Урок мовленнєвого розвитку. Есе

Тема: урок мовленнєвого розвитку. Написання есе.

Мета: навчити дітей структурувати есе, добирати відповідні тези, чітко формулювати думки, лаконічно висловлювати власні міркування; формувати вміння доцільно використовувати художні засоби, цитати та тези; розвивати критичне мислення, творчу уяву та словниковий запас учнів; сприяти осмисленню цінностей людського життя.

Тип уроку: урок мовленнєвого розвитку

Обладнання: словник синонімів, тлумачний словник, вислови видатних людей,  відеоролик.

Хід уроку

І. Організаційний етап

  "Щастя – це стан душі. Ти можеш бути щасливим, а можеш бути нещасним – все залежить від твого погляду на речі. Тому я гадаю, що щастя – це достаток, але йдеться не про багатство. Ми всі різні, і деякі з нас не можуть бути щасливими за рутинною роботою. У мене був брат, він працював листоношею, і я йому страшенно заздрив. Йому перепадали всі веселощі. У нього був трейлер, він часто ходив на риболовлю, без турбот про платіжні відомості, сюжети і прибуток. Він був щасливий", саме так говорив відомий мультиплікатор  Волт Дісней. Чи кожен з нас усвідомлює значення та поняття цього слова? Протягом сьогоднішнього уроку ми з вами постараємося дати відповідь на це споконвічне питання.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку

На сьогоднішньому уроці ми з вами полинемо у більш доросле життя.  Кожен з нас часто хотів висловити власну думку, але, окрім потоку запитань, ми не могли дати чіткої відповіді або бачили нерозіміння у очах спібесідника. Щоб уникати таких конфузів ми з вами більш поглиблено та детально ознайомимося з таким поняттям як «есе» та навчимося чітко та лаконічно висловлювати усе надумане.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

• Чи знаєте ви, хто такі журналісти?
• Які стилі мовлення вам відомі?
• Які жанри найчастіше використовуєте чи зустрічаєте у повсякденному житті?
• Коли вперше почули таке визначення як «есе»?
• Які художні засоби використовуються найчастіше у художньому стилі?
• Назвіть основні ознаки публіцистичного стилю.
• Чим особливий офіційно – діловий стиль?

ІV. Засвоєння нових знань, умінь та навичок.

1. Запишіть, будь ласка визначення .

 Есе́— невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми.

Есе, як і кожний жанр української мови та літератури, має певні ознаки та особливості написання. (діти записують у зошит поданий матеріал)

2. Робота з пам’ятками

Ознаки есе

1. Невеликий обсяг
2. Конкретна тема
3. Вільна композиція
4. Вираження думок по-новому.
5. Використання великої кількості художніх засобів

Схема написання есе

1. Обов’язкова наявність вступу, аргументів та висновку.
2. Чітко визначити питання на яке ви повинні дати відповідь. Бажано саме з нього і почати твір.
3. Визначте та вкажіть причину, чому вас зацікавило саме це питання.
4. Використовуйте тези-аргументи. Їх можна взяти у творах художньої літератури, фільмах, мультиплікації та із власного життя.
5. Не бійтеся показувати власне Я, відстоюйте власну думку та позицію.
6. Обов’язково робіть висновки. Саме тут вам потрібно дати відповідь на питання, яке ви поставили на початку есе.

3. Перегляд відеопрезентації

Для кращого засвоєння матеріалу пропоную переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=tX8sD-FF_T0

4. Знайомство з роботою

Сьогодні ознайомлю вас із конкурсною роботою учениці 9 класу

Чи споглядали ви війну? А чи відчували аромат смерті? Хм…аромат…таке химерне слово… ні, сюди пасуватиме слово сморід.

Я не втратила своїх і не хочу. Навіщо комусь куштувати моїх рідних? Та я бачила її прямо в очі. Вона вкрала мене. Таке ,ніби мізерне, 1,4, 17… Дивні цифри, скажи? А хтось не побачив і їх. Хто дав право рахувати мої роки, дні, години…?

Вона зустріла мене зранку… і ні, не о четвертій, вона вирішила почекати. Сьогодні навіть поспали… Ніколи не думала, що це слово буде так солодко звучати…  Сьогодні четвер і перша алгебра. Господи, ну знову його насмішкувате обличчя і моє, яке не розуміє чому я й досі тут. Ні, сьогодні буду вдома, зроблю все, щоб мама мене залишила тут, у своїй кімнаті, біля мого компа…і нехай увесь світ зачекає! Точно алгоритми мені не будуть посміхатися в подальшому, я точно не математик, не генетик, не фізик, я – літератор, і ні, не філолог, я пірнаю, тону і знову пірнаю під пером будь – кого, хто носить гордо ім’я «письменник». «УВАГА! Повітряна тривога…» Що, ні ну що за нісенітниці, яка «тривога»?! Мій телефон червоний, мама впала на коліна. Дивно. Моя мама і на колінах. Та ну, ніхто так не може. Вона ж горда і самодостатня педагогиня.  Лячно якось і не зрозуміло . Тато: «Альо, доню , як ви?» «Па, а що трапилося? Уявляєш, наша тічєрка на колінах голосить посеред кухні». «Доню, тримайся, війна!» Що, окрім транскрипції цього слова та «Тороянського коня » мені нічого не відомо.

Перший приліт. Господи, вибач, що ти тут так часто, але тепер я зрозуміла твою цінність. Мій дім – моя фортеця! Та брехня то все. Стіни – пластилін, серце в п’яти, мамин стогін і моє нерозуміння того, що там за стінами.

Хм, у Сімферополі бабуся: «Ну і чьто за сказкі? У нас фсьо прекрасна, нє видумивайтє!»

Мама не говорить третій день.

Тато просікає прикордонні береги, в надії нас врятувати. Які надії?

«Доць, другий день не має хліба, купиш?» А що тут? Це апокаліпсис? Пусті вітрини. «Хліб розкупили о восьмій,а уже дев’ята. Менше спи, дєточька ». обличчя цієї  тітоньки в моїх очах назавжди. Що за дефіцит? Ми ж на Марс літаємо, а хліб –проспали?

Подруга з мамою покинула моє село, селище, містечко… Ні, не засуджую. Та тихо якось… не вистачає її блиску очей.

Я люблю цю місцевість. Що це? Дахи трусяться… мама говорить. «Доць, швидко в підвал, це все, пам’ятай – ти моя тиша» Та я цих слів не чула роки. А ви знаєте, що чи то з китайської чи з японської означає? Я присіла. Вони розсікали небо, вони розривали новини, а тепер проїжджають обабіч мого двору. Знову ж, Господи,вибач, але ж ми цивілізовані, а асфальт «лізе у будинок».

-         Мам, та вони ж діти..

-         Ні, уже ні.

Йому 18, ніби Сергію з моєї вулиці, який так мило підморгує. Чомусь його не видно. Майже через два місяці - смс: «Мала, привіт. Я тут тобі посміхаюсь, знайшов фотку на телефоні. Тримай кулачки, приїду, обов’язково прийду на каву». Ой, з’явилося дивне відчуття чекання.

Не прийде. Ми прийшли усі. Усі на колінах...Навіть не видно було, бо побратими довго не могли забрати з поля бою. А я чекаю. Не вірю. Він же обіцяв прийти. Кожної ночі сниться.

Мама плаче. Тато оберігає нас. А телефон знову «розриває» повітряна тривога.

Чому ти так смердиш? Фізично, психологічно. Кожен твій крок смердючий.

Смердить брехня, очікування, якому не написано здійснитися, надії, які кожної «повітряної тривоги» рухнуть об асфальт.

Сьогодні знову алгебра. Я дивлюсь на свого математика через екран телефону, на те як він посивів за дві ночі, тихо зводжу до купи свої інтеграли.

Тепер ми більше мовчимо. Бо вона так навчила. А більше за мовчання- чекаємо. Уже місяці переросли в безкінеччя.

Хочу одного-жити без смороду!

V. Закріплення здобутих знань

Бесіда.

-         Чи сподобалося вам есе?

-         Що цікавого ви помітили?

-         Що зацікавило?

-         Простуктуруйте текс.

-         Складіть план почутого.

VІ. Оцінювання робіт

VІІ. Підсумок уроку

Рефлексія за допомогою «Рефлексивної мішені»

VІІ. Домашнє завдання

Написати есе: «Для мене щастя-…»