17 липня о 18:00Вебінар: Відеоуроки: як створювати якісний контент для Ютубу

Урок на тему: “Чудодійна сила меду”

Про матеріал

Розробка відкритого уроку “Чудодійна сила меду” включає в себе цікаву розповідь про один із найкорисніших продуктів бджільництва - мед. Тут є багато цікавої інформації про мед, а також, що найцікавіше для дітей, - хімічний експеримент!

Перегляд файлу

Урок на тему: Чудодійна сила меду

Мета: поглибити знання учнів про вуглеводи; з’ясувати склад меду, його фізіологічну дію на організм людини; вивчити основні види меду, його хімічні властивості; розвивати практичні навички, вміння порівнювати, аналізувати, робити висновки, застосовувати набуті знання у повсякденному житті; формувати інформаційну компетентність та вміння знаходити необхідний матеріал.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи роботи: дослідницька робота, повідомлення, слайд-шоу, відео.

Обладнання: періодична система, комп’ютер, презентація, проектор, екран.

Хід уроку

Сьогодні на уроці ми з вами поговоримо про… А про це ми спитаємо сьогоднішніх гостей, які відгадають загадку:

Пчела-трудяга создаёт,

Лениво с ложки он течёт,

Так сам и просится к нам в рот

Густой, янтарный, сладкий...                 (мед)

Отже тема сьогоднішнього уроку: Чудодійна сила меду

Про цілющі властивості продуктів бджільництва відомо з давніх часів. Мед відновлює й додає сили, мобілізує захисні функції організму, підсилює імунітет. На думку японських медиків, є царем натуральних продуктів, що благотворно впливають на організм людини.

Ще в давнину люди помічали, що мисливці за диким медом не страждали від захворювань суглобів, судинної системи, мали досконале здоров’я й були довгожителями. І як не дивно, це сталося тому, що їх часто жалили бджоли. Бджолина отрута виявилася відмінними ліками. Народна медицина здавна застосовувала бджолині укуси для лікування ревматичних захворювань нервової системи і серцевого м’яза. Вона зменшує запальні процеси. У народі кажуть про бджіл: Кого жалять, того й шанують”.

Бджоли збирають з медоносних рослин нектар, пилок, бджолиний клей (прополіс), падь рослинного і тваринного походження. Їжа бджіл містить усі життєво необхідні харчові речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни.

Як же відбувається перетворення нектару на мед?

1-й учень. У збиранні нектару беруть участь бджоли 15 – 18-денного віку і старше; рідше, за наявності доброго взятку, на збір вилітають молодші бджоли. Нектар із нектарника бджола збирає з допомогою хоботка, що функціонує як присмоктувальна помпа. Надходячи в медовий зобик, нектар збагачується ферментами, які сприяють розщепленню складних цукрі до простих, перетворюючи, таким чином, нектар на мед. За один виліт бджола-збирач приносить у вулик близько 30 – 40 мг нектару й передає його бджолам-приймачам, які переробляють його на мед. Переробка нектару – складний фізіологічний і фізичний процес. Він полягає у випаровуванні води і розщепленні сахарози до глюкози і фруктози. Ще не зрілий рідкий мед бджоли дрібними крапельками розкладають по стінках комірок стільника й добре вентилюють вулик. Загуслий мед бджоли складають у комірки спочатку на 1/3 їх об’єму, згодом, у разі зменшення вологості до норми, заповнюють комірки повністю й запечатують восковими кришечками.

Учитель. На превеликий жаль, не завжди ми можемо купити натуральний мед”. Мед має два біологічних походження.

Натуральний:

• квітковий;

• падевий – зібраний з листя і стебел, з медяної роси, з гнилих фруктів і ягід.

Ненатуральний:

• перероблений бджолами цукровий сироп;

• штучний мед. Отримують шляхом кислотного гідролізу бурякового цукру, соку дині, кавуна. Такий мед лікувальних властивостей не має.

За способом одержання мед поділяють на такі види:

• відцентровий – відкачаний зі стільників із допомогою медогонки;

• стільниковий – мед, що надходить споживачеві в натуральному вигляді разом зі стільниками;

• секційний мед – стільниковий мед, який міститься в рамочках.

2-й учень. Мед у стільниках завжди цінували. Він був предметом данини, подарунків, оброку, торгівлі. Вартість меду в стільниках була високою через його надзвичайну користь. Віск і прополіс, мед і пилок, що містяться в ньому, складають цілющу силу дивовижного продукту природи. Для кожного з нас природний бальзам несе необхідну енергію у вигляді вуглеводів, амінокислот, вітамінів, ферментів, ненасичених кислот, мікроелементів, флавоноїдів.

У стільникових рамках завжди свіжий віск. У них не виводяться бджоли, немає засмічень від лялечок.

Учитель. До складу меду входить майже п’ята частина елементів періодичної системи. І, за спостереженнями вчених, мікроелементи меду мають велике значення.

3-й учень. Соняшниковий мед має яскраве насичене золотисто-янтарне забарвлення, швидко кристалізується в крупнозернисту масу. Відрізняється терпким присмаком і має слабкий аромат квіток соняшнику. Цей мед – чи не найсолодший серед інших видів і має прекрасні лікувальні властивості.

В соняшниковому меді міститься найбільша кількість глюкози – не менш ніж в 1,5 рази аніж в інших видах. Особливістю глюкози є те, що вона не вимагає додаткової переробки в шлунку і моментально всмоктується в кров, розноситься по організму. Саме глюкоза зміцнює стінки та нормалізує роботу серцевого м’яза, підвищує міцність судин. Вживання соняшникового меду нормалізує артеріальний і венозний кровообіг, сприяє виведенню з організму токсинів, покращує роботу печінки, знижує можливість появи набряків.

Серед медів світлого забарвлення соняшниковий мед відрізняється найбільшою ферментативною активністю. Рекомендується він при лікуванні захворювань серця, дихальних шляхів і при шлунково-кишкових кольках. Також соняшниковий мед корисний при атеросклерозі, остеохондрозі, різних невралгія, особливо застудних. Він добре виводить шлаки з організму і нерідко застосовується як сечогінний засіб. Цей мед також застосовують для профілактики пухлинних новоутворень.

4-й учень. Акацієвий мед – із квітів білої акації. Він має солом’яний колір, довго не кристалізується, дуже солодкий на смак. Це найвишуканіший сорт природних ласощів. Містить фруктозу і глюкозу, вітаміни та мікроелементи. Має не тільки відмінний смак, а й лікувальні властивості. Дозволено для людей хворих на цукровий діабет.

Мед має протимікробну і лікувальну дію при різних захворюваннях шлунка. Не викликає алергії. Відновлює артеріальний тиск і благотворно впливає на роботу серця і судинну систему, печінки і нирок. Має протимікробну і сечогінну дію. застосовується при захворюваннях органів дихання.

Якщо приймати мед 1 – 2 місяці в день по 50 г, то покращується стан організму, тонус, склад крові, підвищується гемоглобін. Мед лікує захворювання очей. Примочки з меду допомагають при кон’юнктивіті.

Також такий мед допоможе при захворюваннях шкіри, ротової порожнини. Є відмінним засобом для відновлення нервової системи, має заспокійливу дію.

5-й учень. Мед із різнотрав’я – зібраний із різних рослин: лугових, лісних, гірських. Він має колір від ясно-кремового до кольору чаю і, навіть, чорного, запах – від слабкого до різкого, смак – різний, залежно від нектару, з гіркуватим присмаком.

До речі, подібний мед відрізняється не тільки різноманітністю смаків, а й цілющими властивостями. В цілому ж мед різнотрав'я запашний. Користується великим попитом, так як прекрасно надає як профілактичний, так і лікувальну дію. Секрет таких дивовижних якостей криється в різноманітності і поєднанні корисних властивостей рослин, які в цілому підсилюють позитивний ефект.

Крім цього, різнотрав'я володіє високими поживними властивостями, зміцнює імунітет, відновлює організм після фізичного, розумового перевтоми і операцій.

Дуже цінується за антибактеріальну, антимікробну, болезаспокійливу дію. Допомагає при хворобах внутрішніх органів, особливо при проблемах з печінкою і кишечником. Надає благотворну дію на слизову оболонку. Використовується при склерозі, безсонні, виводить шлаки і токсини. Також його застосовують для лікування алергічних хвороб.

6-й учень. Гречаний мед – має насичений гіркувато-терпкуватий смак і особливий аромат. Це самий темний вид меду, має коричневу гаму від темно-жовтого до темно-коричневого, чорного кольору, різкий на смак, швидко кристалізується.

Гречаний мед має підвищений вміст заліза. Корисний для людей із серцево-судинним захворюваннями, прекрасний антисептик, його застосовують у разі шлунково-кишкових та шкірних захворювань. З його допомогою можна зміцнити серцевий м’яз, поліпшити кровообіг і нормалізувати склад крові. Цей мед має гіпотонічну дію і корисний всім гіпертонікам.

Також гречаний мед рекомендується при недокрів’ї та авітамінозі, інфекціях дихальних шляхів, покращує мікрофлору шлунка.

7-й учень. Еспарцетовий мед – унікальний продукт, який вважається одним з найцінніших сортів натурального меду. Він виробляється з багаторічного трав'янистої рослини еспарцету, що відноситься до сімейства бобових. Мед з еспарцету густий, прозорий, світло-бурштинового кольору, характеризується ніжним, злегка трав'янистим приємним смаком і легким ароматом, що нагадує квіти троянди. Цей мед зацукровується повільно, і в закристалізованому вигляді являє собою білу щільну масу з кремовим відтінком, за виглядом дещо нагадує топлене сало. За смаковими якостями мед з еспарцету вважається одним із самих смачних.

Хімічний склад цього виду меду дуже багатий. Він містить велику кількість біологічно активних речовин, макро- і мікроелементів, аскорбінової кислоти, каротину, рутина, ферментів і т. д. Він відрізняється від інших сортів меду низьким вмістом мальтози. Відсутність сахарози в складі еспарцетового меду говорить про його зрілості.

Еспарцетовий мед виявиться корисним при різних патологіях шлунково-кишкового тракту (гастрит , ентерит, коліт, запори, дисбактеріоз тощо). Він сприяє поліпшенню травлення, підвищенню засвоюваності поживних речовин, відновленню мікрофлори кишечника, зниження секреторної функції шлунка (знімає печію). Сприятливо впливає еспарцетовий мед на функціонування серцево-судинної системи. При регулярному вживанні він сприяє поліпшенню кровообігу і зміцненню судин, а також підвищенню гемоглобіну в крові. В якості зовнішнього кошти еспарцетовий мед застосовують для полоскань при запальних захворюваннях ротової порожнини.

8-й учень. Солодкість падевого меду мало відрізняється від солодощі квіткового меду, іноді він буває гіркуватого смаку, досвідчені бджолярі по гіркоти можуть визначити наявність падевого меду. Запах його менш виражений, іноді своєрідний. Іноді з хвойних може бути ароматніший і приємний на смак. Колір – в основному темний, від темно-коричневого до чорного, іноді бурштиновий, наприклад, з деяких хвойних порід дерев, або темно-зелений. Консистенція падевого меду більш в'язка, тому що в ньому більше декстриноподібних речовин. Кристалізується падевий повільніше за квітковий, або за наявності деяких полісахаридів, взагалі не кристалізується. Кристалізується в дрібнозернисту масу, іноді з великим відстоєм рідкої фракції.

Падевий мед – має слабші бактерицидні властивості, ніж квіткові меди, але в ньому більший уміст ферментів, мінеральних та інших корисних речовин. Його рекомендують людям із низьким рівнем гемоглобіну, слабою перистальтикою кишечнику.

9-й учень. Липовий мед відрізняється в основному ясно-жовтим або світло-бурштиновим відтінком, але іноді він має незвичайний зеленувато-сірий окрас, який пояснюється попаданням до складу цієї липкою солодощі падевого меду. Більш інтенсивний жовтий колір липовий мед набуває в тому випадку, коли він має домішка меду квіткового. Він має аромат липи та пікантний, гострий, навіть легкий гіркий смак. Липовий мед діє заспокійливо, як антисептик.

Поряд з вересовим липовий мед є найбільш солодким: він містить приб-

лизно 36% глюкози і близько 40% фруктози. При тривалому зберіганні (понад 3 місяці) цей вид меду кристалізується в майже білу тверду грубозернисту масу. Ненатуральний, тобто «липовий» мед довгий час залишається рідким і не кристалізується.

Даний продукт, крім чудового смаку і неповторного аромату, має ще безліч цілющих достоїнств. Його харчова цінність обумовлена високим вмістом таких ферментів, як діастаз, пероксидаз, каталаз, інвертаза і ліпаз. Липовий мед містить каротин, вітаміни К, Е і групи В, багато корисні мікроелементи і біологічно активні речовини.

Найчастіше мед використовують як чудовий засіб від застуди, адже липовий мед володіє сильною потогінною, протизапальною і жарознижувальною дією. Цей бджолиний еліксир незамінний при ларингіті, ангіні, трахеїті, бронхіальній астмі, роздратуванні горла, нежиті та ГРЗ, служить відмінним загальнозміцнюючим засобом.

Антибактеріальні властивості липового меду використовуються також у лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо рекомендується людям із захворюваннями серцево-судинної та нервової систем: він знімає стрес і напруження, бореться з безсонними ночами, покращує обмін речовин.

Липовий мед, володіючи сильними ранозагоювальними здібностями, допомагає виліковувати екземи, опіки, гнійні запалення і різного роду рани. Дія даного продукту ефективно щодо грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів, трихомонад, амеб і інфузорій.

Обмежено вживати продукт бджолиного старанності необхідно тим, хто хворіє на цукровий діабет і алергічним діатезом (тобто тим, у кого спостерігається надчутливість до нього).

Особливо захоплюватися липовим медом не рекомендують чоловікам. Справа в тому, що липа, будучи жіночим деревом, містить багато жіночі гормони, перенасичення якими не бажано для представників сильної статі.

Учитель. Авіценна стверджував, що щоденне вживання меду робить лю-

дину молодою. У меді близько 60 корисних для організму мікроелементів і до

90% глюкози і фруктози.

Хімічний та біологічний склад меду робить його не лише відмінним поживним, але й важливим фармакологічним об’єктом, що має імунобіологічні та протимікробні властивості. Мед є концентрованим висококалорійним продуктом, близьким за складом до кров’яної плазми.

У меді виявлено 40% фруктози, 35% глюкози, невелику кількість сахарози й мальтози, до 2% мінеральних солей і до 20% води. У меді відкрито такі ферменти: інвертаза, діастаза, каталаза, оксидаза та протеолітичні ензими. Усі вони необхідні для нормальної роботи організму. Також у меді виявлено вітаміни В1, В2, В3, В5, В6, Е, К, С і каротин, містяться фактори росту, антибіотики й білки, нітрогеновмісні речовини (0,4%), зольні речовини (0,19%), декстриноутворюючі речовини (4%), органічні кислоти – яблучна, лимонна, щавлева, молочна та інші (0,1%).

Хімічний склад меду змінюється й залежить від того, є яких квітів, у якій місцевості та в яку пору року він зібраний.

10-й учень. Нітрогеновмісні речовини представлені білковими й небілковими сполуками. Вони надходять у мед із квітковим пилком і секретом залоз бджіл. Білкових сполук у квіткових медах знайдено від 0,08 до 0,4%, тільки у вересовому і гречаному медах їх уміст доходить до 1%, а в падевому – до 2%. Основну частину складають ферменти – амілаза, інвертаза, каталаза, пероксидаза, клюкозооксидаза, фосфоліпаза, інулаза, глікогеназа.

Найбільш вивчений фермент меду – діастаза, активність якої виражають в одиницях Готі. Діастаз не число коливається в широких межах – від 0 до 50 од. Готі. Вміст діастази в меді залежить від його ботанічного походження, ґрунтових і кліматичних умов зростання медоносів, стану погоди під час збору нектару й переробки його бджолами, інтенсивності медозбору, ступеня зрілості відкачуваного меду, термінів його зберігання, способів товарної переробки. Падеві меди перевершують квіткові за цим показником.

11-й учень. У всіх медах міститься близько 0,3% органічних і 0,03% неорганічних кислот. Вони містяться як у вільному стані, так і у складі солей і ефірів. У меді знайдено глюконову, яблучну, лимонну, молочну, винну, щавлеву, бурштинову, лінолеву, ліноленову, фосфатну та хлоридну кислоти. Вони потрапляють у мед із нектаром, паддю, пилковими зернами, виділеннями залоз бджіл, а також синтезуються в процесі ферментативного розкладання й окиснення цукрів.

Органічні кислоти додають меду приємного кислуватого смаку. Для квіткових медів значення рН коливається від 3,5 до 4,1, для липового меду рН коливається від 4,5 до 7, падеві меди мають значення рН в межах 3,95 – 5,15.

Уміст усіх кислот у меді характеризують показником загальної кислотності, значення якої коливається від 0,23 до 6,16 мл. На її показники впливають вид рослини, умови зростання, медозбору й переробки нектару бджолами.

Від наявності кислот залежить аромат і смак меду, його бактерицидні властивості.

12-й учень. Мед як природний продукт за кількістю зольних елементів не має собі рівних. У ньому виявлено близько 40 макро- й мікроелементів, проте набір їх у різних медах різний.

У меді містяться Калій, Фосфор, кальцій, Хлор, Сульфур, Магній, Купрум, Манган, Йод, Цинк, Алюміній, Кобальт, Нікол. Деякі мікроелементи містяться в меді в такій саме концентрації й такому ж співвідношенні один з одним, як і в крові людини, що зумовлює його швидке засвоєння організмом та харчові, дієтичні й лікувальні властивості.

Багато мінеральних речовин відіграють важливу роль у забезпеченні діяльності життєво важливих органів і систем, у нормальному перебігу обміну речовин. Вони сприяють побудові опорних тканин скелета і підтримці оптимального осмотичного тиску в клітинах у процесі обміну речовин, утворенню специфічних травних соків, гормонів, виконують функцію переносників кисню, входять до складу життєво важливих ферментів і вітамінів, без яких перетворення харчових речовин, що надходять у організм, неможливе.

Кількість і склад мінеральних речовин у меді залежать від їх умісту в нек-

тарі, тобто від ботанічного походження меду. Зольність меду коливається в ме-

жах від 0,07% у світлих медів до 0,46% у темних і 1,6% у падевого меду.

13-й учень. У невеликій кількості мед містить барвники, склад яких залежить від ботанічного походження меду й місця зростання медоносних рослин. Барвники представлені каротином, хлорофілом, ксантофілом. Вони надають світлим медам жовтого або зеленуватого відтінку.

Велика частина барвників темних медів – антоціани й таніни. На колір меду впливають також меланоїдини, що накопичуються в разі тривалого зберігання й нагрівання меду та надають йому темно-коричневого забарвлення.

14-й учень. Наразі в меді визначено близько 200 ароматичних речовин. Ці речовини представлені спиртами, альдегідами, кетонами, кислотами й ефірами спиртів з органічними кислотами.

Ароматичні речовини надають меду специфічного приємного аромату, який залежить від виду медоноса. Деякі меди, наприклад тютюновий, із золотушника, мають неприємний запах, у кіпрейного, акацієвого він майже відсутній.

З часом, особливо під час нагрівання меду або зберігання його у приміщенні за високої температури, ароматичні речовини випаровуються, при цьому аромат меду слабшає або замінюється неприємним запахом.

15-й учень. Мед містить вітаміни (тіамін (вітамін В1), рибофлавін (вітамін В2), пантотенова кислота (вітамін В3), піридоксин (вітамін В6), нікотинова кислота, біотин (вітамін Н), ніацин (вітамін РР), токоферол (вітамін Е), аскорбінова кислота (вітамін С)), хоча й у дуже невеликих кількостях. Тим не менш, вони мають величезне значення, тому що добре поєднані з іншими дуже важливими для організму речовинами. Джерела вітамінів у меді – нектар і квітковий пилок.

16-й учень. Зрілий мед містить від 15 до 21% води. Вологість меду залежить від його зрілості, умов зберігання, часу збирання нектару, кліматичних умов у сезон медозбору, співвідношення цукрів, виду тари. У меді з підвищеною вологістю виникають сприятливі умови для бродіння, що спричиняє псування меду. Тому вологість меду – один із головних показників його якості.

17-й учень. У меді мікрофлора представлена приблизно 40 видами грибів та осмофільних дріжджів. Вони потрапляють у мед із нектаром, із повітря та іншими шляхами. Кількість їх не регулюється. В 1 г меду міститься в середньому близько 1 тис. таких організмів, а в окремих медах – від 10 тис. до 1 млн клітин цвілевих грибів. У поверхневому шарі меду присутні бактерії. Їх набір, чисельність і відносний уміст залежать від ботанічного походження меду та умов його зберігання. Зазвичай в 1 г меду може бути від декількох десятків до 80 – 90 млн.

Учитель. Де б не продавали мед, він повинен відповідати вимогам державного стандарту. Інколи нечесні люди продають мед із різними домішками: крейдою, борошном, крохмалем, желатином. Але ми з вами люди вже освічені, вивчаємо хімію, тому я вважаю, без особливих зусиль після сьогоднішнього уроку зможемо виявити всі ці домішки.

Інструкція для визначення домішок крейди

До кожної із проб розчину меду, приготованого у співвідношенні 1:2, додають по краплях розчин оцтової кислоти. Характерне “скипання” свідчитиме про наявність домішок крейди.

Інструкція для визначення домішок бурякової патоки

До кожної із проб розчину меду, приготованого у співвідношенні 1:2, додають по краплях розчин арґентум нітрату. Помутніння суміші та поява білого осаду вказує на наявність домішок бурякової патоки.

Інструкція для визначення домішок крохмальної патоки

До кожної із проб розчину меду, приготованого у співвідношенні 1:2, додають по краплях розчин барій хлориду. Поява помутніння, випадання білого осаду свідчить про присутність крохмальної патоки.

Інструкція для визначення домішок борошна чи крохмального клейстеру

До кожної із проб розчину меду, приготованого у співвідношенні 1:2, додають по краплях спиртовий розчин йоду. Синє забарвлення означає, що в меді є борошно або крохмальний клейстер.

Інструкція для визначення падевого меду

До кожної із проб розчину меду, приготованого у співвідношенні 1:2, додають вапняну воду й нагрівають до кипіння. За наявності у продукті падевого меду в осад випадають пластівці бурого кольору.

Інструкція для визначення домішок органічних барвників

До кожної із проб розчину меду, приготованого у співвідношенні 1:2, додають по краплях розчин нашатирного спирту. Поява забарвлення доводить наявність у меді домішок органічних барвників.

Учитель. Мед, з його унікальною біологічною активністю, став незамінним компонентом багатьох косметичних препаратів. Його дедалі ширше застосовують у виробництві косметичних кремів, масок, губної помади, шампунів, туалетного мила, зубної пасти. Цінність меду для косметичних кремів полягає, насамперед, у його пом’якшувальній дії на шкіру та здатності за рахунок осмосу покращувати надходження крові до тканин шкіри, покращуючи її живлення.

Косметичні маски готують із натурального меду в поєднанні з різноманітними компонентами. При цьому, залежно від речовин, які будуть коригувати косметичний ефект, маски використовують для догляду за різними типами шкіри, з різним лікувальним призначенням. Мед застосовують і в засобах для догляду за волоссям. Мед добре пом’якшує шкіру, усуває сухість і лущення, підвищує тонус шкіри, завдяки чому його широко використовують у косметиці. Тому до слова я запрошую нашу гостю – лікаря косметолога.

Лікар-косметолог. Мед – біологічно активний продукт, і використовувати його треба обережно.

Косметичні засоби на основі меду корисні далеко не для всіх. Перша небезпека – алергія на мед, від якої страждають 0,4% людей. Якщо у вас надчутливість до меду, то використовувати його косметичної продукції на основі меду доведеться й тим, хто страждає від розширення судин на обличчі, від так званих “зірочок”, певних захворювань, таких як бронхіальна астма, цукровий діабет і серцева недостатність.

Мед у лазні в поєднанні з масажними процедурами знімає фізичне та психологічне напруження, втому, покращує настрій. Мед і сіль у лазні в поєднанні з парою сприяють розкупорюванню пір, виведенню шлаків з організму, активізує функції сальних і потових залоз, очищає, відновлює та оновлює шкіру. Мед і сіль у лазні на регулярній основі зроблять вашу шкіру як у немовляти. Крім того, цей ефективний пілінг – засіб боротьби з целюлітом і зайвим жиром.

Учитель. Ось і добігає кінця наш урок. Тож давайте пригадаємо властивості й застосування квіткового пилку, бджолиного воску, прополісу, маточного молочка.

Квітковий пилок. Практично немає хвороби, за якої пилок не був би корисний. У косметиці пилок застосовують у вигляді витяжок, що додають до різних засобів. Він створює целюлозний і кремнієвий баласт, який перешкоджає тісному контакту між активними речовинами та шкірою. Креми придатні для догляду за обличчям із сухою, нормальною й жирною шкірою. Вони зберігають її нормальну гідратацію, сприяють її вигладжуванню, підвищують еластичність. Також препарати із пилком дають добрі результати в лікуванні шкіри голови.

Бджолиний віск – це цінний продукт бджільництва, його застосовують у багатьох галузях промисловості й у медицині. Віск містить каротин і вітамін А, тому дуже корисний для лікування захворювань шкіри та слизових оболонок.

У косметиці натуральний бджолиний віск входить до складу відбілювальних кремів, помад, масок. Він незамінний у виробництві пластирів, кремів для відбілювання та очищення шкіри, кремів для гоління, масок для обличчя, туші для вій, гігієнічних губних помад.

Прополіс – натуральний антибіотик, бальзам, який може працювати на рівні клітин організму. Він має високі антимікробні властивості, тому його широко застосовують у медицині й ветеринарії.

З лікувальною метою прополіс використовують у чистому вигляді та в комбінованих лікарських засобах. З нього готують мазі, спиртові настойки й екстракти. Прополіс у кремах, зубних пастах відіграє роль сильного антибактеріального, фунгіцидного, протизапального засобу. У декоративній косметиці прополіс використовується для приготування туші для вій.

Маточне молочко позитивно впливає на обмін речовин, стимулює ЦНС, дихання тканин, підвищує працездатність, зменшує втому, покращує апетит. Природні гормони маточного молочка впливають на кровообіг шкіри, відновлюють тканини, надають шкірі еластичності та пружності, запобігають утворенню зморшок.

У косметиці на основі маточного молочка використовують живильні креми, емульсії, засоби догляду за волоссям. Воно входить до рецептури живильних і тонізуючих кремів для сухої й нормальної шкіри обличчя.

Закінчити урок я хочу ось такими словами:

Медок корисний ви вживайте,

І здоров’я завжди майте!!!

Бажаю всім смачного!

doc
Пов’язані теми
Хімія, 10 клас, Розробки уроків
Додано
15 грудня 2018
Переглядів
581
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку