Сценарій "Зима, що нас змінила "

 Підготувала    

педагог – організатор

Танасійчук С.І.

та

шкільний бібліотекар

Шпитчук О.М.

2017

Слайд 1.  

Зима, що нас змінила або 94 дні Євромайдану очима очевидців.

Слайд 2.

Мета: пригадати події, які відбувалися в країні і на Майдані Незалежності у 2013 році, розширити знання учнів про революцію Гідності та Свободи; розвивати почуття національної самосвідомості та громадянської активності; формувати розуміння єдності і цілісності України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави, готовність служити Батьківщині та стати на захист державних інтересів країни; виховувати ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України, усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Оформлення сцени. На заднику сцени фото колаж подій, які ілюструють Євромайдан взимку 2013-14 рр. (Сергій Нігоян, Руслана, «Йолка», Київ у вогні, поранені), у глибині – імітація барикади, розкидані шини, ще 2-3 шини (на рівні людського зросту) підвішені до стелі. Біля «барикад» знаходяться, відповідно одягнені учасники, що виступатимуть у ролі протестувальників, очевидців відтворюваних подій. Біля сцени – екран, на якому будуть демонструватися світлини, відео. Емблема заходу – гроно калини з синьо-жовтими стрічками. 

Технічні засоби: проектор, мультимедійний екран, цифровий фотоапарат, документальна стрічка про події 2013- 2014 років в Україні.

ХІД ЗАХОДУ

ВЕДУЧА 1. Моя ти рідна Україно!

На прапорі твоїм блакить.

Багата й сильная країна,

Де жито в колосі шумить.

Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське.

ВЕДУЧИЙ 2. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!

ВЕДУЧА 1. Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Яскравим виявом національно-патріотичних почуттів українців став національний Гімн України.

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа - частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія...

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Гімн України)

Слайд 3.

ВЕДУЧИЙ 2.  Сьогодні ми зібралися з нагоди відзначення  річниці Революції Гідності. Революція Гідності – це новий термін, який визначає політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності.

Пройшла страшний ти час розрухи,                               

Голодомору i вiйни,

Розправили величнi крила

Твої знедоленi сини.

Здобудем волю i свободу

Ми для онукiв та дiтей,

Здобудем славу i майбутнє

Для України та людей!..

Слайд 4.

ВЕДУЧА 1.  А як все починалось?

ВЕДУЧИЙ 2. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну!

ВЕДУЧА 1.  Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа»,

«Ми –вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.
ВЕДУЧИЙ 2. А що ж було далі… А далі- не підписання угоди про асоціацію. 
ВЕДУЧА 1.  А далі- жорстоке побиття студентів вніч з 24 на 25 листопада.
ВЕДУЧИЙ 2. А далі… А далі- покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.

Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні - це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!"

Україна -Єдина країна
Не шматуйти іі не трясіть
Ми не Захід І Схід ми родина
Ми не Північ і Південь ми рід

ВЕДУЧА 1. Ми вшановуємо пам'ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

ВЕДУЧИЙ 2. Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

Слайд 5-127.  (Слайд Героїв Небесної сотні)

ВЕДУЧА 1. Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни дістався нам дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде пам'ять про героїв Небесної Сотні та воїнів АТО, кожен з яких віддав за свої переконання найвищу ціну власне життя.

ВЕДУЧИЙ 2. - Але Революція Гідності не завершилася, вона продовжується на сході нашої країни. Саме завдяки мужності українських військових там, ми зараз можемо спокійно жити тут. Ми віримо в перемогу наших воїнів, які з почуттям гідності, патріотизму нині воюють на сході України, захищаючи її територіальну цілісність, відстоюючи ідеали свободи і демократії як найвищої цінності сучасного цивілізованого суспільства. Сьогодні до нас завітали хлопці, які побували в пеклі війни, – учасники антитерористичної операції – ___________________________

ВЕДУЧА 1.  Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

ВЕДУЧИЙ 2. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті

Слайд 128

( «Молитва про Україну» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки)

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов

Та ми усі від Бога люди.

Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись

Не хотів я бути героєм,

Хоч вони і не помирають,

Не хотів я стояти за волю,

Бо неволі у собі не маю.

Але йду і пробач мені, мамо,

Що назад вже не повернуся,

І твоя не загоїться рана,

Хоч героєм між люди назвуся,

Бо твій син до небесної сотні,

Долучився від кулі у спину,

Не хотів я стати героєм,

Просто я любив Україну!

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Злетіли в вись безмовно білі дві пір’їнки -
Їх вітер вище й вище вгору підіймав,
Душа солдата й ангел-охоронець…
От так, напевно, і кінчається земне життя!

ВЕДУЧА 1.  Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

ВІРШ

- Жінко, чого Ви плачете?
....Ваш син-герой.....
Ви, що не бачите....
Ще цей хлопчина і он той...-
Героєм ....був мені завжди....
з тих пір коли почав ..і ти...
з тих пір...коли сказав він мама....
.я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала.....
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов....за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину,іди додому..бо там гинуть....
"А він:"Неправда...тут все мирно...
"Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....
виходжу я...дивлюсь ..моє дитя у домовині...
"як справи синку?ну кажи як справи?....
чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати? 
втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..
живіт запав..напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила....
Ходи ,тебе чекає вся родина."
...А люди кажуть ,що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

ПІСНЯ у виконанні Олега Кречуняка

ВЕДУЧИЙ 2. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок  Революції Гідності.

Відтоді минуло 4 роки

Перший протестувальник. До кінця доби 21 листопада 2013 року на  Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік молоді, студентства, киян… З'явилась міліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією та провокаторами. На мітинг виходить до 5 тисяч людей.

Слайд 129 – 131.

Другий протестувальник. Цього ж дня люди вийшли на Євромайдани у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому, Ужгороді, Вінниці, Кривому Розі, Сумах, Харкові, Чернівцях.

Третій протестувальник. 24 листопада у Києві пройшла велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, в якій взяло участь понад 100 тисяч громадян України. На мітингу приймаються ряд вимог Євромайдану: відставка уряду Азарова, скасування рішення про призупинення підготовки вступу до асоціації з ЄС та її  підписання на саміті у Вільнюсі, звільнення Юлії Тимошенко.

(На екрані демонструється хроніка подій)

Слайд 132-133

Четвертий протестувальник. Тим часом Партія регіонів та «Український вибір» на підтримку уряду Януковича  звозить людей зі сходу на антимайдан у Маріїнський парк Києва. Під будинком Уряду України відбулися зіткнення міліції та «тітушок» з мітингувальниками. Понад 1000 бійців Беркуту розпочали штурм Євромайдану на Європейській площі із застосуванням сльозогінного газу. Прихильники євроінтеграції України відбили дві атаки силовиків і відтіснили їх в бік готелю «Дніпро».

Того ж дня 5000 львівських студентів влаштували мітинг на підтримку Євромайдану на майдані перед головним корпусом Львівського національногоуніверситету імені Івана Франка.

Слайд 134 – 135.

П’ятий протестувальник. У ніч проти 30 листопада близько четвертоїгодини ранку, коли на Майдані Незалежності залишалосядо 400 протестувальників, їх оточили озброєні бійці «Беркуту» та здійснили розгін мирного протесту, примінивши силу. Були застосовані вибухові пакети. Побитих, поранених протестантів прихистив Михайлівський Золотоверхий собор, у якому оперативно розгорнуто медичну службу, операційні блоки.

 Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіяхкінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.

Слайд 136.

Шостий протестувальник. Збурення в суспільстві наростає. І вже 1 грудня  півмільйона обурених діями влади українців зібрались на Всеукраїнське Віче. До них приєдналися європейські дипломати. Опозиційні сили створюють Штаб Національного Спротиву – координаційний центр Євромайдану.

 Відбуваються масові провокації так званих «тітушок», які спробують захопити Адміністрацію Президента України. За рядами внутрішніх військ знаходились підрозділи «Беркуту», але вони не припинили провокації. Почався наступ спец призначенців із масовим побиттям журналістів та протестувальників.

Сьомий протестувальник. Хроніка подальших днів свідчить про ще більше наростання всенародного гніву. 3 грудня відбулось голосування у Верховній Раді України про відставку уряду Миколи Азарова. Проте, за рішенням депутатів уряд не йде у відставку.

4 грудня Президенти України – Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко висловили свою солідарність із діями мільйонів українців.

(На екран відеоряд світлин із мільйонами учасників Майдану).

Восьмий протестувальник.  8 грудня активісти Євромайдану звернулися до українців із закликом прийти на Майдан Незалежності і стати учасником Маршу мільйона. У неділю на Майдан Незалежності в Києві зібралося сотні тисяч  людей. Мітинг розпочався всенародною молитвою за Україну "Отче наш"…

Здавалося, на весь світ лунав гімн України, що його тоді заспівав весь Майдан.

Після завершення Маршу мітингувальники звели блокпости та барикади в урядовому кварталі Києва.

«Марш мільйона» завершився поваленням пам'ятника Леніну.

Дев’ятий протестувальник. 11 грудня 2013 року режим Януковича шляхом нічного штурму здійснює чергову спробу ліквідувати Євромайдан, застосовуючи спецпідрозділ «Беркут» та внутрішні війська.

 Дзвони Михайлівського Золотоверхого забили тривогу. Зі сцени Майдану, оточеногосиловиками, Руслана Лижичко, Юрій Луценко, Віталій Кличко, Святослав Вакарчук закликали  киян прийти на допомогумайданівцям.

(Протестувальники вертаються на «барикади». Виходять читці, «обняті» прапорами України, до яких пізніше приєднаються всі учасники).

І читець.

Майдан повстав,

Майдан гудів…

На подвиг і відвагу

І з міст, і з сіл, і звідусіль

Ішов народ під стягом

І революції ступні

На чорнозем ступали

У церкві кожен дзвін дзенів,

Щоб чули всі і знали.

ІІ читець. 

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати.

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати…

ІІІ читець. 

Там у шоломі зі щитом

 стоїть з Волиніхлопчина.

 З червоним на грудях хрестом

 поранених несе дівчина.

 Стоїть із Харкова Андрій,

 Сашко тримає оборону,

 він тут вже 48 днів,

 як сам приїхав з Краснодону.

 Ось знову хвиля йде атак,

 усе змітають водомети,

 морозно трішки: «-2»,

 горять позаду вже намети…

ІV читець. 

Всіх щільно взяли у кільце,

здається ось наш дух зламають,

 та хтось із права затягнув

 Вкраїни Гімн… усі співають.

 Тримати крепко треба щит,

 бо там позаду наші діти,

 батьки стоять і матері,

 нема куди нам відступити.

 Лунає вибух поруч десь,

 то світло-шумова граната,

 це «Беркут» мило передав,

 нам подарунок від Ґаранта.

 І ще учора ти і я

 були звичайні активісти,

 А вже сьогодні всі ми тут

 банд формування, терористи.

V читець.

Упала зірка, як сльоза, 
і вже нащупувалась рима; 
сіріла ніч, курилась "Прима", 
світанок обрій перезав. 
Ми поверталися в бліндаж, 
в тепло і сморід, тишу й глину, 
ламала втома наші спини, 
і сон ішов на абордаж,
Побрязкували калаші, 
десь треті півні проспівали, 
а ми солоно жартували 
і реготали від душі. 
Роса сріблилась у траві, 
диміло вогнище ранкове, 
займався день, була Покрова, 
і ми були усі живі 

VІ читець.

Моя Україно,вірю, що дух твій ніколи не згасне!

Ти- совість народу, незгасна зоря.

Живи й процвітай, моя Україно,

Для миру, для щастя, любові й добра.

Перший протестувальник. 13 грудня  відбувся круглий стіл за участю трьох лідерів опозиції –  Яценюка, Кличка, Тягнибока та Президента України Януковича. Але конкретних питань про відставки Уряду, звільнення затриманих, покарання винних не вирішено.

15 грудня Народне віче ухвалило рішення не підписувати угоду про вступ України доМитного союзу. Хвиля протестів прокотилася світом. Українці вийшли на вулиці, щоб підтримати земляків.

Другий протестувальник. Майдан, що є виразником волі мільйонів українців, активний та дієвий,  стає реальною силою, що мирним шляхом домагається виконання своїх законних вимог і забезпечення справедливості в в своїй державі. 23 грудня 2013 року  коменданти Штабу національного спротиву закликали киян і всіх українців відзначити новорічні та Різдвяні свята на Майдані Незалежності і тисячі людей святкували Новий 2013 рік разом.

Третій протестувальник. З інтерактивного майданчика артисти вітали Майдан і всю Україну зі святом Нового року та Різдвом Христовим. Церкви Києва та інших міст провели святковий передзвін. Святкове Богослужіння, вертепи, колядки об’єднало в столиці і по всій Україні мілліони. Український Майдан вразив своїм розмахом святкування весь світ.

Четвертий протестувальник. А 16 січня 2014 року Верховною Радою без обговорення, простим підняттям рук  було прийнято пакет «Законів про диктатуру», що відкривали провладцям шлях до масових репресій, надавали ще більшу свободу дій для  покарання учасників акцій протесту, мали на меті криміналізувати громадянське суспільство.

П’ятий протестувальник. 19 січня 2014 року у Києві на Народному Віче зібралось десятки тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленню «Законів 16 січня». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. Беркутівцізастосувалиспецзасоби і, незважаючи на мінусову температуру повітря,водомет.

Шостий протестувальник. Події, що відбулися з 19 по 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають «Кривава водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

Сьомий протестувальник. Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, акожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть».

Восьмий протестувальник.  На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.

Дев’ятий протестувальник. Увесь світ облетіли кадри документальної хроніки, де молодий чоловік у будівельній касці стоїть на барикаді і проникливо, натхненно читає уривок з поеми Т.Г. Шевченка «Кавказ». Це Сергій Нігоян – українець вірменського походження з Дніпропетровщини.

Десятий протестувальник. 22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайло Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

Одинадцятий протестувальник. Як по іншому зазвучали «Слава Україні! Героям Слава!», гасла «Слава нації!», «Смерть ворогам!», «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» … І що Майдан Незалежності – це, справді,  неймовірне місце, це СВОБОДА, це та потужна точка енергії українців, де  її Герої встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу, і гідність.

(Зупиняють шину і вертаються на «барикади»)

Слайд 137

Читець.

 А сотню Небесну вже зустріли небеса…

 Летіли легко, хоч Майдан ридав…

 І з кров´ю перемішана сльоза….

 А батько сина ще не відпускав..

 Й заплакав Бог, побачивши загін:

 Спереду – сотник, молодий, вродливий

 І юний хлопчик в касці голубій,

 І вчитель літній-сивий-сивий…

 І рани їхні вже не їм болять..

 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

 Як крила ангела, злітаючи назад,

 Небесна сотня в вирій полетіла…                                       

         (Усі учасники заходу на сцені)

Слайд 138   Звучить пісня  «Пливе кача»

До зали заходять діти, тримаючи у руках запалені лампадки.

На сцену виходять ведучі..

Слайд 139 – 140  Вшанування пам᾿яті загиблих на Майдані і під час АТО хвилиною мовчання.

ВЕДУЧА 1.  Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!

ВЕДУЧИЙ 2. Герої Небесної Сотні віддали своє життя за кожного з нас! Ми будемо пам’ятати про це!

ВЕДУЧА 1.  По країні вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, будуть зведені пам’ятники, відкриються музеї…

ВЕДУЧИЙ 2. А ще ми  маємо піклуватися про тих, хто залишився без найдорожчих людей… Без своїх дітей та батьків, сестер та братів, чоловіків і дружин, рідних і друзів… І щоразу, при кожній нагоді, не залишати їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них. Вічна пам’ять героям!

Слава Україні! Слава нації!

Небесна сотня (казка лучанки)

 - Мамо, чуєш? – спитав маленький Максимко у мами увечері перед сном. А хто нас охороняє?
- Ангели, сину. 
- Ангели? Хто це? 
- Небесні охоронці, маленький. Вони бережуть нас від зла, від сліз, від усього поганого. 
- Але ж, мамо, хіба поганого не стається? 
- Стається, Максимку, та тільки ж ангели нас боронять, але не можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели плачуть. 
- А які вони? 
- Хто?
- Ангели, мамо. 
- Ну, це довга історія, - усміхнулася мама, підбиваючи сину подушку. 
- Розкажи. 
- І ти ляжеш уже спати? 
- Так, мамо. 
- Гаразд. Було колись…
- Давно? – перебив Максимко. 
- Та не те, щоб, та уже минуло, - спокійно відповіла мама. – Не перебивай, бо не розповідатиму. 
- Не буду. 
- Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди – така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в’язниці. Хоча й це не найгірше… І зайшло сонце над країною. 
- Як це? – запитав Максимко. 
- Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає просвітку серед лиха.
- А. 
- Але ж ці люди, вони скинули володаря?
- Зачекай же! Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів, здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв. 
- І що? – хлопчик вболівав за чудесну країну з її сміливими мешканцями. 
- Не злякався мужній народ. Беззбройні, та сміливі, виходили люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни. 
- Мамо, а де ж про ангелів? 
- Бачиш, сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла. 
- Мамо, а наш тато, він теж ангел? 
- Так, сину. І наш тато – ангел. Найсміливіший ангел…маленький, а ти так на нього схожий. 
Хлопчик уже спав, уві сні йдучи посеред райського саду за руку із золотим крилатим воїном. А мама ще довго сиділа над ліжком сина, уже не стримуючи сліз.

ВЕДУЧА 1. Україна заплатила і продовжує платити  надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти.

Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу,

Прості люди безстрашно опліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

ВЕДУЧИЙ 2. Вони кулі ловили палкими серцями,

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняли автівки на потяги тілом,

Найкращі сини захищають країну!

ВЕДУЧА 1.

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

(Фінальна пісня «Моє ім’я – Україна». Богдана Кречуняк)

Голодомор

Вчитель: Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947 років. Указом Президента Віктора Андрійовича Ющенка було запро­ваджено День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій, який щороку відзначається у четверту суботу листопада. домору 1932-1933 років присвячується наша сьогоднішня зустріч.

Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.

1-й учень. У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

2-й учень. Сонце сходило над  за довгу зиму полями, а сідало за обрій кольору крові й не пізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над ними, заціпенілими в тяжкому смертному сні.

3-й учень. А чи була того року весна? Чи прилетіли знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали  травневими ночами солов’ї? Ніхто того не бачив і не міг  бачити.

4-й учень. На світі - весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад - вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І безкінечна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ - їсти, їсти, їсти…

5-й учень. Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було.

6-й учень. Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

1-й учень  Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933 року. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше – діти, і останніми – жінки. Але, перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство. Голод притуплював моральність. У багатьох місцевостях зафіксовані випадки канібалізму.

5-й учень  У 1933 році померлих від голоду по селах стало стільки багато, що труни лежали на вулицях, дорогах, в хатах по кілька діб. Влада на місцях призначала окремих людей, котрі збирали трупи і відвозили їх на кладовища возами, одержуючи за свою працю продовольчий пайок. Вони здебільшого ховали людей у неглибоких ямах, земля в яких ще довго ворушилась, бо серед мертвих нерідко траплялись і напівживі!

1-й учень  Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не маємо права забувати її чорних сторінок. Адже довгі роки ми говорили між собою пошепки про ті страшні роки і сьогодні, коли ми маємо власну державу, настав час говорити про це вголос. Цього вимагає історія. Цього вимагають мільйони жертв.

 Усі,  хто загинув у 1933 році голодною смертю, не могли безслідно зникнути.

Ми працьовита, терпляча нація. Наш народ заслуговує на шану й повагу. А пам’ятником жертвам хай буде наша пам’ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ у 1932-1933 роках.

2-й учень:

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри в нас ще не погас.

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

В наших грудях кулі і ножі,

Нас  розп’ято й знищено не раз.

Боже, Україну збережи,

Господи, помилуй нас!

3-й учень  У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами.

Запалимо Свічку Пам’яті. (пісня О. Білозір «Свіча»)

 5-й учень Сьогодні, коли від початку голодомору минули десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здо­лало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони безвинних замучених предків і застерегти від по­вторення страшних помилок.

Пом'янімо душі померлих від голоду хвилиною мовчання. Хвилина мовчання.

4-й учень

Прости нас, Господи великий,
Прости ще раз, в останній раз —
Позбав нас від такого лиха,
Народи всі і грішних нас.
Прости безумство наше,
Боже, Безвір'я й гордощі прости...
Хто в бідах наших нам поможе?
Спасти нас можеш тільки Ти.
Дай силу нам себе здолати,
Себе в собі перемогти,
Тебе благають діти й мати
— Спасти нас можеш тільки Ти.
Пречиста Діво, Божа Мати,
Своїм нас сяйвом опромінь,
Дай сил гріхи нам подолати
На віки вічнії. Амінь!

5-й учень Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.

Я пам'ятаю тридцять третій

– Проклятий рік - голодомор.

В той час була я вже доросла

 – Десятий рік мені ішов. Сатрапи Сталіна

– злодюги Із хати вимели тоді

Усе - до крихти, до зернини,

 Забрали нелюди собі.

Ой, Боже! Боже милостивий!

 Не дай побачити повік Дитячі очі, повні страху,

 І сльози наших матерів.

 І де не глянеш: мертві люди

Скрізь по городах, по дворах

Лежать розпухлі, мов колоди

 – Вже не хоронять - який жах!

 Малі були, та ми вже знали,

Що всіх чекає тільки смерть.

Ми навіть плакать перестали

Бо сльози висохли ущерть.

Як вимирали цілі села,

 Вмирали душі і слова,

 Жило єдине слово: голод

 І я між мертвими жива.