Тема: ФОРМИ ТОРГІВЛІ.

Мета:

• Навчальна: познайомити учнів із поняттям торгівлі, розглянути функції торгівлі, форми торгівлі, а також особливості функціонування торгівлі;
• Розвивальна: розвивати в учнів логічне мислення, навички самостійного пошуку та аналізу даних, культуру мовлення методом усного опитування.
• Виховна: виховувати навички самоконтролю і самоаналізу, виховувати світогляд, розуміння та повагу до майбутньої професії.

Методична мета: ефективно використовувати інтерактивні та інформаційні технології на уроках спеціальних дисциплін.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи і форми навчання: аналіз інформації, дискусія, мозковий штурм.

Методичне забезпечення: презентація, роздатковий матеріал, завдання, розроблені в додатку Web 2.0 LearningApps.

Матеріально-технічне забезпечення: ПК, проектор, екран.

 

Структура уроку:

1. Організаційний момент.

• Перевірка присутності учнів на уроці
• Перевірка готовності до уроку

2. Мотивація навчальної діяльності учнів.

• Оголошення теми та мети уроку
• Визначення значення теми уроку в професійній діяльності

3. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Як ви гадаєте, яке значення торгівлі в сучасному житті?
2. Які ви знаєте засоби торгівлі?
3. Яким чином реалізовується торгівля?
4. Чи потрібні знання із теорії торгівлі сучасному монтажнику ІКУ? Відповідь обґрунтуйте.

 

4. Пояснення нового матеріалу.

План:

1. Поняття і функції торгівлі.

2.   Форми торгівлі.

3. Види оптової та роздрібної торгівлі.

 

1.     Поняття і функції торгівлі.

 

 Торгівля – процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні – вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів.

Торговий капітал виконує свою основну функцію, тобто реалізацію товарного капіталу, шляхом здійснення внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Принципової різниці між внутрішньою і зовнішньою торгівлею немає. Економічна суть їх обох одна і та ж – посередництво в реалізації товарного капіталу. За своїм обсягом внутрішня торгівля посідає провідне місце. На її долю припадає до 80% усієї валової продукції економічно розвинутих країн. За формами організації товарооборот на внутрішньому ринку поділяється на оптову і роздрібну торгівлю.

 

Функції торгівлі

Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому масштаби, структура обміну стають дедалі складнішими за рахунок складності величезних мас товарів, продукції, послуг, у тому числі іноземного походження.

 

Розрахунки показують, що тільки для задоволення потреб населення в споживчих товарах і послугах у межах мінімальних норм необхідно довести товарообіг до 220 млрд. грн у рік при сучасних обсягах – 55 млрд. гри. Це означає, що в перспективі ця функція розширюватиметься, відповідно, зростатимуть масштаби торгівлі.

 

Друга важлива функція торгівлі – доведення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. Сутність аналізованої функції необхідно розглядати з позиції прискореного доведення товарів до сфери споживання з максимальним збереженням їх споживних властивостей. У такому ракурсі дана функція набуває особливої актуальності в умовах роздробленості і географічної розосередженості товаровиробників і споживачів.

 

За підрахунками у сфері обігу вже тепер товари проходять у середньому 4–5 організаційних ланок. Тому і тривалість проходження товару до споживача є значною. Якщо товар у виробництві перебуває 5–6 днів, у дорозі – до 10 днів, то в кінцевих ланках товарного обігу – 35–-40 днів.

 

Надзвичайно важливою в нових умовах функцією торгівлі є функція активного впливу на виробництво і споживання. Ідеться про підпорядкування виробничих програм підприємств потребам і вимогам ринку, реалізації маркетингових стратегій товаровиробників, а також про активний вплив торгівлі на структуру споживання, організацію післяпродажного обслуговування.

У зв'язку з цим можна очікувати прагнення товаровиробників заручитися гарантією з боку торгівлі відносно збуту продукції з тим, щоб знизити ризик і небезпеку банкрутства. Відповідно подорожчають послуги торгівлі, розшириться апарат товарного обігу, з'являться принципово нові функціональні організації в торговельній сфері.

 

Таким чином, функції торгівлі не тільки суттєво ускладнюватимуться, вони набуватимуть якісно нового змісту. їх реалізація стане неможливою в рамках існуючих організаційних форм, оскільки вони не вписуються в систему обігу товарів та послуг, характерну для ринкової економіки.

 

Суспільству необхідно задовольнити потреби людей відповідно до їх грошових доходів і відшкодування затрат для забезпечення безперервності суспільного відтворення. Складність цих процесів полягає в тому, що інтереси виробничників і споживачів не завжди збігаються. Матеріальна зацікавленість породжує прагнення при менших затратах отримувати більші прибутки, і виробники іноді надають перевагу вартості у шкоду споживчій вартості.

Споживачі зацікавлені в найбільш повному задоволенні своїх потреб при найменших затратах. Таким чином, економічні інтереси виробничників і споживачів часто не співпадають. Виходячи з цього, важливим завданням торгівлі є врахування цих обставин і забезпечення поєднання інтересів як однієї, так й іншої сторони. Може виникнути питання, які інтереси є більш вагомими, важливими. Безперечно, інтереси споживача, оскільки він визначає доцільність виробництва. У ринкових умовах уся система управління повинна бути спрямована на більш повне задоволення потреб споживача. Це пов'язано з тим, що без задоволення інтересів споживача неможливо відшкодовувати здійснені затрати, тобто задоволення інтересів виробничника.

Функціонування торгівлі ускладнюється ще тим, що як самостійна галузь господарювання вона повинна здійснювати діяльність рентабельно. Між величиною затрат на організацію товарного обігу і рівнем виконання функцій торгівлі існує пряма залежність. Це породжує протиріччя між господарськими інтересами торгівлі й інтересами суспільства.

Важливою функцією торгівлі є забезпечення тісного зв'язку виробництва і розподілу, з одного боку, і доведення товарів (обмін) і забезпечення потреб (споживання)—з іншого. Для успішного виконання цих функцій торгівля вивчає попит населення, закладає його в основу складання замовлень для виробництва.

Доведення товарів від виробництва до споживача пов'язано з такими процесами, як транспортування товарів, зберігання, комплектування асортименту, доробка тощо. Хоча всі ці процеси мають місце в торгівлі, їх не можна вважати невід'ємною частиною функції доведення товарів до споживача. Зі зростанням товарного обігу і поглибленням суспільного розподілу праці виникає потреба частину перелічених видів роботи здійснювати не в торгівлі. В першу чергу, це стосується транспортування, пакування, сортування, розфасовування. Виконання цих робіт за місцем виробництва дає можливість зекономити суспільну працю в народному господарстві.

Таким чином, торгівля, виконуючи свої функції, виступає важливою ланкою ринкових відносин, є не тільки товаропровідним механізмом, але водночас і споживачем відповідної частини сукупного суспільного продукту, і посідає провідне місце в народногосподарському комплексі держави.

 

2.     Форми торгівлі.

Державна форма торгівлі

Державна форма торгівлі базується перш за все, на державній комунальній формі власності, тобто на власності місцевих органів влади. Отже, особливістю державної торгівлі є те, що вона заснована на державній формі власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена переважно в містах. Відповідно вона обслуговує міське населення. Необхідність збереження державної форми торгівлі в ринковому середовищі пояснюється багатьма причинами. По-перше, у сфері товарного виробництва зберігається масштабний державний сектор. Тут значна частина продукції реалізується через власну фірмову торговельну мережу або переважно через державні канали. По-друге, державна торгівля покликана обслуговувати соціально незахищених громадян: пенсіонерів, ветеранів, біженців, багатодітних сімей на пільгових засадах. По-третє, через державну торгівлю державні органи мають можливість організовувати купівлю-продаж на умовах держконтракту, держзамовлення, тобто купувати ресурси для державних потреб і за державні кошти.

Колективна форма власності

Колективна форма торгівлі останнім часом набула прискореного розвитку. Якщо в доперебудовний період її частка не перевищувала 23–25 % у товарообороті внутрішньої торгівлі, то нині цей рівень досягає близько 75 %. Соціально-економічною базою такої форми є колективна форма власності, яка неоднорідна за типами і видами. Провідне місце посідають так звані підприємства колективні, тобто корпоративні. До них належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різні асоціації, об'єднання. їх частка становить 10–12 % у колективній формі торгівлі. Близько 5 % припадає на орендні підприємства, які здійснюють свою діяльність на орендованому майні. Такі підприємства, як правило, перебувають на стадії приватизації.

 

Провідна роль у колективній формі належить кооперативним підприємствам системи споживчої кооперації. Їх кількість – це половина мережі колективної форми, але спостерігається стійка тенденція до їх скорочення.

 

Характерною особливістю колективної форми торгівлі є широкомасштабність. Колективні торговельні підприємства функціонують як у місті, так і в селі. Корпоративні інтереси забезпечують високу мотивацію до праці, зацікавленість у результатах діяльності, а відповідно, і в ефективному функціонуванні всього колективного сектору торгівлі.

 

Приватна форма торгівлі

Приватна форма торгівлі, яку було ліквідовано за соціалізму, відродилась у сучасний перехідний період. За короткий термін вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла майже до 11 %, і, по-друге, приватна торгівля представлена не тільки дрібно-роздрібною мережею, як було на початку перебудови але й порівняно великими і середніми магазинами.

 

Фундаментом цієї форми є приватна власність і підприємницька ініціатива. У міру розширення приватної власності приватна торгівля зміцнює свої позиції.

 

Для приватної торгівлі характерні постійна диверсифікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.

 

У зарубіжних країнах поділ інститутів торгівлі за формами власності більш широкий:

• особисте володіння (приватна торгівля);

• корпоративна мережа (на акціонерних засадах);

• державна форма торгівлі;

• споживчий кооператив;

• франчайзинг;

• оренда торговельного об'єкта.

 

Особисте володіння характерне для некорпоративних фірм. Прибуток, витрати, ризики – це проблеми власника, оскільки торговельні об'єкти перебувають у приватній власності. До цієї форми належить 74 % усіх роздрібних фірм США. Щоправда, вони займають лише 9 % у загальнонаціональному товарообігу.

 

Корпоративна мережа заснована на акціонерному капіталі. Тут функції володіння і управління не суміщаються. Цей сектор охоплює 22 % підприємств торгівлі США, а його частка в загальному товарообігу перевищує 85 %.

 

Державна форма торгівлі стабілізувалася на рівні 9–10 % у товарообігу з урахуванням її частки в корпоративних компаніях.

 

Франчайзинг передбачає договір між франчайзером (фірма-виробник, оптова компанія) і франчайзі (роздрібна торговельна фірма), відповідно до якого останньому дозволяється використати марку фірми, товарні знаки або одержати підтримку франчайзера по всьому формату торговельного бізнесу. Таким чином, є два види франчайзинга – на торгову марку (займає 2/3 роздрібного продажу в цьому секторі торгівлі) і на франчайзинг торговельного бізнесу (займає 1/3 продажу, але охоплює більше ніж 75 % торговельних об'єктів, як правило, дрібних).

Оренда широко розповсюджена для організації торгових відділів, розміщення дрібно-роздрібної мережі у великих універсальних магазинах, на ринках, підприємствах сфери послуг, громадського харчування.

Значні перспективи в Україні відкриваються для форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішню торгівлю становлять близько 800 млн дол. США, або 17,5 %. У цьому плані торгівля поступається лише харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає 21%.

 

3. Види оптової та роздрібної торгівлі.

Оптова торгівля – це посередницька торгівля між промисловими і торговими капіталістами, а також між самими торговими капіталістам. Об'єктами купівлі-продажу тут є великі партії товарів. Оптова торгівля здійснюється, як правило, на першій стадії руху торгового капіталу.

Форми оптової торгівлі такі:

• ярмарки (своєрідні періодичні з'їзди промисловців і торговців);
• товарні біржі – це постійно діючі оптові ринки. Тут можуть продаватися товари двояким способом: з реальним рухом товару і розрахунком за готівку і без реального руху товарів - так звана біржова спекулятивна гра;
• аукціони – це ярмарково-біржева форма торгівлі. Через аукціони реалізується значна маса продукції, особливо сільськогосподарської.

 

Оптова торгівля у її справжньому призначенні пов’язана з товарним забезпеченням системи роздрібної торгівлі.

 

Господарюючі суб’єкти оптової торгівлі свою діяльність здійснюють через:

• оптові бази – основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб’єктам підприємницької діяльності;
• товарні склади, склади-холодильники – відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів;
• склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні та складські площі закритих та напівзакритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали тощо).

 

Роздрібна торгівля – тип торгівлі товарами, а також виконання певних послуг, направлених на покупця, яким є кінцевий споживач, фізична чи юридична особа. Метою придбання товару у роздріб є задоволення особистих потреб покупця, членів його родини (якщо це фізична особа), або ж працівників фірми (якщо це юридична особа) за рахунок споживання купленого товару. Мета купівлі товару є вагомою для маркетології. Купівельні мотиви є визначним чинником для сегментації ринку та визначення цільової групи споживачів.

Функції роздрібної торгівлі:

1. Забезпечення певного асортименту товарів і послуг

2. Дроблення партій товарів, що надходять у роздрібну торгівельну мережу

3. Зберігання запасів

4. Забезпечення сервісу

5. Збільшення цінності товарів і послуг

 

Господарюючі суб’єкти для заняття роздрібною торгівлею можуть мати:

1. Магазини – стаціонарні пункти роздрібного продажу товарів, які займають окремі приміщення або будівлі та мають торговельний зал для покупців.

 

Види магазинів:

• за товарною спеціалізацією – продовольчі, непродовольчі, змішані;
• за формами торгівлі – звичайного типу, самообслуговування, торгівлі за зразками, торгівлі за попередніми замовленнями, дрібнооптові (для відпуску товарів дитячим, лікувальним та іншим закритим закладам за безготівковим рахунком);
• за товарним асортиментом – спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торговельні центри (комплекси).
• Універмаг – магазин загальноміського призначення торговою площею більше 1500 квадратних метрів з асортиментом більше 5000 найменувань непродовольчих товарів.
• Універсам, супермаркет – магазин самообслуговування з торговим залом більше ніж 400 квадратних метрів та асортиментом більше 5000 найменувань продовольчих та непродовольчих товарів.
• Торговий центр – група торгових об’єктів, зосереджених в одному місці, керування якими здійснюється як одне ціле, які по розміру та місцезнаходженню відповідають потребам обслуговування покупців певної житлової зони.

 

Різновидом роздрібної торгівлі є дрібно роздрібна торгівля – одна з форм поза магазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торгового залу для покупців.

Продаж товарів здійснюється через:

•        пункти некапітальної забудови – кіоски, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торгові автомати;
•        палатка торгова – збірно-розбірна конструкція, яка займає відокремлене місце і не має торгового залу для покупців;
•        кіоск – об’єкт дрібно роздрібної торгівля стаціонарного типу, який займає відокремлене місце без доступу в нього покупців;
•        засоби пересувної торгівлі – автомагазини, авто розвозки, автоцистерни, низькотемпературні лотки-прилавки, розноски, лотки, столик та ін.

 

5. Закріплення набутих знань.

1. Контрольні запитання:

1. Що таке торгівля?
2. Які функції виконує торгівля?
3. Які фактори ускладнюють процес торгівлі?
4. Які типи торгівлі вам відомо?
5. Яка різниця між оптовою та роздрібною торгівлею?
6. Які форми торгівлі вам відомі?
7. Поясніть яким чином функціонує державна форма власності?
8. Поясніть яким чином функціонує приватна форма власності?
9. У чому особливість колективної форми торгівлі?
10. Що є об’єктом оптової торгівлі?
11. Що є об’єктом роздрібної торгівлі?
12. Чи взаємопов’язані між собою оптова та роздрібна торгівля? Яким чином?
13. Які ви знаєте форми оптової торгівлі?
14. Яким чином відбувається продаж товарів у випадку роздрібної торгівл?

 

 

 

 

2. Інтерактивне завдання

 

 

 

6.  Підсумок уроку. Рефлексія.
7. Виставлення оцінок із коментуванням.
8. Домашнє завдання.

•         Конспект уроку
•         ЕНМК «Технології роботи з ІКУ»
•         Скласти розповідь на 4-5 речень про важливість захисту інформації