12 серпня о 18:00Вебінар: Краще раз побачити: універсальні інтернет-ресурси для унаочнення навчального матеріалу

Урок " На перехресті доль (Про дружбу Тараса Шевченка, Семена Гулака-Артемовського та Платона Симиренка) "

Про матеріал

Матеріали на краєзнавчу тематику про дружбу Великого Кобзаря із співаком і композитором С.С Гулаком-Артемовським та відомим промисловцем-меценатом Платоном Симиренком.

Перегляд файлу

8 клас.  Українська література

Тема На перехресті доль (Про дружбу Тараса Шевченка, Семена Гулака-Артемовського та Платона Симиренка) (Слайд 1).                          

Мета: поглибити знання учнів життєвого та творчого шляху Т.Г.Шевченка, зокрема познайомити дітей із матеріалами на краєзнавчу тематику про дружбу  Великого Кобзаря із  співаком і композитором С.С Гулаком-Артемовським та відомим промисловцем-меценатом Платоном  Симиренком; пробудити інтерес до вивчення мистецької спадщини Кобзаря; виховати любов до рідного краю та шанобливе  ставлення до його історичної спадщини; вшанувати пам’ять великого митця.

Обладнаня: портрет Тараса Шевченка, вишитий рушник, живі квіти, фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка творів, репродукції картин художника, цифровий проектор, мультимедійна  презентація.

 

 

Хід уроку

(Слайд 2)                          

                                                                              Мені ж, о Господи, подай 

                                                                               Любити правду на землі

                                                                               І друга щирого пошли!

                                                                                                          Тарас Шевченко

 

Ι. Організаційний момент

ΙΙ. Мотивація діяльності.   Оголошення мети та теми уроку.

Учитель.  Щороку, відзначаючи день народження Великого Кобзаря, ми здебільшого говоримо про Тараса Шевченка як про поета-демократа, художника, борця за кращу долю рідного народу. А сьогодні дізнаємося про Тараса як про людину, яка вміла будувати прекрасні стосунки з іншими людьми, мала широке коло друзів, про щиру, безкорисну дружбу поета із нашим земляком, оперним співаком, драматичним актором, автором першої української національної опери «Запорожець за Дунаєм» Семеном Степановичем Гулаком-Артемовським, про стосунки Шевченка із відомими промисловцями-меценатами братами Яхненками та Симиренками.

ІІІ. Основна частина.

Емоційне входження в тему

   Учитель. (Слайд 3)  Перші березневі дні пов’язані з іменем Шевченка, його славою,  духом, мудрістю,  любов’ю до України.  Адже саме у ці дні Україна святкує річницю з дня народження великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка. Це свято особливе, тому що життя і творчість українського генія тісно пов’язане з нашим краєм.  Дорогами Городищини крокував Великий Кобзар до родини свого сердешного друга Семена Степановича Гулака-Артемовського та братів Яхненків та Симиренків; люди нашого краю, яких так любив Тарас Григорович, його історія та природа стали основою літературної та художньої творчості Великого Кобзаря. Де б не був, чим би не займався поет, але завжди перед його внутрішнім зором поставав рідний край, Черкащина: (Слайд 4) і дорогий його серцю Дніпро, що «горами хвилю підійма», (Слайд 5) і затишний «садок вишневий коло хати», (Слайд 6) і зелені верби «над ярами, над ставами». До болю милий Шевченкові тихий український вечір, співи соловейка в темнім гаї, (Слайд 7) гнучка тополя (Слайд 8) й золоте пшеничне поле, яке розкинулось, наче море широке.

Біограф Шевченка. (Слайд 9) Народився Т.Г.Шевченко в селі Моринцях Звенигородського району 9 березня 1814 року в сім’ї кріпаків. Хлопцеві рано прийшлося відчути на собі кріпацьку неволю. Тяжкою душевною раною зосталися в пам’яті Тараса спогади про кріпацьке дитинство, які він виклав пізніше у вірші «Якби ви знали, паничі».

Учень. Виразне читання уривка  «За що, не знаю, називають» (Слайд10)


Біограф Шевченка.(Слайд 11) Після тривалого часу наймитувань прибився Тарас  до двору  Павла Енгельгардта.  Як кімнатний живописець, малий кріпак Тарас часто подорожував із панською сім’єю. Спочатку до Вільно, де багато читає й опановує перші ази живопису. Це навчання продовжувалося і в малярному цеху В. Ширяєва у Петербурзі, куди згодом переїхала панська родина.  Петербурзький період позначений у житті 17-річного Тараса Шевченка великими і значними змінами. Енгельгард вирішує віддати Тараса в учні живописцю В.Ширяєву, маючи на меті зробити з нього придворного художника. (Слайд 12) У 1836 році Шевченко зустрівся із земляком Іваном Сошенком

Біограф Шевченка. (Слайд13) Доленосним для Тараса стає знайомство з Карлом Брюлловим і Василем Жуковським, стараннями яких у 1838 році його було викуплено з кріпацтва. Шевченкова воля коштувала його друзям 2500 карбованців, які вони одержали, продавши портрет Жуковського, виконаний Брюлловим. (Слайд14) Сльози болю й радості котилися по обличчю молодого Шевченка, коли він тримав у руках вручену друзями 22 квітня1838 року відпускну, що свідчила про звільнення  з кріпацтва. Разом з волею перед молодим художником широко розчинилися двері у великий світ знань і мистецтва.  (Слайд 15) У листопаді 1838 році Шевченко знайомиться із своїм земляком Семеном Степановичем Гулаком-Артемовським,  для якого,  як і для Шевченка, Петербург став  містом становлення його як оперного співака, композитора, актора.

Біограф Гулака-Артемовського. Народився Семеном Степанович Гулак-Артемовський 16 лютого 1813 року на хуторі Гулаківщина, що знаходився в трьох кілометрах від  міста Городища, в сім’ї священика. У 11 років батьки віддали його на навчання до Київської духовної семінарії. Проте Семен Степанович, маючи від природи чудовий голос і велику тягу до співу, не одягнув рясу священика, а став першим солістом хору Михайлівського Золотоверхого собору. Тут у 1838 році його спів почув відомий композитор М.І.Глінка. На пропозицію Глінки переїхати в Петербург, щоб співати в придворній капелі, молодий співак відразу дав згоду. (Слайд 16) На початку жовтня 1838 року Семен Степанович Гулак-Артемовський приїхав у Петербург. А в листопаді цього ж року він познайомився з Шевченком. Це знайомство дуже скоро переросло в щиру та міцну дружбу, що супроводжувала їх до смерті поета.

Мистецтвознавець.(Слайд 17)Продовживши своє навчання у відомих педагогів-композиторів у Парижі та Італії, Семен Степанович став прекрасним оперним співаком і розпочав свої виступи на сцені Флорентійського оперного театру. Проте, коли слухи про талановитого співака долетіли до Петербурга, він одержав від дирекції імператорських театрів запрошення в петербурзьку оперну трупу. Гулак-Артемовський повернувся до Петербурга на початку 1842 року, а в травні цього ж року був підписаний перший контракт молодого співака на вітчизняній оперній сцені. Цей документ узаконив Гулака-Артемовського як соліста імператорської опери.

Мистецтвознавець. Радість за успіхи свого друга Семена Степановича Гулака-Артемовського доповнилась особистими перемогами молодого художника і поета Тараса Григоровича Шевченка. У квітні 1839 року Шевченка нагородили срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. У 1840 році його нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами «Хлопчик-жебрак дає хліб собаці». У вересні того ж року Шевченка відзначено третьою срібною медаллю 2-го ступеня за картину «Циганка-ворожка".

Мистецтвознавець. (Слайд 18) Акварель «Циганка-ворожка»  можна віднести до одного із програмних творів Шевченка-побутописця. Це бувальщина про те, як молода дівчина вирішила вдатися до гадання циганки щодо своєї майбутньої долі. Митець дає досить виразну характеристику персонажам, ретельно вимальовував риси їх вдачі – довірливої простодушної дівчини та балакучої ворожки. З подвійним почуттям остраху й надії, навіть
побоюючись глянути на свою «пророчицю», чекає чорнява красуня на її «вирок».  

Літературознавець. На початку квітня 1840 року вийшла перша збірка поезій «Кобзар» досі невідомого молодого автора Тараса Шевченка.

Учень. Виразне читання вірша «Думи мої, думи мої» (Слайд 19)


Літературознавець. «Кобзаря» різно зустріли і в Україні, і в Петербурзі. Передова російська преса схвально відгукнулася на нього, а реакційні критики охрестили Шевченка «мужицьким поетом». Та він із гордістю прийняв це прізвисько: «Нехай я буду мужицьким поетом, аби тільки поет, мені більше нічого й не треба». (Слайд 20) Після закінчення навчання в Академії  Шевченко вирішив поїхати в Україну, у рідні місця, де він не був 15 років. Під час поїздки Шевченко, заїжджаючи в Городище, відвідав матір Семена Степановича і опісля не раз у листах до нього згадує цю стареньку жінку, яка виколисала гордість світової культури Семена Степановича Гулак-Артемовського.

Біограф Гулака-Артемовського. (Слайд  21) Кінець 40-х та 50-і роки були роками творчого розквіту Семена Степановича Гулака-Артемовського. Початком цього переможного маршу була партія «Руслан та Людмила» в однойменній опері М.Глінки. Шевченко, який вперше побачив друга в ролі Руслана, писав до Тарновського: «Теперь через день дают «Руслана и Людмилу». Ну и опера! Особенно, когда Руслана поет Гулак-Артемовский, даже затылок почешеш, ей-ей правда! Замечательный певец – ничего не скажешь!» Талановитий співак виступав на концертах, співав в оперних спектаклях, захоплювався різьбою на слоновій кістці. Крім того, він збирав матеріал для статистично-географічної таблиці міст Російської імперії, розробляв проект петербурзького водопроводу. Це свідчить про широту й різноманітність пошуків та життєвих інтересів Гулака-Артемовского.

Біограф Шевченка. (Слайд 22) А в цей час  його щирий друг Шевченко томився у Новопетрівській фортеці на пустинному березі Каспійського моря. Прогресивне студентство Київського університету, де отримав місце вчителя малювання Т.Г. Шевченко, гуртувалося у таємничому товаристві «Кирила та Мефодія» й запросило відомого земляка виступити на зібранні. Вважаючи, що він серед однодумців, Тарас зачитав їм уривки з поеми «Сон», над якою працював у той час. На нього донесли, і разом з іншими членами  заарештували. Під час арешту вилучено рукопис поеми, і це відіграло вирішальну роль у його подальшому житті.

Учень. (Слайд 23 ) Виразне читання уривка з поеми «Сон».


Біограф Шевченка. (Слайд 24 ) Вирок був суворим: заслати рядовим Оренбурзького лінійного батальйону під суворий нагляд із забороною писати й малювати. Гіршого для Шевченка не можливо було й придумати. Тяжко було волелюбному Шевченку терпіти солдатську муштру, деспотизм офіцерів, казармове становище довгі кошмарні 10 років.

Біограф Гулака-Артемовського. Одним із проявів благородної дружби між українськими митцями стала турбота Гулака-Артемовського про свого товариша під час його заслання. Неодноразово Семен Степанович надсилав Шевченку грошову допомогу. Причому намагався робити це делікатно, переконуючи Тараса Григоровича, що лише повертає гроші за намальований поетом його портрет. У своєму листі до друга Тарас писав.

 Учень (виконавець ролі Шевченка).  (Слайд 25) «Чи є така велика душа,  яка б згадала мене в далекій неволі…Немає тепер таких великих душ на світі.»

Літературознавець. Тарас Шевченко писав Семену Степановичу.

Учень (виконавець ролі Шевченка). (Слайд 26) «Впродовж шести років моєї тяжкої неволі я пробував писати декому зі своїх друзів, приятелів – то що ж! Тяжко, страшно тяжко, друже мій єдиний... Залишайся здоровий і будь щасливий у всіх твоїх починаннях, мій щирий, мій єдиний друже Семене! Твій щирий Тарас Шевченко».  

Літературознавець. Багато хто з так званих друзів, боячись накликати на себе біду, забули про свою дружбу з опальним поетом. А Семен Гулак-Артемовський, який ніколи не галасував про свою близькість до Кобзаря, у ті важкі роки не залишив сам-на-сам з бідою свого земляка. А як радів Шевченко успіхам свого друга!

Учень (виконавець ролі Шевченка). (Слайд 27) «Сьогодні натрапив на аркушик друкованого паперу; читаю, а там ідеться про концерти минулої весни і про концерт  Артемовського як про найвизначніший, і про акторку пані Артемовську, що зачарувала слухачів грою на інструменті, давно забутому, тобто арфі! Боже мій! – думаю собі. – Він уже одружений! Господи, пошли тобі щастя у твоєму сімейному житті!..»

Біограф Шевченка. Незважаючи на заборону, Шевченко все-таки записував свої вірші й передавав їх на волю. Творчість була для нього не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. Пишучи рядок за рядком, він підтверджував свої ж слова: «Караюсь, мучуся… але не каюсь!..»  По смерті Миколи І Тарас Шевченко сподівався, що його повернуть із заслання, але даремно. Олександр ІІ, який зійшов на престол, пам’ятав образливі вірші на адресу свох рідних, власноруч викреслив прізвище Тараса із списку на помилування. Повернувся Т.Г.Шевченко в Петербург 27 березня 1858 року.

Біограф Гулака-Артемовського. Серед тих, хто першим привітав Кобзаря, був і Гулак-Артемовський, якого у своєму щоденникові поет називав «мой задушевний Семен, единственный искренний друг».  (Слайд 28) На початку серпня цього ж року композитор С.С.Гулак-Артемовський написав музику на текст народної пісні «Стоїть явір над водою» і присвятив Тарасу Григоровичу Шевченку. Ця присвята стоїть на титульній сторінці видання пісні 1860-го року. А народилася мелодія в один із музичних вечорів у Петербурзі в присутності Тараса Григоровича. Згодом вона стала його улюбленою піснею.

Слайд-фільм «Стоїть явір над водою»

Мистецтвознавець. Земляки бачилися майже щодня. Найчастіше друзі збиралися на квартирі композитора. Тут відбувалися літературно-музичні вечори, під час яких Шевченко і Гулак-Артемовський удвох співали. (Слайд  29) Очевидно, під впливом Тараса Шевченка Семен Степанович розпочав роботу над створенням опери «Запорожець за Дунаєм». До речі, автором лібрето був друг Тараса Михайло Костомаров. Як художник, Шевченко найбільшу увагу приділяє гравіруванню. Він постійно відчував підтримку своїх друзів, особливо Семена Степановича Гулака-Артемовського, який часто   відвідував його у майстерні.

Інсценізація  Зустріч друзів ( За повістю О.Ільченка «Петербурзька осінь»)

Пізній вечір. Майстерня Шевченка. За столом працює Тарас, гравірує. На столі свічка у підсвічнику, книги Т. Шевченка «Буквар південноруський», «Кобзар». Після концерту до Шевченка завітав Гулак-Артемовський. В елегантному костюмі. Рожева смужка погано стертого гриму лисніла на дужій шиї. Він застав Шевченка у майстерні за роботою.

Семен Гулак-Артемовський      Доброго вечора! Хочу їсти, батьку!

Тарас Шевченко                          Фарбу не стер.

Семен Гулак-Артемовський      До тебе квапився.

Тарас Шевченко                          Піди лишень умийся, нечупаро.

Семен Гулак-Артемовський      Сам нечупара! Закоптився тут на свічках. Не збагну я, Тарасе, навіщо тобі оцей клопіт. Хоч, правда, за це тобі, здається, мають дати поважний титул? Академіка?

Тарас Шевченко                          Та що мені титул! Ти зрозумій: я хочу стати добрим гравером… тільки для того, щоб переносити прекрасне й повчальне з імператорського музею в кожну хату, в халупи бідняків.

Семен Гулак-Артемовський      А це що? Щось нове? (бере «Буквар»)

Тарас Шевченко             Складаю український буквар. Хочу, щоб він коштував копійок три… не більше…

Семен Гулак-Артемовський  (здивовано)    Перший буквар для простолюдинів?

Тарас Шевченко   (замріяно)        Чи є що краще, лучче в світі,  як укупі жити,    з братом добрим добро певне  познать, не ділити 

Семен Гулак-Артемовський      А чи дозволять таке надрукувати? Правда, з цензурою стало тепер трохи легше.

Тарас Шевченко                          Наївна ти душа, Семене (гірко засміявся). Легше? А мій «Кобзар»? Цензура в нім забороняє навіть те, що друкувалось чи не дводцять років тому! А все, що я пишу тепер, усе розходиться в народі навіть не рукописно, а з уст в уста. І після цього ти говориш: легше?!

Семен Гулак-Артемовський      Та вгамуйся ти!

Тарас Шевченко                          Не вгамували мене й десять років найлютіших мук! І не вгамуюсь я ніколи… навіть після смерті! Коли б ти знав, Семене, як хочеться, коли бог поможе, швидше навчитись цього нового для мене діла… скінчити мороку з цензурою та й дременути кудись на Вкраїну! Господи боже мій, коли мечта близька…

Семен Гулак-Артемовський                           Хто зна.

Тарас Шевченко  (здивовано)                        Чому ж ні?!

Семен Гулак-Артемовський      Була в мене з графом розмова. І коли б ти бачив, Тарасе, як він журився, наш добрий Федір Петрович, що справжньої свободи випросити в монарха для тебе не зумів. Виїздити з Пітера … тобі заборонено.

Тарас Шевченко      Я так і думав. То сюди не пускали, тепер – звідсіль! (надягаючи кожуха) Ходім, Семене, погуляєм. Боже мій! Як я люблю це місто. І як прагнув його берегів! А тепер, коли мене звідсіль не пускають, усі помисли – там, над Дніпром… Не можу я більше… (обурено) Я втечу звідси, втечу! Нехай потім шукають, нехай ловлять, нехай роблять зі мною, що схочуть, нехай… Утечу! (Виходять). 

Біограф Шевченка. Тарас Григорович усе-таки одержав навесні 1859 року дозвіл відвідати рідні місця. Шевченко кілька днів жив у Кирилівці, бачився з рідними. (Слайд  30)  Наприкінці травня 1858 року  поет прибув до Городища на цукровий завод Яхненка і Симиренка.  (Слайд  31) Тарас Шевченко мріяв жити в Україні, поселитися  десь поблизу Дніпра, мав намір купити недалеко від с. Пекарів ділянку землі, щоб збудувати хату. Але за читання крамольних віршів селянам його знову заарештовують, звинувативши в блюзнірстві. Шевченка звільнили, але наказали виїхати до Петербурга. Прибувши в Петербург, Тарас Григорович насамперед взявся готувати до друку свій «Кобзар». По допомогу звернувся в Городище.

Учень (виконавець ролі Шевченка). (Слайд  32) «Щиро шануємий і многоуважаємий Олексій Іванович! З таким моїм лихом я оце до вас з Платоном Федоровичем: вишліть мені, будьте ласкаві, 1100 карбованців, і я вам з великою дякою пришлю к Новому року екземплярів книги на такую суму або через рік гроші з невеликим процентом. Зробіть як знаєте і як вам бог на розум положе. Оставайтесь здорові! Нехай вам бог помагає на все добре! Не забувайте іскреннього вашого Т. Шевченка».

Літературознавець. Платон Симиренко відразу ж дав розпорядження надіслати поетові необхідні для видання книжки гроші. (Слайд  33) «Кобзар» вийшов друком на початку 1860 року. 10 березня 1861 року поета не стало. Втрату свого найбільшого друга Гулак-Артемовський переживав дуже важко. Після поховання Тараса Григоровича відбувся благодійний концерт для збору допомоги рідним покійника. У тому концерті брав участь, звичайно, і Семен Степанович. За свідченням тодішньої преси, у той жалобний вечір він співав улюблену пісню Тараса Шевченка «Стоїть явір над водою» і романс Глінки «Гуде вітер вельми в полі». Холодного березневого дня його поховали на Смоленському кладовищі у Петербурзі. (Слайд  34) А 8 травня 1861 року домовина з тілом Шевченка у супроводі багатолюдної процесії прибула в Канів…Нарешті багатостраждальний син України вернувся до своєї неньки України.   

Біограф Гулака-Артемовського. Через три роки після смерті друга Семен Степанович Гулак-Артемовський, який уже з 1860 року почав втрачати голос, переїхав до Москви, де провів останні дев’ять років свого життя, займаючись лікуванням людей за допомогою гіпнозу. (Слайд  35) Помер Гулак-Артемовський 5 квітня 1873 року. Його прах лежить в московські землі на Ваганьківському  кладовищі. У1957 році на могилі С.С Гулака-Артемовського встановлено пам’ятник.

ІV.  Заключна частина  Учитель.  (Слайд  36) Десятиліття йдуть за десятиліттями, а Шевченкове слово залишається таким же діючим і закличним, як і в часи його написання. І сьогодні багато його віршів є сучасними й значимими для нас, його правнуків і праправнуків.

Блажен, хто всі тяготи може знести

 За рідний край, за свій народ…

 Йому нащадки будуть плести

 Безсмертя зоряний вінок  (І. Огієнко).

(Слайд  37) Звучить пісня «Тарасові слова» у виконанні учениці школи Дорошенко Анни  (слова Дорошенко Анни, музика Дорошенка  Олександра).

 

Список використаних джерел

  1. В.Анісов, Є. Середа „Від майстра до академіка” – нарис про Т.Шевченка.
  2. Дружба великих   Тетяна Калиновська, Петро Жук, Рres-centr.ck.ua
  3. Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993., т.2., с.458
  4. Залевська, Л.О. Співак, композитор, лікар  /Л.О. Залевська //Черкащина в контексті історії України. – Черкаси, 2004. – С. 415 – 426.
  5. Історія української культури (За загальною редакцією Івана Крип’якевича): «Либідь», 1994.
  6. Г. Я. Неділько „Тарас Шевченко: життя і творчість”.
  7. Розгін, І. Літопис роду Симиренків // Хроніка-2000.- № 4-5. – С.578-605.
  8. Слабошпицький, М.Ф. Феномен одного роду. Симиренки. // Слабошпицький М,Ф. Українські меценати : Нариси з історії української культури.- К., 2006 .- С.169 – 185.М.
  9. М. К. Чалий Нові матеріали для біографії  Т.Г.Шевченка.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: litopys.org.ua/shevchenko/spog07.htm
  10. М. К. Чалий Т.Г. Шевченко на Україні в 1859 році ».    [Електронний ресурс]. – Режим доступу: litopys.org.ua/shevchenko/spog07.htm
  11. М. Ф. Біляшівський Розповіді селян Пекарів про Т.Г.Шевченка.    [Електронний ресурс]. – Режим доступу: org. litopys ua/shevchenko/spog69.htm
  12. Ольга Осипенко, «Стоїть явір над водою».    [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://novadoba.info
  13. К. Чалий Відвідання Т.Г.Шевченком цукрозаводу Яхненка і Симиренка.» –[Електронний ресурс]– Режим доступу: izbornyk.org.ua/shevchenko/spog68. htm
  14. Спогади праправнучки C.C. Гулака-Артемовського Ольги Олексіївни Шляхової

1

 

doc
Додано
4 червня 2018
Переглядів
404
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку