Тема: Морально-етичні уроки повісті Григора Тютюнника «Климко»
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Григора Тютюнника»;
допомогти учням глибше засвоїти ідейно-художній зміст повісті, її сюжет;засвоїти мораль-етичні уроки повісті, її художні особливості. Розвивати навички спостереження над художнім текстом, виділення головного; уміння формулювати свої думки з приводу прочитаного, оцінювати життєві явища. Виховувати важливі гуманні якості людини – чуйність, доброту, почуття відповідальності, здатність до співчуття, до виявів милосердя.
Обладнання: портрет письменника, виставка книжок, ілюстрації до твору,
мультимедійна установка, розроблена презентація за темою.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
З любові і муки народжується письме-
нник – іншого шляху в нього нема.
Григір Тютюнник
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Наш народ має багатовікову історію, в якій відбивається життя народу.
Українці мужньо захищали свою землю від татаро-монгол, турків, ляхів. Протягом багатьох століть боролися проти оросійщення. І от в середині ХХ століття наш народ очікувало ще одне випробування – Велика Вітчизняна війна. Всі від мала до велика піднялися на боротьбу проти «коричневої чуми» - фашизму.
Наше завдання сьогодні на уроці: з`ясувати, що рухало людьми, які опинилися у самому вирі подій? Як поводилася малеча, що залишилася без батьківської опіки? І найголовніше - чому слід навчитися у дітей воєнного лихоліття вам, підліткам ХХІ століття?
На ці питання ми зможемо відповісти, ознайомившись з життям та творчістю Григора Тютюнника, зокрема його повістю «Климко».
ІІІ. Вступне слово вчителя. (Слайд №1)
Григір Тютюнник – невигойна рана пам`яті про чи не найталановитішого митця слова, якому судилося коротке життя.
Зверніть увагу на портрет письменника, на його смутне, задумане обличчя. Нелегка доля судилася Григору Тютюннику. Важкі думи оповили сміливий погляд.
З біографією письменника нас познайомить ,
яка отримала індивідуальне домашнє завдання: підготувати стислу розповідь про життєвий і творчий шлях Григора Тютюнника.
Біографія Григора Тютюнника. (Слайд №2)
Григір Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в сім`ї селян – Тютюнника Михайла Васильовича і Тютюнник Ганни Михайлівни. Вони працювали в колгоспі , але батько нишком готувався до екзаменів у вчительський вуз.
У 33-му році сім`я опухла від голоду, а дід помер.
У 37-му році батька заарештували і пустили по сибірських таборах, як політичного в`язня. У 1957-му році батька реабілітували посмертно.
(Слайд №3) Після арешту батька Григора взяв на виховання батьків брат Филимон Васильович Тютюнник і його дружина Наталя Іванівна. Вони обоє працювали в школі: дядько – бухгалтером, а тітка – вчителем української мови та літератури. З того часу Григір став багато читати.
1938 року віддали хлопчика в український перший клас. Але через два тижні цей клас було ліквідовано, і тому Григір змушений був вчитися в російському класі.
Під час війни повернувся в рідне село на Полтавщину - до матері. Ішов пішки рівно два тижні, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій на початку подорожі було 9 сухарів, перепічка та банка меду.
У 1946 році після закінчення 5-го класу пішов у Зінківське ремісниче училище №7, щоб мати якусь одежину та шматок хліба в 700 грамів, які і врятували від голодної смерті Григора із мамою.
Після училища працював на Харківському заводі імені Малишева, поки не захворів на туберкульоз. Повернувся у рідне село і став колгоспником. За те, що не відпрацював на заводі три роки був ув`язнений на чотири місяці.
Після в`язниці подався на Донбас, де працював на будівництві, у гаражі.
(Слайд №4) В листопаді 1951 – пішов у армію. Служив у Владивостоці.
Після армії продовжив вчитися: закінчив вечірню школу. А далі – найщасливіші роки навчання в університеті на філологічному факультеті. Став працювати викладачем російської мови в школі, потім на Київській кіностудії ім.. О.Довженка, у видавництві «Молодь» та інших . Одружився. Народилися сини – Михайлик та Василько. (Слайд №5)
1961 року написав свою першу новелу російською мовою «В сумерки».
Після смерті брата Григорія став писати виключно українською мовою.
Написав не так багато, але кожен його твір – подія в українській літературі. Найвідоміші збірки оповідань і новел – «Зав`язь», «Деревій», «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Коріння», «Ласочка», «Лісова сторожка», «Степова казка». За твори для дітей отримав літературну премію імені Лесі Українки, а за двохтомник вибраних творів Державну премію України імені Т.Г.Шевченка (щоправда посмертно).
6 березня 1980 року Григір Тютюнник пішов із життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Вчитель. На фотографії ви бачите могилу письменника.
Робота з епіграфом
Вчитель. Зверніть увагу на слова Григора Тютюнника, які є епіграфом до нашого уроку і життєвим кредо автора.(зачитати, записати у зошит)
Чому ж саме так оцінює Тютюнник становлення письменника? (думки дітей)
Послухайте висловлювання про Григора Тютюнника його сучасників.(звучать аудіозаписи)
Григір Тютюнник з того покоління, яке зазнало голод і холод, тривожне чекання, сирітство. І це описано в оповіданнях “Сито, сито…”, “Смерть кавалера”, в повістях “Облога”, “Климко”, “Вогник далеко в степу”.
З правдивими, психологічно переконливими подробицями описав Григір Тютюнник важку подорож юного героя, що так трагічно закінчилася для нього, в повісті “Климко”.
- Який епізод життя описав Григір Тютюнник в повісті «Климко»?
( Письменник добре знав той маршрут, бо пройшов його сам у роки окупації, таким же хлопчиною, як і його герой Климко. Війна застала одинадцятилітнього Тютюнника на Луганщині, де він, сирота, виховувався в сім’ї дядька. Рятуючись від голоду, він абияк зодягнений, здолав сотні кілометрів, пробираючись у своє село на Полтавщину.)
Все побачене тоді потрясло його, і він не міг не розповісти про це, коли став письменником.
І розповів правдиво, художньо сильно про дітей у війні. Це була одна з провідних тем його творчості.
Він сам сказав в одному зі своїх інтерв’ю:(слайд№6) “Кожен письменник обирає тему найближчу, найріднішу його життєвому досвідові і – неодмінно – своєму ідеалові людини в тому часі, у якому він живе. Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах…”.(читає учень)
Герої Григора Тютюнника — прості, звичайні діти, і разом з тим незвичайні, з багатим внутрішнім світом, природженим благородством, чутливі й добрі.
Ви вже знайомі з повістю Григора Тютюнника «Климко».
Про що розповідається у спогадах? (слайд№7)
( про життя до війни –мир та злагода)
Мир та злагода Війна та злидні
спокій холод
тепло голод
затишок страх
щира усмішка невпевненість у всьому: в
дзвінкий сміх завтрашньому дні;
впевненість у чомусь: турботи
що буде все добре, буде, незгоди
де жити, що їсти, у що муки
одягнутись, буде плач
освіта, чесна робота, ридання
щасливе життя
Війна і мир. Світло та темрява. Після довгого часу, проведеного у світлі, у несподіваній темряві ми не побачимо нічого, крім густого мороку. Після років миру чи можна повірити у реальність жаху? Страшних подій, які відбулись і які ще стануться. Мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не відбудувати і не повернути.
У оповіданні "Климко" Григора Тютюнника відтворена гра долі хлопчика. Доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний і неочікуваний, під назвою війна. Маленька людина потрапляє у вир подій - смерті та мук. Він захоплює її, захлестує невеликий, але затишний човен існування.
Правильно, нехай не таке багате, але все ж таки міцне щастя.
Та сильна хвиля збила його, зім`яла, здавила жужмом.
Це не було стрімко. Здавалося, сам час зупинився і тиша дзвенить у вухах.
Климко, який завжди жив тільки на станції, спершу бачить зміни тільки у тому, що оточує його.
Темні, сліпі події чергуються із спалахами випадків - аварій, боїв, знищень. Як чорний кадр серед сіро-жовтої засвіченої фотоплівки - аварія паровозу, на якому їхав дядько.
Смерть єдиної рідної людини, знищення окупантами житла - одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена підтримки, любові зламалась. А дитина? Чи може вона витримати всі ці випробування?
Але Климко виявляється сильнішим за війну, за цю винищувальну машину. Хлопець, який вже ні від чого не залежить, виявляє самостійність, винахідливість і - що найголовніше - наполегливість. Він вперто намагається вижити, вперто крокує вперед по тернистих шляхах свого розірваного дитинства. Знаходить своїх шкільних друзів та улюблену вчительку. Діти захищають її, нехай у дитячий спосіб, від дорослих: війна, як кожна екстремальна ситуація, зриває маски, - хтось втратив совість і намагається нажитися на чужому нещасті ( Бочониха, запроданці-поліцаї спекулянти на базарі). Інших спільне горе єднає, допомагає бути витривалішими (Зульфат, Наталя Миколаївна, Климко). І хлопцям майже вдається відновити затишок задля маленької дівчинки - Оленьки, вони єдині у своєму бажанні добра і щастя.
Але війна не зупиняється.
Ледве ступаючи замерзлими босими ногами по осінній дорозі, маючи з їжі лише червиві сухарі майже втрачаючи свідомість від голоду, Климко вирушає назустріч війні і далекому місту.
Його долоні відкриті, він показує їх зустрічному солдатові: "Не потрібно мене боятись, я не маю зброї".
- Чому автор на цьому зупиняється? (психологи стверджують, що так поводяться відкриті іншим людям світові, ті, хто не несе в собі зла)
Так, він відмовився від пропозиції Зульфата взяти кинджал, адже йому потрібна була лише сіль, щоб вижити.
рятує дівчину, що йде до матері, від окупантів)
За ці добрі вчинки доля нагороджує його знайомством з земляком, робітником-інвалідом, який дарує взуття Климкові, тітка Марина бере хлопця з собою, щоб дати солі. Добрих людей виходить немало.
Ще одне випробування, ще одна перешкода на шляху людей - хвороби. Климко опиняється між життям та смертю.
Поряд з Климком постійно добро та зло (слайди№8)
А зараз я пропоную вам попрацювати групами. (самостійна робота)
І група працює з «магічним квадратом»
У кожного на парті лежить «магічний квадрат». Він допоможе вам
визначити головні риси характеру Климка, які ви розташуєте на дошці у вигляді квітки.
ІІ група схематично зобразе Климка протягом роману, різними кольорами змалює зустрічі з людьми, які траплялися хлопцеві за життя. Ви можете зробити її у вигляді рушника чи кола, як вам зручніше.
Вбитий війною, Климко вистояв і залишився людиною, встиг стати справжнім дорослим чоловіком, що піклується про інших, відповідальним, самостійним, витривалим, міцним, як скеля. Він багато встиг за своє коротке життя, встиг зрозуміти і довести, що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною і цим переміг війну.
Підводячи підсумки уроку хотілося б повернутися до того питання, яке було поставлено на початку уроку.
Чому ж слід вчитися підліткам ХХІ сторіччя у дітей воєнного лихоліття?
- Хто бажає відповісти на це питання? (відповіді учнів)
- Що ще не було названо вами? (слайд№9)(доброті, милосердю, відповідальності, самовідданості, безкорисливості, стійкості, терплячості)
Я сподіваюсь, діти, що цей урок залишить слід у ваших серцях, і ви будете дотримуватися морально-етичних норм загальнолюдської поведінки, які пропагував все своє життя видатний український письменник Григір Тютюнник і герой його повісті «Климко».
На уроці ви працювали добре. І тому за роботу будуть мати такі оцінки:
Домашнє завдання
Ми з вами достатньо попрацювали над образом Климка. Тому вдома напишіть твір-мініатюру на одну з тем:
«Що захоплює мене в образі Климка?»
«Які морально-етичні уроки повісті «Климко»
1