

Пока чистенька, як сльоза,

І я хотів би, щоб довіку

Вона завжди така була!

Бесіда

-          Які рядки поезії підтверджують думку про те, що автор дійсно любить свій рідний край, свою землю?

-          Які художні засоби при цьому добирає автор?(Епітети:місто чарівне, тихий Буг; порівняння: вода чистенька, мов сльоза)

У березні 1932 року випадково потрапив на вокзал станції Голта з метою знайти харчів ,  адже сім’я голодувала. Так разом з іншими сів на потяг і поїхав до Ленінграду - ,, хлібного міста,, . Тут і облаштувався, отримав пропозицію навчатись в радгоспі – технікумі на яку охоче погодився.

Повернувся на Україну в 1934 році, працює на посаді секретаря земельного відділу. Проте бажання навчатись  привів його до Одеського педагогічного інституту на літературний факультет.

Слайд 4

Коментар вчителя

Під час навчання захопився , на той час забороненою літературою Б. Грінченка ,, Під тихими вербами ,, ,В. Винниченка ,, Спогади,,.   

Саме до Одеси у  1936-му році приїжджав Володимир Сосюра. Якимось чином він узнав, що студент Іван Коцюбинський пише вірші, і, знайшовши його, попросив прочитати щось зі свого доробку. Але юнак відповів: «Пробачте, мої твори – це лише проба пера. Вони не годяться для друку». Сосюра все ж наполіг, і вони зайшли до якогось кабінету, де й пролунали такі рядки:

 Ходить квочка по подвір’ю

 І скликає всіх курчат:

 «Щоб писалося до ТСОЗу!»

 А курчата цяпотять

 І до ТСОЗу не хотять.

 (ТСОЗ – товариство спільного обробітку землі, тобто -колгосп).-- Ви що! – каже Сосюра. – Цього писати не можна!

- Саме тому я і не пишу! – відповів Коцюбинський.

 Та все ж і в таких умовах Іван потроху писав. Бувши палким патріотом, наполягав на тому, щоб усі, хто навчався у педагогічному інституті, та ще й на території України, розмовляли українською мовою. Саме цих аргументів і вистачило пізніше, щоб звинуватити Коцюбинського в націоналізмі.

Слайд 5

І. Я. Коцюбинського, 1914 р.н., що проживає в м. Первомайську  Одеської області, як організатора та керівника буржуазно – націоналістичної групи  студентів літературного факультету Одеського педагогічного інституту присудити на 5 років  виправно – трудових таборів далекого розташування та 3 роки позбавлення волі в  правах після відбуття покарання.   ,,

                                                Витяг з  вироку

Слайд 6

З історії відомо, що жертвами репресій в 1936 – 1937 рр. ХХ ст. стали вихідці з усіх прошарків населення; партійні й державні діячі, вчені, маршали, наркоми, діячі мистецтва, учителі, лікарі, інженерно-технічні працівники, дореволюційна інтелігенція і фахівці радянської генерації, робітники, селяни. 1 лютого 1937 року 23-річний студент літфаку Іван Коцюбинський був заарештований співробітниками НКВС. Близько десяти років довелося йому «гнити» у колимських шахтах, добуваючи уранову руду. В цілому під хвилю сталінських репресій підпало

приблизно 500 українських письменників.

  То ж можна лише здогадуватися, скільки невинних людей були позбавлені волі.

 Там же виходили газети під лаконічним грифом: «За пределы лагеря не выносить», де й був І.Я.Коцюбинський табкором, писав про зеків-стахановців. Перебуваючи на засланні Іван Якович  перехворів на цингу, значних проблем завдавала сліпота.

Згодом, через багато років, І.Я.Коцюбинський з болем в серці згадуватиме цей період у своєму житті.

Виразне читання вчителем  поезії «Сняться сопки колимські холодні»

Сняться сопки колимські холодні,

І міжгіря скелясті, сумні,

Де лежать мої друзі голодні,

Без хрестів у кровавій землі….

Може й досі чекають їх діти,

Тих батьків, що лежать в мерзлоті,

В мілких ямках, ледь мохом прикриті,

У проклятій колимській землі…

Слайд 7

Іван Якович   звільнився у 1948 році,  повернувся на Україну  до рідного Первомайська , тут працює агрономом в шовкорадгоспі, одружився . .
З 1953 року , в роки ,, відлиги ,, змінилось життя Коцюбинського, його реабілітували, повернули документи, запропонували роботу пов’язану з лісом та мисливством, він займає посаду єгеря в мисливському господарстві ,, Катеринка,, Первомайського району.

Слайд 8

Робочі дні в урочищі «Катеринка» (фото)

Слайд 9-10

З турботою про братів менших ( фото)

Слайд 12 (фото+ вірш)

Сальце синичкам дід повісив

На груші гілки молодої,

Щоб жилось пташкам веселіше

В час стужі – доленьки лихої !...

Ще буде лютий, взявши силу, -

Підкормку учні принесуть !

І не допустять до загину,

Красу природи збережуть !...

І. Коцюбинський 12.01.1997 р.

С. Катеринка

Слайд 13

Спілкування з природою (фото)

Слайд 14 (фото)

1986 рік с. Кумари Первомайського району

Інструктаж перед полюванням на качок

Слайд 15 Улюбленці Коцюбинського (фото)

Слайд 16

Вирізка з газети. Фото про піклування про звірів. Газета ,, Радянська Україна,, 01.11.1969 рік

Слайд 17

Із записів ,, Книги відгуків та пропозицій мисливства ,, Катеринка,,

16.05.1971 р.

,, Враження найкраще. Мисливське господарство знаходиться на І місці по проведенню біологічних заходів, що стосуються дичини…  то по всіх кварталах можна зустріти по 1 – 2 косулі. Багато кабанів. Помітили й дрохву.

( співробітники науково – дослідного інституту зоології АН України В. Аболянцев, Л. Шевченко)

19.01.1975 р.

,, В мисливському господарстві на кожному боці помітна турбота і увага до дикої фауни. Тут привітно відпочиваєш і отримуєш задоволення.

 ( колектив мисливців з Миколаєва )

Слайд 18. Вирізка з газети. Вірш «Осінь»

з 1985 року почали активно друкуватися його вірші та природоохоронні статті в періодиці Миколаївщини («Ленінське плем’я», «Південна правда», «Южная правда», «Прибузький комунар», пізніше «Прибузький вісник»).

Лише людина, якій близько спілкується з природою здатна створити таку гарну поезію

Виразне читання вірша «Осінь»

Осінь ліс накрила золотим крилом,

Полем просвистіла, гримає селом…

Насупивши брови , лякає малят,

Бентежить діброви, ганяє зайчат.

В березах нуртує, в калині горить,

Грибами частує, вирієм зорить…

Трави гне, колише, укладає спать…

Вербам коси чеше, хоче заплітать.

Світанками плаче, ніби щось болить,

Балками дзюркоче, тугою дзвенить…

Осінь ліс накрила багровим крилом,

На ланах застила строкатим рядном…

Дослідження художніх засобів.

Осінь у поета одухотворена, жива. Вірш переповнений уособленнями про осінь. Назвіть їх.

Робота над змістом вірша "Осінь".

У Івана Яковича є ще один вірш з назвою «Осінь»

а) Виразне читання поезії вчителем.

Червоніє берізонька

Перед дубом віковим.

Зажурилась вербиченька

Своїм віттям молодим...

 

Вітер крила розправляє,

Жартуючи гілля гне,

Осінь, осінь наступає,

Пройшло літечко жарке,

 

Попрощалися лелеки.

Десь в дорозі - журавлі,

Ох, летіти їм далеко,

Ключі кинули зимі…

А стара не за горами,

Набирається парів,

Щоб накрить поля снігами,

Налякати малюків…

День за днем, рік за роком

Пропливають, як птахи,

То весна з ласкавим оком,

А то осінь – плин зими…

 

б) Бесіда з учнями за змістом поезії:

-          Який настрій викликав у вас вірш? Чому? (Сумний, тому що восени журавлі відлітають у далекі краї, вони курличуть, бо жаль залишати рідний край. Разом з тим настрій радісний, бо навесні птахи повертаються. З поверненням птахів оживає і радіє природа)

-          Прочитайте вірш мовчки, знайдіть якими художніми засобами користується поет для показу краси природи рідного краю восени? (Вибіркове читання)

(Поетеса вживає слова в переносному значенні:зажурилась вербиченька, осінь наступає, стара набирається парів (зима), вітер крила розправляє. Важливу роль відіграють епітети: віття молоде,дуб віковий)

-          З ким  порівнює поет дні, роки? (З птахами)

-         Як ви розумієте останні рядки вірша? ( Останні рядки вірша – головна думка твору. Автор вказує через зміну пір року на плинність часу. Адже все проходить, все минає. )

-          Уявіть тепер, що ви художники. Яку картину ви намалюєте до першої та  другої строфи? Які фарби використаєте?

Слайд 19

Вийшовши на пенсію, Іван Якович ще в продовж двадцяти років продовжував трудитися. Залишив своє дітище лише коли йому виповнилося вісімдесят. Саме в цей час в нього пробуджується ще більша жага до творчості. У Івана Яковича з’явилось пристрасне бажання переплавити десятиріччями спресовані думи й задуми  у вірші. Не дивлячись на вік, його рука була твердою, а пам'ять світлою і далекосяжною. В ці роки він створив гарні, самобутні поезії про природу, своє важке табірне минуле, про друзів, колег по роботі, просто знайомих людей.

Слайд 20 (фото+ вірш)

Не цурайтесь знедолених,

Лісом прогуляйтеся,

В шовках сяйних – березових,

досхочу купайтеся…

Умиються білощокі,

Коси  прополощуть,

Дуби й сосни кароокі,

благанно всі просять.

Покропи святиню нашу:

Земельку – недугу,

Хлюпани всім повну чашу,

Утопи – напругу!...

Іди! Іди дощику !...

11.06.1997 р

Слайд 21 (Вірш «Сняться сопки колимські холодні.Друк. машинка + фото)

Іван Якович Коцюбинський – активний учасник створення ,, Меморіалу,, - організації політичних в’язнів і репресованих, брав участь у двох всесвітніх конгресах ,, Меморіалу,, і співпрацював у видавництві цієї поважної організації - ,, Зона,, .

Слайд 22

У 90 – ті  роки  Коцюбинський започатковує поетичний   ,, Щоденник,, і з належною пунктуальністю веде його протягом десяти років. В ньому знаходимо вірші , відгуки на події, фото світлини, господарчі запаси. Кожний том ,, Щоденника ,, - визначна праця, яка чекає на свого дослідника, впорядника та популяризатора творчості віршування, не схожим на інших. Його перу не властиві наслідування чи імітація.  Через усю творчість поета червоною стрічкою проходить тепло і любов до рідного краю, до його природи. Він опоетизовує Катеринку, річку , ліс, сили природи, людські почуття, що викликає рідна природа.

Слайд 23 (фото+ вірш)

Через поля в осяйних росах , спішило сонечко в село,

Сріблило вербам довгі коси, фарбуючи їхнє чоло.

Стоять , милуючись берези в веселім промені яснім,

Мовчать лише дуби  кремезні з суворим поглядом хмурним …,,

Слайд 24

Рядки, присвячені онучці. ( фото І.Я.Коцюбинського з онучками)

Рукопис «Пташко, зозуля рідненька, Оленка…»

Виразне читання поезії «Пташко, зозуля рідненька, Оленка…»

Пташко, зозулько сивенька,

Внучка – чарівне маля,

Дідова радість рідненька,

Біль і наснага моя…

Часто тебе я не бачу,

В школу вже рідко ходжу,

Думами вас, дітки, кличу,

Старість незборну кляну…

Небо безмежне схиляю,

Доленьку бажану зву,

Серце тобі залишаю,

Пісню і стежку свою!.. (1997)

Бесіда на первинне сприйняття

-          Діти, яке враження справила на вас ця поезія?

-          Яким настроєм та почуттями переповнені дані рядки?

Слайд 25

За декілька років до смерті Коцюбинський пише свій найкращий вірш  ,, Леліть , лелеченьки ,

летіть …,, Текст і музика цієї пісні стали гімном Катеринківського НВК.

Виразне читання поезії колективно

Слайд 26 (вірш+ фото з онучкою)

Чіпать не хочеться минуле, воно ж ярмом для нас було,

Закуте в грати серце чуле, на нас дивились , як на зло.

Нема вже сил і грошей – також, все чисто з’їла Колима…

Тепер же пенсія мізерна. За все те старість лиш сама.

Не можу зараз навіть порхать, не те, щоб високо літать,

Чи долі стежку торували, чи щось важливе друкувать .

Немає цього і не буде. Одна надія на творця,

Який . я вірю, мене любить і вознесе немов співця.

Я посаджу в ці дні калину, щоб стала юним, як почин,

Може в їх пам’яті не згину і буду жить, як правди дзвін,,

                ( вірш написаний в останній рік життя )

Слайд 27

  Серед віршів Коцюбинського є присвяти гордості Первомайщини – Миколі Вінграновському, а також Дмитрові Кременю, Олексі Різниченку, Ларисі Лисогурській, Андрієві Ярмульському, Івану Савві, Євгену Маланюку, корифею українського театру Єфросинії Зарницькій.

Виразне читання поезії Прославленій артистці  Хросині Пилипівні Зарницькій

Село звичайне, як село:

Хати, садки, дороги –

Воно засновано давно –

Живуть тут хлібороби…

Проста і назва, як життя –

Лелеча - Катеринка

Ця назва з давнього буття –

З Потьомківського примха …

В Катеринці в нас жила,

Особа - не простецька,

То був - талант, іскра - була

Прославлена Зарницька.

Дивлюсь - будову, геть стару,

Старенькі двері, вікна -

Лиш шифер заміть комишу -

Табличка ледь помітна.

Та в тихім цім кутку села

Є гордість незвичайна –

Де пам'ять з радістю жива,

Як казка стародавня…

 

  Якось на святі Дня журналіста, що проходив на Кіровоградщині, доля звела І.Я.Коцюбинського з поетом, головним редактором журналу «Ятрань» Сергієм Ткаченком, який нині живе і працює у Канаді. Поети обмінялися збірками поезій з автографами. Нелегкий, трагічний життєвий шлях та творчість нашого земляка зацікавили Сергія Ткаченка, і вже в другому номері журналу «Ятрань» було відведено почесне місце творам І.Коцюбинського. Він потім писатиме з цього приводу у своєму щоденнику: «Ось те, ради чого я живу!!!»

IV.    Підсумки уроку

"Віночок" віршів поета.

-          Як ви гадаєте, навіщо художник малює картину, а поет пише вірш? (Щоб увічнити й передати людям красу, яка торкнулася його серця, щоб будити в людських душах відчуття краси навколишнього світу, щоб люди усвідомили: красу треба берегти, без неї життя стане бідним і примітивним)

Неперевершену красу рідного краю передав у своїх віршах  І.Я.Коцюбинський. Давайте ж ми сплетемо поетичний вінок із поезій Івана Яковича, хай назавжди рядки з його поезій залишаться у ваших серцях. Пронесіть їх з собою через усе ваше життя.

  -Летіть, лелеченьки, летіть,

В свою вабливу Катеринку…

- Село звичайне, як село:

  Хати, садки, дороги –

- Через поля в осяйних росах , спішило сонечко в село,

Сріблило вербам довгі коси, фарбуючи їхнє чоло.

-Лісом прогуляйтеся,

В шовках сяйних – березових,

досхочу купайтеся…

-Вирує ранок срібними полями,

Буяє в кронах чемної сосни,

-День за днем, рік за роком

Пропливають як птахи,

То весна з ласкавим оком,

А то осінь- плин зими.

-Я посаджу в ці дні калину, щоб стала юним, як почин,

Може в їх пам’яті не згину і буду жить, як правди дзвін.

Узагальнююча бесіда

Поезія І.Коцюбинського– явище неординарне. З неї постає людина з добрим серцем, відверта, порядна, чесна, інтелігентна.

-          А якою постає перед вами наш земляк?

-          Над чим спонукає задуматися поет І.Я.Коцюбинський?

Поцінування роботи учнів.

Сподіваюся, що сьогоднішній урок приніс вам радість і задоволення. Дякую всім учасникам за любов до красного письменства, за небайдуже прочитання творів  самобутнього поета-земляка.

      Спасибі вам усім, хто сьогодні своїми думками допоміг ощасливити і нас, і майбутніх читачів. А  віримо, що їх буде багато, бо не читати поезію поета – земляка – це значить обікрасти себе.

Виконання тестових завдань

Де народився І.Я.Коцюбинський:

А) с.Катеринка; Б) м. Первомайськ; В)хутір Скалівщина.

2. Скільки дітей було в родині:

А) двоє;

Б) троє;

В) п’ятеро.

3.Який вищий навчальний заклад закінчив:

А) Миколаївський державний університет;

Б) Харківський інститут журналістики;

В) Одеський педагогічний інститут.

4. Кому із відомих поетів  Іван Якович у 1936 році цитував власні спроби пера:

А ) В.Винниченку;

Б) М.Рильському;

В) В.Сосюрі.

5. За що заарештовано в 1937 році Коцюбинського:

А) за розповсюдження забороненої літератури;

Б) за участь в Кирило-Мефодієвському братстві;

В)за організацію та керування буржуазно-націоналістичною групою.

6.Де довелося відбувати заслання І.Я.Коцюбинському:

А) на Колимі;

Б) на Уралі;

В) на Кавказі.

7. На якій посаді довгий час працював І.Я.Коцюбинський в лісому господарстві с.Катеринка:

А) лісничим;

Б) лісником;

В) єгерем.

8. Як називається книга поета, в якій вміщено вірші , відгуки на події, фото світлини, господарчі запаси ( ведеться в 1990=х роках):

А) «Хроніка життя»;

Б) «Щоденник»;

В) «Біографія».

9.Хто сприяв появі поезій І.Коцюбинського в друці журналу « Ятрань»:

А) Сергій Ткаченко;

Б) Олекса Різниченко;

В) Микола Вінграновський.

10. Запишіть прізвище відомої артистки, що певний час проживала в нашому селі та на честь якої написаний один із віршів І.Я.Коцюбинського

11. Запишіть поетичні рядки вірша - гімну «Летіть, лелеченьки, летіть» ( одну із строф)

12. Вкажіть тематику поезій І.Я.Коцюбинського

Оцінювання роботи учнів на уроці.

Домашнє завдання.

Нехай же наш урок не закінчується і після дзвінка. Продовжіть його домашнім твором-роздумом на тему: "Чим схвилювала мене поезія Івана Яковича Коцюбинського"...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконання тестових завдань

Де народився І.Я.Коцюбинський:

А) с.Катеринка; Б) м. Первомайськ; В)хутір Скалівщина.

2. Скільки дітей було в родині:

А) двоє; Б) троє;  В) п’ятеро.

3.Який вищий навчальний заклад закінчив:

А) Миколаївський державний університет;

Б) Харківський інститут журналістики;

В) Одеський педагогічний інститут.

4. Кому із відомих поетів  Іван Якович у 1936 році цитував власні спроби пера:

А ) В.Винниченку; Б) М.Рильському; В) В.Сосюрі.

5. За що заарештовано в 1937 році Коцюбинського:

А) за розповсюдження забороненої літератури;

Б) за участь в Кирило-Мефодієвському братстві;

В)за організацію та керування буржуазно-націоналістичною групою.

6.Де довелося відбувати заслання І.Я.Коцюбинському:

А) на Колимі;  Б) на Уралі; В) на Кавказі.

7. На якій посаді довгий час працював І.Я.Коцюбинський в лісому господарстві с.Катеринка:

А) лісничим; Б) лісником; В) єгерем.

8. Як називається книга поета, в якій вміщено вірші , відгуки на події, фото світлини, господарчі запаси ( ведеться в 1990=х роках):

А) «Хроніка життя»;  Б) «Щоденник»; В) «Біографія».

9.Хто сприяв появі поезій І.Коцюбинського в друці журналу « Ятрань»:

А) Сергій Ткаченко; Б) Олекса Різниченко; В) Микола Вінграновський.

10. Запишіть прізвище відомої артистки, що певний час проживала в нашому селі та на честь якої написаний один із віршів І.Я.Коцюбинського

11. Запишіть поетичні рядки вірша - гімну «Летіть, лелеченьки, летіть» ( одну із строф)

12. Вкажіть тематику поезій І.Я.Коцюбинського

 

Виконання тестових завдань

Де народився І.Я.Коцюбинський:

А) с.Катеринка; Б) м. Первомайськ; В)хутір Скалівщина.

2. Скільки дітей було в родині:

А) двоє; Б) троє;  В) п’ятеро.

3.Який вищий навчальний заклад закінчив:

А) Миколаївський державний університет;

Б) Харківський інститут журналістики;

В) Одеський педагогічний інститут.

4. Кому із відомих поетів  Іван Якович у 1936 році цитував власні спроби пера:

А ) В.Винниченку; Б) М.Рильському; В) В.Сосюрі.

5. За що заарештовано в 1937 році Коцюбинського:

А) за розповсюдження забороненої літератури;

Б) за участь в Кирило-Мефодієвському братстві;

В)за організацію та керування буржуазно-націоналістичною групою.

6.Де довелося відбувати заслання І.Я.Коцюбинському:

А) на Колимі;  Б) на Уралі; В) на Кавказі.

7. На якій посаді довгий час працював І.Я.Коцюбинський в лісому господарстві с.Катеринка:

А) лісничим; Б) лісником; В) єгерем.

8. Як називається книга поета, в якій вміщено вірші , відгуки на події, фото світлини, господарчі запаси ( ведеться в 1990=х роках):

А) «Хроніка життя»;  Б) «Щоденник»; В) «Біографія».

9.Хто сприяв появі поезій І.Коцюбинського в друці журналу « Ятрань»:

А) Сергій Ткаченко; Б) Олекса Різниченко; В) Микола Вінграновський.

10. Запишіть прізвище відомої артистки, що певний час проживала в нашому селі та на честь якої написаний один із віршів І.Я.Коцюбинського

11. Запишіть поетичні рядки вірша - гімну «Летіть, лелеченьки, летіть» ( одну із строф)

12. Вкажіть тематику поезій І.Я.Коцюбинського

 

 

"Травневий ранок".

Вирує ранок срібними полями,

Буяє в кронах чемної сосни,

Немов огні кремезними дубами,

Снують багряні промені ясні.

У небі синім зіроньки згасають,

Лунають лісом дивні голоси,

Барвисті трави очі умивають,

Лопочуть листям збуджені гілки.

Повільно з терну пелюстки спадають,

Білують чорне матері чоло.

Тут вартові – фазани окликають

Своїх подруг, що сіли на гніздо.

Кує зозуля на вербі в долині –

Весни чарівник – ліс весь звеселя…

Десь залюбки витьохкує в калині

Мале й величне Боже пташеня. ( 1989р.)

«Мама»

Тихенько підходила вранці,

Ще півень на подрах дрімав,

Благано будила Іванця,

Щоб пасти корівоньку гнав.

Цілушку в торбиночку клала,

Цибулю, кусочок сальця,

 А потім Красулю пускала

На вигін, де йшла череда,

Синків до роботи привчала,

Всим серцем бажала добра...

Сльозу ти не раз витирала.

Як гримнула смертна війна.

Матусю моя, незабутня,

Жаль, пізно ми цінимо Вас,

Рідненька, свята і могутня,

Тебе пам'ятаю весь час!

УЧНЯМ

«Біля Бугу»

Стою над річкою, любуюсь,

Дивлюсь на місто чарівне,,,

Моя тут юність промайнула,

Тут тихий Буг між скал тече.

Тече вода, тече спокійно,

Пока чистенька, як сльоза,

І я хотів би, щоб довіку

Вона завжди така була!

«Сняться сопки колимські холодні»

Сняться сопки колимські холодні,

І міжгіря скелясті, сумні,

Де лежать мої друзі голодні,

Без хрестів у кровавій землі….

Може й досі чекають їх діти,

Тих батьків, що лежать в мерзлоті,

В мілких ямках, ледь мохом прикриті,

У проклятій колимській землі…

«Осінь»

Осінь ліс накрила золотим крилом,

Полем просвистіла, гримає селом…

Насупивши брови , лякає малят,

Бентежить діброви, ганяє зайчат.

В березах нуртує, в калині горить,

Грибами частує, вирієм зорить…

Трави гне, колише, укладає спать…

Вербам коси чеше, хоче заплітать.

Світанками плаче, ніби щось болить,

Балками дзюркоче, тугою дзвенить…

Осінь ліс накрила багровим крилом,

На ланах застила строкатим рядном…

"Осінь".

Червоніє берізонька

Перед дубом віковим.

Зажурилась вербиченька

Своїм віттям молодим...

 

Вітер крила розправляє,

Жартуючи гілля гне,

Осінь, осінь наступає,

Пройшло літечко жарке,

 

Попрощалися лелеки.

Десь в дорозі - журавлі,

Ох, летіти їм далеко,

Ключі кинули зимі…

А стара не за горами,

Набирається парів,

Щоб накрить поля снігами,

Налякати малюків…

День за днем, рік за роком

Пропливають, як птахи,

То весна з ласкавим оком,

А то осінь – плин зими…

 

Не цурайтесь знедолених,

Лісом прогуляйтеся,

В шовках сяйних – березових,

досхочу купайтеся…

Умиються білощокі,

Коси  прополощуть,

Дуби й сосни кароокі,

благанно всі просять.

Покропи святиню нашу:

Земельку – недугу,

Хлюпати всім повну чашу,

Утопи – напругу!...

Іди! Іди дощику !...

 

Пташко, зозулько сивенька,

Внучка – чарівне маля,

Дідова радість рідненька,

Біль і наснага моя…

Часто тебе я не бачу,

В школу вже рідко ходжу,

Думами вас, дітки, кличу,

Старість незборну кляну…

Небо безмежне схиляю,

Доленьку бажану зву,

Серце тобі залишаю,

Пісню і стежку свою!.. (1997)

 

Село звичайне, як село:

Хати, садки, дороги –

Воно засновано давно –

Живуть тут хлібороби…

Проста і назва, як життя –

Лелеча - Катеринка

Ця назва з давнього буття –

З Потьомківського примха …

В Катеринці в нас жила,

Особа - не простецька,

То був - талант, іскра - була

Прославлена Зарницька.

Дивлюсь - будову, геть стару,

Старенькі двері, вікна -

Лиш шифер заміть комишу -

Табличка ледь помітна.

Та в тихім цім кутку села

Є гордість незвичайна –

Де пам'ять з радістю жива,

Як казка стародавня…

 

"Травневий ранок".

Вирує ранок срібними полями,

Буяє в кронах чемної сосни,

Немов огні кремезними дубами,

Снують багряні промені ясні.

У небі синім зіроньки згасають,

Лунають лісом дивні голоси,

Барвисті трави очі умивають,

Лопочуть листям збуджені гілки.

Повільно з терну пелюстки спадають,

Білують чорне матері чоло.

Тут вартові – фазани окликають

Своїх подруг, що сіли на гніздо.

Кує зозуля на вербі в долині –

Весни чарівник – ліс весь звеселя…

Десь залюбки витьохкує в калині

Мале й величне Боже пташеня. ( 1989р.)

 

   Кожен по-своєму залишає після себе пам’ять. Той увінчався будівлями, що висвічують великими вікнами, інший прославився неперевершеним колодязником, а Іван Якович залишив нам свою поезію, в якій оспівував палку любов до природи. Гортаючи сторінки його збірки «Летіть, лелеченьки, летіть!», глибше зазираєш у цей трепетний і неповторний світ

 

  Іван Якович Коцюбинський  народився   в невеликому хуторі Скалівщина Новоархангельського району Кіровоградської області. Тут закінчив семирічну школу і працював нарівні з дорослими на батьківській ниві. У родині було п’ятеро дітей – Іван, Фросина, Григорій, Микола, Валентин.

 «Мама»

Тихенько підходила вранці,

Ще півень на подрах дрімав,

Благано будила Іванця,

Щоб пасти корівоньку гнав.

Цілушку в торбиночку клала,

Цибулю, кусочок сальця,

 А потім Красулю пускала

На вигін, де йшла череда,

Синків до роботи привчала,

Всим серцем бажала добра...

Сльозу ти не раз витирала.

Як гримнула смертна війна.

Матусю моя, незабутня,

Жаль, пізно ми цінимо Вас,

Рідненька, свята і могутня,

Тебе пам'ятаю весь час!

УЧНЯМ

  

  В роки колективізації разом з батьками переїздить до міста Первомайська.

 «Біля Бугу»

Стою над річкою, любуюсь,

Дивлюсь на місто чарівне,,,

Моя тут юність промайнула,

Тут тихий Буг між скал тече.

Тече вода, тече спокійно,

Пока чистенька, як сльоза,

І я хотів би, щоб довіку

Вона завжди така була!

 

  У березні 1932 року випадково потрапив на вокзал станції Голта з метою знайти харчів ,  адже сім’я голодувала. Так разом з іншими сів на потяг і поїхав до Ленінграду - ,, хлібного міста,, . Тут і облаштувався, отримав пропозицію навчатись в радгоспі – технікумі на яку охоче погодився.

Повернувся на Україну в 1934 році, працює на посаді секретаря земельного відділу. Проте бажання навчатись  привів його до Одеського педагогічного інституту на літературний факультет.

   Під час навчання захопився , на той час забороненою літературою Б. Грінченка ,, Під тихими вербами ,, ,В. Винниченка ,, Спогади,,.   

Саме до Одеси у  1936-му році приїжджав Володимир Сосюра. Якимось чином він узнав, що студент Іван Коцюбинський пише вірші, і, знайшовши його, попросив прочитати щось зі свого доробку. Але юнак відповів: «Пробачте, мої твори – це лише проба пера. Вони не годяться для друку». Сосюра все ж наполіг, і вони зайшли до якогось кабінету, де й пролунали такі рядки:

 Ходить квочка по подвір’ю

 І скликає всіх курчат:

 «Щоб писалося до ТСОЗу!»

 А курчата цяпотять

 І до ТСОЗу не хотять.

 (ТСОЗ – товариство спільного обробітку землі, тобто -колгосп).-- Ви що! – каже Сосюра. – Цього писати не можна!

- Саме тому я і не пишу! – відповів Коцюбинський.

  Та все ж і в таких умовах Іван потроху писав. Бувши палким патріотом, наполягав на тому, щоб усі, хто навчався у педагогічному інституті, та ще й на території України, розмовляли українською мовою. Саме цих аргументів і вистачило пізніше, щоб звинуватити Коцюбинського в націоналізмі.

                         Витяг з  вироку:

«І. Я. Коцюбинського, 1914 р.н., що проживає в м. Первомайську  Одеської області, як організатора та керівника буржуазно – націоналістичної групи  студентів літературного факультету Одеського педагогічного інституту присудити на 5 років  виправно – трудових таборів далекого розташування та 3 роки позбавлення волі в  правах після відбуття покарання»

    1 лютого 1937 року 23-річний студент літфаку Іван Коцюбинський був заарештований співробітниками НКВС. Близько десяти років довелося йому «гнити» у колимських шахтах, добуваючи уранову руду. В цілому під хвилю сталінських репресій підпало

приблизно 500 українських письменників.

  То ж можна лише здогадуватися, скільки невинних людей були позбавлені волі.

 Там же виходили газети під лаконічним грифом: «За пределы лагеря не выносить», де й був І.Я.Коцюбинський табкором, писав про зеків-стахановців. Перебуваючи на засланні Іван Якович  перехворів на цингу, значних проблем завдавала сліпота.

Згодом, через багато років, І.Я.Коцюбинський з болем в серці згадуватиме цей період у своєму житті.

 «Сняться сопки колимські холодні»

Сняться сопки колимські холодні,

І міжгіря скелясті, сумні,

Де лежать мої друзі голодні,

Без хрестів у кровавій землі….

Може й досі чекають їх діти,

Тих батьків, що лежать в мерзлоті,

В мілких ямках, ледь мохом прикриті,

У проклятій колимській землі…

 

  Іван Якович   звільнився у 1948 році,  повернувся на Україну  до рідного Первомайська , тут працює агрономом в шовкорадгоспі, одружився . .
  З 1953 року , в роки ,, відлиги ,, змінилось життя Коцюбинського, його реабілітували, повернули документи, запропонували роботу пов’язану з лісом та мисливством, він займає посаду єгеря в мисливському господарстві ,, Катеринка,, Первомайського району.

Сальце синичкам дід повісив

На груші гілки молодої,

Щоб жилось пташкам веселіше

В час стужі – доленьки лихої !...

Ще буде лютий, взявши силу, -

Підкормку учні принесуть !

І не допустять до загину,

Красу природи збережуть !...

І. Коцюбинський 12.01.1997 р.

С. Катеринка

 

  З 1985 року почали активно друкуватися його вірші та природоохоронні статті в періодиці Миколаївщини («Ленінське плем’я», «Південна правда», «Южная правда», «Прибузький комунар», пізніше «Прибузький вісник»).

Лише людина, якій близько спілкується з природою здатна створити таку гарну поезію

 «Осінь»

Осінь ліс накрила золотим крилом,

Полем просвистіла, гримає селом…

Насупивши брови , лякає малят,

Бентежить діброви, ганяє зайчат.

В березах нуртує, в калині горить,

Грибами частує, вирієм зорить…

Трави гне, колише, укладає спать…

Вербам коси чеше, хоче заплітать.

Світанками плаче, ніби щось болить,

Балками дзюркоче, тугою дзвенить…

Осінь ліс накрила багровим крилом,

На ланах застила строкатим рядном…

  Вийшовши на пенсію, Іван Якович ще в продовж двадцяти років продовжував трудитися. Залишив своє дітище лише коли йому виповнилося вісімдесят. Саме в цей час в нього пробуджується ще більша жага до творчості. У Івана Яковича з’явилось пристрасне бажання переплавити десятиріччями спресовані думи й задуми  у вірші. Не дивлячись на вік, його рука була твердою, а пам'ять світлою і далекосяжною. В ці роки він створив гарні, самобутні поезії про природу, своє важке табірне минуле, про друзів, колег по роботі, просто знайомих людей.

Не цурайтесь знедолених,

Лісом прогуляйтеся,

В шовках сяйних – березових,

досхочу купайтеся…

Умиються білощокі,

Коси  прополощуть,

Дуби й сосни кароокі,

благанно всі просять.

Покропи святиню нашу:

Земельку – недугу,

Хлюпани всім повну чашу,

Утопи – напругу!...

Іди! Іди дощику !...

11.06.1997 р

 

  Іван Якович Коцюбинський – активний учасник створення ,, Меморіалу,, - організації політичних в’язнів і репресованих, брав участь у двох всесвітніх конгресах ,, Меморіалу,, і співпрацював у видавництві цієї поважної організації - ,, Зона,, .

 

  У 90 – ті  роки  Коцюбинський започатковує поетичний   ,, Щоденник,, і з належною пунктуальністю веде його протягом десяти років. В ньому знаходимо вірші , відгуки на події, фото світлини, господарчі запаси. Кожний том ,, Щоденника ,, - визначна праця, яка чекає на свого дослідника, впорядника та популяризатора творчості віршування, не схожим на інших. Його перу не властиві наслідування чи імітація.  Через усю творчість поета червоною стрічкою проходить тепло і любов до рідного краю, до його природи. Він опоетизовує Катеринку, річку , ліс, сили природи, людські почуття, що викликає рідна природа.

Через поля в осяйних росах , спішило сонечко в село,

Сріблило вербам довгі коси, фарбуючи їхнє чоло.

Стоять , милуючись берези в веселім промені яснім,

Мовчать лише дуби  кремезні з суворим поглядом хмурним …,,

 

  За декілька років до смерті Коцюбинський пише свій найкращий вірш  ,, Леліть , лелеченьки ,

летіть …,, Текст вірша став гімном Катеринківського НВК.

 

  Серед віршів Коцюбинського є присвяти гордості Первомайщини – Миколі Вінграновському, а також Дмитрові Кременю, Олексі Різниченку, Ларисі Лисогурській, Андрієві Ярмульському, Івану Савві, Євгену Маланюку, корифею українського театру Єфросинії Зарницькій.

«Прославленій артистці  Хросині Пилипівні Зарницькій»

Село звичайне, як село:

Хати, садки, дороги –

Воно засновано давно –

Живуть тут хлібороби…

Проста і назва, як життя –

Лелеча - Катеринка

Ця назва з давнього буття –

З Потьомківського примха …

В Катеринці в нас жила,

Особа - не простецька,

То був - талант, іскра - була

Прославлена Зарницька.

Дивлюсь - будову, геть стару,

Старенькі двері, вікна -

Лиш шифер заміть комишу -

Табличка ледь помітна.

Та в тихім цім кутку села

Є гордість незвичайна –

Де пам'ять з радістю жива,

Як казка стародавня…

 

  Якось на святі Дня журналіста, що проходив на Кіровоградщині, доля звела І.Я.Коцюбинського з поетом, головним редактором журналу «Ятрань» Сергієм Ткаченком, який нині живе і працює у Канаді. Поети обмінялися збірками поезій з автографами. Нелегкий, трагічний життєвий шлях та творчість нашого земляка зацікавили Сергія Ткаченка, і вже в другому номері журналу «Ятрань» було відведено почесне місце творам І.Коцюбинського. Він потім писатиме з цього приводу у своєму щоденнику: «Ось те, ради чого я живу!!!»

 

Поезія І.Коцюбинського– явище неординарне. З неї постає людина з добрим серцем, відверта, порядна, чесна, інтелігентна.