Урок ЛРК .Співець чудовної природи ( Життя та творчість поета рідного краю І.Я.Коцюбинського)

,, Іван Якович Коцюбинський - співець чудовної природи ,,

-Хутір Скалівщина Новоархангельського району Кіровоградської області. -Місто Первомайськ. -Навчання в радгоспі – технікумі м.Ленінграда -Повернення на Україну -Посада секретаря земельного відділу. -Одеський педагогічний інститут, літературний факультет.

-Захоплення забороненою літературою Б. Грінченка «Під тихими вербами», В.Винниченка «Спогади». -Знайомство з В.Сосюрою -Звинувачення в націоналізмі

,, І. Я. Коцюбинського, 1914 р.н., що проживає в м. Первомайську Одеської області, як організатора та керівника буржуазно – націоналістичної групи студентів літературного факультету Одеського педагогічного інституту присудити на 5 років виправно – трудових таборів далекого розташування та 3 роки позбавлення волі в правах після відбуття покарання. ,, Витяг з вироку

1 лютого 1937 року 23-річний студент літфаку Іван Коцюбинський був заарештований співробітниками НКВС. Близько десяти років довелося йому «гнити» у колимських шахтах, добуваючи уранову руду. Там же виходили газети під лаконічним грифом: «За пределы лагеря не выносить», де й був І.Я.Коцюбинський табкором, писав про зеків-стахановців. Перебуваючи на засланні Іван Якович перехворів на цингу, значних проблем завдавала сліпота.

Звільнення із заслання у 1948 році Повернення до рідного Первомайська Праця агрономом в шовкорадгоспі, одруження Реабілітація Посаду єгеря в мисливському господарстві ,, Катеринка,,

Робочі дні в мисливстві ,, Катеринка ,,

З турботою про братів менших

І.Я. Коцюбинський – палкий природолюб, з дитинства спілкувався з лісом, вивчив особливості життя та поведінки звірів.

Сальце синичкам дід повісив На груші гілки молодої, Щоб жилось пташкам веселіше В час стужі – доленьки лихої !... Ще буде лютий, взявши силу, - Підкормку учні принесуть ! І не допустять до загину, Красу природи збережуть !... І. Коцюбинський 12.01.1997 р. С. Катеринка

Спілкування з природою

1986 рік с. Кумари Первомайського району Інструктаж перед полюванням на качок

Улюблениці І. Коцюбинського

Газета ,, Радянська Україна,, 01.11.1969 рік

Із записів ,, Книги відгуків та пропозицій,, мисливства ,, Катеринка,, 16.05.1971 р. ,, Враження найкраще. Мисливське господарство знаходиться на І місці по проведенню біологічних заходів, що стосуються дичини… то по всіх кварталах можна зустріти по 1 – 2 косулі. Багато кабанів. Помітили й дрохву. ( співробітники науково – дослідного інституту зоології АН України В. Аболянцев, Л. Шевченко) 19.01.1975 р. ,, В мисливському господарстві на кожному боці помітна турбота і увага до дикої фауни. Тут привітно відпочиваєш і отримуєш задоволення. ( колектив мисливців з Миколаєва )

з 1985 року почали активно друкуватися його вірші та природоохоронні статті в періодиці Миколаївщини («Ленінське плем’я», «Південна правда», «Южная правда», «Прибузький комунар», пізніше «Прибузький вісник»).

Пенсія Продовження трудового життя Жага до творчості. У Івана Яковича з’явилось пристрасне бажання переплавити десятиріччями спресовані думи й задуми у вірші. Не дивлячись на вік, його рука була твердою, а пам'ять світлою і далекосяжною. В ці роки він створив гарні, самобутні поезії про природу, своє важке табірне минуле, про друзів, колег по роботі, просто знайомих людей.

Не цурайтесь знедолених, Лісом прогуляйтеся, В шовках сяйних – березових, досхочу купайтеся… Умиються білощокі, Коси прополощуть, Дуби й сосни кароокі, благанно всі просять. Покропи святиню нашу: Земельку – недугу, Хлюпани всім повну чашу, Утопи – напругу!... Іди! Іди дощику !... 11.06.1997 р

Іван Якович Коцюбинський – активний учасник створення ,, Меморіалу,, - організації політичних в’язнів і репресованих, брав участь у двох всесвітніх конгресах ,, Меморіалу,, і співпрацював у видавництві цієї поважної організації - ,, Зона,, .

Поетичний «Щоденник» : вірші , відгуки на події, фото світлини, господарчі запаси. Через усю творчість поета червоною стрічкою проходить тепло і любов до рідного краю, до його природи. Він опоетизовує Катеринку, річку , ліс, сили природи, людські почуття, що викликає рідна природа.

,, Через поля в осяйних росах , спішило сонечко в село, Сріблило вербам довгі коси, фарбуючи їхнє чоло. Стоять , милуючись берези в веселім промені яснім, Мовчать лише дуби кремезні з суворим поглядом хмурним …,,

Рядки присвячені онучці

Вірш -гімн «Леліть , лелеченьки, летіть…» Летіть , лелеченьки, летіть, в свою вабливу Катеринку, Де лугом річечка біжить, плекаючи сусідку Кримку. Летіть , лелеченьки , летіть, В свою рідненьку Катеринку, Що два століття маячить і рада вам в любу хвилинку, З чужих дібров – в свій рідний край летіть, тут ваша доля, ваш поріг… На крилах щастя нам несіть, ви наш надійний оберіг! Летіть , лелеченьки, летіть!...

,, Чіпать не хочеться минуле, воно ж ярмом для нас було, Закуте в грати серце чуле, на нас дивились , як на зло. Нема вже сил і грошей – також, все чисто з’їла Колима… Тепер же пенсія мізерна. За все те старість лиш сама. Не можу зараз навіть порхать, не те, щоб високо літать, Чи долі стежку торували, чи щось важливе друкувать . Немає цього і не буде. Одна надія на творця, Який . я вірю, мене любить і вознесе немов співця. Я посаджу в ці дні калину, щоб стала юним, як почин, Може в їх пам’яті не згину і буду жить, як правди дзвін,, ( вірш написаний в останній рік життя )

-Присвяти гордості Первомайщини – Миколі Вінграновському, Дмитрові Кременю, Олексі Різниченку, Ларисі Лисогурській, Андрієві Ярмульському, Івану Савві, Євгену Маланюку, корифею українського театру Єфросинії Зарницькій. -Зустріч з головним редактором журналу «Ятрань» Сергієм Ткаченком «Ось те, ради чого я живу!!!»