Урок на тему:"Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники – назви істот і неістот"

Тема: Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні                   означення, синтаксична роль. Іменники – назви істот і неістот.

Мета: повторити, узагальнити і поглибити знання учнів про іменник як частину мови, його значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль; сприяти виробленню вмінь знаходити в тексті іменники, визначати їх граматичні категорії, розрізняти назви істот і неістот;

розвивати пам’ять, спостережливість, аналітичне мислення,

емоційне сприйняття навчального матеріалу;

виховувати любов до мови рідного народу, інтерес до навчання та пізнання.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійний проектор, підручники, картки, презентація.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

Вправа «Привіт, я радий тебе бачити».

Зверніться один до одного по черзі, закінчуючи вислів: «Привіт, я радий тебе бачити…». Потрібно сказати щось приємне, але обов’язково щиро.

Учитель.  Ви простягнули мені та своїм однокласникам руки, відкрили серце, тож можна розпочинати наш урок.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

     Поетична хвилинка.

Учитель. Сьогоднішній урок української мови ми розпочнемо поетичною хвилинкою.

Послухайте вірш Дмитра Білоуса «Хто любить, той легко вчить».

  Якщо з українською мовою

  в тебе, друже, не все гаразд,

  не вважай її примусовою,

  полюби, як весняний ряст.

  Примусова тим, хто цурається,

  а хто любить, той легко вчить:

  все як пишеться, так вимовляється, –

  все, як пісня, у ній звучить.

  І журлива вона, й піднесена,

  тільки фальш для неї чужа.

  В ній душа Шевченкова й Лесина,

  і Франкова бринить душа.

– Дійсно, щоб опанувати рідну мову, треба її вчити впродовж всього свого життя.

Епіграф. Для того, щоб оволодіти іноземною мовою, мені достатньо шість років, а для того, щоб оволодіти рідною мовою, мені потрібне ціле життя.

Вольтер.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

– Пригадайте, яке, за Біблією, було перше слово?

(Бог – «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Богом було Слово»).

– Пам’ятаймо, що всі слова – це Божий дар. Тому сьогодні на уроці (та й завжди в житті) намагаймося використовувати лише добрі слова. Як кажуть: «Кажи добре ­– і буде добре».

– То з чого починається пізнання світу: предметів, явищ, істот? (з його назви, імені).

– Яка частина мови вивчає їхні імена? (іменник).

– Дійсно, все, що нас оточує: люди, тварини, предмети – це іменники (з точки зору морфології). Отже, як ви здогадалися, на сьогоднішньому уроці ми будемо вивчати тему «Іменник».

Запис теми в зошит і на дошці. 

 Учитель. Щоб правильно використовувати іменник у мовленні, ми повинні з’ясувати такі питання:

-         загальне значення іменника;

-         морфологічні ознаки;

-         синтаксична роль цієї частини мови

ІV. Актуалізація опорних знань учнів.

-         Що вам відомо про цю частину мови – іменник?

Евристична бесіда за змістом речень, які висвітлені на екрані.

До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги й поразки, культуру, традиції, надії і сподівання.    (І. Вихованець)

-         Назвіть іменники в цих реченнях.

-         Що означають підкреслені слова, яке їхнє лексичне значення?

Словникова робота.

Досвід – сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці./ Те, що вже було в житті, з чим доводилося зустрічатися.

Мудрість – глибоке знання, розуміння, узагальнення чогось; досвід.

Традиція – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління.

-         На які запитання відповідають іменники?

-         Іменники належать до самостійних чи службових частин мови?

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Пояснення вчителя за допомогою презентації таблиць (загальне значення, рід, число, відмінок іменників).

2. Робота з текстом.

 А зараз звертаю вашу увагу на картку № 1. Перед вами текст. Завдання для всіх: прочитати, знайти і виписати іменники. До кожного іменника поставити питання, визначити його рід та число, відмінок.

 Коли зникає народна мова – народу нема більше!..

 Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ. Відберіть у народу все – і він усе може повернути; але відберіть мову, і він ніколи вже не створить її. (К. Ушинський)

3. Вправа «Знайди помилку».

 В картці № 2 виправте помилки, якщо ви вважаєте, що вони є. (Приклади до вправи наведені з мовлення ведучих провідних українських каналів).

• Два по ціні одного. (За ціною.)

• Живіть по погоді. (За погодою.)

• Сьогодні нам треба вибачити колег. (Колегам.)

• Захворюваність грипом. (На грип.)

• Детальна інформація по телефону. (За телефоном.)

• Це лікарство допоможе. (Ці ліки.)

• Його мозк працює. (Мозок.)

Запитання до класу.

- Яке мовне явище було представлене в усіх наведених зразках? (Суржик – мова, яка є сумішшю кількох мов; побутове мовлення, у якому об’єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови.)

4. Вільний диктант.

Тричі читається дітям текст. Учні записують його якнайближче до почутого.

 Наша мова є другою за милозвучністю у світі. Однак лайливі слова засмічують і заплямовують її.

 Лайка – екологічно шкідливе явище, яке забруднює підсвідомість. Учені з’ясували, що брутальна лайка – хвороба. У давні часи пояснювали просто: «Біс уселився».

 Лихослів’я, на відміну від добрих побажань, може завдати удару не тільки душі, але й здоров’ю, оскільки насилає на людину своєрідний «психологічний вірус», що викликає розлад внутрішніх органів.

 Не менше значення мають для душевного стану людини образи, які будять у її підсвідомості почуті слова.

 Таким чином, висновок напрошується тільки один: якщо ми не можемо позбутися лайки, то варто хоча б зрозуміти її природу. Тільки від нас залежить, чи й надалі будемо вживати у своєму мовленні «гнилі» слова.

 Перевірка роботи: 2-3 учні зачитують написане. Вчитель виправляє допущені мовні помилки.

-         Зробити синтаксичний розбір першого речення.

-         Визначити рід, число, відмінок іменників у цьому реченні.

-         Визначити, яку синтаксичну роль виконують іменники.

5. Пояснення вчителя синтаксичної ролі іменника за допомогою презентації.

6. Учитель. Скарбниця нашої духовної культури, до якої входять і прислів’я, приказки, крилаті вислови, надзвичайно багато. Ми завжди черпаємо з неї невмирущу народну мудрість. Давайте ще раз заглянемо до неї.

Завдання. Переписати подані прислів’я. З’ясувати синтаксичну роль іменників. (Речення записані на окремих картках, які знаходяться у скриньці).

1.     Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
2.     Де сила не візьме, треба розумом надточити.
3.     Незнайко на печі лежить, а Знайко по дорозі біжить.
4.     На людей покладайся, розуму ж тримайся.
5.     Пташка красна своїм пір’ям, а людина - своїм знанням.
6.     Розуму за гроші не купиш.

Запитання до класу.

- Як ви розрізняєте назви істот та неістот? Наведіть приклади з попередніх речень.

7. Розподільний диктант.

Послугуємося ще раз скарбничкою народної мудрості. Фразеологізми з іменниками – назвами істот та неістот записати у дві колонки.

До сьомого поту, троянський кінь, прикусити язика, прихилити небо, біла ворона, розвісити вуха, мурашки забігали, ламати голову, за двома зайцями, наче муха в окропі, як вареник у маслі, як кіт наплакав.

8. Творча робота.

 По одному фразеологізму з кожної групи ввести в речення. Визначити їх синтаксичну роль.

9. Пояснювальний диктант.

 Записати вірш, ставлячи іменники, що в дужках, у потрібній відмінковій формі.

  Сію (дитина)

  В серденька (ласка).

  Сійся – родися,

  Ніжне «будь ласка»,

  Вдячне «спасибі»,

  «Вибач» тремтливе,-

  Слово у (серце) –

  Як зернятко в (нива).

  «Доброго ранку!»,

  «Світлої днини!» -

  Щедро даруй ти

  (Люди), дитино!

  Мова барвиста,

  Мова багата,

  Рідна і тепла,

  Як батьківська хата.

 VІ. Рефлексія.

 Метод «Дерево рішень».

-   Подумайте, що ви готові зробити, щоб зупинити лихослів’я, лайку і збагатити красу мови. Свої міркування запишіть на аркушах – «яблучках» і приклейте їх до імпровізованого дерева рішень.

Учитель.

 Сподіваюся, що у вашому мовленні будуть лише гарні, добрі, чисті слова.

 У своїх прислів’ях та приказках народ лаконічно узагальнює свої погляди на культуру мовлення.

 Хочу, щоб ці народні скарби-пам’ятки, які я вам дарую, супроводжували вас завжди.

1. Не хочеш почути поганих слів, не кажи їх сам.
2. Від теплого слова  і крига скресне.
3. Гостре словечко коле сердечко.
4. Від красних слів язик не відсохне. 
5. Говори щирі слова – будеш безсмертний.
6. Добре слово багато важить.
7. Добре слово – квітка, погане – колючка.
8. Красна мова знаходить добрі слова.
9. Вода все сполоще, а злого слова – ні.
10. Кожне слово має свій сенс.
11. Краса людини – у слові.
12. Ласкаве слово – що весняний день.
13. Слово прикрашає людину.
14. Теплі слова зігрівають душу людині.

VІІ. Підсумок уроку.

1. Актуальне інтерв’ю

1.     Яка частина мови називається іменником?
2.     Як змінюється іменник?
3.     Чи змінюється іменник за родами?
4.     Чим іменники виступають у реченні?
5.     Як ми розрізняємо іменники – назви істот і неістот?
6.     Чому ця частина мови має назву іменник?

2. Закінчити речення.

Я знаю, що…

Я знаю, як…

Я знаю, чому…

 Оцінювання.

VІІІ. Домашнє завдання. §13. Вправа 128.