Урок на тему "Історія створення відеоігор. Відеоігри, як окремий вид мистецтва.."

Про матеріал

Урок факультативу медіакультура особистості на тему"Історія створення відеоігор. Відеоігри, як окремий вид мистецтва."

Мета уроку пояснити поняття комп'ютерна гра; формувати поняття комунікації, ділового спілкування, виробляти в старшокласників потребу в постійному вдосконаленні культури мовлення;

Розвивати вміння вибирати відеоігри в залежності від потреб користувача;;

Виховувати уважне ставлення до інформації, яку отримуємо при роботі з відеоіграми

Перегляд файлу

Тема: Історія створення відеоігор. Відеоігри, як окремий вид мистецтва.

Мета: пояснити поняття комп’ютерна гра; формувати поняття комунікації, ділового спілкування, виробляти в старшокласників потребу в постійному вдосконаленні культури мовлення, сформувати поняття «кіберпростору»

Розвивати вміння вибирати відеоігри в залежності від потреб користувача;;

Виховувати уважне ставлення до інформації, яку отримуємо при роботі з відеоіграми.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і завдань уроку.

В сучасній Україні досі панує думка про те, що відеоігри, чи як їх часто називають, комп’ютерні ігри – дитяча забавка. Що вони створені для того, аби згаяти зайвий час, а витрачати на них гроші – безумство. На цьому уроці ми спробуємо переконатись у тому, що відеоігри слід визнати видом мистецтва та зруйнуємо стереотипи про них

Історія відеоігор починається у 1947 році, коли було написано першу ігрову комп'ютерну програму, й охоплює шість десятиліть. Власне відеоігри, які використовують відео для взаємодії із гравцем, зародилися в 1960-і. Частиною поп-культури відеоігри стали в кінці 1970-х з поширенням аркадних ігрових автоматів і домашніх ігрових приставок та ПК.

Питання дітям: Чи граєте ви в комп’ютерні ігри?

Які ігри вам подобаються?

Скільки часу ви проводите за комп’ютерними іграми?

ІІІ. Сприймання й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Одним із найвідоміших стереотипів є те, що створити гру – дуже легка справа. Цікавим є те, що процес створення гри – це творчість. І творчість дуже нелегка. Найчастіше тим, у чому гають вільний час школярі займаються досить великі компанії розробників. У їх штаті і художники, і дизайнери, і програмісти, і композитори, і режисери, і сценаристи, і навіть науковці з області фізики. Адже, щоб робити щось якісно, треба мати досвід у цьому. Художники малюють концепт-арти – образи персонажів, місцевості. Дизайнери це створюють. Композитори роблять відповідний звуковий настрій, хоча є і саме саунд-дизайнери, що роблять звуки. Сценаристи і режисери, відповідно, створюють внутрішній аспект гри: дію, характери персонажів. Фахівці у області фізики розраховують кожен з фізичних аспектів, адже гравець має почуватись у грі як у справжньому світі. Хоча, найчастіше це вже закладено у рушій гри. Отже програмісти об’єднують все перераховане в одне ціле і роблять все можливе, щоби воно працювало як слід. І все це найчастіше триває більше року і виглядає точнісінько як створення голлівудського блокбастеру.

Скільки є жанрів у кіно, у літературі, у живописі, стільки жанрів є і у відеоіграх. Звісно, визначають їх трохи по-іншому. Якщо забавка про вояку, а ви все бачите ніби його очами – це шутер від першої особи. Якщо ви крокуєте величезним світом з іншими гравцями та поліпшуєте власні здібності – це MMORPG, а тобто «massively multiplayer online role-playing game», чи солов’їною, масова багатокористувацька ролева онлайн-гра. Як бачимо, у іграх жанр визначається діями, які будуть головними для гравця. Тим не менш, теми, що є головними у сюжеті забавки теж можуть визначати напрям, як, наприклад, у кіно. Що вже казати, якщо існує окремий жанр відеогри – інтерактивне кіно. Доречі, найцікавіший жанр, адже процес гри дійсно нагадує перегляд фільму, тільки от рішення за головного героя приймаєте ви.

Обговорення :Як ви вважаєте чи впливають відеоігри на свідомість людини?

Нещодавно Морган Тір і Марк Нільсен із Квінслендського університету (Австралія) опублікували статтю за підсумками трьох експериментів, яким не вдалося повторити виявлений раніше вплив "жорстоких" відеоігор на соціальну поведінку. Наприклад, нічого не дала спроба відтворити такий досвід: експериментатор нібито випадково змахує зі столу склянку з ручками, і люди, які перед цим віртуально вбивали направо і наліво, рідше кидалися на допомогу. Нове дослідження показало, що ніякої різниці в поведінці людей, що грали в мирні або жорстокі ігри, немає.

Сам факт того, що результати попередніх досліджень повторити не вдалося, говорить про наступне: вплив "жорстоких" відеоігор на соціальну поведінку - один із тих самих дуже тонких моментів, які практично непомітні. А соціальна взаємодія набагато сильніше впливає на поведінку, ніж ігри. Іншими словами, будь-яка відносно "доброякісна", нормальна, повсякденна ситуація здатна стерти весь негатив, навіть якщо він залишився в душі гравця, який щойно споглядав кров на екрані.

Автори вважають, що у зв'язку із вищесказаним негативний вплив "жорстоких" відеоігор на психіку можна округлити до нуля. Це не означає, що ефекту немає. Просто він настільки малий, що його дуже важко виявити, - для цього доведеться дуже ретельно продумувати експерименти, інакше неможливо бути впевненим, що на результат не вплинула якась інша тонкість.

Як би це дивно не звучало, але ігри досить часто підіймають важливі суспільні питання. Такі проекти, як «The Last of Us» та «The Walking Dead» вчать гравця цінувати людське життя. У цих забавках ми переносимось у пост-апокаліптичні світи, де людей майже не лишилось, а деякі з тих, які ще живі, дичавіють і вбивають інших. Вам зустрінеться багато персонажів, кожен зі своєю історією та характером. До деяких ви прив’яжетесь, будете любити їх, взаємодіяти з ними. Але деякі з них загинуть, і це буде досить трагічно. Як мінімум, це чудова мотивація для того, щоби зайвий раз приділити увагу рідній людині, адже вона не вічна.

Якщо ви вважаєте, що розробка відеоігор – справа зовсім недоречна для України, а підтримувати розробників інших країн нам не вигідно, не варто поспішати з висновками. Кожен ґеймер України може пишатися однією з найвідоміших студій з розробки ігор – GSC Game World. Вони відомі за ігровою франшизою “S.T.A.L.K.E.R”, дія якої розгортається в альтернативному місті Чорнобиль після трагедії на АЕС. За основу була взята повість братів Стругацьких “Пікнік на узбіччі”. Також під крилом студії виросла серія історичної української стратегії у реальному часі “Козаки”. Вона охоплює період існування українського козацтва XVII-XVIII століть, і досі вважається найпатріотинішою українською грою. Звісно, існують менш відомі, але не менш видатні українські ігрові студії. Такі, як: Vostok Games, Flying Cafe for Semianimals, Persha Studia та інші.

ІV. Практична робота

Робота в групах

Пропоную вам уявити себе розробниками відеоігор. Не достатньо вміти створювати відеоігри, потрібно вміти визначати соціальну мету гри, тип гри, придумати цікаву назву, щоб звернути увагу потенційних гравців та вміти презентувати свій проект.

Кожна група отримує анкету, для підготовки презентації нової гри.

Анкета

Назва гри
Тематика гри (дитяча-розвиваюча, аркади, історичні бої, життя після апокаліпсу…)
Короткий опис гри
Цільова аудиторія.
Соціальна мета.
Реклама гри.

Групи готують короткий виступ-презентацію, свого продукту. Та виступають перед рештою класу.

V. Підбиття підсумків

Обговорення виступів груп.

Відеоігри були визнані видом мистецтва урядом США на чолі Національної програми підтримки мистецтва (National Endowment for the Arts) ще у 2011 році. Ігрова культура вже давно поширюється серед українців. Проблема у тому, що ми не підтримуємо ігроробів. Не купуємо ліцензійні ігри, адже майже все можна легко, та незаконно завантажити з Інтернету. Звісно, це зумовлено тим, що наша економіка просто не надає кожному можливість щомісяця витрачатися на це. Тому доля цієї індустрії в Україні теж досі чекає на диво

Список використаних джерел.