Урок мужності"Маю честь битися за Україну"
Вчитель початкових класів
Анатолівська ЗОШ І-ІІ ст
Макаренко Тетяна Дмитрівна
2020 р
Це люди нелегкої долі ,
Вони борці за мир і спокій по власній волі,
Віддають найдорожче в пекельному бої,
Вони гідні звання -- Народні Герої.
Мета та завдання заходу:
сформувати в учнів знання про основні віхи з історії та становлення У України, її сьогодення ;
розширити поняття єдність, незалежність , цілісність України;
створити умови для виховання в учнів готовність бути повноцінними чле-
нами суспільства,
розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцне-
нні єдності нашої держави;
прищеплювати почуття патріотизму і повагу до учасників антитерористич-
ної операції.
Обладнання: фотографії учасників антитерористичної операції, державні
символи України , слайдова презентація «Герої АТО», аудіозаписи, запис
Пісні «Гей пливе кача…» .»Повертайтеся живими», «Молитва за Україну»,
«Україна – це ми»
Хід заходу
І. Організаційна частина.
Учениця:Україна – це отча земля, рідний край, де ти народився. Історія нашої
країни сягає глибини віків. Це держава із цікавими минулим, багатою куль-
турною спадщиною, давніми народними традиціями. Широкі й чарівні прос-
тори, прекрасні села та міста.Могутньо котить до Чорного моря звилі найбіль-
ша річка України –Дніпро. Золотистим морем розливається по безкраїх
нивах жито-пшениця. Тут живуть працьовиті воледюбні люди. Якою б мовою
вони не розмовляли, в якому б куточку країни вони не жили – це єдина нація,
і Україна для нас – єдина неподільна держава, це наш дім.
Учень: Україна. Велика, славна держава з непростою долею і складною історією. Якщо ми хочемо бути справжніми громадянами України, ми мусимо
розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти одне за одного у щасливі хвилини і намагатися жити задля щастя і злагоди в Батьківщині.Словом – відповідати великому званню українця.
Події останніх місяців примусили кожного українця відчути свою
причетність до своєї країни, а також зрозуміти, що ми господарі на власній
землі. Сьогодні, захищаючи власну гідність і незалежність, ми, українці, знайшли себе, показали всьому світові, що Україна – це не просто точка на карті світу, Україна – це демократична, європейська країна.
Учениця : Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Та не всім це по душі. Росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність. Ліна Костенко писала : « У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі. Пригадуються слова Григорія Сковороди, який сказав про наш народ : « Не вчіть яблуню родить яблука. Краще відженіть від нею свиней». Це була відповідь недругам і ворогам, які намагалися довести, що українська нація є недержавною, приреченою на другорядні історичні ролі. І щоб зробити нас слабшими, недруги намагаються нас розсварити.
Учень : Російські сепаратисти зазіхаються на територіальну цілісність нашої держави. 12 квітня 2014 року почалося вторгнення російських бойовиків на Донбас, наступного дня було оголошено про початок на Сході України антитерористичної операції – АТО.
Коли йдеться про честь та гідність твоєї країни, коли ворог посягає на територіальну цілісність, коли раптом виникає гурт зрадників країни, ми не можемо вести дискусії, кому йти воювати. Це -- обов'язок кожного. Не залежить це, де ти живеш, де служив, ким працюєш. Тому всі ми повинні бути вдячні тим, хто відстоює право України бути гордою державою, хто захищає вас із нами.Жах лише в тому, що гинуть наші співвітчизники. І винна в цьому Росія.
Читає учень :
… Росіє, ми забудемо не скоро,
Що ти на нашій скоїла землі,
І ці страшні – «зелені коридори»,
Де українські хлопці полягли.
Ти обіцяла, що вогню не буде,
Що ви на час зупините двобій –
А потім ти стріляла прямо в груди
І добивала тих, хто ще живий.
Ну ж що , тобі, Росіє, не звикати –
Аж до страшного самозабуття
Виконувати роль сліпого ката,
В мільйонів відбираючи життя.
Криваві бійні і голодомори,
Гулак і Соловецькі табори –
То все твої –«зелені коридори»
Приховані від світу до пори.
Я вірю, що прийде колись прозріння,
В твої,забуті Господом, краї,
І проклянуть прийдешні покоління
Страшні , Росіє, подвиги твої !
( Валентина Абрамова)
Читає учень:
Війна – це горе і страждання,
Війна – це сльози й муки.
Війна – це зло, війна – це страх
І невимовний сум в людських очах.
Війна – це сильний біль та втрата.
Війна – це син вже не побачить тата,
Сестра не зможе обійняти брата.
Війна – це повна горя й смутку хата.
Всі хочем миру на Землі.
Хай буде спокій в кожній хаті,
А люди в ній – щасливі та багаті.
( Олег Федрак)
Учениця: Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам'ятати і не забувати героїчні сторінки, коли приливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна і до сьогоднішніх днів.
Учень: Можна без перебільшення стверджувати, що історія людства – це історія безперервних збройних протистоянь. Ажде протягом чотирьох тисяч років писаної історії, воно провело в мирі лише 268 років, тобто кожного року тільки 24,5 доби проходили без використання зброї з тим, щоб наступних 340 днів вдаватися до людиновбивства.
Здавалося , в наш час повернутися до страхів війни можна було тільки у фільмах та книгах. Але війна увірвалася в наше життя безжальним буревієм, захоплюючи за собою все нові і нові життя.
Вона не десь там …, а зовсім поруч. Незалежно від нас почалась. А протистоять цій ненаголошеній війні, наші українські воїни --- наші ХОРОБРІІ СЕРЦЯ.
Учениця :
Дивлюсь новини я щодня,
Сумує Українонька моя,
Адже на Сході все стріляють,
Бої й на мить там не стихають.
І плачуть діти і батьки,
Бо гинуть там чоловіки,
Та патріотів вистачає,
Ніхто українців не зламає,
« Ми духом і тілом сильні,
Адже родилися вільні,
І не хочемо війни!»--
Дружно скажемо всі ми.
( Анастасія Оліщук)
Учень :
Боже , Україну збережи!
Збережи її степи широкі,
Пишні ниви, ріки синьоокі
Та синів її сміливих збережи !
Хай панує мир на Україні,
І не ллються сльози матерів,
Хай не гинуть наші українці!
Це тому я голову схилив,
Помолюся за неньку-Україну,
За її палких захисників,
Хай до їх сердець цей спів долине
Від моїх римованих рядків.
(Іван Капаєв)
Перегляд відеоролику «Молитва за Україну»
https:www.voutube.com/watch?v=Gskkg4dcNBw
Вчитель: Виникає питання : Хто ж такий патріот?»( відповіді учнів)
ПАТРІОТ -- людина, яка віддана своєму народу і рідній землі, яка ставить свої інтереси не вище інтересів свого народу, яка духовно пройнята любов'ю до своєї мови, культури і історії
Читає учениця :
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче :
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б'ються на смерть мої земляки,
Кров'ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне — життя,
України найкращі сини !
Вчитель : Війна… Як багато в цьому слові страху, крові, болю,сліз, гіркоти, приниження, ненависті, злості, смерті…
Щоб ці слова не засмучували -- покличемо на допомогу слова : захисник, військовий, солдат, гвардієць, відважний, герой-миротворець, воїн світла…..
Саме такі сини-герої воюють в зоні АТО. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну. На жаль, не всі сини України залишилися живі. Ії багато, так званих «двохсотих». Чиїхось синів, братів, коханих…
Хай палають свічки пам'яті загиблих героїв у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам'ять про загиблих героїв
Пісня «Гей, плине кача…». Демонструється відеоролик.
Читає учениця :
А час летить… Ідуть роки…
Минають дні, минають ночі.
Людська лиш пам'ять – навіки,
Хоч і забути, може, хоче.
Тих днів тяжких не змиє час,
Вони ,немов тавро на тілі,
Щоб пам'ятали; кожен з нас
В боргу усім,хто там, в могилі.
У кожного із них було життя –
Всім зрозуміле людське щастя:
Хтось вчився, хтось дітей ростив,
А хтось кохав дівчину Настю…
Та все зруйновано нараз,
Війна – нещадна, люта сила
Зламала все і ,мов тайфун,
У лихолітті закрутила…
А час летить.. Ідуть роки…
Минають дні, минають ночі.
Лиш сотні, тисячі могил
Повсюди бачать наші очі…
Вчитель : На сьогоднішнє наше свято запрошені наші герої,учасники АТО, наші односельці це :
Горлінський Олександр Вікторович
Борщаговський Сергій Іванович
Білецький Руслан Володимирович ---- яким я і надаю слово.
Виступ гостей. Вручення подарунків.
Читає учениця :
Повертайся, будь ласка, живим,
Я прошу не багато, й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим
Щоб нещастя тебе не спіткало,
Щоби Янгол закрив от біди,
Над тобою розправивши крила,
І щоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила.
Ясним ранком, та днем дощовим,
Я шепочу у синєє небо :
Повертайся, будь ласка, живим,
Батьківщина чекає на тебе.
Пісня Катерини Бужинської «Україна – це ми»
https://www.voutube.com/watch?v=EVWo9OW2s
Учень
Встань , Україно, з колін !
Ти вже своє відстояла.
Тебе ворожа сила не злякала
І ти сильною стала.
Встань, піднімись !
Ти -- мужня країна.
Прославляємо твоє величне ім'я – Україна.
Дав тобі Бог і народ,
І силу вольну
І чистую водицю,
І пісню солов'їну,
Якої не має жодна країна,
І калину, й солов'я – пташину,
П'янку м'яту, і вербу й шипшину,
Не дамо тебе нікому у полон,
Рідна ненько- Україно !
Будемо воювати за тебе до загину,
Буде за нами перемога,
Бо благословенні ми у Бога !
( Марія Барщик)
Учениця :
Україно, моя ти ненька священна
Така нещаслива, хоча й суверенна.
Я благаю тебе, не стань на коліна,
Бо була ти раніше щаслива країна.
Зупинись , народе ! Як можна так жити ?
Не треба державу війною ділити
Так хочеться людям тишу почути
Й навіки жорстоку війну забути.
І як тепер жити в країні нам, дітям ?
Чому за свободу ми маєм платити ?
І наше життя тепер не схоже на рай,
Що ж сталося з тобою, мій рідний край ?
Разом учень і учениця :
Українці – не здавайтесь !
Українці – всі єднайтесь !
Тільки разом ви міцні,
Непохитні в боротьбі.
Свою мову бережіть,
Звичаєми дорожіть.
Те , що прадіди здобули,
Щоби внуки не забули.
Слайдова презентація «Герої АТО»
.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку