Урок "Маруся Богуславка"

Тема. Проблема вибору, душевна роздвоєність Марусі Богуславки між любов'ю до рідної землі та становищем дружини турецького вельможі («Маруся Богуславка»)

Мета: повторити теоретичний матеріал про думу як жанр фольклору; проаналізувати проблему вибору, душевної роздвоєності Марусі Богуславки між любов’ю до рідної землі та становищем дружини турецького вельможі на основі однойменної думи; розширити знання про історичне минуле українського народу;

розвивати вміння аналізувати художній образ та висловлювати власну думку, складати запитання та давати повну відповідь на них, працювати над удосконаленням навичок виразного читання;

виховувати інтерес до історичного минулого українського народу та його усної народної творчості, почуття гордості за рідну землю.

Тип уроку: засвоєння нових знань та формування умінь.

Обладнання: таблиця «Народні думи», мультимедійна презентація, книжкова виставка, малюнки учнів, роздатковий матеріал та чистий аркуш паперу для «створення разка намиста».

Хід уроку

І. Організаційна частина. Налаштування на урок.

Всі готові? Урок починаємо української літератури.

Із цікавістю поринаємо в поетичність народної думи.

І коли, до краплинки краплиночка, всі гуртом працюватимем ми,

Дівка-бранка, Маруся-вкраїночка, озоветься до нас з давнини…

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. «Мозковий штурм».

• Повторимо вивчене на попередньому уроці. Дати визначення народної думи як жанру усної народної творчості..

Українська народна дума – це великий пісенно-розповідний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом у супроводі бандури, кобзи чи ліри.

• У чому особливість дум як фольклорних творів?

Усне поширення й зберігання, варіантність тексту, висока поетичність мови. Дума – це самобутній, суто український фольклорний жанр, який не має аналогів у фольклорі інших народів світу.

• Яке первісне, найдавніше значення слова «дума»?

Первісно словом «дума» називали пісні на честь загиблого чи померлого лицаря. А ще раніше побутували назви «лицарські пісні»,«невольничі плачі», «козацькі пісні».

• Продовжте речення: «Дума подібна до історичної пісні тим, що…

… у них схожа тематика, пов’язана з героїчною боротьбою народу проти гнобителів. А ще і в думі, і в пісні є рядки, що повторюються».

• Чим відрізняються дума й історична пісня?

Дума виконується речитативом, а пісня співається. Речитатив – це протяжне проказування, наближене до співу.

Пісня складається зі строф, а дума поділяється на періоди – частини з нерівноскладовими рядками та переважно дієслівними римами. Виконується дума в супроводі народного інструмента – бандури, кобзи чи ліри.

• Ми знаємо, що дума – ліро-епічний твір. Що переважає в думі – лірична чи розповідна сторона?

У думі переважає розповідна сторона, так званий епічний елемент. Дума, як переказ чи легенда, розповідає нам про певні події, як правило, у хронологічній послідовності. Дума має сюжет. Будова думи нагадує будову, наприклад, казки: зачин, основна частина, кінцівка.

• Отже, дума – це епічний твір?

Дума – це ліро-епічний твір, адже розповідь подається у ліричному освітленні, яке виявляють широкі авторські відступи, пейзажні замальовки, проникнення у внутрішній світ героїв, оспівування їхніх почуттів та переживань.

• Яких ви знаєте виконавців народних дум?

(учні називають імена давніх і сучасних кобзарів)

• Зверніть увагу на книжкову виставку, присвячену народним думам. А чи не помилилася я, помістивши серед книжок «Кобзар» Т.Г. Шевченка? Який зв'язок цієї геніальної книги з тим, про що ми говоримо?

2. Слово вчителя. ( під фонозапис гри на бандурі )

  Прислухаймося до звуків прадавньої бандури… Чується в них і гудіння вітру в дикому степу, і ніжний шепіт причорноморських трав, і грізний голос води, і брязкіт невільницьких кайданів. Прислухайтесь: а може то бандура плаче разом із земляками-бранцями в Кафі чи Туреччині… А ось ці акорди – ніби далеке відлуння голосу Марусі Богуславки або інших дівчат-полонянок. Через сиві віки вони промовляють до нас то    замріяно-ніжно, то бентежно-грізно, то сумовито.

І саме сьогодні ми перенесемося подумки в той історичний час, коли турки і татари нападали на українські села та міста, грабували їх і палили. Старих людей та маленьких діток убивали, а молодь забирали у полон, а потім продавали в рабство. Нелегко доводилося невільникам у Туреччині.

А які твори про турецько-татарські набіги ви читали у 7 класі? Як було звати героїню, що опинилася на невільницькому ринку?

(А. Чайковський. «За сестрою». Ганна, сестра Павлуся).

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.

1. Усний диктант.

На минулому уроці ви прослухали фонозапис української народної думи «Маруся Богуславка», а вдома опрацьовували текст цього твору: визначали його тему, основну думку, художні засоби. Пригадати окремі деталі цієї думи вам допоможе усний літературний диктант «Навпаки». Я пропоную вам відповідь, а ви повинні сформулювати питання до неї. (відповіді розмістити на слайді)

1. 700.
2. З каменю.
3. 30 років.
4. У суботу.
5. До мечеті.
6. Ключі.
7. Богуслав.
8. Бо потурчилась, побусурменилась.
9. Чорного.
10. «Чи ви знаєте, що в нашій землі та й день затепера?»
11. Бранка.
12. Великдень.
13. До Бога.

2. Усне опитування.

• Зачитайте сформульовану в домашній роботі тему думи «Маруся Богуславка».
• А як ви окреслили основну думку думи?
• Виразно зачитайте кінцівку думи, розміщену на таблиці. Що містить славословіє – тему чи основну думку  твору?
• Назвіть художні засоби, які ви відмітили. Яка їхня роль?

3. Озвучення малюнків.

І останнім етапом перевірки домашнього завдання буде озвучення малюнків. Я пропоную вам озвучити ілюстрації до думи «Маруся Богуславка», розміщені на таблиці «Народні думи», а також виконані учнями попередніх класів. Усім, хто бажає, пропоную також створити власні ілюстрації в рамках домашнього завдання.

ІV. Засвоєння нових знань та формування умінь.

1. Слово вчителя.

Тема жіночої долі є однією з головних в українському народному епосі невільницького циклу. Сьогодні на уроці ми спробуємо поміркувати, у чому полягає трагедія Марусі Богуславки, наскільки важкою була для неї проблема вибору між рідною та чужою землею. Ми спробуємо відчути душевну роздвоєність Марусі між любов’ю до рідної землі та становищем дружини турецького вельможі.

2. Запис теми у зошит
3. Оголошення мети (продемонструвати слайд «Сьогодні на уроці»).
4. Слово учителя.

У літературознавстві досі точаться суперечки про те, чи Маруся Богуславка – вигаданий персонаж, чи є реальною історичною особою.

Народні перекази стверджують, що приблизно у XVI столітті у місті Богуслав, що біля Києва, у родині священика підростала дочка – красуня Маруся. Її разом із двома сестрами ординці забрали в полон і пригнали на невільничий ринок у Кафі. Вродливу полонянку Марусю, як товар, придбали для знатного турецького вельможі, багатого паші. Молода українка могла до кінця своїх днів жити в розкоші й багатстві, але трагічне становище невільників з рідного краю не давало спокою її совісті, її сумлінню. За переказами, Маруся вибрала сприятливий момент і випустила на волю 700 козаків, за що була покарана смертю.

У думі «Маруся Богуславка» показана історія багатьох українських жінок та дівчат, які потрапляли до турецького й татарського полону і змушені були все життя перебувати в неволі.

Найбільш відома українська жінка-бранка, реальна історична особа Настя Лісовська, дочка священика із західноукраїнського міста Рогатина. Настя Лісовська, яку на чужині нарекли Роксоланою, стала дружиною турецького султана Сулеймана і всіляко допомагала  своїм землякам.

До речі, про Роксолану створено кінофільми, можливо, дехто з вас бачив їх чи хоча б чув про них. Про Роксолану написано багато художніх творів. Серед них повість О.Назарука «Роксоляна» та роман П.Загребельного «Роксолана», з якими ви ще познайомитеся на уроках літератури в старших класах.

Не виключено, що саме доля Роксолани, історія її життя, лягли і в основу думи про Марусю Богуславку. У чому ж трагедія життя Марусі? Зрадниця вона чи все ж таки патріотка рідної землі?

Краще зрозуміти мотиви поведінки Марусі нам допоможе драматична мініатюра, підготовлена групою учнів.

5. Драматична мініатюра «Зустріч Марусі Богуславки з невільниками»

Дійові особи:

Маруся Богуславка.

Козаки (2 – 3 учні)

- Доброго дня вам, бідні козаки-невільники!

 - А, це ти, Марусю…

- Бодай би очі тебе не бачили! Чому ти знову прийшла?

- Розумію, як важко живеться вам тут, далеко від рідної землі.

- Розуміє вона… Посиділа б ти тут 33 роки, тоді б, можливо, й усвідомила, які неймовірні муки доводиться нам терпіти!

- Та годі вже тобі. Ти ж знаєш, що вона тут не з власної волі.

- Е, ні, брате, ти не рівняй нас із нею. Маруся живе в розкішному палаці, споживає лакомства, а ми перебиваємося з хліба на воду.

- Правда твоя, козаче. Кожен із нас на ладан дише  від голоду й холоду, а вона в золоті купається!

- Зрозумійте мене, братці, що не рада я тому багатству, не в ньому щастя!

- Тоді ж чому ти не робиш спроби повернутися до рідного краю?

- Соромно мені, бо, як ви говорите, потурчилась я, побусурменилась. І все тільки заради життя! Тепер я мусульманка… Думаю, батьки мені цього не пробачать…

- Бодай ти щастя-долі не мала, як ти запродалася турецькому паші!

- Не проклинайте мене, братці, в душі я назавжди залишилася вірною православ’ю.

- А як ти нам це доведеш?

- Я потай від султана веду лік християнським святам. І сьогодні до вас завітала не випадково. А чи знаєте ви, який на нашій землі день тепера?

- Ти що, знущаєшся, попівно! Звідки нам знати, коли ми навіть світу Божого не  маємо змоги побачити!

- Так от. Нині на батьківській землі Великодня субота. А завтра, дасть Бог, сороковий день – Великдень!

- Для чого це ти нам сказала? Щоб іще більше спекти нам душу, чи що?!

-Та що ви! Як ви могли таке подумати…

- А що ж нам іще думати?

- Бідні невільники, не лайте мене, не проклинайте. Я ж вам співчуваю й лише добра бажаю. А тому, як буде наш пан турецький від’їжджати, то віддасть мені ключі, якими я зможу відімкнути темницю й випустити вас на волю!

- І що нам далі робити?

- Утікати в міста християнські!

- А ти хіба не з нами?

- Пізно, братці, пізно…

- А що ж нам батькові-матері передати?

- Буде до вас у мене одне прохання. Завітайте до міста Богуслава й повідомте батькам, що я жива-здорова. І нехай вони не збирають ні грошей для визволення, ні приданого. Серцем відчуваю, що ніколи вже не повернуся я до них…

- Гаразд, попівно, зробимо, як ти волієш, тільки визволи нас!

- Не сумнівайтеся, скоро ви опинитеся на свободі. А поки що мені пора. До зустрічі!

- Бувай, бувай, Марусю…

8. Бесіда за питаннями.

1.  Зачитайте виразно уривок із думи, розміщеної в підручнику, де говориться про нестерпне становище невільників у темниці.

2.  Чому бранка вирішила нагадати козакам про велике християнське свято?

3.  Зачитайте уривок із думи, де говориться про те, як відреагували  невільники на слова Марусі про Великдень?

4.  Коли саме пообіцяла Маруся звільнити земляків? Зверніть увагу на ілюстрацію відповідної частини думи, розміщену на таблиці.    

 5.  Що спонукало Марусю до героїчного вчинку?

6.  Чим це може обернутися для Марусі?

7. Зачитайте останній монолог Марусі. Чому  вона не втекла з козаками в Україну та ще й передала звістку батькові з проханням не намагатися її викупити?

8.  Як ви розумієте слова «потурчилась, побусурменилась»?

9.  Чи справді єдиною причиною було те, що Маруся прийняла мусульманство?

10.  Між чим і чим вибирала Маруся? В чому ж трагедія дівки-бранки?

9. Слово вчителя.

Ось ми й побачили, перед яким нелегким вибором стояла Маруся Богуславка, відчули, як він нещадно розривав душу бранки на дві половини. В одній часточці душі – чужа земля Туреччина, де була вже нова родина Марусі та її діти, яких не могла покинути бранка. А в другій часточці душі – рідна Україна, «край веселий, мир хрещений», «яснії зорі та тихії води» города Богуслава, батькова хата, мамине ласкаве слово… Прочитайте виразно і запишіть у зошити поетичні рядки, які дуже влучно передають душевну трагедію Марусі Богуславки.

(слайд 5. Розривається серденько бранки з України:

                «потурчилась» Марусенька, живе на чужині…

                А душа летить додому із болем, невпинно:

                -Пробач доню нещасливу, ненько Україно!)

І хоч сперечаються літературознавці, чи така Маруся дійсно жила в Богуславі під Києвом, чи це просто вигаданий, збірний образ дівчини-полонянки, а все ж таки давайте повіримо давнім переказам, тим більше що Марусі Богуславці поставлено в Богуславі пам’ятник. На тому самому місці, де, за переказами, стояла церква, а біля неї – хата священика, батька Марусі.

10. Віртуальна подорож у Богуслав. (продемонструвати фото із зображенням пам’ятника Марусі Богуславці)

V. Закріплення нового матеріалу.

1. Хвилинка поезії.

Вчитель або учениця читають напам’ять вірш Ліни Костенко “Чадра Марусі Богуславки» на фоні запису повільної мелодії Сходу .

Вузенька вуличка. Стіна повита хмелем.

Татари сплять, сьогодні в них байрам.

Високий дуб, по-українськи – нелинь.

Святе письмо, по-їхньому – коран.

      Чого я тут? Ще й, кажуть, Богу слава,

      Що я жива, що в мене муж паша.

      А я – Маруся. Я – із Богуслава.

      Ще в мене є непродана душа!

Каблучки нанизав на палець кожний,

Браслети на руках, на шиї дукачі…

Ой де ж ви, мої стрічечки, віночки?

Ну як мені? Чи гарно у чадрі?

      І я ходжу, володарка темниці.

      Скриплять у тиші двері за дверми.

      Блищать очима слуги темнолиці,

      Мені під ноги стелють килими…

Мій муж поїхав. Тоскно мені. Жду.

А то б я їм здавалася чудною, -

Чого я зблідла і куди йду,

Чого в душі не маю я спокою?

      Чого дивлюся в море, у тумани.

      Чого, як тінь, блукаю уночі…

      Бряжчать мені невільницькі кайдани,

      А я шукаю сховані ключі…

2. Обговорення прослуханої поезії.

- Якою постає перед нами Маруся?

-Що в дівчини залишилося все ж таки непроданим, вільним?

-Усі, хто бажає й відчуває творче натхнення, може вдома скласти свою власну поезію про Марусю Богуславку.

3.Словникова робота.

• У вірші звучали слова «чадра», «Коран», «паша», «байрам». Яке їхнє лексичне значення?

(перевіряють за слайдом, виготовленим учителем заздалегідь)

4. «Прес-конференція»

• Уявімо, що Маруся Богуславка вирішила змінити свою думку і повернутися в Україну. Одна з учениць буде виступати в ролі Марусі, решта учнів – журналісти, теле- і радіо кореспонденти, представники громадськості. Отож, зараз ми знаходимося на прес-конференції. Шановні журналісти, поставте Марусі Богуславці запитання, які вас хвилюють. А пані Маруся Богуславка спробує дати на них вичерпні відповіді та коментарі, які будуть цікавими і важливими для всієї громадськості.

      Орієнтовні запитання.

• Як ви дізналися, що в темниці перебувають невільники?
• Що наштовхнуло вас на визволення бранців?
• Як ви будете виправдовуватись перед ханом, коли він дізнається, що ви причетні до втечі полонених?
• Чи кохаєте ви пана турецького?
• Як ви думаєте, ким вважали  вас невільники – зрадницею чи патріоткою?
• А ким вважаєте Марусю ви?

5. Прийом «Разок намиста».

На дошці прикріплено великий чистий аркуш паперу. Кожному учню роздано червоні паперові кружечки, на кожному з яких діти мають написати одну з рис характеру Марусі Богуславки. Учні називають рису характеру й обґрунтовують її, а потім приклеюють на чистий аркуш так, щоб вийшло «намисто».

    Слово учителя.

• А зараз, діти, коли ви безпосередньо поспілкувалися з Марусею, пригадайте всі

хороші риси характеру цієї сміливої бранки і  створіть із них «разок намиста», яке ми подарували б нашій гості.

( відповідальна, турботлива, співчутлива, рішуча, благородна, доброзичлива, чуйна, смілива)

• Тепер доберемо ряд дієслів, які б обґрунтовували названі вище риси характеру.

( любить, бореться, сповіщає, випускає, промовляє, нагадує, розуміє, кається, допомагає)

6. Робота в групах. Складання сенкану.

На основі дібраного матеріалу учні складають сенкан.

7. Літературно-мистецькі паралелі.

Слово вчителя.

Образ Марусі Богуславки надихав провідних митців на створення літературно-художніх шедеврів  (продемонструвати)

VI. Домашнє завдання (одне з трьох – на вибір).

Учитель нагадує про вже запропоновані види домашнього завдання – малювання ілюстрації та складання вірша. Ще одним видом роботи може бути твір-мініатюра «Моє ставлення до Марусі Богуславки».

VII. Підсумок уроку.

1. Бесіда.

• Що було особливо цікавим?
• Над чим роздумували на уроці?
• Хто ж вона насправді, та дівка-бранка Маруся, - зрадниця чи патріотка?

2. Заключне слово вчителя.

Зі змісту думи ми чітко розуміємо, що життя Марусі залежало від турецького пана. Дівчина була змушена пристосовуватись до нових обставин, інакше це могло б їй дорого коштувати. Уже те, що вона наважилася поспілкуватися з невільниками в кам’яній темниці, свідчить про її патріотизм. Не можна не погодитись, у її чоловіка було багато слуг, які могли помітити це. І тоді б для Марусі Богуславки міг би бути непередбачуваний фінал.

Я теж вважаю, що Маруся не зрадниця. Тому що зрадник – це той, хто свідомо зраджує когось, а Маруся – тільки жертва обставин. Що може зробити дівчина проти озброєних воїнів? Вона може лише чинити опір та заплатити за це життям. Чи це розумно? Адже життя людини – це найвища цінність, і кожен має право жити. Маруся вирішила  не губити себе, а зробити для Батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. Це засвідчує її патріотизм.

Я впевнена, що доля української дівки-бранки Марусі, її розбита навпіл душа нікого з вас не залишила байдужим, і ви відобразите це у своїй домашній роботі. І насамкінець прослухайте пісню, підготовлену нашими ученицями.

Ця пісня про те, як боліла Марусі розлука з Україною, як летіла до Богуслава непродана душа дівки-бранки і як рідна земля приходила до Марусі тільки у снах.

               ( Співається на мотив пісні Тоні Матвієнко «Мої сни»)

1. Як я в батенька була, як я в матінки росла,

В рідній хатоньці жила,

Пишно цвіла.

Як у рідному краю вишиваночку свою

Одягала у маю.

Я Марусенька, україночка…

                         Приспів:

Мої сни – Вкраїна моя,

Великодня Божа зоря.

Мої сни – віночок пісень,

В молитвах народжений день!

2. У далекий Богуслав знову мрія понесла,

Як той човник без весла.

Час – течія…

Вся в золоті, у шовках, диво-перли на руках,-

Я чужинка у віках.

Не Марусенька, не україночка…

                          Приспів:

Мої сни – Вкраїна моя,

Великодня Божа зоря.

Мої сни – віночок пісень,

В молитвах народжений день!

Мої сни – то тиха вода.

Мої сни… Я їх не віддам.

Мої сни – то тіні ночей,

То ясні перлини з очей…