Урок мужності "Білі лебеді у небесах"

УРОК МУЖНОСТІ «БІЛІ ЛЕБЕДІ У НЕБЕСАХ…»

 

Мета: сприяти пробудженню національної свідомості, гордості за здійснений подвиг; розвивати вміння учнів логічно мислити, встановлювати причинно – наслідкові зв’язки, об’єктивно оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки; виховувати в учнів свідому любов до Батьківщини,повагу до героїв своєї країни, виховувати в учнів усі якості громадянина, який братиме активну участь у формуванні майбутнього своєї держави.

Обладнання: презентація, свічка, карта України, виставка, паперовий голуб, гілка, листочки.

 Хід уроку 

Відеоролик «Білі лебеді у небесах з перебитими крильми»

Слайд 2

Вступне слово вчителя

Трагічні події в Україні, починаючи з листопада 2013 року, тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Шановні присутні, ми зібралися сьогодні тут, щоб згадати всіх тих, хто віддав своє життя за Україну, помолитися за них і підтримати добрим словом тих, хто зараз захищає наші життя.

Тема нашого уроку мужності: «Білі лебеді у небесах з перебитими крильми».

Діти, як ви думаєте, чому саме лебеді? Чому вони з перебитими крильми?

Білі лебеді символізують наших братів та сестер, які відійшли у вічність заради миру на українській землі, аби земля наша продовжувала носити таке гарне ім'я, яке так гордо звучить Україна! Тож давайте вшануємо пам'ять про загиблих на Майдані та в зоні АТО хвилиною мовчання.

Слайд 3

Хвилина мовчання

Наша Україна горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися на Майдані, здобути волю, вибороти справедливість. Ми заявили про себе, як про велику націю, гідну зайняти достойне місце у світовій спільноті.

Кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

Ми постійно говоримо про героїв Небесної сотні як про щось далеке, а це ж такі самі люди, як і ми. Їх теж досі чекають вдома посивілі від горя матері, заплакані дружини й діти. Чекають, бо не можуть змиритися з тим, що у них відібрали частинку душі.

Слайд 4, 5

Серед полеглих за нашу волю є й імена наших земляків:

1. Байдовський Сергій;
2. Тарасюк Іван;
3. Гриневич Едуард;
4. Мойсей Василь

Слайд 6

Вірш «Небесна Сотня»

Небесна Сотня –

То в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная,

Свою дитину.

Пташиним співом,

Шелестом трави.

Блакитним небом,

Золотим колоссям.

Останній раз,

Як мати, пригорни

Чоло високе

В обрамку волосся.

Небесній Сотні

Шана й молитви,

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий,

Боже, освіти.

І в мирі, Господи,

Прийми до Себе.

 

Вірш «Сьогодні бачив – цілувались голуби…»

Сьогодні бачив – цілувались голуби…
Світило сонце і сміялись діти,
По вулицях несли з Героями гроби,
Лунало «Слава!» й похилились квіти…
Ридали посивілі матері,
З обличчями чорнішими від ночі…
За ЩО?! Стріляли рано-назорі
В невинні душі, в чисті світлі очі?
Свічки горіли – небо у імлі…
І пташка десь сльозилася самотня…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ на Землі!
СМЕРТЬ ВОРОГАМ! І ЧЕСТЬ!-НЕБЕСНІЙ СОТНІ!
Ще вчора бачив пару голубів …
А вже сьогодні покидьки з стрічками
Ділили крісла й я не розумів,
ЗА ЩО?!?! Дочасно посивіли мами?....

Слайд 7

Вірш «Мені сімнадцять»

Мені сімнадцять, я наймолодший з сотні,

Яка пішла у вічність в небеса.

О, мамо, мамо, витріть свої очі,

Мені тут добре, тут така краса.

Тут не підніме брат на брата руку

І не осквернять словом тут, у нас.

Пробач мені, матусю, за розлуку,

Я кращу долю вимолю для вас.

Боже, дай Вкраїні волю,

Боже, дай їй кращу долю,

Збережи її від лютих ненаситних ворогів,

Бо вона одна-єдина,

Неповторна, неділима.

Та, яку завжди я бачити хотів.

Мені сімнадцять, я так хотів ще жити,

Та не судилось, Бог так повелів.

Пішов Вкраїну-неньку боронити

Від українських нелюдів-катів.

І у четвер кровавий спозаранку,

Коли ніхто такого не чекав,

Прошила куля мою вишиванку

І вмить на землю рідну я упав.

 

Вірш «Ти став воїном Небесної сотні»

Ти став воїном Небесної сотні,
А чи ангелом… я не знаю…
Тільки очі твої неповторні
Ми забути права не маєм.

Ти душу звільнив від страху
І в бік барикади пішов,
Та вбивця стріляв із даху,
Приціл твоє серце знайшов.

Ти просто ішов і всміхався,
Згадавши про маму в ту мить,
Як тато за тебе боявся…
Й не чув, і не бачив, що куля летить!

І глянув навколо востаннє :
Десь поруч буяло життя…
Два дні тебе віддаляли
Від омріяного майбуття.

А вбивця ловив прицілом
Вже іншу невинну ціль.
Для нього це звичне діло,
Йому не болів твій біль.

Слайд 8

Вірш «Не плач за мною, мамо, не ридай»

Не плач за мною, мамо, не ридай,
Я не хотів війни, я боронив свій край…
Не плач за мною, мамо, я – герой
Стояв я гордо, коли снайпер той
Стріляв у голову й таранив груди –
Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...
Не плач за мною, рідна, не лий сліз,
Пишайся мною, бо я патріотом виріс,
Ти, мамо, лиш за мене помолись,
І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..
Я винен, що любив свою країну,
Я винен, що хотів здобути волю…
Але я не хотів стояти на колінах,
Пробач за стільки завданого болю…
Не плач за мною, мамо, я у Бога,
Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до Нього
Я вже не повернуся, мамо, але знай –
Я стану ангелом і боронитиму свій край….

Слайд 9

Вірш «Горить свіча і пам'яті сльоза»

Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Майдан героїв з почестю ховає.
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.
Небесна сотня білих журавлів,
душа яких летить під небесами.
Ніхто із вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам’ять лишиться за вами.
Сьогодні туга душу розпина
Багато з вас в коханні не признались.
Надворі скоро втішиться весна.
Чому ж її ви, хлопці, не діждались?
Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Героїв Україна пам’ятає.

Слайд 10

Вірш «Я дякую вам, хлопці, за життя»

Я дякую вам, хлопці, за життя,

Я дякую вам, хлопці, за свободу.

Пробачте нас. Пішли ви в небуття,

І більше не повернетесь додому.

Ви йдете в бій, йдете на вірну смерть,

Ви не лякаєтесь нікого і нічого.

Ви захищаєте своїх жінок й дітей,

Ви знаєте що робите й для чого.

Вас пам’ятати будемо завжди,

І з вами боримось за рідную країну.

За ту країну, де нема війни,

За нашу й вашу вільну Україну!

 

Відеоролик «Воїни добра»

 

Діти, скажіть, будь ласка, у що ж переросла Революція гідності? Правильно, в АТО.

Слайд 12

Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє. Ми говоримо про війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоби світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні! Ми поминаємо тих, хто захищаючи наші сни полинув до Бога, бо вони заслужили того, щоб навіки вкарбувалися їхні імена у наших душах. Біда не оминула і ниш район, в зоні АТО загинули і наші земляки.

Слайд 13

1. Микола Павляшик (із села Качин).

2. Сергій Приймак (із села Полиці).

3. Сергій Дем’яник (із міста Каменя – Каширського).

4. Микола Королько (із села Тоболи).

5. Сергій Склезь (із міста Каменя – Каширського).

6. Сотник Іван (із с. Грудки)

7. Герасимик Дмитро (із с. Видерта)

 

Слайд 14

Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки написала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали

 

Вірш «Червоним маком поросли поля»

Червоним маком поросли поля,
Багряна повінь затопила землю.
Стоїть посеред степу янголя
В руках тримає обгорілі зерна.
А навкруги, куди не глянь – краса!
Волошки неба синь п’ють пелюстками...
Лежить край ниви неживий солдат,
Кричить крізь вічність мертвими вустами.
Ніяк не може втямить янголя
Чому ось тут, серед краси такої,
І раптом смерть, сплюндрована земля,
І нива, що засіяна журбою.
...Минуть роки, відновиться земля,
Знов заспіває соловейко в лузі.
Осушить сльози вранішня зоря,
Але не вщухне біль від втрати друзів

Слайд 15

Вірш «Там, де доля стікає між пальців»

Там, де доля стікає між пальців,
Де не гріє тепло рукавиць,
Йде загін з молодих новобранців
Із туманом розгублених лиць.
Кожен з них - це частина колони,
Що на карті із тактики дій
Розташують в тилу оборони
Їх не видно на передовій.
Та не правильний був розрахунок,
Юні хлопці заплатять за це -
Без можливості на порятунок
Їхній взвод захопили в кільце.
Темна ніч, сон зайшов у палатку,
Коли службу ніс тільки наряд.
Вороги з бойового порядку
Запустили в них перший снаряд...
Хтось багатий лютує у кризу,
Хтось радіє сорочці без плям,
А останній солдат біля лісу
Попрощався із юним життям.

 

Вірш «Про що мовчать сумні солдата очі?»

Про що мовчать сумні солдата очі?
Про те, що нам не варто говорить:
Про жах війни, про молитви щоночі,
Про те, як тяжко друзів хоронить...
Що сховано за посмішку солдата,
Таку гірку, що сльози на очах?
Останнє слово мудрого комбата...
Чи власний непоборний дикий страх...
Страшна війна так швидко все змінила...
Чому черствіють молоді серця?
Мов ангели, що в них забрали крила
Й тепер нама до неба вороття...
Вони мовчать, немає що казати,
Бо ми не хочем бачить їхній світ,
Бо ми не хочем з ними помирати,
Нам рано ще писати заповіт..

Слайд 16

Вірш «Не плач кохана ,я вернуся»

Не плач кохана ,я вернуся

Чи мертвий ,чи живий не знаю.

Я в твоїм серці поселюся,

Ти знай, я так тебе кохаю.

Пробач мені за те ,що більше

Ти мої очі не побачиш.

Я посилаю тобі вірші,

Я знаю, що ти зараз плачеш.

Та маю я тверду надію,

Що полишив цей світ не даром,

Що я на небі порадію

За Україну під ударом.

Я знаю все ще буде добре,

І ти будеш спокійно спати.

Серденько битиме хоробре,

Будь ласка, дай мені це знати.

Завжди прошу неси у серці

Мене й безстрашні мої очі

Життя до мене не вернеться,

Та я й тепер цього не хочу.

Аби лиш були ті щасливі,

Хто житиме на Україні.

і хоча б раз такі красиві,

принесли квіти до могили.

 

Слайд 17

Завмирає серце, коли бачиш очі дітей, які чекають тата з війни, а його вже нема. А мама постійно плаче і не знає як пояснити своїй дитині, що тато ніколи не прийде.

Вірш «Тато, вернись, я сумую»

Тато, вернись, я сумую -
Писало лист мале дитя,
І знаєш, мама так страждає
І все стоїть коло вікна..
А бабця молиться й здіймає 
До неба руки під Хрестом
Вона, ти знаєш, вже не плаче
За неї плече Небо за вікном..
Сестричка до всіх підбігає,
Як мимо «камуфляж» пройде
Вона ж маленька, знаєш,
просто пам’ятає
Що в камуфляжі то татусь її прийде…
Нерівними ще буквами дитина
Писала лист для свого татуся
Вона не по-дитячому вже знала
Що то є мир, а що війна!
Пізнала вже і то вона!
Живий... отримав лист, і плакав
Але ті сльози він ховав
Ховав від побратимів і комбата
То ж не пасує мужикам…
Він повернувся вже додому
Лиш в мріях, правда, там побув
А тут товариші дають набої…
Бо ж знову вибух був…
Зірвало щось…бої запеклі
І знов снаряд зірвався коло ніг
«О Боже, вбережи від смерті!
Не ради себе прошу, ради них…!»
Поранений осколками стікає
Він кров’ю, тримаючи листа
«Білі халати» з рук то видирають
А він тримає міцно – не пуска...
 

Відео «Тату, повертайся»

Слайд 19

Вірш «Їй повідомили, що він уже не прийде…»

Їй повідомили, що він уже не прийде…
Що він загинув мужньо у бою,
Що там, де кулі крик, вогонь, гармати,
Знайшов він чорну смерть свою…
Та смерть його як мати обійняла,
Вона з ним гралась ніби рідная сестра,
Та як кохана палко цілувала
І за собою в безвість мовчки повела…
Тепер він з нею вже навічно,
Й належить він тепер лише її одній
За що? Чому? Чому й навіщо?
Він знадобився саме зараз їй?
Чому вона його не пропустила?
Вона ж і так уже забрала багатьох…
Коли ж вже спиниться ця чорна сила?
Коли вже поросте на вражій зброї мох?
Їй повідомили, що він уже не прийде…
Їй повідомили - його уже нема…
Вона ридала вдень, а вночі голосила,
І смерть до себе пошепки звала…
Не можна горе сповна описати,
Бо душу убиває біль в одну єдину мить
Цей відчай й безпорадність клята,
Бо ти не в силах мертвих воскресить.

 

Страшно, дивитися як батьки ховають своїх дітей, але ця війна змушує нас це робити. Змушує дивитися на постарівшу в одну мить матір, в мить, коли їй сповістили про смерть її дитини. Дитини, яку вона носила під серцем 9 місяців. Дитини, з якою ділила всі радощі і біди. Дитини, якої вже нема…

Слайд 20

Вірш «Ти чуєш, мамо, постріли гармати?»

Ти чуєш, мамо, постріли гармати?

Ти бачиш, мамо? В небі в'ється дим

Я у руках тримаю, мамо, автомата.

Не хочу, мамо, помирати молодим.

Скажи мені, не плач, ну як там батько?

"Він цим пишається, що в нього такий син?

А як сестра, чи все у ней в порядку?

Каже - "вертайся, бо у мене ти один"

А як ти сам? Скажи мені синочку

Чи ти здоровий, чи живий ти там?

Я тут в порядку, мамо, у гарячій точці

День пережив і трохи вже поспав.

Ну добре, все, пора іти, підйом вже

Не згадуй лихом, і чекайте там

Я повернусь, не бійся, кажу точно

Ми тут усі єдині - я не сам!

 

Вірш «Хай мати не плаче за сином»

Хай мати не плаче за сином,

А батько спокійно засне.

Хай воїн вернеться в хатину,

Де жінка з дитиною жде.

Вернися додому скоріше,

Життя не одне ти вже спас.

І вдячна тобі Батьківщина,

Що допоміг в скрутний час.

Братів ти своїх не покинув,

У бою ти вправно стріляв.

І вирости сина такого,

Щоб землю свою вберігав!!!

 

Вірш «І плаче, вбита горем, мати»

І плаче,вбита горем,мати:
-“Чому залишив рано нас ти,сину?”
я знаю,що не йшов ти воювати,
а заступитися за неньку Україну.
Вже пролила,мати,сліз ріки,
-“Я повернусь”-син їй сказав,
та вийшло так,що він пішов навіки,
і сам,не знаючи,героєм став.
-“За що убив ти мого сина?
І спокій наш із цим забрав.
Не знав,що він чиясь дитина,
коли у нього ти стріляв?”
-“За що?За що забрав ти мого сина?
Промінчик радості в житті,
і після цього ти людина?
Згори ж в проклятому вогні!!!”
І кров”ю ті умиті руки,
хай землю риють від біди,
нехай усі життєві муки,
приймеш на свою долю ти!
Біжи,тікай,не озирайся,
бо наробив ти зла,біди,
живи,молись;молись і кайся,
бо ж й ти колись підеш туди…

Відео «Мамо, не плачте, хоч і сил вже нема»

Слайд 22

Вірш «Мамо, я живий, лиш закриті очі….»

Мамо, я живий, лиш закриті очі….
І серце не б`ється, не вирує кров…
Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі
Я буду поруч – в грудях, де живе любов!
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи…
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Слайд 23

 

Ми не маємо жодного права опускати зараз руки, зневірюватись у своїй силі, адже Україна вже почала переломну сторінку в історії, всі жадають перемоги. Прислухаймось у цей день до голосу героїв, що одним з’єднаним могутнім хором до нас промовляють: «Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт». І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє. Все, що ми можемо зробити для душ, які покинули цей світ – молитися за них, хоча говорять, що всіх, хто віддає своє життя за Батьківщину, Господь забирає до себе і він неодмінно заспокоїть їхні зранені душі. А нам потрібно підтримувати живих! Всім, чим зможемо: матеріальними засобами чи добрим словом, яке іноді коштує більше, ніж все золото світу.

На дошці – голуб миру, який тримає у своєму дзьобі гілочку. Діти, що не так з цією гілочкою? Правильно, на ній немає листочків, бо вони лежать у вас на столах. Візьміть їх і напишіть, що б ви хотіли побажати нашим солдатам, які зараз перебувають у зоні АТО. Прикріпіть їх до гілочки і нехай наш голуб миру вирушає на Схід до наших захисників, яким ми завдячуємо життям, нехай наші побажання зігріють серце кожного солдата, а Господь дасть їм сили витерпіти всі муки й не зламатись..

Відеоролик «Дай, Боже, сили нашим солдатам»

Слайд 25