Урок: "Мило і миловаріння"

Про матеріал

Розробку уроку "Мило і миловаріння" можна використати під час уроків в 9-10 класах так і під час проведення позакласних заходів

Перегляд файлу

Тема: Мило і миловаріння: сучасне і стародавнє

Мета: Поглибити знання учнів про мило, його різновиди та властивості, порівняти сучасні і стародавні способи миловаріння. Отримати знання про сучасні способи миловаріння у домашніх умовах. Розвивати уміння працювати з додатковими джерелами інформації, порівнювати та аналізувати. Виховувати інтерес до хімії, як давньої і сучасної науки.

Обладнання: різноманітні зразки мила, форми для виготовлення мила у домашніх умовах

Форма проведення: круглий стіл

Основні поняття та терміни: жири, вищі карбонові кислоти, мило, різновиди мила, миловаріння

Хід заходу:

1. Організація класу

Подивіться уважно на демонстраційний стіл. Що ви бачите?

Так, це різноманітні сорти мила.

- Що таке мило? Мило – мийний засіб, що застосовують для очищення забруднених поверхонь як у побуті, так і в промисловості. Мило – це натрієва сіль вищої карбонової кислоти – натрій стеарат.

- Що таке жири?

- Які карбонові кислоти належать до вищих?

- Пригадайте рівняння реакції взаємодії жиру три стеарину з натрій гідроксидом.

- Які сполуки утворюються внаслідок реакції? Дайте їм назви.

2. Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні ми всі зустрілися за круглим столом щоб більше дізнатися про різновиди мила та різноманітні та різноманітні способи миловаріння: стародавні та сучасні.

3. Повідомлення теми, мети зустрічі

Тема: Мило і миловаріння: сучасне і стародавнє

Мета: Більше дізнатися про мило, його різновиди та властивості, порівняти сучасні і стародавні способи миловаріння. Довідатися про сучасні способи миловаріння у домашніх умовах.

4. Проведення зустрічі

Під час сьогоднішньої зустрічі за круглим столом ми розглянемо такі питання:

Різновиди сучасного мила;
Іноземне стародавнє миловаріння;
Історія українського миловаріння;
Сучасне промислове миловаріння;
Миловаріння вдома з основи;
Миловаріння вдома «холодним методом».

1. Різновиди сучасного мила

За призначенням сучасне мило буває:

Господарське,
Туалетне,
Технічне.

Технічні мила застосовують у текстильній промисловості. Вони містяться у складі мастильно-охолоджувальних рідин для металообробних верстатів, використовуються як прискорювачі висихання в складі масляних лаків, оліф.

За виглядом мила бувають:

Тверді,
Рідкі,
Порошкоподібні,
Водорозчинні.

Тверді сорти одержують із твердих жирів і саломасів (рослинних олій чи рідких жирів морських тварин, переведених у твердий стан з допомогою гідрогенізації.

Сировиною для рідких сортів є рідкі рослинні олії.

Сорт мила також залежить від катіона: тверді сорти містять йони Натрію, рідкі – йони Калію.

Порошкоподібне мило одержують розпилювальним сушінням мильних розчинів. У продаж воно надходить без добавок (мильні порошки) чи в суміші зі значною кількістю лужних електролітів (содою, фосфатами), що поліпшують мийну здатність.

Водорозчинні мила – типові міцело утворюючі поверхнево активні речовини. За концентрації вище критичного значення в мильному розчині поряд з окремими молекулами (йонами) розчиненої речовини містяться міцели – колоїдні частки, утворені скупченням молекул у великі асоціати. Наявність міцел і висока поверхнева активність мила обумовлюють характерні властивості мильних розчинів: здатність відмивати забруднення, пінитися, змочувати гідрофобні поверхні, емульгувати олії.

Мило сприяє змиванню забруднень, у тому числі й з поверхні шкіри.

2.Іноземне стародавнє миловаріння

Найранніший опис миловаріння виявили вчені на шумерських табличках, що датовано 2500 роком до н.е. мило виготовляли кип’ятінням суміші води й деревної золи (поташу), у яку додавали розтоплений жир. За даними істориків, мило було відомо давнім галлам і германцям. Але тільки а Давньому Римі миловаріння набуло значного поширення й виділилося в окрему ремісничу галузь. Одну з миловарень того часу було знайдено археологами під час розкопок Помпеї.

Мило згадується й у відомому трактаті давньоримського письменника й історика Плінія Старшого «Природна історія» (І ст.н.е.). у цій енциклопедії природничих знань античності автор згадує, що римське населення використовувало мило не тільки для миття і прання, але й для укладання волосся. Згадки про мило також трапляються в римського лікаря Галена (ІІ ст.н.е.).

Час минав, потреба в милі зростала, але технологія виробництва істотно не мінялася. Поташ , як і раніше, залишався основною сировиною, що призводило до масової вирубки лісів. Ціни на мило були високими, і гостро постало питання про пошук дешевого замінника поташу. Різке збільшення обсягу та якості мила відбулося в ХІХ столітті, чому сприяла робота французького вченого Н.Леблана, за метолом якого було організовано виробництво соди. Цей відмінний лужний матеріал замінив поташ і знизив вартість мила.

3. Історія українського миловаріння

Про початок українського миловаріння точних відомосте немає. Проте у давніх хроніках зазначалось, що у Львові у1680-х роках вірменин Амір мав міську лазню і при ній - власну миловарню.

До наших часів із ХУІІ ст. зберігся один із перших рецептів приготування мила. В одному Києві на той час чаклували біля своїх казанів три миловари. Ремесло було не з легких. Свіже яловиче, бараняче або свиняче сало необхідно було подрібнити й варити на слабкому вогні цілих п’ять днів, додаючи сіль та попіл. Після цього масу розкладали на так зване творило, давали вистигнути, а потім різали на шматки. Тоді ж як сировину почали використовувати й коров’яче масло.

Історичні пам’ятки засвідчують, що 1783-1785 рр. три купецькі миловарні діяли в Чернігівському намісництві, а в кінці століття такі «заводи» були в Полтавській і Таврійських губерніях.

Виробляти туалетне мило почали в першій чверті минулого століття. Отримували його шляхом поліпшення «основи» простого мила. Для цього його кришили, двічі промивали в червоному вині й варили в мідних тазах, постійно помішуючи варево деревяними лопатками. Під час варіння додавали гіркий мигдаль, білий льодяник, лимонну цедру, підливали рожеву воду. Із суміші, не даючи їй повністю вистигнути, валяли кругляші, надаючи їм різноманітної форми.

До 1845-1848 рр. миловарна промисловість України була представлена 109 заводами. Зразки українського мила посіли помітне місце на Всеросійській виставці, що проходила в Києві 1913 році.

4. Сучасне промислове миловаріння

З курсу хімії відомо, що мило – це різновид солей вищих жирних кислот. Мило, яке ми використовуємо в побуті, являє собою суміш водорозчинних солей цих кислот із добавками деяких інших речовин, що мають мийну дію. Основою сумішей зазвичай є натрієві (рідше калієві та амонієві) солі насичених і ненасичених жирних кислот із 12-18 атомами Карбону в молекулі (стеаринової, пальмітинової, миристинової, лауринової та олеїнової).

Зазвичай мило одержують лужним гідролізом (омиленням) нейтральних жирів їдкими лугами. Для цієї мети частіше користуються каустичною содою (натрій гідроксидом).

У результаті варіння утворюється мильний клей – однорідна в’язка рідина, що загусає під час охолодження. Обробка мильного клею розчином хлористого натрію (відсолювання) призводить до його розшарування. При цьому виникають два шари. Верхній шар – концентрований розчин мила. Нижній шар – підмильний луг: у нього переходить велика частина гліцерину, нерозщеплений жир та інші домішки.

На наступному етапі в мильну масу додають барвники, антиоксиданти, а в деяких випадках – пахучі, дезінфікуючі, лікувально-профілактичні, піноутворюючі та інші специфічні добавки. У дешеві сорти мила іноді додають мінеральні наповнювачі – глини, каолін. Далі продукт охолоджують, підсушують, формують, упаковують і продають.

5.Миловаріння вдома з основи

Таки спосіб домашнього миловаріння проводять у декілька етапів:

Розплавлювання основи. Спочатку потрібно попередньо подрібнити основу (порізати або натерти). Плавити можна на водяній бані або у мікрохвильовій печі. Нагрівання здійснювати до моменту розплавляння основи, не більше 60-65ºС.
Додавання есенцій. Коли основа не нагрівається, необхідно ввести есенції, це можуть бути улюблені парфуми, ефірні масла, ваніль. Рекомендують 1 ч.л. спеціальної есенції на кожні 250г основи.
Підфарбовування. В якості барвника можна використати харчові барвники.
Інші добавки. Для зволожуючих властивостей мила можна додати рослинні олії (не більше 1 ст.л. на 500г основи. Як скраб можна додати мелену каву, цукор.
Розливання у форми. Як форма підійде будь-яка кухонна формочка: пластикові коробочки, дитячі пісочні формочки. Щоб легше було витягати висохле мило з формочок, їх варто змастити кукурудзяним маслом або рідким вазеліном.
Витягування з формочок. Мило готове до використання, як тільки затвердне. Якщо ви не збираєтесь його зразу використовувати, то варто повністю загорнути брусок в поліетиленову плівку, щоб мило не висохло.

6.Миловаріння вдома «холодним методом»

Цей метод нараховує вже більше ніж тисячолітню історію. Ним користувались ще древні римляни. Це старовинний спосіб складається з кількох етапів:

Прикрийте робочий стіл газетним папером. Одягніть робочий одяг, фартух, рукавички і захисні окуляри.
Підготуйте форми для мила. Дерев’яні – викладіть фольгою, пластикові – змастіть маслом.
Налийте необхідну кількість холодної води. Зважте в скляній банці натрій гідроксид.
Насипайте ложкою поступово весь луг у воду. Розчин стане гарячим, тому залишіть його охолоджуватися.
Зважте жир і поставте розтоплювати у сталевій каструлі, постійно помішуючи.
В іншому мірному посуді відміряйте олії. Як тільки жир розтане, вливайте в нього олії та зніміть з плити.
Коли луг і жир з олією охолоне, обережно і повільно влийте луг в суміш олій, перемішуючи сталевою ложкою.
Збивайте, не зупиняючись, до тих пір, поки суміш стане непрозорою і однорідною. Збивайте вінчиком 1 год., блендером 2-5 хв.
Коли суміш готова, додайте барвник або ароматизатор. Перемішайте ложкою.
Сире мило розливають у форми і ставлять сушитися на повітрі не менше 24год. Весь час буде йти хімічна реакція і мило буде теплим. Коли мило охололо, вийміть з форми і поріжте на шматки.
Мило дозріває на повітрі протягом 4-6 тижнів. Його ще не можна використовувати.