Урок "Любіть Україну, як Сонце любіть"

Любіть Україну, як Сонце любіть

Мета: формування поваги до державної символіки (Герба, прапора, Гімну України), до національних символів нашої Батьківщини,   виховання шанобливого ставлення до рідних святинь, української мови, історії; формування патріотичної свідомості, почуттів і переконань; формування національної свідомості, людської гідності, любові до рідної землі, родини, народу; відповідальності за долю нації, держави; розвивати духовно-моральні і загальнолюдські цінності; сприяти духовному розвитку, естетичним та культурним потребам особистості; збереження і продовження українських культурно-історичних традицій, розвивати творчі здібності учнів.

Форма проведення: усний журнал.

Обладнання: карта світу, презентація,рушники, гілочки верби, квіти, зроблені власноруч.

Хід заняття

Сьогодні ми будемо вести розмову про нашу Вітчизну, нашу неньку – Україну і тема нашого заняття звучить так – «Любіть Україну, як Сонце любіть».

Епіграфом нашого виховного заходу будуть слова Т.Шевченка

Свою Україну любіть, любіть її

Во время люте

В останню тяжку минуту

За неї Господа моліть.

Перша сторінка – географічна

Учень. (Показує на карті світу) Україна розташована на материку Євразія, в центрально – східній частині Європи.  Великі розміри території і значна протяжність у широтному і меридіональному напрямках зумовлюють різноманітність природних умов і багатство ресурсів. Рельєф в більшості рівнинний, гори займають незначну частину території. Україна знаходиться в межах помірного кліматичного поясу, де формується сприятливий клімат і поширені родючі ґрунти. Усе це створює комфортні умови для проживання людей, сприяє значному господарському освоєнню території. Крайня південна територія Криму заходить у широти, де сформувався субтропічний середземноморський клімат, це сприяє розвитку курортно – санаторного господарства країни.

 Має вихід до Чорного та Азовського морів. Через протоки Босфор і Дарданелли, Мармурове і Середземне моря Україна має морське сполучення з країнами всіх материків

 Україна межує з Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою.  Морські сусіди – Болгарія, Туреччина та Грузія.

Друга сторінка – історична.

Діти, а чому знову і знову ми повертаємося до історії та сьогодення нашої країни?   (відповіді учнів)

У 2011 році виповнилося 20 років Незалежності і Соборності України. Для історії 20 років – зовсім небагато, а як же довго наш народ ішов до цього свята. Ішов через утиски й в’язниці від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинуло багато кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.

Ви вивчаєте історію України і знаєте, що в боротьбі за незалежність ми зобов’язані насамперед українському козацтву. Очолювали його відомі українські гетьмани. Давайте пригадаємо їхні імена. (відповіді учнів: Б.Хмельницький, П.Сагайдачний, І.Сірко, П.Дорошенко, П.Полуботок, Морозенко…) ось цим героям ми завдячуємо своєю незалежністю. Тож звертаючись до історичного минулого українського народу, я б хотіла бачити у вас кращі риси наших предків, які були носіями гуманності, нескореності, патріотизму, волелюбності.

Виконання пісні «Україна»

Україна – країна трагедії і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її.

І сьогодні ми стоїмо перед цілим світом вільні, воскреслі душами і помислами.

1991 рік став особливим для нашого народу. Ми розпочали будівництво своєї нової держави, незалежної України.

  Кожна держава має свої символи. У ст. 20 І розділу Конституції записано: «Державни­ми символами України є державний прапор України, державний герб України і державний Гімн Украї­ни».

Розповідь учня біля комп’ютеру з зображенням герба.

Учень. Герб — золотий тризуб на блакитному тлі. Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть тому, що число три завжди вважають казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя. Це: батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.

Учень. Прапор (демонструють). Національний прапор України — синьо-жовтий. Він має досить давнє походження. Ще під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького синя і жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі.

Жовто-сині прапори використовували українські січові стрільці.

Учитель Чому саме ці кольори є основою прапору?

Учениця. Жовтий колір — це колір пшенично­го поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір — це ще й колір жовто - гарячого сонця, без лагідних променів яко­го не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

Учень. Синій колір — це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би, заколосився б хліб? От вам і ще один бла­китний колір — колір цариці-води.

Учениця. Наш стяг — пшениця у степах під голубим склепінням неба.

Учень. Слово гімн — грецького походження (дос­лівний переклад — похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності.

Учениця. Слова національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX століття відомий український поет Павло Чубинський. Му­зику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький.

Звучить Гімн (слухання фрагмента).

Учень. Гімн записано українською мовою, бо крім державних символів кожна країна має державну мову. Державною мовою в Україні є українська мова.

Наступна сторінка – поетична.

(слайди краєвидів 5 - 9, показуються під час виступу учнів)

Україна…. Золота, чарівна сторона. Видатні митці слова, справжні патріоти своєї матері – України залишили нам свої поетичні зізнання в любові до Батьківщини. Вслухаємося в їхнє палке, щире поетичне слово.

Учень У всіх людей одна святиня

 Куди не глянь, де не спитай.

 Рідніша їм своя пустиня,

 Аніж земний в пустині рай.

 Їм красить все їх рідний край.

 Нема без кореня рослини,

 А нас, людей, - без Батьківщини.  (Микола Чернявський)

Учень Україно моя, моя люба Вкраїно!

 Чим я втішу тебе, чим заспокою? –

 Чи про те розкажу, як тебе я люблю,

 А чи піснею горе твоє я присплю.

 Чи слізьми розіляюсь, мов сирітська дитина,

 Чим тебе заспокою я – бідна людина –

 Скажи, моя люба Вкраїно, Вкраїно моя! (Павло Тичина)

Вчитель. Діти, а що для вас є Україна, Батьківщина? (відповіді учнів)

 Крім державних символів, Україна має ще й народні, поетичні символи. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, ба­бусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок, чорнобривці, мальви, — все це наші символи.

Наступна наша сторінка - народознавча

 Рідна хата! Вона завжди буде символом добра і надії. Людина не має права бути безбатчен­ком, завжди повинна пам'ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.

 Сценка

Господар і господиня.

Господиня. Яка гарна пісня. Запрошую зайти до нас у хату. На Україні гостей завжди зустрічають хлібом-сіллю. Прийміть цей хліб-сіль.

Дівчата. Дякуємо. Ой, як хороше у вас, затишно! А які гарні рушники у вашій хаті. А хто ж вишивав їх?

Господиня. Я сама. Кожна дівчина заздалегідь готує рушники для свого подальшого подружнього життя. Рушники — це своєрідна візитка, обличчя оселі, а відтак і господині.

1-а дівчина. Мені мама розповідала, що без руш­ника не відбувалася жодна важлива подія в сім'ї. Родини і хрестини, заручини і весілля, проводи в дорогу та зустріч бажаних гостей, навіть труну спус­кали в могилу на рушниках.

2-а дівчина. А у нас дома теж є такий рушничок, він висить біля порога на кілочку, ним ми витирає­мо посуд, руки. З ним, чистеньким, біленьким, ходить мама доїти корову.

3-я дівчина. А в нас таким рушничком накриває бабуся діжу з тістом, спечені паляниці.

4-а дівчина. У моєї бабусі хата прикрашена ота­кими гарно вишитими рушниками.

5-а дівчина. А мене бабуся завжди вчить: тримай хаточку, як у віночку, і рушник на кілочку. І ще: хата без рушників, як родина без дітей.

Учні виконують «Пісню про рушник», слайд 10, сцена прикрашена рушниками)

Дівчата. Ми бачимо, і калиною у вас хата при­крашена.

Господар. Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, наприклад, клен, а в нас — верба, тополя, калина(слайди 11,12,13)

Господиня. Правду каже українське прислів'я: «Без верби, тополі і калини — нема України». З давніх-да­вен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.

Дівчина. Я знаю одну з таких легенд.

Жила собі дівчина Калинка. Дуже вона любила квіти, багато було їх у Калинки. Якось навесні пішла Калинка до лісу. Дорога була довгою, а обабіч ані ку­щика, ні деревця. Викопала в гущавині лісу тонесеньке стебельце і посадила край шляху, від своєї хати носила з криниці воду і поливала. Виросло стебельце великим кущем.

Ішов якось подорожній. Сів під кущем перепочити і сказав «спасибі» тим роботящим рукам, які цей кущ посадили, і тому доброму серцю, яке його викохало.

Раптом — гульк — враз кущ укрився ніжним білим цвітом. А далі обсипався цвіт, а замість нього ягоди червоні, як намистинки, виблискують, а в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла Калинка до свого улюбленця і здивувалася. Звідки такі зернятка ? А кущ нахиляється до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забу­ли, подаруй мені своє ім'я, Калинко».

Відтоді всі так і називають той кущ, рослину — калиною.

1-а дівчина. Люди України з давніх-давен шану­вали цю рослину. Не було хати, біля якої б не пишалася червона калина. У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали від кашлю.

2-а дівчина. Тому так дбайливо охороняли і до­глядали у народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою.

3-я дівчина. А можна я загадаю дітям загадку? Загадки.

1. Стоїть дід над водою з білою бородою, тільки
   сонечко пригріє, борода почервоніє.
2. У вінку зеленолистім, у червоному намисті ви­дивляється у воду на свою хорошу вроду.

4-а дівчина. У прислів'ях і приказках калину використовують в основному як символ дівочої краси:

1. Пишна та красна, мов червона калина.
2. Щоки червоні, як кетяги калинові.
3. Гарна, як калина.
4. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом червона калинонька.

5-а дівчина. А я знаю таку приказку: «Цвіте, як калина в лузі».

Господиня. А я знаю таке прислів'я: «Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте».

Господар. Існувало цікаве повір'я: якщо зробити з калинового дерева сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду — син. І тоді сопілка співатиме йому колискових пісень.

Господиня.   А я пам'ятаю вірш Т.Г.Шевченка:

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Господар. Ось верба (демонструє гілочки верби). У приказках висвітлюється здатність верби визначати воду на землі. (слайд 14,15)

1-а дівчина. Де верба, там вода.

2-а дівчина. Де срібліє вербиця, там здорова водиця.

3-я дівчина. Там криниця, де вербиця.

4-а дівчина. Зігнувся, як верба над водою.

5-а дівчина. Де не повернешся — золоті верби ростуть.

1-ша дівчина. У вербну неділю її гілочки святили і вони набували магічних лікувальних а Коли вперше виганяли худобу надітне пасовище, обов'язково вдаряли свяченою вербою, щоб уберег­ти від всіляких напастей.

Господар. Побутувало повір’я, що в хату, де є верба, не вдарить блискавка. Вважалося, що верба перешкоджає дорогу нечистій силі в дім. Цвітіння верби – потрійне свято, адже і природа святкує початок весни, людина радіє першим «котикам» і бджола бере перший мед. Верба – чудовий лікарський засіб: відварами вербового гілля лікарі лікували князівським дружинникам рани; шанували її і запорізькі козаки за цю властивість «склеювати рани».

Дівчата. Ми помітили, що біля хати вашої рос­туть різні дерева.

Господар. Дерево, як і людина, завжди було час­точкою природи. Тому людина шанувала дерева.

1-а дівчина. Ось тополя. її садили у непомітному місці. Вона була ліками від малого зросту і незграб­ної постави. (слайд 16)

2-а дівчина. У народних піснях із тополею порівню­ють красиву струнку дівчину або заміжню жінку.

3-я дівчина. В народі кажуть: високий, як тополя, гнучка, як тополя, струнка, як тополя.

Господиня. А погляньте на ці квіти.

2-а дівчина. Це — ромашка. Приносить не тільки здо­ров'я, а й добро і ніжність. (слайд 17)

Господар. А в мене квіти ніжно-синього кольору, ніби очі дівчини. Волошки вплітають у віночок як сим­вол краси, здоров'я і сили. (слайд 18)

3-я дівчина. А це мальва.. Висока, струнка, давній сим­вол домашнього затишку, родинної злагоди, батьківської хати. (слайд 19)

1-а дівчина. А ще є гарні квіти. Вони оспівані в піснях. Господар, заспівай нам. (слайд 20)

Звучить пісня «Чорнобривці» (1 учень)

Господиня . Дівчата, відгадайте, про яку квітку ця за­гадка:

Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає, хоч мороз усе побив, його не займає. (слайд 21)

3-я дівчина.. Барвінок — з вічнозеленим листям і не­бесно-голубого кольору квітками. Він супроводжує людину від колиски до могили. У відварі барвінку купали немовлят, щоб росли здоровими і щасливи­ми. Він ріс біля криниці, щоб вода була чистою і цілющою. Барвінок ми зустрічаємо на цвинтарі, бо він є символом вічної пам'яті.

1-а дівчина. А мені сподобався вірш про барвінок: (слайд 22)

З калиною твій переплівся шлях,

З калиною твій цвіт блакитний виник.

Немов калина — дівчина в піснях,

І хлопець у піснях, немов барвінок.

На рідну землю дивним сплетом ліг.

Барвінку наш, барвіночку хрещатий,

Ти сплетом ліг, як плетиво доріг.

Єдиний, як Дніпро і як Хрещатик.

Господиня. Є ще багато квітів-символів, оберегів нашого життя — рута, м'ята, півонія, любисток, без­смертник. (слайд 23) Усі вони лікують, прикрашають, оберігають від зла. Ми повинні вчитися у своїх предків цінувати природу, адже ми теж є частинкою цієї природи, яка нас оточує. Ми повинні шанувати, знати свої традиції, державні і національні символи.

Вчитель. А чи знаєте ви ще які-небудь символи України? (відповіді учнів)

Учень. Вишня також стала символом України. Вишня вважалася священним деревом. Красу вишні оспівано в народних піснях.

Розпрягайте хлопці коні

Та й лягайте спочивати

А я піду в сад вишневий

В сад криниченьку копати.

Хата у вишневому садочку – одвічне замилування українського народу. Тому Шевченківський «садок вишневий коло хати» став символом України, рідним, близьким образом.

Учень. Вишита сорочка – символ України. Вона належить до найстарішої одежі наших предків. Вишивка відігравала роль оберегу. Вважалося, що вишивка на грудях захищає дужу людину від руйнування, занепаду, а отже і смерті. Ця давня українська традиція протистояла злу красою. Ось що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, готувати одяг собі і дорогим своїм рідним, коханим, вкладаючи у вишиті узори найпотаємніші мрії та почуття. (слайд 25)

Учень. Ще один символ України, за яким її знає цілий світ – писанка. Писанка  — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості.

Українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Напр., кривулька знаменує нитку життя, вічність сонячного руху. Кривулька або безконечник — це символ початку і кінця. життя людини. Символічна кольорова гама писанки. Червоний колір символізує радість життя, любов, жовтий — місяць і зорі, урожай; зелений — багатство, буяння рослинного світу, його воскресіння; блакитний — чисте небо, здоров'я; бронзовий — матінку-землю; чорний з білим — пошану до померлих родичів, їхніх душ та ін.

  У народній медицині писанками «викачують» хвороби. Свячені писанки закопували у землю /на високий врожай/, клали у ясла для худоби. Лушпиння із писанки кидали «на щастя» на дах оселі та ін.

Учень.  Єдиний у світі музей писанки збудовано в місті Коломия. Частиною музею є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 метрів. (слайди 26 – 33)

Це — єдиний у світі музей, який був побудований у вересні 2000 року спеціально для збереження і експонування великодніх яєць – писанок. Урочисте відкриття будинку відбулося 23 вересня 2000 року, під час Х Міжнародного гуцульського фестивалю.

Унікальність Музею не лише в тому, що його виконано у формі яйця, висота якого становить 14 метрів, діаметр — 10 м. Приміщення виготовлене повністю з кольорового скла, загальна площа вітражу становить понад 600 квадратних метрів. До речі, воно не має даху! Зовнішнє оздоблення виконано у тривимірному просторі. Музей має три поверхи, верх розписаний зірками і головною зіркою — Сонцем, нижня частина — якби утроба, живіт, там всередині стоїть величезна мармурова композиція: мати з немовлям всередині яйця. В даний час музей володіє колекцією понад 6000 писанок, представлених не лише з різних областей України (Тернопільської, Львівської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської, Одеської), а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції та Індії. Деякі експонати були виготовлені ще на межі ХІХ-ХХ століть.

Учень. Як виявилося, у світі існує кілька пам'ятників писанці Як це ні дивно, але канадська писанка була створена як пам'ятник... канадської кінної поліції! Історія почалася в 1973 році, коли уряд канадської провінції Альберта створив Координаційний комітет з організації в 1974 році святкувань на честь сторіччя Канадської кінної поліції (Royal Canadian Mounted Police). Комітет запропонував грошову субсидію місту, який захотів би поставити пам'ятник RCMP. (слайди 34, 35)

Торгова палата міста Вегревиль прийняла цей виклик. Пропозицій було багато, але кращим було визнано гігантське пасхальне яйце, символізує мир і безпеку, яку представники кінної поліції змогли забезпечити першим поселенцям цього регіону і їх нащадкам. Якщо не знати, що цими першими поселенцями були українські емігранти з Івано-Франківської області (тоді Австро-Угорщина), то вибір може здатися більш ніж дивним. Дизайнерський проект цього пам'ятника виконав програміст, професор Університету Юти Рональд Реш, причому розробка цього проекту зажадала створення нових комп'ютерних програм. 10-метрова «Писанка» — це величезна мозаїка, що включає 524 зірок, 1108 рівносторонніх трикутників, вона має 3512 зовнішніх граней і 177 внутрішніх розпірок і складається з 6978 деталей. 

Учень. Геометричний малюнок має досить складну символіку. Золоті зірки на кінцях яйця символізують життя і удачу, срібні і золоті трикінцеві зірки — Трійцю, а охоплює яйце срібна смуга — вічність. Але головний символ – це спрямовані до центру зуби срібного вовка, які як раз і є емблемою захисту і безпеки, яку забезпечили піонерам цього краю сили кінної поліції.

Посвята написано на чотирьох мовах: англійською, українською, французькою та німецькою. Воно звучить так: “Ця писанка (крашанка) символізує гармонію, життєвість і культуру комуни. Воно було встановлено в якості данини поваги до сотої річниці створення Королівської канадської кінної поліції, яка принесла мир і безпеку найбільшої багатонаціональної колонії в Канаді."

Учениця.  (слайд 36). Ще одну писанку встановили у 2007 р. на острові Хортиця, на місці відкритого в Запоріжжі святилища, датованого 3-2 тисячоліття до нашої ери і так само має обриси яйця. Гуцульський край входив до складу Речі Посполитої, а потім (до 1918 року) складу Австро-Угорщини, потім знову Польщі (до 1939 року)... Так що сліди гуцульської писанки можна знайти не тільки на території нинішньої України. Але ось ще два українських пам'ятника, встановлених у Львівській області. Мозаїчна писанка в селі Братківці – це не пам'ятник, а капличка, так як всередині яйця встановлена фігура діви Марії. (слайд 37)

Учень. (слайд 38) Пам'ятник писанці є також в селі Доброгостів Львівської області. Не потрібно забувати, що гуцули живуть не тільки в Україні, але й у Румунії (марамароські гуцули). Є тут і пам'ятник писанці — в місті Сучаві. Як свідчить табличка, висота яйця становить 7,25 м, діаметр — 4,60 м, а вага — 1800 кг.  Румуни вважають, що це найбільша писанка в світі, але ми знаємо, що це неправда... А взагалі «пам’ятників яйцю» у світі безліч. (слайд 39)

Вчитель. Ми сьогодні багато говорили про нашу Україну. Згадали дещо з історії, гетьманів, поетів, які присвятили вірші нашій Україні, рідному краю. Нагадали державні символи України та народні, поетичні символи. Давайте ж побажаємо нашій неньці – Україні добра, злагоди, миру.

Учні.

Квітуй, Україно, та так, щоб почули

 Що є на планеті красуня така,

 І щоб волиняни, полісці, гуцули,

 Чи то слобожани – єдина сім’я

 Україно моя – це клич журавлиний

 І море, і гори, і велич степів,

 Моя Україна – це люди стосилі,

 І предки, і пам’ять славетних часів.

 Моя Україна – це пісня крилата,

 І батьківська хата – добра джерело….

 Моя Україна – це вольності свято,

 і те, що до нього всіх нас привело.

Виконання пісні. «Як у нас на Україні»

Додаток

Пісня «Україна»

Ти шляхом праведним, святим

йшла до волі, Україно.

Ти перед ворогом своїм

не ставала на коліна.

Ти до омріяних зірок

йшла крізь терни. (2)

Ти в душах сіяла добро,

наче зерна. (2)

Приспів:

   Є на світі моя країна,

   де червона цвіте калина.

   Гори, ріки і полонина -

   це моя Україна.

   Є на світі моя країна,

   найчарівніша, як перлина.

   В моїм серці вона єдина.

   Це моя Україна.

Де б я на світі не була -

ти зі мною, Україно.

Ти - моя мати, що дала

мені мову солов'їну.

Тут я пила із джерела

чисту воду. І до рання

тут я п'яніла без вина

в ніч медову від кохання.

Приспів.

Ти до омріяних зірок

йшла крізь терни. (2)

Ти в душах сіяла добро,

наче зерна. (2)

Приспів.

Це моя Україна. 

Пісня «Чорнобривці»

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю,

Та й навчила веснянки співати

Про надію квітучу cвою.

Приспів:

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки та зустрічі знаю,

Бачила у чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

Приспів

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі,

Розцвітають і квіти і доля

На моїй українській землі.

Приспів

Пісня про рушник

 Рідна мати моя, ти ночей не доспала

 Ти водила мене у поля край села.

 І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

 І рушник вишиваний на щастя дала.

 І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

 Хай на ньому цвіте росяниста доріжка

 І зелені луги й солов'їні гаї.

 І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка

 І засмучені очі хороші твої.

 І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка

 І засмучені очі хороші, блакитні твої.

 Я візьму той рушник, простелю наче долю,

 В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

 І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -

 І дитинство й розлука і вірна любов.

 І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -

 І дитинство й розлука й твоя материнська любов.

Як у нас на Україні

Тече річка-невеличка, через гори, через гай.

 Рано вранці небо кличе: "Вставай, сонце, вставай".

 Розбуди усе навколо, хай почує рідний край.

 Пісню гарну, серцю милу, добрим людям співай.

Приспів:

 Як у нас на Україні - всі лани квітучи,

так у нас на Україні - люди всі співучи.

 Хай же щастя буде довгим і пісень багато,

бо без пісні в Україні не буває свята.

 Як у нас на Україні - всі лани квітучи,

так у нас на Україні - люди всі співучи.

 Хай же щастя буде довгим і пісень багато,

бо без пісні в Україні не буває свята.

Тече річка в синє море, прокладає собі путь.

 І малі струмки прозорі, сивині все отдають.

 По землі вода гуляє, напуває рідний край.

 Все довкола оживає: "Співай, земле, співай".

Приспів:

 Як у нас на Україні - всі лани квітучи,

так у нас на Україні - люди всі співучи.

 Хай же щастя буде довгим і пісень багато,

бо без пісні в Україні не буває свята.

 Як у нас на Україні - всі лани квітучи,

так у нас на Україні - люди всі співучи.

 Хай же щастя буде довгим і пісень багато,

бо без пісні в Україні не буває свята.